Стаття 3. Особливості застосування законів України

та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи

1. При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

2. У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей.

3. Норми законів України, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі пра­вопорушення, зворотної дії в часі не мають.

4. У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби ко­мерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з то­варами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийма­тися на користь зазначених підприємств і громадян.

Згідно з ч. 1 коментованої статті під час здійснення митних процедур застосовуються виключно ті нормативні акти, що були чинні на день прийняття митної декларації митним органом. У проведенні митних про­цедур, що здійснюються без подання митної декларації, діє те саме прави­ло (ч.

Як і в більшості правовідносин галузевого характеру, важливе врегулю­вання відносин щодо дії актів митного законодавства у часі. Загальноприй­нято, що акти законодавства регулюють відносини, які виникли з дня на­брання ними чинності. Тож установлення такого дня має важливе значен­ня для застосування норм митного права. Теорією митного права визначено три типи дії темпоральних норм: негайна (безпосередня); уль- траактивна (збереження дії старого закону); ретроактивна (зворотна). На такій основі запропоновано способи дії норми у часі поділяти на: перспек­тивну дію - поширення норм права на юридичні факти, які виникнуть піс­ля набрання нормою чинності; негайну дію - поширення норми права на юридичні факти минулого та ті правовідносини, які виникли раніше та піс­ля набрання нормою чинності; зворотну дію - поширення норми права на юридичні факти та правовідносини, котрі виникли до дати набрання нор­мою чинності, незалежно від того, скільки минуло часу від цієї дати.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Надання зворотної дії в часі зако­ну, яким скасовується чи пом'якшується караність за порушення митних правил, є вираженням гуманізму, охорони прав людини: якщо діяння згід­но з новим законом перестало бути правопорушенням, то зводяться нані­вець (зникають) соціальні й правові підстави для покарання певної особи; якщо законодавець, наприклад, дійде висновку, що за порушення митних правил, які будуть учинені після прийняття нового закону, досить менш су­ворого покарання, ніж передбачалося попереднім законом, то немає під­став зберігати суворіше покарання особам, які вчинили такі правопору­шення до видання нового закону і набрання ним чинності.

Пом'якшення покарання визначається шляхом порівняння санкцій по­переднього та нового закону, який набув чинності, як щодо основних, так і додаткового стягнення, а також поєднання цих покарань.

Якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з пи­тань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трак­тування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують това­ри, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, унаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення має прийматися на ко­ристь зазначених підприємств і громадян.