Стаття 39. Особливості визначення походження товарів, повністю вироблених або достатньо перероблених у вільних митних зонах на території України, під час випуску їх для вільного обігу на митній території України

1. Товарами, повністю виробленими у вільних митних зонах на території України, вважаються товари, визначені у статті 38 цього Кодексу.

2. Товари вважаються достатньо переробленими у вільних митних зонах, якщо:

1) товари, що декларуються, класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення;

2) у вартості товарів, що декларуються, частка доданої вартості становить не менш як 50 відсотків.

3. Критерієм достатньої переробки наземних (дорожніх) транспортних засо­бів, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 згідно з УКТЗЕД, є обов'язкове виконання таких виробничих та технологічних операцій:

1) виготовлення кузова (кабіни) транспортного засобу, коли з окремих еле­ментів, деталей або вузлів методами нероз'ємного з'єднання виготовля­ється кузов (кабіна), призначений для подальшого фарбування і складан­ня. При цьому у процесі виготовлення кузова (кабіни) складається в єдине ціле не менш як шість основних елементів кузова (кабіни), серед яких по­винні бути дах, боковина ліва, боковина права, підлога;

2) фарбування кузова (кабіни);

3) спорядження кузова (кабіни);

4) складання транспортного засобу.

4. Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки у віль­них митних зонах на території України, операції, визначені частиною шостою статті 40 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13.10.1992 № 2673-XII (зі змінами і доповненнями):

- спеціальна (вільна) економічна зона є частиною території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економіч­ної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економіч­ної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб;

- метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучен­ня іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іно­земними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякіс­ної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, приско­рення соціально-економічного розвитку України.

З огляду на особливий правовий режим економічної діяльності у спеці­альних (вільних) економічних зонах та особливі цілі створення спеціаль­них (вільних) економічних зон ст. 39 Кодексу встановлюються специфічні критерії визначення походження товарів, повністю вироблених або до­статньо перероблених у вільних митних зонах на території України, під час випуску їх для вільного обігу на митній території України.

Частиною першою цієї статті встановлено, що критерії повністю вироб­лених товарів у вільних митних зонах на території України ідентичні крите­ріям повністю вироблених товарів у певній країні, визначених у ст. 38 Кодексу.

Також за п. 1 ч. 2 статті товари вважаються достатньо переробленими у вільних митних зонах, якщо товари, що декларуються, класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж матеріали чи вироби, які походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення. Це правило достатньої переробки ідентичне до встановленого п. 1 ч. 2 ст. 40 Кодексу критерію достатньої пе­реробки - виконання виробничих або технологічних операцій, за резуль­татами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні товарної позиції, у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн.

На відміну від встановлених п. 2 ч. 2 та 3 ст. 40 Кодексу вимог критерію достатньої переробки - правила адвалорної частки, у разі якщо у виробни­цтві товару беруть участь дві або більше країн, якими надано повноважен­ня Кабінету Міністрів України встановлювати для конкретних товарів від­соток доданої вартості в результаті переробки товарів у відповідній країні, п. 2 ч. 2 ст. 39 Кодексу встановлює фіксовану ставку доданої вартості не менш як 50 % за всіма товарами, для того щоб їх вважати достатньо пере­робленими у вільних митних зонах на території України.

Частина третя ст. 39 Кодексу відображає протекціоністську політику України, спрямовану на підтримку вітчизняної автомобілебудівної галузі промисловості, а саме встановлює значну мінімальну кількість виробни­чих та технологічних операцій для того, щоб товари вважалися достатньо переробленими у вільних митних зонах на території України.

1) виготовлення кузова (кабіни) транспортного засобу, коли з окремих елементів, деталей або вузлів методами нероз'ємного з'єднання ви­готовляється кузов (кабіна), призначений для подальшого фарбуван­ня і складання. При цьому в процесі виготовлення кузова (кабіни) складається в єдине ціле не менш як шість основних елементів кузо­ва (кабіни), серед яких повинні бути дах, боковина ліва, боковина права, підлога;

2) фарбування кузова (кабіни);

3) спорядження кузова (кабіни);

4) складання транспортного засобу.

Частина четверта ст. 39 Кодексу визначає перелік простих операцій, які не відповідають критерію достатньої переробки у вільних митних зонах на території України, ідентичний переліку операцій, визначених частиною шостою ст. 40 Кодексу, у разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн.

З огляду на положення цієї статті та дозволені ст. 131 Кодексу операції з товарами, поміщеними у митний режим вільної митної зони, для різних типів вільних митних зон можна зробити висновок, що:

- у результаті проведення операцій з товарами у вільних митних зонах комерційного типу товари не можуть розглядатися як такі, що по­вністю вироблені або достатньо перероблені у вільних митних зонах на території України;

- у результаті проведення операцій з товарами у вільних митних зо­нах сервісного та промислового типів товари можуть розглядатися як такі, що повністю вироблені або достатньо перероблені у вільних митних зонах на території України.