Додаток 2 ПОЛОЖЕННЯ про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства

ЗАТВЕРДЖЕНО Постанова Правління Національного банку України 28.08.2001 р. № 369

ПОЛОЖЕННЯ про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства

(витяг)

Розділ V

Призначення тимчасової адміністрації

Глава 1.

1.1. Процедура тимчасової адміністрації застосовується Націо­нальним банком для тимчасового управління банком з метою за­безпечення схоронності капіталу й активів банку, докладної оцін­ки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквіднос­ті, стабілізації діяльності банку, усунення виявлених порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану.

1.2. Національний банк зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію в разі істотної загрози платоспроможності банку. Під істотною загрозою платоспроможності банку слід розуміти таке:

а) банк не усунув виявлені порушення або недоліки у своїй діяльності в строки, визначені Національним банком у письмовому застереженні або встановлені за прийнятою банком програмою фінансового оздоровлення чи письмо­вою угодою з Національним банком, і банк має загальну рейтингову оцінку «4» або «5» за системою CAMEL, або б) банк не усунув порушення чи недоліки у своїй діяльності в строки, визначені Національним банком у письмовому застереженні або встановлені за прийнятою банком про­грамою фінансового оздоровлення чи письмовою угодою з Національним банком, та є хоча б одна з наведених ниж­че підстав:

- невиконання вимог Національного банку щодо звіль­нення з посади керівників виконавчих органів, голо­вного бухгалтера банку відповідно до статті 60 Зако­ну України «Про Національний банк України» або керівників банку відповідно до частини третьої статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- наявність конфліктної або некерованої ситуації в керів­ництві банку (конфлікт інтересів ради банку та правлін­ня банку тощо), що загрожує фінансовому стану банку;

- подання недостовірної інформації і звітності, що вста­новлені нормативно-правовими актами Національ­ного банку (зокрема, внаслідок відсутності контро­лю з боку банку за визначенням фактичної частки прямої і непрямої участі найбільших акціонерів у статутному капіталі банку), неподання або несвоє­часне їх подання;

- неподання документів на письмову вимогу уповнова­жених працівників Національного банку;

- приховування рахунків, документів, активів тощо.

1.3. Національний банк має право призначити тимчасову ад­міністрацію банку в разі:

- систематичних порушень банком законних вимог Націо­нального банку;

- зменшення розміру регулятивного капіталу банку на 30 від­сотків протягом останніх 6 місяців при одночасному по­рушенні хоча б одного економічного нормативу;

- неплатоспроможності банку (якщо банк протягом 15 ро­бочих днів не виконує 10 і більше відсотків своїх про­строчених зобов’язань);

- арешту керівників банку або визнання їх судом винними у вчиненні злочину. Застосовується, якщо керівники бан­ку затримані до судового засідання після пред’явлення звинувачень і спостережна рада банку не звільнила цих керівників з посади;

- приховування банком рахунків, будь-яких активів, ре­єстрів, звітів, документів;

- необгрунтованої відмови банку в наданні уповноваженим представникам Національного банку на їх письмову вимогу документів чи інформації, що передбачені нормативно-пра­вовими актами Національного банку;

- наявності клопотання банку про призначення тимчасової адміністрації.

Глава 2. Призначення тимчасового адміністратора

2.1. Функції тимчасової адміністрації виконує тимчасовий адміністратор - юридична або фізична особа, призначена Націо­нальним банком.

2.2. Згідно з підставами, визначеними в пунктах 1.2, 1.3 глави 1 розділу V цього Положення, відповідний підрозділ бан­ківського нагляду Національного банку, що безпосередньо здійс­нює нагляд за банком, за результатами інспектування та безви­їзного нагляду порушує перед Правлінням Національного банку (чи Комісією Національного банку) питання про потребу призна­чення тимчасової адміністрації.

Висновок відповідного підрозділу системи банківського на­гляду про необхідність призначення тимчасової адміністрації має містити:

- назву, повні реквізити банку;

- перелік даних, які є підставою для відсторонення керів­ництва банку від управління і призначення тимчасового адміністратора;

- відомості про особу (осіб), що виконуватиме функції тим­часового адміністратора;

- дату і строк призначення;

- перелік першочергових заходів, що спрямовані на виправ­лення порушень;

- матеріали перевірок та інші дані, що свідчать про право­мірність і необхідність застосування цього заходу (як до­даток до висновку).

2.3. Постановою Правління Національного банку про при­значення тимчасової адміністрації:

- призначається тимчасовий адміністратор - юридична або фізична особа, що виконуватиме функції тимчасової адмі­ністрації;

- призначається керівник тимчасової адміністрації, якщо тимчасовим адміністратором є юридична особа;

- визначаються повноваження тимчасового адміністратора;

- визначається строк, на який призначено тимчасового ад­міністратора;

- визначаються інші положення, що потрібні для виконан­ня завдань тимчасової адміністрації.

Протягом трьох робочих днів після прийняття Правлінням Національного банку постанови про призначення тимчасової ад­міністрації Національний банк опубліковує повідомлення про це в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України».

2.4. Тимчасовий адміністратор приступає до виконання своїх функцій без попереднього повідомлення банку в день отримання постанови Правління Національного банку про своє призначення.

Постанова Правління Національного банку про призначення тимчасової адміністрації доводиться до відома як головного бан­ку, так і всіх філій та безбалансових відділень із зазначенням дати початку здійснення тимчасової адміністрації.

Якщо тимчасовий адміністратор не може приступити до ви­конання своїх повноважень із-за перешкод з боку керівників банку, то він у той самий день звертається до державного вико­навця та надає йому постанову Правління Національного банку про його призначення, яка є виконавчим документом.

З метою забезпечення належних умов для діяльності тимча­сового адміністратора останній у разі потреби має право на під­ставі письмового звернення залучати відповідні правоохоронні органи, які зобов’язані надавати тимчасовому адміністратору допомогу.

Під час виконання своїх обов’язків тимчасовий адміністратор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу тимча­сового адміністратора до банку, його активів, книг, записів, доку­ментів, несе відповідальність згідно з законодавством України.

2.5. З дня призначення тимчасового адміністратора повнова­ження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасо­вого адміністратора, є недійсними з часу їх укладення.

2.6. Строк повноважень тимчасового адміністратора не може перевищувати одного року з дня його призначення. Національ­ний банк має право продовжувати для системоутворюючих бан­ків дію тимчасової адміністрації на строк до одного року. В окре­мих випадках, якщо стан банку такий, що потребує прийняття рішення про його примусову реорганізацію чи ліквідацію, строк повноважень тимчасового адміністратора може бути продовжено за рішенням Правління Національного банку до прийняття від­повідного рішення, але не більше одного року.

Глава 3. Вимоги Національного банку до тимчасового адміністратора

3.1. Тимчасовим адміністратором може бути:

- юридична особа, яка здійснює професійну діяльність, що пов’язана з тимчасовою адміністрацією та/або ліквідацією банків, наданням аудиторських, юридичних або консуль­таційних послуг і має не менше трьох працівників із сер­тифікатом Національного банку на право здійснення тим­часової адміністрації та ліквідації банків;

- фізична особа - незалежний експерт (за договором) або службовець Національного банку.

До участі в тимчасовій адміністрації допускаються лише осо­би, які мають сертифікат Національного банку на право здійс­нення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, високі про­фесійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію (у тому числі, якщо їх незаконні дії в минулому не спричинили банкрут­ства банку або іншого суб’єкта підприємницької діяльності), еко­номічну чи юридичну освіту та досвід роботи в банківській систе­мі. Для керівника тимчасової адміністрації та тимчасового адмі­ністратора - фізичної особи досвід роботи в банківській системі має становити не менше п’яти років, у тому числі на керівних посадах не менше трьох років.

3.2. Тимчасовим адміністратором (керівником тимчасової ад­міністрації) не може бути:

а) фізична особа, яка:

- є кредитором, пов’язаною особою або акціонером/учас- ником банку;

- має судимість, не погашену і не зняту в установлено­му законом порядку, або є обвинуваченою за криміналь­ною справою;

- не виконала своїх зобов’язань перед будь-яким банком;

б) юридична особа, яка:

- є кредитором, пов’язаною особою або акціонером (учас­ником) банку;

- є стороною в судовій справі за участю банку;

- не виконала зобов’язань перед будь-яким банком.

3.3. Для виявлення конфлікту інтересів особа (фізична або юридична) до часу її призначення тимчасовим адміністратором (керівником тимчасової адміністрації) зобов’язана надати Націо­нальному банку інформацію про свої особисті й ділові інтереси, зокрема щодо:

- заборгованості перед банком, трудових відносин з ним або володіння майновими правами банку;

- відносин за попередні п’ять років з будь-яким банком як його пов’язаною особою;

- невиконання будь-яких зобов’язань перед будь-яким бан­ком за останні п’ять років;

- володіння майном, яке конкурує з майном банку;

- інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому виконанню функцій тимчасового адміністратора;

- інформації стосовно відсутності конфлікту інтересів з На­ціональним банком України.

Вимоги цього пункту стосуються також інших осіб, які згідно з договором виконуватимуть функції тимчасової адміні­страції.

3.4. Національний банк перед призначенням тимчасового ад­міністратора зобов’язаний переконатися в тому, що конфлікту інтересів немає.

У разі виникнення конфлікту інтересів після призначення тимчасового адміністратора (керівника тимчасової адміністрації) він зобов’язаний ужити заходів щодо усунення конфлікту інте­ресів та одночасно повідомити про це Національний банк, який має вирішити питання про можливість продовження роботи тим­часового адміністратора.

Глава 4. Укладення договору з тимчасовим адміністратором та винагородження його роботи

4.1.

У договорі про здійснення тимчасової адміністрації з тимча­совим адміністратором - юридичною особою визначається пере­лік фізичних осіб, що виконуватимуть функції тимчасового ад­міністратора, у тому числі осіб, що мають сертифікат Націона­льного банку на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, та керівник тимчасової адміністрації.

У договорі про здійснення тимчасової адміністрації з незалеж­ним експертом визначаються особи, які залучаються ним для виконання функцій тимчасової адміністрації.

Договір про здійснення тимчасової адміністрації з тимчасо­вим адміністратором від імені Національного банку на підставі належно оформленої довіреності підписує заступник Голови На­ціонального банку - куратор служби банківського нагляду.

Договір набирає чинності з часу прийняття постанови Правлін­ня Національного банку про призначення тимчасової адміністрації.

4.2. Оплата праці тимчасового адміністратора - керівника тимчасової адміністрації (або незалежного експерта) і залучених ним спеціалістів здійснюється за рахунок коштів банку, до яко­го його призначили в межах кошторису, затвердженого Національ­ним банком.

Розмір оплати праці тимчасового адміністратора (керівника тимчасової адміністрації) має бути не меншим за середньомісячну заробітну плату голови правління (ради директорів) цього банку за 12 місяців перед призначенням тимчасової адміністрації.

Розмір оплати праці залучених спеціалістів установлює тим­часовий адміністратор (керівник тимчасової адміністрації) у ме­жах кошторису витрат тимчасової адміністрації, затвердженого Національним банком.

Додаткова винагорода тимчасовому адміністратору (керівни­ку тимчасової адміністрації) і спеціалістам може встановлювати­ся в межах кошторису за згодою Національного банку.

Оплата праці тимчасового адміністратора, а також спеціаліс­тів, залучених ним для забезпечення виконання своїх повнова­жень, здійснюється згідно з укладеними з ними договорами.

4.3. Залучені тимчасовим адміністратором для виконання його повноважень спеціалісти, які є службовцями Національного ба­нку, призначаються наказом Національного банку за їх згодою зі збереженням за ними місця роботи, заробітної плати, премій та інших виплат, передбачених системою оплати праці за основ­ним місцем роботи, на період виконання функцій тимчасової ад­міністрації.

4.4. Тимчасовий адміністратор (керівник тимчасової адмініс­трації) може бути усунений від виконання обов’язків тимчасово­го адміністратора за власним бажанням або за рішенням Прав­ління Національного банку в разі невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов’язків або з інших причин.

Тимчасовий адміністратор може бути звільнений від вико­нання обов’язків з позбавленням сертифіката на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, якщо невиконання або неналежне виконання ним своїх повноважень завдало збит­ків банку чи кредиторам.

У разі завдання збитків унаслідок дій або бездіяльності тим­часового адміністратора банк та/або кредитори мають право зве­рнутися з позовом до суду щодо їх відшкодування.

Глава 5. Права та обов'язки тимчасового адміністратора

5.1. У своїй діяльності тимчасовий адміністратор керується Законом про банки, постановою Правління Національного бан­ку про його призначення, установчими документами банку, цим Положенням, чинним законодавством України. При здійсненні тимчасової адміністрації філій/представництв банку, що розта­шовані за межами України, застосовується також законодавство країни за їх місцезнаходженням.

5.2. Тимчасовий адміністратор - фізична особа або керівник тимчасової адміністрації відповідає за ефективність діяльності тимчасової адміністрації та виконує організаційно-розпорядчі та інші функції згідно зі статтею 80 Закону про банки та чинним законодавством.

Керівник тимчасової адміністрації приймає рішення одноосіб­но в межах своїх повноважень.

5.3. Тимчасовий адміністратор виконує функції загальних зборів, ради банку, правління (ради директорів) щодо контролю та управління банком, а також організаційно-розпорядчі функ­ції, пов’язані з виконанням обов’язків керівника банку (підпи­сує накази про звільнення, переведення працівників банку, під­писує від імені банку претензії до боржників, а також позови та заяви до суду тощо).

5.4. З дня його призначення тимчасовий адміністратор зобо­в’язаний ужити заходів для забезпечення збереження активів та документації банку, а також активів та документації афілійова- них осіб, у яких банк має участь у розмірі, що перевищує 50 відсотків їх капіталу, а саме:

- повідомити керівника територіального підрозділу Держав­ної служби охорони при MBC України, з яким укладено договір про охорону банку, про тимчасову зміну керівників банку та передати копію постанови Правління Національ­ного банку про призначення тимчасової адміністрації;

- ужити заходів щодо заміни замків та обмеження доступу до ключів на зовнішніх входах до приміщень банку та до внутрішніх приміщень, у яких обробляються електронні документи, працює підрозділ банку, що здійснює окремі види професійної діяльності на ринку цінних паперів, ви­користовуються та зберігаються засоби захисту інформа­ції, а також документи, інформація та обладнання, які можуть дати доступ до активів банку (зокрема, щодо уча­сті банку в статутних капіталах інших юридичних осіб);

- змінювати/установлювати (у разі потреби) коди доступу до комп’ютерів та інших засобів зв’язку банку та надава­ти допуск до них визначеним працівникам банку;

- не допускати винесення документації та матеріальних цінностей із приміщень банку без спеціального дозволу тимчасового адміністратора (керівника тимчасової адмі­ністрації);

- надіслати повідомлення банкам-кореспондентам (резиден­там і нерезидентам) про призначення в банку тимчасової адміністрації та анулювання права підписів уповноваже­них осіб банку на здійснення операцій з валютними цін­ностями через кореспондентські рахунки, а також нові зразки підписів і копію рішення Правління Національно­го банку про призначення тимчасової адміністрації;

- інформувати банки-кореспонденти, реєстраторів, а також зовнішніх менеджерів активів банку про те, що особи, які раніше мали право давати вказівки від імені банку щодо операцій з активами банку чи активами, які довірив банк, більше не мають таких повноважень, і про осіб, яким тим­часовий адміністратор передав ці повноваження;

- тимчасово позбавити (у разі потреби) повноважень осіб, які несуть відповідальність за окремі ділянки роботи бан­ку, та надати нові повноваження обмеженій кількості до­вірених осіб;

- ужити інших заходів, потрібних для забезпечення схо­ронності активів, майна і документації банку.

5.5. У день отримання рішення про призначення до банку тимчасової адміністрації тимчасовий адміністратор повинен по­дати до територіального управління (Операційного управління) Національного банку, в якому відкрито кореспондентський ра­хунок банку, нотаріально засвідчену картку із зразками підписів тимчасового адміністратора (керівника тимчасової адміністрації) та особи, призначеної на період роботи тимчасового адміністра­тора тимчасово виконуючим обов’язки головного бухгалтера ба­нку (якщо таке призначення передбачене постановою Правління Національного банку), і відбитка печатки цього банку.

Керівник територіального управління Національного банку після отримання нової картки із зразками підписів осіб, що ма­ють право першого і другого підпису на період роботи тимчасової адміністрації, на підставі прийнятої Правлінням Національного банку постанови про призначення тимчасової адміністрації видає розпорядження про скасування дії зразків підписів керівників, яких відсторонено від управління банком.

5.6. Через 20 днів після його призначення тимчасовий адмі­ністратор зобов’язаний надати територіальному управлінню На­ціонального банку (структурному підрозділу банківського нагля­ду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) кошторис витрат тимчасової адміністрації на поточний рік із поквартальною та помісячною розбивкою. До двадцятого числа останнього місяця поточного року тимчасовий адміністра­тор надає кошторис витрат на наступний рік. Кошторис витрат затверджується начальником територіального управління Націо­нального банку (заступником Голови Національного банку - куратором служби банківського нагляду, якщо кореспондентсь­кий рахунок банку відкритий в Операційному управлінні Націо­нального банку).

5.7. Забезпечити безперервність роботи банку.

5.8. Протягом одного місяця з дня призначення (двох міся­ців, якщо тимчасова адміністрація застосована для управління системоутворюючим або багатофілійним банком) здійснює інвен­таризацію активів, зобов’язань, резервів (включаючи обліковані на позабалансових рахунках), у тому числі:

- грошових білетів, монет та інших цінностей у грошовому сховищі та операційній касі (відповідно до Інструкції Націо­нального банку України з організації емісійно-касової ро­боти в установах банків України від 07.07.1994 р. № 1;

- основних засобів і нематеріальних активів (відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків, затверд­женої постановою Правління Національного банку від 11.12.2000 р. № 475;

- кредитного портфеля та дебіторської заборгованості (мож­ливість погашення боргів за наданими кредитами та на­рахованими відсотками, стан проведення претензійно-по­зовної роботи тощо). Проводить ревізію укладених з клієн­тами банку договорів про обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів; перевіряє класифікацію портфеля цінних паперів, кредитного портфеля дебіторської забор­гованості відповідно до нормативно-правових актів Націо­нального банку, що регламентують порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих втрат за кредитни­ми операціями, дебіторською заборгованістю та збитків банків від операцій з цінними паперами.

Інвентаризація здійснюється за станом на останню звітну (мі­сячну) дату. Останньою звітною (місячною) датою вважається остання звітна (місячна) дата перед призначенням тимчасового адміністратора, якщо він розпочав свою роботу в період з 1-го по 20-те числа поточного місяця включно, або остання звітна (мі­сячна) дата після призначення тимчасового адміністратора, якщо він призначений після 20-го числа поточного місяця.

За результатами інвентаризації тимчасовий адміністратор уживає заходів щодо врегулювання виявлених розбіжностей з відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Одночасно керівники банку, які відсторонені від управління, зобов’язані за станом на день призначення тимчасового адмініс­тратора здійснити передавання основних засобів, нематеріаль­них та інших активів за відповідними актами приймання-пере- давання.

5.9. З метою оцінки фінансового стану банку та визначення можливості стабілізації його діяльності, а також приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства, тимчасовий ад­міністратор перевіряє договірну, бухгалтерську, звітну, касову і канцелярську документацію, матеріали правління, ради та вну­трішнього аудиту щодо діяльності банку, зокрема таке:

а) переглядає умови всіх договорів оренди, за якими банк є орендодавцем (або орендарем), з точки зору потреби в них та прийнятності умов оренди;

б) оцінює угоди, що стосуються господарських, майнових операцій банку та здійснені банком протягом останніх трьох років до дати призначення тимчасового адміністра­тора з метою встановлення фактів, визначених у статті 81 Закону про банки, і відповідно для звернення до суду з вимогою визнання окремих угод недійсними;

в) оцінює вартість активів банку, зокрема активів його філій;

г) виявляє кредиторів банку та визначає розміри їх вимог щодо грошових зобов’язань банку;

ґ) організовує в разі потреби комплексну перевірку діяльно­сті банку із залученням зовнішнього аудиту або відповід­них структурних підрозділів Національного банку.

5.10. Після докладної оцінки фінансового стану банку тим­часовий адміністратор складає план тимчасового адміністратора на період його призначення, який надалі може змінюватися за­лежно від проблем, що можуть виникати під час тимчасового управління банком.

План тимчасового адміністратора має містити:

- цільові показники, яких планується досягти за період тимчасового управління;

- комплекс заходів для досягнення поставлених цілей (за­ходи фінансового оздоровлення або санації банку, підго­товки банку до продажу, реорганізації або ліквідації);

- інше, залежно від проблем, що виникли у діяльності банку.

5.11. Протягом одного місяця з дня свого призначення тим­часовий адміністратор подає територіальному управлінню Націо­нального банку (відповідному підрозділу банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за бан­ком) попередній письмовий звіт про свою роботу відповідно до вимог статті 83 Закону про банки. Звіт має містити:

- оцінку фінансового стану банку (з висновком щодо відпо­відності діяльності банку вимогам банківського законо­давства, можливості фінансового оздоровлення банку й стабілізації його діяльності) і вартості його активів (у разі наявності пропозицій щодо реорганізації, ліквіда­ції або продажу банку);

- пропозиції щодо подальшої діяльності банку;

- перелік заходів, що здійснені тимчасовим адміністрато­ром за звітний період.

До звіту додається план тимчасового адміністратора.

Надалі щомісяця до 20-го числа тимчасовий адміністратор подає територіальному управлінню Національного банку (відпо­відному підрозділу банківського нагляду центрального апарату, який безпосередньо здійснює нагляд за банком) звіт про свою діяльність та фінансовий стан банку.

За 10 робочих днів до закінчення своєї діяльності тимчасо­вий адміністратор подає територіальному управлінню (відповід­ному підрозділу банківського нагляду центрального апарату, який безпосередньо здійснює нагляд за банком) завершальний звіт про результати своєї роботи з пропозиціями щодо подаль­шої діяльності банку (продовження діяльності банку та доціль­ності подальшої роботи керівників банку або реорганізації чи ліквідації банку).

Протягом періоду діяльності тимчасового адміністратора банк подає регулярну звітність у порядку, що встановлений норматив­но-правовими актами Національного банку.

5.12. З метою стабілізації діяльності банку (фінансового оздо­ровлення) або підготовки банку до продажу тимчасовий адмініс­тратор (залежно від конкретної ситуації, що склалася в банку):

а) розробляє (у разі потреби) разом з фахівцями банку про­граму фінансового оздоровлення з визначенням економічного ефе­кту реалізації запланованих заходів у грошовому вираженні, ор­ганізовує і контролює її виконання;

б) приймає рішення (у разі потреби) про збільшення статут­ного капіталу банку шляхом видання наказу та здійснює проце­дуру збільшення статутного капіталу згідно з чинним законо­давством;

в) приймає рішення (у разі потреби) про скликання загаль­них зборів учасників шляхом видання наказу та здійснює проце­дуру скликання та проведення загальних зборів учасників згідно з чинним законодавством України. Загальні збори учасників мо­жуть бути скликані для прийняття таких рішень: про санацію банку його учасниками або інвесторами, реорганізацію банку, затвердження складу правління (дирекції) та ради банку.

Питання про санацію банку його учасниками або інвестора­ми може вноситися тимчасовим адміністратором на розгляд за­гальних зборів учасників, якщо банк є недокапіталізованим, знач­но недокапіталізованим або критично недокапіталізованим. У цьому випадку тимчасовий адміністратор (керівник тимчасової адміністрації) бере участь у роботі загальних зборів учасників банку з правом дорадчого голосу як представник Національного банку.

Питання про затвердження складу правління (дирекції) та ради банку може вноситися на розгляд загальних зборів, які мають проводитися перед закінченням строку повноважень тим­часового адміністратора в установлений планом тимчасового ад­міністратора строк;

г) обмежує чи зупиняє проведення окремих операцій банку, які визнає низькорентабельними, або збитковими, або надто ри- зиковими для банку. Обмежує залучення вкладів (депозитів) за новими угодами з фізичними особами з метою захисту інтересів вкладників;

ґ) уживає заходів щодо погашення простроченої та пролонго­ваної заборгованості за наданими кредитами та іншої простроче­ної дебіторської заборгованості;

д) у разі виявлення збиткових або неефективних для банку угод розриває їх у порядку, установленому чинним законодавст­вом України;

е) продає активи банку та вживає заходів щодо погашення заборгованості за активними операціями банку, які, на думку тим­часового адміністратора (залежно від причин, що зумовили погір­шення фінансового стану банку), мають бути відповідно продані або повернені з метою підвищення платоспроможності, ліквідності банку та/або погашення боргу перед кредиторами, у тому числі:

- повертає депозити з інших банків;

- продає цінні папери, які мають активний ринок, серед яких емітовані третіми особами та державні цінні папери;

- уживає заходів щодо погашення боргових цінних папе­рів, що не мають активного ринку;

- повертає вкладені банком кошти в статутні капітали ін­ших юридичних осіб;

- продає окремі філії чи безбалансові відділення;

- укладає угоду з іншим фінансово стабільним банком про переведення боргу перед вкладниками банку - фізичними особами та здійснює відповідні заходи згідно з цією угодою;

- продає кредитну заборгованість на умовах угоди про уступку вимог банку;

- продає основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, що не використовуються банком;

- інше, залежно від проблем, що виникли у діяльності банку; є) подає позови до суду;

ж) зупиняє виплату дивідендів чи розподіл капіталу банку в будь-якій формі до завершення виконання заходів фінансового оздоровлення та стабілізації діяльності банку;

з) надає (у разі потреби) територіальному управлінню (відповід­ному структурному підрозділу банківського нагляду центрального апарату) для розгляду на засіданні Правління Національного банку пропозиції про введення мораторію на задоволення вимог креди­торів відповідно до глави 8 розділу V цього Положення;

и) готує (у разі потреби) пропозиції про заборону власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог банківського законодавства та нормативно-правових ак­тів Національного банку;

і) організовує за згодою Національного банку продаж чи ре­організацію банку згідно з цим Положенням і нормативно-пра­вовими актами Національного банку;

ї) виконує інші функції щодо оздоровлення банку відповідно до додатків 1 та 3 до цього Положення, інших нормативно- правових актів Національного банку та чинного законодавства України.

5.13. З метою ефективного виконання покладених на тимча­сового адміністратора завдань у разі потреби тимчасовий адміні­стратор має право:

- додатково залучати до роботи в тимчасовій адміністрації будь-якого службовця, експерта, консультанта з унесен­ням змін до кошторису витрат тимчасової адміністрації та договору з Національним банком;

- доручати керівникам банку вчинення дій щодо надання необхідної допомоги тимчасовій адміністрації. Тимчасо­вий адміністратор має право за потреби відсторонити та­ких осіб від виконання посадових обов’язків на визначе­ний строк, повідомивши про це відповідний структурний підрозділ банківського нагляду Національного банку;

- скласти план скорочення штату банку та забезпечити прийняття рішення про кількісний склад працівників банку;

- ужити заходів з метою підвищення кваліфікаційного рівня персоналу банку, а також проводити атестацію, переводи­ти на іншу посаду, скорочувати чисельність, звільняти згідно з чинним законодавством працівників банку внаслідок не­належного виконання ними своїх функціональних обов’яз­ків або перегляду їх службових обов’язків, змінювати роз­мір заробітної плати шляхом унесення змін до штатного розпису банку згідно з чинним законодавством.

5.14. Тимчасовий адміністратор повинен зберігати банківсь­ку таємницю та конфіденційність інформації про діяльність бан­ку і несе за її розголошення відповідальність, передбачену чин­ним законодавством України.

Глава 6. Контроль за діяльністю тимчасовогоадміністратора

6.1. Контроль за діяльністю тимчасового адміністратора по­кладається на територіальне управління Національного банку (відповідний підрозділ банківського нагляду центрального апа­рату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку).

Територіальне управління Національного банку розглядає попередній звіт тимчасового адміністратора протягом десяти ро­бочих днів та надсилає зі своїми висновками відповідному струк­турному підрозділу Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку, а всі наступні звіти - протягом п’яти робочих днів.

Генеральний департамент банківського нагляду розглядає отримані документи, готує свої висновки та разом з висновками територіального управління Національного банку і рекомендаці­ями тимчасового адміністратора щодо подальшої діяльності бан­ку з оцінкою його фінансового стану та планом тимчасового ад­міністратора (якщо це попередній звіт) подає їх на розгляд Комі­сії Національного банку. Комісія Національного банку схвалює (або відхиляє) рекомендації тимчасового адміністратора та план роботи тимчасового адміністратора.

Протягом двох тижнів з часу подання звіту тимчасового ад­міністратора Комісія Національного банку має прийняти рішен­ня про застосування чи відхилення рекомендацій тимчасового адміністратора.

У разі потреби Комісія Національного банку має право протя­гом усього часу діяльності тимчасового адміністратора вносити на підставі обґрунтованого висновку Генерального департаменту бан­ківського нагляду зміни до плану тимчасового адміністратора.

6.2. Після надання тимчасовим адміністратором остаточного звіту Комісія Національного банку за обґрунтованим висновком Генерального департаменту банківського нагляду, територіального управління Національного банку приймає відповідне рішення про стан виконання плану тимчасового адміністратора та схвалює (або відхиляє) рекомендації тимчасового адміністратора щодо подаль­шої діяльності банку. Якщо привести діяльність банку в правову та фінансову відповідність до вимог Закону про банки і нормативно-правових актів Національного банку протягом одного року неможливо, то Правління Національного банку приймає рі­шення про відкликання банківської ліцензії та призначення лікві­датора банку. Для системоутворюючих та багатофілійних банків цей термін Національний банк може продовжити до двох років.

Національний банк має право припинити виконання плану тим­часової адміністрації, відкликати банківську ліцензію, ініціювати процедуру ліквідації банку в будь-який час, якщо дійде висновку, що виконання плану не приводить до оздоровлення банку.

Глава 7. Порядок надання тимчасовому адміністратору дозволу на продаж активів банку

7.1. Для продажу активів банку, балансова вартість яких пе­ревищує один відсоток статутного капіталу банку, а також філії банку як цілісного майнового комплексу тимчасовий адміністра­тор повинен отримати обов’язкову згоду Національного банку.

У разі продажу активів банків, нагляд за діяльністю яких здійснює безпосередньо структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату та балансова вартість яких перевищує за­значену величину, або продажу їх філій як цілісних майнових комплексів згода надається Комісією Національного банку.

Для продажу активів усіх інших банків, балансова вартість яких перевищує зазначену величину, або продажу їх філій як цілісних майнових комплексів згоду надає Комісія Національно­го банку при територіальному управлінні, в якому відкрито ко­респондентський рахунок банку.

7.2. Продаж активів банку тимчасовим адміністратором може здійснюватися шляхом:

- безпосереднього продажу юридичній або фізичній особі, якщо є лише одна пропозиція від покупців про викуп активу;

- на відкритих торгах шляхом проведення конкурсу або аукціону - у разі надходження двох і більше пропозицій про викуп активу.

7.3. В умовах конкурсу зазначаються початкова ціна прода­жу активу та строки оплати. Крім того, умовами конкурсу мо­жуть бути:

- використання активів банку, що ліквідовується, в опера­ційній діяльності банків (зокрема для створення нового банку або створення філій діючих банків);

- одночасно з продажем активів переведення у відповідній сумі зобов’язань банку;

- інше - залежно від можливостей корисного використання активу.

7.4. Для отримання дозволу на продаж активів тимчасовий адміністратор надає територіальному управлінню Національного банку (відповідному структурному підрозділу банківського на­гляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком)такі документи:

- клопотання про надання дозволу на продаж активів бан­ку з обгрунтованими висновками щодо отримання еконо­мічного ефекту від цієї операції та її впливу на показники діяльності банку, разом з прогнозними розрахунками діяльності банку після цієї операції;

- проекти відповідних угод;

- інформацію про індивідуально визначений актив (назва, коротка характеристика, його залишкова вартість та рин­кова (початкова) вартість) або про філію банку (назва, місцезнаходження, ринкова вартість, характеристика ак­тивів та зобов’язань);

- висновки експертів щодо оцінки ринкової вартості індиві­дуально визначеного активу або філії як цілісного майно­вого комплексу;

- інформацію про наявні пропозиції щодо купівлі активів (інформація про можливих покупців, фінансова звітність та інші документи, що підтверджують їх фінансову спро­можність викупити активи, якщо вони стануть перемож­цями конкурсу або аукціону);

- у разі наявності пропозицій щодо купівлі активів з одночас­ним переведенням у відповідній сумі зобов’язань банку - письмова згода кредиторів на переведення боргу та фінан­сова звітність покупців, інші документи та прогнозні роз­рахунки, які підтверджують можливість виконання зобо­в’язань банку перед кредиторами. Якщо продаж активів з одночасним переведенням у відповідній сумі зобов’язань здійснюється іншому банку, то надається прогнозний ба­ланс банку-правонаступника на першу звітну дату після переведення боргу та відповідний висновок територіально­го управління Національного банку, що здійснює на кон­солідованій основі нагляд за діяльністю банку-покупця;

- у разі наявності пропозицій щодо купівлі філій банку як цілісних майнових комплексів - письмова згода кредито­рів на переведення боргу та фінансова звітність покупців, інші документи, які підтверджують їх можливість спла­тити ринкову вартість філій як цілісних майнових ком­плексів та можливість виконання зобов’язань, що пере­водяться у відповідній сумі. У разі наявності пропозицій щодо купівлі філії іншим банком надається прогнозний баланс банку-правонаступника;

- умови проведення конкурсу, які пропонує тимчасовий ад­міністратор (якщо продаж активів передбачається здійс­нювати за конкурсом).

Глава 8. Порядок уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів

8.1. З метою створення сприятливих умов для покращання та стабілізації фінансового стану банку Національний банк має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів може застосовува­тися під час тимчасової адміністрації за постановою Правління Національного банку. Мораторій на задоволення вимог кредито­рів застосовується, зокрема, на строк підготовки програми санації (продажу) банку або програми фінансового оздоровлення.

У постанові Правління Національного банку про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зазначається дата введення та строк дії мораторію.

8.2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюєть­ся на зобов’язання, строки виконання яких настали до призна­чення тимчасової адміністрації.

Протягом терміну дії мораторію:

- забороняється стягнення коштів на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється їх стягнен­ня відповідно до законодавства України;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансо­ві (економічні) санкції за невиконання чи неналежне ви­конання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо спла­ти податків і зборів (обов’язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних опе­рацій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати працівникам банку, аліментів, відшко­дування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, автор­ської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв’язку із зобов’язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

8.3. Після прийняття Правлінням Національного банку по­станови про введення мораторію на задоволення вимог кредито­рів Національний банк протягом трьох робочих днів має опублі­кувати повідомлення про це в газеті «Урядовий кур’єр» або «Го­лос України». У повідомленні обов’язково має міститися інфор­мація про номер і дату відповідної постанови Правління Націо­нального банку, а також дата введення та строк дії мораторію.

Якщо Правлінням Національного банку рішення про при­значення тимчасового адміністратора та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів прийняті однією постановою, то Національний банк опубліковує повідомлення про введення мо­раторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з повідом­ленням про призначення тимчасового адміністратора відповідно до вимог пункту 2.3 глави 2 розділу V цього Положення.

Тимчасовий адміністратор письмово інформує відповідний податковий орган про введення мораторію на задоволення май­нових зобов’язань банку та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та зупинення виконання за­ходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’я­зань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язко­вих платежів).

8.4. Протягом дії мораторію документи з вимогами щодо ви­конання зобов’язань банку, на які введено мораторій, а також ті, що надходять до банку чи територіального управління Націо­нального банку, повертаються без виконання.

Якщо під час дії мораторію досягнуто згоди на відстрочку або розстрочку платежів банку або прощення (списання) частини його боргів і відповідні розрахункові документи за вимогами кре­диторів ураховувалися на відповідному позабалансовому рахун­ку в банку, то на початок першого робочого дня банку після закінчення дії мораторію ці документи повертаються з мотивова­ними написами на зворотному боці документів про причини їх повернення за підписом головного бухгалтера і виконавця та штампом банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк мав сплатити кредито­рам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які були на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Глава 9. Порядок припинення діяльності тимчасового адміністратора

9.1. Тимчасова адміністрація припиняє свою діяльність від­повідно до статті 86 Закону про банки.

9.2. Припинення діяльності тимчасової адміністрації означає відновлення повноважень правління (ради директорів), ради та загальних зборів банку - у разі стабілізації діяльності банку або набуття повноважень ліквідатором - у разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора.

9.3. Керівники банку, які відсторонені на період діяльності тимчасової адміністрації від виконання своїх обов’язків, у разі продовження діяльності банку продовжують виконувати покла­дені на них обов’язки, якщо не прийнято рішення про їх звіль­нення з посади.

Глава 10. Особливості фінансового оздоровлення (сананії) банку або підготовка його до продажу під час тимчасової адміністрації

10.1. Якщо банк має недостатній рівень капіталізації (значно недокапіталізований або критично недокапіталізований) і має розрахункові документи, що не сплачені з вини банку, чи незадоволені вимоги кредиторів або значення нормативу миттєвої ліквідності (Н3) становить менше 10 відсотків і надходжень не достатньо для підвищення ліквідності до нормативного рівня, то фінансове оздоровлення банку можливе лише із залученням додаткових коштів акціонерів/учасників банку або його продажу іншим юридичним та/або фізичним особам (далі - інвесторам) для збільшення капіталу банку та погашення вимог кредиторів (тобто його санації).

10.2. Фінансове оздоровлення банку шляхом продажу його інвесторам здійснюється за програмою санації. Програма санації банку включає:

а) реструктуризацію капіталу банку (у т.ч. статутного капі­талу банку та субординованого боргу, якщо він є).

Реструктуризація капіталу банку передбачає виконання за­ходів, що забезпечують збільшення регулятивного капіталу до необхідного рівня.

Реструктуризація статутного капіталу банку передбачає част­кову або повну зміну участі в статутному капіталі учасників банку на користь інвесторів, а також збільшення статутного капіталу. Умови реструктуризації статутного капіталу узгоджу­ються між учасниками банку та інвесторами шляхом перерозпо­ділу акцій (часток, паїв), що належать учасникам банку, в об­мін на погашення боргу перед кредиторами;

б) реструктуризацію боргових зобов’язань банку (якщо є не­задоволені вимоги кредиторів або очікується їх виникнення про­тягом наступних шести місяців).

Реструктуризація боргових зобов’язань банку передбачає:

- визначення умов участі інвесторів в повному або частко­вому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом пе­реведення боргу (частини боргу) на інвестора;

- установлення строків і черговості виплати банком або ін­вестором боргу кредиторам (у частині прострочених зобо­в’язань та зобов’язань, строк виконання яких настане протягом наступних шести місяців);

- відстрочку або розстрочку платежів за зобов’язаннями бан­ку (простроченими та строковими) або прощення (списання) боргів (частини боргів) згідно з чинним зако­нодавством України;

- установлення відповідальності інвестора (банку) за неви­конання взятих згідно з програмою санації зобов’язань.

В угодах, що укладаються згідно з чинним законодавством між банком та інвесторами, інвесторами і кредиторами з метою здійснення заходів реструктуризації боргових зобов’язань банку, має обумовлюватися, що ці угоди набирають чинності після на­дання Національним банком дозволу тимчасовому адміністрато­ру на продаж банку та схвалення програми санації;

в) заходи та строк підвищення (відновлення) платоспромож­ності та приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства (прогнозні показники діяльності ба­нку на час завершення програми санації мають відповідати вста­новленим Національним банком економічним нормативам).

Залежно від причин, що призвели до погіршення фінансового стану банку, з метою підвищення (відновлення) платоспромож­ності та приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства до програми санації можуть включа­тися такі заходи (із зазначенням строків їх виконання):

- ті, що передбачені в додатках 1 та 2 до цього Положення;

- виплата боргу кредиторам (за його наявності);

- скорочення чисельності службовців згідно з законодавством про працю та виплата працівникам у разі їх звільнення вихідної допомоги за рахунок коштів банку або інвестора;

- унесення на розгляд загальних зборів питання про зміну органів управління банком;

- залучення осіб, уповноважених інвесторами виконувати відповідні заходи згідно із законодавством про працю.

10.3. Інвестори повинні мати кошти в розмірі, достатньому для виконання заходів санації банку, у тому числі власні кошти для формування статутного капіталу.

Розмір внеску інвестора до статутного капіталу банку з ме­тою його санації визначається залежно від:

- суми вартості акцій (часток) акціонерів (учасників) бан­ку, які виходять з товариства;

- суми внесків до статутного капіталу банку, що має забез­печувати формування капіталу банку в сумі, не меншій, ніж мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1), і дотримання нормативу адекватності регулятивного ка­піталу (Н2) та нормативу адекватності основного капіта­лу (Н3) згідно з нормативно-правовими актами Національ­ного банку (за вирахуванням збільшення регулятивного капіталу банку за рахунок внутрішніх джерел відповідно до пункту 2.1 додатка 2 до цього Положення, якщо це передбачено програмою санації). На час реєстрації змін до статуту банку ця сума має бути не меншою, ніж передба­чено статтями 30, 31, 52 Закону України «Про господар­ські товариства».

10.4. Інвестори, які бажають взяти участь у санації банку, подають до тимчасового адміністратора відповідні заяви. До за­яви інвестори додають установчі документи, копії свідоцтв про державну реєстрацію, документи, що підтверджують наявність власних коштів для формування капіталу банку згідно з норма­тивно-правовими актами Національного банку, зокрема, для юридичних осіб - фінансову звітність, аудиторський висновок про підтвердження звітності, для фізичних осіб - довідку подат­кового органу про доходи за останній звітний період (рік).

10.5. Якщо тимчасовий адміністратор визнає, що ця юридич­на чи фізична особа може бути інвестором, то він надає інвестору потрібну інформацію про показники діяльності банку (про розмір регулятивного капіталу, дотримання нормативів адекватності і достатності капіталу, про вартість активів банку за результатами їх класифікації, виконання зобов’язань банку перед кредиторами тощо) для складання попередніх розрахунків програми санації.

Інвестор, який отримав інформацію про показники діяльнос­ті банку відповідно до статті 61 Закону про банки, зобов’язаний не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб, а лише для виконання захо­дів санації банку.

Тимчасовий адміністратор перед наданням інвестору відповідної інформації має взяти у нього розписку про відповідальність за розголошення банківської таємниці.

Якщо інвестор має намір придбати істотну участь у банку в розмірах, визначених статтею 34 Закону про банки, то він одночасно подає Національному банку в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку, документи на отримання відповідного дозволу.

10.6. Інвестор, який за результатами розгляду отриманої інфо­рмації прийняв рішення про проведення санації банку, має розро­бити програму санації і погодити її з тимчасовим адміністратором. Тимчасовий адміністратор надає інвесторам потрібну допомогу в розробленні програми санації.

10.7. Заходи з підвищення (відновлення) платоспроможності банку та приведення діяльності банку у відповідність до вимог бан­ківського законодавства (відповідно до третьої частини плану сана­ції - підпункт «в» пункту 10.2 цієї глави) можуть здійснюватися:

- органами управління банку, що змінюються внаслідок са­нації за рішенням загальних зборів чи відновлюють свою діяльність, а тимчасовий адміністратор після реєстрації змін до установчих документів припиняє свою діяльність відповідно до пункту 9.1 глави 9 розділу V цього Поло­ження,

- тимчасовим адміністратором - у цьому разі тимчасовий адміністратор має право залучити до виконання третьої частини плану санації уповноважених інвесторами осіб.

Комісія Національного банку може прийняти рішення щодо регулювання процесу за третьою частиною плану санації - під­пункт «в» пункту 10.2 цієї глави (з урахуванням пропозицій тимчасового адміністратора, інвесторів):

- органами управління банку - якщо внаслідок реструкту­ризації статутного капіталу 2/3 і більше голосів акцій акціонерного банку або 51 і більше відсотків голосів час­ток (паїв) банку, створеного у вигляді товариства з обме­женою відповідальністю (кооперативного банку), перехо­дять до інвесторів;

- тимчасовим адміністратором - якщо погашення боргу пе­ред кредиторами здійснюється за рахунок коштів банку або якщо реструктуризація статутного капіталу здійсню­ється зі зміною голосів акцій статутного капіталу банку на користь інвесторів до розміру, що є менше ніж 2/3 голосів акцій акціонерного банку або менше 51 відсотка голосів часток (паїв) банку, створеного у вигляді товариства з об­меженою відповідальністю (кооперативного банку).

10.8. Тимчасовий адміністратор організовує продаж банку за дозволом Комісії Національного банку.

Дозвіл на проведення санації (продажу) банку надається за таких умов:

- інвестор має кошти в достатній сумі для виконання заходів програми санації щодо формування статутного капіталу;

- інвестор уклав відповідні угоди з банком та кредиторами про реструктуризацію боргів банку (якщо є борг перед кредиторами);

- програма санації та пакет документів для отримання цього дозволу мають відповідати вимогам пункту 10.2 цієї глави;

- інвестор, що придбав істотну участь у банку в розмірах, визначених статтею 34 Закону про банки, отримав на це письмовий дозвіл Національного банку.

10.9. Для погодження програми санації з тимчасовим адміні­стратором та отримання тимчасовим адміністратором згоди На­ціонального банку на продаж банку інвестори подають тимчасо­вому адміністратору такі документи:

- програму санації банку;

- угоду між інвесторами й учасниками про перерозподіл ак­цій (часток, паїв) банку;

- угоду про переведення боргу (частини боргу), укладену між банком та інвесторами (погоджену з кредиторами);

- угоду між інвесторами і кредиторами про порядок, строк та черговість погашення (відстрочення, переведення) бор­гу перед кредиторами;

- ті, що підтверджують наявність в інвестора власних кош­тів для формування статутного капіталу банку, передбаче­ні банківським законодавством в разі реєстрації збільшен­ня статутного капіталу для акціонерів/учасників банку.

10.10. Тимчасовий адміністратор протягом 15 календарних днів після отримання повного пакета документів розглядає його, за по­треби вимагає в інвесторів усунення недоліків і, якщо вважає про­граму санації прийнятною, погоджує її своїм підписом і відбитком печатки банку. Тимчасовий адміністратор видає інвес­торам один примірник погодженої програми санації або в разі від­мови в погодженні - мотивовані зауваження в письмовому вигляді.

Тимчасовий адміністратор надсилає пакет документів для отри­мання згоди на продаж банку до територіального управління Національного банку (структурного підрозділу банківського на­гляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком), до якого додає:

- прогнозний баланс банку на останню звітну (місячну) дату після виконання програми санації та прогнозний розра­хунок показників діяльності банку і значень економічних нормативів за ним;

- висновок про можливість виконання інвесторами своїх зобов’язань перед банком щодо формування капіталу бан­ку та задоволення вимог кредиторів шляхом реалізації програми санації, а також про доцільність проведення са­нації банку цими інвесторами (що має підтверджуватися розрахунком коштів за джерелами погашення вимог кре­диторів згідно з програмою санації);

- пропозиції щодо порядку виконання третьої частини пла­ну санації (органами управління банку чи тимчасовим ад­міністратором);

- список заявлених і визнаних банком вимог кредиторів;

- рішення (наказ) тимчасового адміністратора про збільшення статутного капіталу (про об’явлення додаткової підписки на акції).

10.11. Територіальне управління Національного банку має розглянути пакет документів щодо його відповідності вимогам пункту 10.8 глави 10 розділу V цього Положення і передати його протягом 15 календарних днів зі своїми висновками та про­позиціями до Генерального департаменту банківського нагляду, який розглядає пакет документів спільно з Юридичним департа­ментом Національного банку згідно з вищезазначеними вимога­ми в строк до 25 календарних днів.

Комісія Національного банку приймає рішення про надання дозволу на продаж банку на підставі висновку та пропозицій Генерального департаменту банківського нагляду.

10.12. Після реєстрації змін до статуту банку та погодження кандидатур голови, членів правління (ради директорів) і голов­ного бухгалтера банку (якщо прийнято рішення про зміну цих посадових осіб банку) Комісія Національного банку відповідно до пункту 10.7 цієї глави приймає рішення про регулювання третьої частини програми санації.

Глава 11. Реорганізація банку під час тимчасової адміністрації

11.1. Якщо тимчасовий адміністратор визнав, що фінансове оздоровлення банку можливе шляхом реорганізації, то він пови­нен отримати згоду Комісії Національного банку.

Для отримання згоди Комісії Національного банку тимчасо­вий адміністратор надає територіальному управлінню Національ­ного банку (самостійному структурному підрозділу банківського нагляду центрального апарату) такі документи:

- прогнозний баланс на останню звітну (місячну) дату піс­ля проведення загальних зборів учасників банку-право- наступника, банку, що реорганізовується, - у разі його реорганізації шляхом виділення та прогнозний розраху­нок показників діяльності банку і значень економічних нормативів за ним;

- план реорганізації;

- у разі реорганізації шляхом злиття - копію рішення загаль­них зборів учасників іншого банку, що реорганізовується;

- у разі реорганізації шляхом приєднання - копію рішення загальних зборів учасників банку-правонаступника.

11.2. Комісія Національного банку приймає рішення про на­дання згоди на реорганізацію банку та затвердження плану реор­ганізації, якщо є достатні підстави вважати, що внаслідок реор­ганізації банк-правонаступник (та банк, що реорганізовується, - у разі реорганізації шляхом виділення) відповідатиме вимогам Національного банку щодо економічних нормативів, реорганіза­ція не призведе до створення становища, яке загрожує інтересам кредиторів і вкладників.

Комісія Національного банку приймає рішення про надання дозволу тимчасовому адміністратору на реорганізацію банку та затвердження плану реорганізації на підставі обгрунтованого висновку Генерального департаменту банківського нагляду.

11.3. У плані реорганізації, що подається Національному банку, мають визначатися конкретні виконавці та строки вико­нання запланованих заходів. План реорганізації банку, наданий тимчасовим адміністратором, має включати таку інформацію:

а) рішення тимчасового адміністратора у формі наказу про визначення шляху реорганізації банку;

б) про створення комісій для проведення реорганізації, а саме: комісії, що здійснюватиме передавання майна, коштів, прав та обов’язків банку, що реорганізовується; комісії банку-правонаступника, що здійснюватиме при­ймання майна, коштів, прав та обов’язків. У разі реор­ганізації шляхом злиття склад комісії банку-правона­ступника визначається разом з іншим банком, що реор­ганізовується. У разі реорганізації шляхом приєднання комісія для проведення реорганізації призначається бан- ком-правонаступником;

в) проведення інвентаризації активів, зобов’язань і резервів, які обліковуються на балансі та позабалансових рахунках банку, що реорганізовується (якщо така інвентаризація не здійснювалася попередньо тимчасовим адміністратором);

г) оголошення про випуск акцій та підписку на паї банку- правонаступника. Умови обміну (конвертації) акцій бан­ку, що реорганізовується, на акції банку-правонаступни­ка; у разі реорганізації шляхом злиття погоджується з банком, що реорганізовується, у разі приєднання до іншого банку - з банком-правонаступником;

ґ) надання Національному банку відомостей про осіб, що ста­нуть унаслідок реорганізації власниками істотної участі в банку-правонаступнику та отримання цими особами до­зволу на придбання або збільшення істотної участі в бан­ку-правонаступнику (якщо внаслідок реорганізації зміню­ється склад власників істотної участі або збільшується питома вага їх участі в статутному капіталі банків);

д) передавання майна, коштів, прав та обов’язків від банку, що реорганізовується, до банку-правонаступника та скла­дання:

- передатного (роздільного) балансу (визначення дати цього документа);

- розшифровок кожної групи рахунків за аналітичним обліком;

- актів приймання-передавання основних засобів, каси та інших матеріальних цінностей між матеріально від­повідальними особами банку, що реорганізовується, та банку-правонаступника;

- актів приймання-передавання документів фінансового обліку та архіву банку, що реорганізовується;

е) проведення загальних зборів учасників банку-правонаступ­ника;

є) підготовки та надання Національному банку документів для реєстрації банку-правонаступника (змін до статуту банку- правонаступника в разі реорганізації шляхом приєднання, перетворення) та отримання банківської ліцензії згідно з нормативно-правовими актами Національного банку (у разі реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення);

ж) надання Національному банку документів для отримання дозволу на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої статті 47 Закону про банки, якщо банк-правонаступник, що створений унаслі­док реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення, перед­бачає здійснення цих операцій (якщо банк-правонаступник, що приєднав інший банк, ці операції раніше не здійснював);

з) надання Національному банку документів для отримання згоди на відкриття банками-правонаступниками філій згід­но з нормативно-правовими актами Національного банку;

и) надання Національному банку документів для реєстрації змін до статуту банку, що реорганізовується, - у разі реорганізації банку шляхом виділення;

і) інших заходів відповідно до обраного шляху реорганізації та нормативно-правових актів Національного банку з пи­тань реорганізації.

11.4. У разі реорганізації банку шляхом приєднання план реорганізації та прогнозний баланс банку-правонаступника на останню звітну (місячну) дату після проведення загальних збо­рів банку та розрахунок економічних нормативів за ним має погоджуватися з радою банку-правонаступника, а в разі реор­ганізації шляхом злиття - з іншим банком, що реорганізову­ється.

У разі реорганізації шляхом приєднання рада банку-правона­ступника має призначити комісію для проведення реорганізації, прийняти рішення про створення філії шляхом приєднання бан­ку, що реорганізовується, призначити збори учасників банку та повідомити про ці рішення тимчасового адміністратора.

11.5. Передавання майна, коштів, прав та обов’язків від бан­ку, що реорганізовується, до банку-правонаступника та скла­дання передатного (роздільного) балансу за станом на перше чи­сло місяця, наступного за звітним, здійснюється за 30 днів до проведення загальних зборів учасників тимчасовим адміністра­тором (комісією з проведення реорганізації банку, що реорганізо­вується) голові комісії банку-правонаступника з приймання май­на, коштів, прав та обов’язків.

11.6. Тимчасовий адміністратор під час проведення реоргані­зації банку виконує такі повноваження:

а) здійснює управління банком до прийняття Національним банком рішення про реєстрацію банку-правонаступника (змін до статуту банку-правонаступника в разі реоргані­зації шляхом приєднання) та забезпечує контроль за ви­конанням заходів реорганізації банку відповідно до плану реорганізації банку та нормативно-правових актів Націо­нального банку;

б) курирує діяльність комісії з проведення реорганізації бан­ку, що реорганізовується, та комісії банку-правонаступ­ника з питань реорганізації (у разі реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення);

в) розглядає та затверджує матеріали інвентаризації акти­вів, зобов’язань, резервів, уключаючи обліковане на по­забалансових рахунках. За результатами інвентаризації забезпечує врегулювання виявлених розбіжностей та спи­сання безнадійної заборгованості за активними операція­ми банку за рахунок створених резервів або методом пря­мого списання;

г) здійснює оцінку акцій банку та забезпечує викуп банком акцій (часток) учасників банку, які не погоджуються на реорганізацію банку і мають намір вийти з товариства, за дотримання банком умов, визначених Інструкцією про регулювання діяльності банків;

ґ) приймає рішення про скликання загальних зборів учас­ників банку-правонаступника (банків-правонаступників) шляхом видання наказу (у разі реорганізації шляхом злит­тя, поділу, виділення) та здійснює процедуру скликання загальних зборів учасників згідно з чинним законодавст­вом України;

д) інше відповідно до плану реорганізації банку та норматив­но-правових актів Національного банку.

11.7. На загальних зборах учасників банку-правонаступника (у разі реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення) прийма­ються рішення про:

- створення банку;

- випуск акцій та затвердження підписки на акції;

- затвердження установчих документів банку;

- призначення правління, спостережної ради банку, голов­ного бухгалтера, якщо останній не входить до складу правління.

11.8. До пакета документів для реєстрації банку-правонаступ­ника (змін до статуту банку-правонаступника - у разі реоргані­зації шляхом приєднання), що надається до територіального управління Національного банку, додається:

- передатний/роздільний баланс, затверджений загальни­ми зборами учасників банку-правонаступника (у випадку реорганізації шляхом приєднання таке затвердження пе­редатного балансу не потрібне);

- прогнозний баланс на останню звітну (місячну) дату піс­ля проведення загальних зборів банку-правонаступника (банку, що реорганізовується, - у разі реорганізації шля­хом виділення) та розрахунок економічних нормативів (уточнений за результатами передавання активів і зобо­в’язань), що погоджений тимчасовим адміністратором;

- висновок тимчасового адміністратора про те, що діяль­ність банку-правонаступника (у разі реорганізації шля­хом злиття, поділу, виділення) та банку, що реорганізо­вується (у разі реорганізації шляхом виділення), після реорганізації відповідатиме вимогам Національного банку щодо економічних нормативів і не загрожуватиме інтере­сам кредиторів і вкладників.

11.9. Пакет документів для реєстрації банку-правонаступни­ка розглядається структурним підрозділом Генерального депар­таменту банківського нагляду, що безпосередньо здійснюватиме нагляд за діяльністю банку-правонаступника, та іншими струк­турними підрозділами Національного банку відповідно до норма­тивно-правового акта Національного банку, що регулює поря­док реєстрації банків.

11.10. Якщо банк, що реорганізовується, припиняє свою ді­яльність унаслідок реорганізації як юридична особа, то до тери­торіального управління Національного банку для виключення банку, що реорганізовується, з Державного реєстру банків ма­ють надаватися передатний/роздільний баланс, квитанція орга­нів внутрішніх справ про знищення печаток і штампів банку, що реорганізовується.

11.11. Після прийняття в установленому порядку рішення Національного банку про реєстрацію банку-правонаступника та надання банківської ліцензії:

- відкривається кореспондентський рахунок банку-право- наступнику. Банк, що реорганізовується, перераховує залишки коштів із свого кореспондентського рахунку (попередньо консолідувавши на ньому залишки кош­тів, що обліковувалися за кореспондентськими рахун­ками філій) на кореспондентський рахунок банку-пра­вонаступника;

- діяльність тимчасового адміністратора припиняється.

Не пізніше наступного дня після закриття кореспондентсько­го рахунку банку, що реорганізовується, територіальним управ­лінням Національного банку вилучаються банківська ліцензія банку, що реорганізовується, та дозвіл Національного банку на здійснення операцій, на які відповідно до статті 47 Закону про банки та відповідного нормативно-правового акта Національно­го банку потрібний дозвіл (якщо такий видавався).

Розділ VI

Відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку

У цьому розділі визначається порядок ліквідації банків за ініціативою власників банку та за ініціативою Національного банку, у тому числі на підставі заяви кредиторів банку про лік­відацію банку в зв’язку з незадоволенням їх вимог унаслідок неплатоспроможності банку.

Глава 1. Підстави для відкликання банківської ліцензії та ініціювання Національним банком процедури ліквідації банку

1.1. Національний банк може відкликати банківську ліцен­зію та ініціювати процедуру ліквідації банку виключно в таких випадках:

а) якщо було виявлено, що документи, надані для отриман­ня банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію (зокрема те, що статутний капітал банку на час його дер­жавної реєстрації сформований з непідтверджених джерел і внаслідок цього були фальсифіковані прогнозні показ­ники діяльності банку, надані Національному банку для отримання банківської ліцензії);

б) якщо банк не виконав жодної банківської операції протя­гом року з дня отримання банківської ліцензії;

в) у разі порушення вимог Закону про банки або норматив­но-правових актів Національного банку, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплато­спроможності банку;

г) на підставі висновку тимчасового адміністратора про не­можливість приведення діяльності банку в правову відпо­відність до вимог Закону про банки та нормативно-право­вих актів Національного банку;

ґ) у разі недоцільності виконання плану тимчасової адмініс­трації щодо реорганізації банку.

1.2. Неплатоспроможність банку - його неспроможність своє­часно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру регулятивного капіталу банку, що призвело до зменшення показника адекват­ності регулятивного капіталу до однієї третини нормативного значення. (Нормативне значення показника адекватності регу­лятивного капіталу встановлюється Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків, затвердженою постановою Прав­ління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368).

1.3. Під значною втратою активів або доходів слід уважати таке:

- банк є критично недокапіталізованим;

- або банк є значно недокапіталізованим і загальні збори акціонерів (учасників) банку не прийняли рішення про від­новлення платоспроможності банку шляхом проведення його санації акціонерами (учасниками) або інвесторами;

- або збитки за результатами фінансового року становлять 50 і більше відсотків статутного капіталу банку, за винят- ком тих випадків, коли банк є добре або достатньо капі­талізованим і працює менше трьох років;

- або протягом трьох років підряд збитки за результатами фінансового року становлять 10 і більше відсотків статут­ного капіталу банку, за винятком тих випадків, коли банк є добре або достатньо капіталізованим;

- або негативно класифіковані активи з урахуванням сфор­мованих резервів під ці активи становлять 60 і більше відсотків регулятивного капіталу банку (з урахуванням сформованих резервів під ці активи). До негативно класи­фікованих активів належать кредитні операції та дебітор­ська заборгованість, що класифіковані за ступенем ризи­ку як «сумнівні», «безнадійні»; прострочені понад 30 днів нараховані доходи; а також кошти, що розміщені на ко­респондентських рахунках банків (резидентів і нерезиден­тів), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рі­шенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах. Підставою для їх класифікації є відпо­відні нормативно-правові акти Національного банку та внутрішні положення банків;

- або якщо співвідношення суми коштів на кореспондент­ському рахунку та в касі банку до поточних рахунків клієнтів (норматив миттєвої ліквідності Н3) становить менше 10 відсотків і за відсутності інших джерел для підтримання миттєвої ліквідності;

- або отримання банком за результатами інспектування за­гальної рейтингової оцінки «5» за системою CAMEL.

Національний банк в обов’язковому порядку має приймати рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку, який є критично недокапіталізованим.

Якщо банк-боржник неспроможний виконати свої зобов’я­зання відповідно до рішення суду про примусове стягнення кош­тів протягом шести місяців і за цей час не досягнуто домовлено­стей щодо реструктуризації визначеного боргу, то Національний банк зобов’язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку.

Глава 2. Особливості відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку за заявою кредиторів банку про ліквідацію

2.1. Якщо банк своєчасно і в повній сумі не виконав грошові зобов’язання перед кредиторами, то вони мають право надіслати рекомендованим листом або спецзв’язком до територіального управління Національного банку заяву про ліквідацію банку ра­зом з документами, що підтверджують наявність невиконаних грошових зобов’язань банку перед ними (нотаріально засвідчена копія договору з банком, копія виписки з особового рахунку кредитора; копія претензії до банку; відповідь банку-боржника; якщо відповіді від банку-боржника не отримано, то розрахунко­вий документ з відміткою банку про дату надходження коштів або інші підтверджувальні документи).

2.2. Територіальне управління Національного банку розгля­дає подані кредитором документи, у разі потреби здійснює їх перевірку на місці в банку, готує відповідний висновок про по­требу відкликання банківської ліцензії та призначення ліквіда­тора. Потреба в перевірці на місці виникає, якщо кредитор не надав відповіді про отриману претензію банком-боржником і за результатами фінансової звітності банку-боржника не відобра­жається інформація про наявність не сплачених у строк розрахун­кових документів.

Висновок щодо відсутності підстав для задоволення заяви кредиторів має схвалюватися Комісією Національного банку при територіальному управлінні і до Генерального департаменту бан­ківського нагляду не надсилається. Відповідь кредитору про не­задоволення його заяви територіальне управління Національно­го банку має направити протягом 30 календарних днів (з ураху­ванням прийнятого Комісією Національного банку при територі­альному управлінні рішення).

Якщо територіальне управління Національного банку вважає, що є підстави для відкликання банківської ліцензії, то цей висно­вок із заявою кредитора має бути надісланий до Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку протя­гом п’яти календарних днів з дня отримання заяви кредитора.

Висновок територіального управління Національного банку із заявою кредитора та іншими документами розглядається Генераль­ним департаментом банківського нагляду, у разі потреби - іншими департаментами центрального апарату і протягом 10 календарних днів з дня їх отримання надається Комісії Національного банку.

Рішення про незадоволення заяви кредитора та відхилення пропозицій територіального управління Національного банку щодо відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора може бути прийняте Комісією Національного банку і не вноситися на розгляд Правління Національного банку. Про прийняте рішення Генеральний департамент банківського нагляду надсилає пові­домлення територіальному управлінню Національного банку в строк до п’яти календарних днів після його прийняття для надання відповіді заявнику.

У разі підтвердження неплатоспроможності банку Національ­ний банк ініціює ліквідацію банку в порядку, установленому цим Положенням.

Глава 3. Прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора

3.1. Рішення про відкликання банківської ліцензії та при­значення ліквідатора приймається Правлінням Національного банку та оформляється відповідною постановою.

Одночасно за цією постановою також:

- призначається ліквідатор. У разі призначення ліквідато­ром службовця Національного банку визначаються інші службовці Національного банку, які братимуть участь у ліквідаційній процедурі;

- припиняються повноваження правління (ради директо­рів), ради банку і загальних зборів банку, а також тимча­сового адміністратора, якщо він до призначення ліквіда­тора здійснював управління банком;

- надається доручення керівникам відповідного територі­ального управління Національного банку та Центральної розрахункової палати вжити заходів щодо припинення банком активних операцій за його кореспондентськими рахунками, відкритими в Національному банку, з дня отримання цього рішення;

- надається доручення Департаменту реорганізації та лікві­дації банків підготувати обґрунтований висновок щодо відповідності вимогам банківського законодавства особи, призначеної Національним банком ліквідатором;

- надається доручення Юридичному департаменту ініціюва­ти процедуру ліквідації банку в суді;

- надається доручення Генеральному департаменту банків­ського нагляду повідомити контрольні органи інших дер­жав, у яких банк мав філії або кореспондентські відноси­ни з іноземними банками;

- зазначаються інші заходи, потрібні для здійснення про­цедури ліквідації конкретного банку.

3.2. Процедура ліквідації банку має бути завершена не пізні­ше трьох років з дня прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії.

Глава 4. Вимоги Національного банку до ліквідатора

4.1. Ліквідатором може бути призначено:

- юридичну особу, яка проводить професійну діяльність, що пов’язана з тимчасовою адміністрацією та/або ліквідацією банків, наданням аудиторських, юридичних або консуль­тативних послуг і має не менше трьох працівників із сер­тифікатом Національного банку на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку;

- фізичну особу - незалежного експерта (за договором з На­ціональним банком) або службовця Національного банку.

До участі в ліквідації банку допускаються лише особи, які мають сертифікат Національного банку на право здійснення тим­часової адміністрації та ліквідації банків, високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію (у тому числі, якщо їх незаконні дії в минулому не спричинили банкрутство банку або іншого суб’єкта підприємницької діяльності), економічну чи юридичну освіту та досвід роботи у банківській системі.

Забороняється призначати ліквідатором банку фізичну або юридичну особу, яка виконувала функції тимчасового адмініст­ратора в цьому банку.

4.2. Ліквідатором (керівником ліквідації) не може бути:

а) фізична особа:

- яка є кредитором, пов’язаною особою або акціонером/ учасником банку;

- яка має судимість, не погашену і не зняту в установ­леному законом порядку, або є обвинуваченою за кри­мінальною справою;

- яка не виконала своїх зобов’язань перед будь-яким банком;

б) юридична особа:

- яка є кредитором, пов’язаною особою або акціонером (учасником) банку;

- яка є стороною у судовій справі за участю банку;

- не виконала зобов’язань перед будь-яким банком.

Ліквідатор має право залучати до процедури ліквідації пра­цівників банку, що ліквідовується, а також учасників банку, частка участі яких в статутному капіталі банку становить не більше ніж 0,1 відсотка (та немає конфлікту інтересів).

4.3. Національний банк перед призначенням ліквідатора зо­бов’язаний переконатися в тому, що немає конфлікту інтересів, та в здатності юридичної/фізичної особи діяти неупереджено.

Юридична або фізична особа перед призначенням її ліквідато­ром, а також особи, які залучені до ліквідації банку, зобов’язані надати Національному банку інформацію про свої ділові відноси­ни відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу V цього Положення.

У разі виникнення конфлікту інтересів після призначення ліквідатора останній зобов’язаний ужити заходів щодо усунення цього конфлікту з одночасним повідомленням про це Національ­ного банку, який вирішує питання про можливість продовження роботи ліквідатора.

Глава 5. Укладання договору з ліквідатором та винагородження його роботи

5.1. Національний банк і ліквідатор (юридична особа, неза­лежний експерт) укладають договір про ліквідацію банку, в яко­му визначаються права та обов’язки сторін та інші обов’язкові умови, необхідні для забезпечення процедури ліквідації банку. У договорі визначаються особи, відповідальні за ліквідацію фі­лій, а також передбачається страхування фінансової відповідаль­ності, життя та здоров’я ліквідатора.

У договорі з юридичною особою визначається керівник лікві­дації, який має сертифікат Національного банку на право здійс­нення тимчасової адміністрації та ліквідації банку, та можуть визначатися інші фізичні особи, що здійснюватимуть ліквідацій­ну процедуру.

Договір набирає чинності з часу призначення ліквідатора від­повідною постановою Правління Національного банку.

5.2. Ліквідатор може залучати до ліквідації на договірних умовах кредиторів, які не є акціонерами банку, і представників органів державної податкової служби, але ці особи не можуть виконувати функції головного бухгалтера ліквідації та керівни­ка (якщо ліквідатором призначено юридичну особу).

На осіб, залучених ліквідатором до ліквідації банку на дого­вірних умовах, поширюються інші вимоги, визначені в пункті 4.2 глави 4 розділу VI цього Положення.

5.3. Робота ліквідатора та залучених до ліквідації осіб опла­чується за рахунок банку, що ліквідовується.

Винагорода ліквідатора, осіб, залучених до ліквідації, госпо­дарські та інші витрати, пов’язані з процедурою ліквідації, ви­значаються в кошторисі витрат ліквідатора протягом 20 робо­чих днів після його призначення.

Кошторис витрат ліквідатора щокварталу до 20-го числа мі­сяця, що передує плановому періоду, із щомісячною розбивкою в розрізі філій має подаватися територіальному управлінню На­ціонального банку (Департаменту реорганізації та ліквідації бан­ків, у разі ліквідації банку, накопичувальний рахунок ліквідато­ра якого відкритий в Операційному управлінні Національного банку).

Кошторис витрат затверджується начальником територіаль­ного управління Національного банку (заступником Голови Національного банку - куратором служби банківського на­гляду, якщо здійснюється ліквідація банку, накопичувальний рахунок ліквідатора якого відкритий в Операційному управ­лінні Національного банку) протягом 10 робочих днів після його отримання.

5.4. Службовці Національного банку, які беруть участь у процедурі ліквідації, звільняються від виконання своїх служ­бових обов’язків із збереженням за ними місця роботи, заробіт­ної плати та всіх виплат, що передбачені системою оплати пра­ці за основним місцем роботи, на весь час їх участі в процедурі ліквідації банку. За здійснення ліквідаційної процедури їм мо­жуть установлюватися спеціальні надбавки відповідно до Зако­ну України «Про державну службу» та нормативно-правових актів Національного банку. Діяльність службовців, які здійс­нюють ліквідаційну процедуру, перебуває під контролем началь­ника територіального управління Національного банку (засту­пника Голови Національного банку - куратора служби банків­ського нагляду в разі ліквідації банку, накопичувальний раху­нок ліквідатора якого відкритий в Операційному управлінні Національного банку).

Глава 6. Доведення рішення Правління Національного банку до відома банку та вжиття територіальним управлінням Національного банку заходів щодо збереження активів банку

6.1. Копія постанови про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора надається уповноваженому представ­нику банку уповноваженим представником відповідного терито­ріального управління Національного банку разом з ліквідатором у день її отримання без попереднього повідомлення керівників банку. Одночасно в банку вилучаються банківська ліцензія та дозвіл Національного банку на здійснення окремих операцій.

6.2. Під час виконання своїх обов’язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе відпові­дальність згідно з чинним законодавством. Правоохоронні орга­ни зобов’язані надавати допомогу ліквідатору в його роботі на підставі письмового звернення.

З дня початку роботи ліквідатора рішення Правління Націо­нального банку про відкликання в банку банківської ліцензії і призначення ліквідатора доводиться до відома банківської сис­теми України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Банки після отримання постанови зобов’язані самостійно припинити виконання активних операцій за прямими кореспон­дентськими рахунками банку, що ліквідовується.

6.3. Керівник територіального управління Національного бан­ку, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку, не пізніше наступного дня після отримання рішення про відкли­кання банківської ліцензії та призначення ліквідатора припиняє всі активні операції за всіма кореспондентськими рахунками банку як у національній, так і в іноземній валюті.

Якщо банк має відкриті прямі кореспондентські рахунки в банках-кореспондентах (резидентах і нерезидентах), то лікві­датор на підставі відповідної інформації територіального управ­ління Національного банку (в якому відкритий кореспондент­ський рахунок банку) уживає таких заходів:

- надсилає цим банкам повідомлення про прийняте Націо­нальним банком рішення про ліквідацію банку та забезпе­чує повернення коштів із його кореспондентських рахун­ків на накопичувальний рахунок ліквідатора відповідно до пункту 5.13 глави 5 розділу III цього Положення і Правил реєстрації кореспондентських рахунків банків Національ­ним банком України, затверджених постановою Правлін­ня Національного банку від 15.08.2001 р. № 343;

- блокує всі засоби зв’язку з банками-кореспондентами з метою запобігання незаконному відпливу коштів в іно­земній валюті.

6.4. Ліквідатор надає територіальному управлінню Національ­ного банку протягом трьох робочих днів інформацію про закрит­тя прямих кореспондентських рахунків у банках-кореспонден­тах (резидентах і нерезидентах) із зазначенням дати закриття кореспондентського рахунку та стану кореспондентського рахун­ку (сума залишку і реквізити для переказу залишків за кореспон­дентським рахунком, якщо такі були).

Глава 7. Повідомлення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора

7.1. Ліквідатор зобов’язаний протягом трьох днів після його призначення за рахунок коштів банку опублікувати в газеті «Урядовий кур’єр» чи «Голос України», а також може опублі­кувати в одній з місцевих газет за місцезнаходженням банку, що ліквідовується, повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури, а також вивісити його в кожному відокремленому підрозділі банку.

7.2. Повідомлення про відкриття ліквідаційної процедури має містити найменування та інші реквізити банку, що ліквідову­ється, дату прийняття Національним банком рішення про від­кликання банківської ліцензії або дату прийняття рішення влас­ника банку про ліквідацію банку і призначення ліквідатора, ві­домості про ліквідатора (зокрема дату та адресу, за якою він приступає до виконання своїх обов’язків).

У повідомленні має міститися інформація про строки, протя­гом яких юридичні або фізичні особи, що бажають викупити активи банку, можуть отримати в ліквідатора інформацію про активи банку, що підлягають продажу, та запропонувати свої умови продажу активів.

Не дозволяється опублікування або розголошення іншим чи­ном відомостей про неплатоспроможність банку до дня прийнят­тя рішення про його ліквідацію.

Глава 8. Відкриття рахунку ліквідатору для здійснення ліквідаційної процедури

8.1. Для забезпечення виконання ліквідатором своїх повно­важень у територіальному управлінні Національного банку від­кривається накопичувальний рахунок 3207, на який зарахову­ються кошти банку і надходження на його адресу та з якого проводяться розрахунки з кредиторами та оплата витрат лікві­датора. Накопичувальний рахунок відкривається як у національ­ній, так і в іноземній валюті, якщо банк здійснював операції з іноземною валютою.

8.2. Відкриття накопичувального рахунку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку про відкли­кання банківської ліцензії та призначення ліквідатора та нотарі­ально засвідченої картки із зразками підписів уповноважених осіб і відбитка печатки банку, що ліквідовується. Якщо ліквіда­ція банку проводиться службовцями Національного банку, то їх підпис може засвідчуватися начальником відповідного територі­ального управління Національного банку.

8.3. Після відкриття ліквідатору накопичувального рахунку за розпорядженням керівника територіального управління Націо­нального банку залишок коштів із кореспондентського рахунку банку перераховується на накопичувальний рахунок і вживаються заходи щодо закриття кореспондентського рахунку банку та ви­ключення його з учасників СЕП у порядку, визначеному в пунктах 2.1, 2.4, 4.4 глави I Інструкції про міжбанківські розра­хунки в Україні (затверджена постановою Правління Національного банку від 27.12.1999 р. № 621, із змінами і доповненнями), а також кредиторам повертаються розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, що враховувалися на відповідному позабалансовому рахунку (якщо такий облік мав місце в територі­альному управлінні Національного банку за договором з банком).

8.4. Накопичувальний рахунок ліквідатора в іноземній валюті використовується виключно для здійснення таких операцій:

а) для зарахування:

- залишків коштів в іноземній валюті з кореспондент­ських рахунків банків-кореспондентів (резидентів і не­резидентів);

- коштів в іноземній валюті, що надходять від дебіторів та інших позичальників (резидентів і нерезидентів) за проведеними раніше операціями та угодами банку під час здійснення ліквідаційної процедури, включаючи повернення заборгованості за наданими кредитами та процентами, а також неустойки (пені, штрафів), ко­місійних, повернення авансових платежів тощо;

б) для списання коштів для продажу їх на міжбанківському валютному ринку з подальшим зарахуванням їх на нако­пичувальний рахунок у національній валюті України.

Глава 9. Наслідки призначення ліквідатора

9.1. З дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора:

а) припиняються повноваження загальних зборів, спостереж­ної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адмі­ністратора (якщо останній перед призначенням ліквідатора за рі­шенням Національного банку здійснював управління банком).

Права керівників (органів управління) банку переходять до ліквідатора, який з дня свого призначення має повне і виняткове право управляти банком та контролювати його. Керівники бан­ку (тимчасовий адміністратор) та інші матеріально відповідальні особи забезпечують передавання бухгалтерської та іншої докумен­тації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших ціннос­тей банку ліквідатору за актами приймання-передавання. У разі ухилення від виконання зазначених обов’язків винні особи не­суть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України;

б) банківська діяльність банку завершується закінченням тех­нологічного циклу конкретних операцій, якщо це сприятиме збере­женню або збільшенню ліквідаційної маси. Це означає, що нара­хування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних до­ходів за активними операціями банку може припинятися у стро­ки згідно з договорами з клієнтами банку.

Ліквідатору забороняється вчиняти інші дії, які б свідчили про продовження діяльності банку;

в) строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зобо­в’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) уважається таким, що настав;

г) припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, у тому числі нарахування пені та відсотків з усіх видів заборгова­ності банку та штрафів, що нараховуються за результатами пе­ревірок, здійснених Національним банком, органами державної податкової служби тощо, а також за пасивними операціями, у тому числі за депозитами. З цього дня також припиняється на­рахування відсотків банками-кореспондентами за міжбанківсь- кими кредитами, наданими ними банку, що ліквідовується;

ґ) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

д) укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банку чи передаванням цього майна третім особам, допускається у зв’яз­ку з виконанням ліквідаційної процедури;

е) скасовуються арешт, накладений на майно (у тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обме­ження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном бан- ку-банкрута не допускається.

Ліквідатор повідомляє компетентний орган, що наклав арешт на майно банку, про прийняте Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації;

є) вимоги за зобов’язаннями банку, що виникли під час про­ведення ліквідації, можуть пред’являтися тільки в межах лікві­даційної процедури.

З дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов’язаний вжити заходів для ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до чинно­го законодавства та цього Положення.

9.2. Вимоги кредиторів мають бути заявлені протягом одного місяця з дня першої публікації в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України» повідомлення про відкриття ліквідаційної про­цедури.

Усі вимоги кредиторів (у тому числі органів державної подат­кової служби) мають бути заявлені в національній валюті в роз­мірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію. Якщо вимогу заявлено в іноземній валюті, то така вимога під­лягає конвертації заявником у національну валюту за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату прийняття рішення про ліквідацію. Крім розміру вимоги, заява кредиторів має містити підстави та зазначення доказів, що обґрунтовують вимогу (документи, що підтверджують борг).

9.3. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повно­важення:

а) приймає від керівників банку за актами приймання-пере- давання до свого відання майно та документи банку, уживає заходів щодо забезпечення їх збереження;

б) виконує функції з управління та розпорядження майном банку;

в) у строк до двох місяців із дня його призначення здійснює інвентаризацію активів (включаючи обліковане на позабалансо­вих рахунках) та архіву банку, а також оцінку майна банку згідно з чинним законодавством та складає початковий баланс ліквідатора;

г) визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею;

ґ) проводить роботу щодо повернення дебіторської заборгова­ності, у тому числі подає позови на боржників від імені банку до органів судової влади, зокрема на третіх осіб;

д) уживає заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банку, що знаходиться у третіх осіб;

е) у разі потреби отримує кредит для виплати вихідної допомо­ги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банку, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 95 Закону про банки за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банку;

є) з дня відкриття ліквідаційної процедури повідомляє пра­цівників банку про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю;

ж) виявляє кредиторів і заявляє в установленому чинним законодавством порядку заперечення щодо заявлених до банку вимог кредиторів;

з) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому чинним законодавством порядку розриває їх. Ліквідатор має право розірвати договори про надання банку послуг, а також припинити зобов’язання банку щодо оренди (найму) рухомого і нерухомого майна, попередньо (за 30 днів) повідомивши про це іншу сторону;

и) уживає заходів, які, на його думку, дадуть змогу отримати максимальну виручку від продажу активів у найкоротший строк;

і) реалізує майно банку для задоволення вимог, уключених до реєстру вимог кредиторів;

ї) повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення про це та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

й) складає ліквідаційний баланс і подає його на затверджен­ня територіальному управлінню Національного банку;

к) здійснює інші повноваження, передбачені статтею 92 За­кону про банки.

9.4. Керівник ліквідаційної процедури (якщо ліквідатором призначено юридичну особу) виконує організаційно-розпорядчі функції відповідно до статті 92 Закону про банки, приймає рі­шення одноосібно в межах своїх повноважень.

9.5. Ліквідатор не має права:

- використовувати або дозволяти використовувати майнові активи банку, що ліквідовується, у власних інтересах або в інтересах третіх осіб;

- брати зобов’язання від імені Національного банку без його письмового дозволу;

- розголошувати службову інформацію, якщо це не пов’я­зано з виконанням функцій ліквідатора.

9.6. Ліквідатор зобов’язаний у двомісячний термін з дня сво­го призначення вжити заходів щодо розпорядження цінностями, що перебували на відповідальному зберіганні в банку, а саме:

- припинити трастові зобов’язання банку, повернути влас­нику всі активи та матеріальні цінності, що є в довірчому управлінні банку (крім грошових коштів), здійснити ос­таточні розрахунки за трастовими рахунками;

- надіслати повідомлення усім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про потребу вилу­чити свої цінності протягом трьох місяців з дня оголо­шення про початок ліквідаційної процедури.

Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному збе­ріганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у пові­домленні строк, уважаються фондами, на які не можуть претен­дувати кредитори банку. Ці цінності переходять у розпорядження Національного банку для повернення законним власникам.

Глава 10. Заходи щодо закриття філій банку в разі його ліквідації

10.1. Для здійснення ліквідації філії банку, що ліквідовуєть­ся, ліквідатор призначає відповідального за ліквідацію філії і затверджує склад групи для здійснення ліквідації філії, до якої залучаються потрібні фахівці, експерти, консультанти тощо.

10.2. Відповідальний за ліквідацію філії вживає таких заходів:

- зупиняє проведення філією операцій;

- блокує всі види зв’язку;

- забезпечує схоронність активів і документації філії;

- закриває кореспондентський рахунок філії;

- здійснює інвентаризацію та оцінку майна й документів філії;

- вирішує в установленому чинним законодавством поряд­ку питання щодо звільнення працівників;

- надає ліквідатору банку щотижневий оперативний звіт про стан ліквідації філії;

- складає протягом місяця з дня свого призначення початко­вий баланс ліквідатора філії з урахуванням результатів ін­вентаризації активів та подає його на затвердження ліквіда­тору разом з актами інвентаризації активів і майна банку та актом приймання-передавання матеріальних цінностей;

- складає проміжний ліквідаційний баланс філії;

- уживає заходів щодо ліквідації філії;

- складає ліквідаційний баланс філії;

- передає архів філії ліквідатору після затвердження лікві­датором ліквідаційного балансу філії.

Глава 11. Інвентаризація та оцінка активів банку, складання початкового балансу ліквідатора

11.1. Майно, на яке звертається стягнення, оцінюється ліквіда­тором у порядку, установленому чинним законодавством України.

Оцінка кредиторської, дебіторської заборгованості та цінних паперів має здійснюватися з урахуванням порядку класифікації активів, визначеного нормативно-правовими актами Національ­ного банку, що регулюють формування банками резервів під ці активи.

Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.

11.2. При визначенні суми, яку можна одержати від продажу активів, ліквідатор зобов’язаний дати оцінку різним пропозиці­ям з урахуванням ринкової вартості активів.

Для здійснення оцінки майна ліквідатор має право на підста­ві договору залучати аудиторську фірму, або незалежного ауди­тора, або експерта, що діє на підставі укладеної з Фондом дер­жавного майна України угоди, з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси, якщо ці виплати передбачені кошторисом витрат ліквідатора.

Особа (юридична або фізична), що залучається ліквідатором для оцінки майна, не повинна бути зацікавленою особою, тобто акціо­нером банку, що ліквідовується, або особою, яка володіє майном, що конкурує з майном банку, яке має оцінюватися цією особою. Ліквідатор зобов’язаний переконатися у відсутності конфлікту ін­тересів з цією особою та в її здатності діяти неупереджено.

Акт оцінки майна підписується особами, які здійснювали оцінку майна, та затверджується ліквідатором (керівником лік­відаційної процедури).

Термін дії акта оцінки майна визначається ліквідатором (за винятком майна державних банків, термін дії акта оцінки майна яких регулюється чинним законодавством України). Якщо май­но не продане і його ринкова ціна змінилася більше ніж на 10 відсотків, то ліквідатор може призначити проведення повтор­ної оцінки майна.

11.3. Перелік активів, які підлягають експертній оцінці, лік­відатор визначає під час інвентаризації активів.

Інвентаризація активів здійснюється на дату прийняття На­ціональним банком рішення про відкликання банківської ліцен­зії та призначення ліквідатора.

За результатами інвентаризації активів ліквідатор уживає заходів щодо врегулювання виявлених розбіжностей відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулю­ють організацію бухгалтерського обліку в банках.

У разі відхилення залишкової вартості основних засобів чи нематеріальних активів від вартості їх корисного використання за результатами оцінки ліквідатор здійснює переоцінку відповід­но до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і не­матеріальних активів (затверджена постановою Правління Націо­нального банку від 11.12.2000 № 475).

11.4. Заборгованість за активними операціями банку, яка визнана на час складання початкового балансу безнадійною, спи­сується за рахунок сформованих банком резервів або методом прямого списання відповідно до чинного законодавства України.

Активи банку включаються до початкового балансу ліквіда­тора з урахуванням заходів, ужитих ліквідатором за результата­ми проведеної інвентаризації активів та їх оцінки.

11.5. Якщо банк, що ліквідовується, здійснював операції з іноземною валютою, то відповідні активи банку в початковому балансі відображаються в іноземній валюті в розрізі кодів валют та в гривневому еквіваленті на дату складання початкового ба­лансу, пасиви - у розрізі кодів валют у гривневому еквіваленті - на дату прийняття рішення про ліквідацію.

11.6. Під час складання початкового балансу для встанов­лення фактичного розміру заборгованості перед банком щодо зо­бов’язань, строк яких настав або настане в поточному місяці, потрібно отримати в письмовій формі від дебітора (боржника) підтвердження заборгованості за основним боргом та нарахова­ними процентами (штрафами, пенею, комісійними) у порядку досудового врегулювання господарських спорів відповідно до чин­ного законодавства.

11.7. При складанні початкового балансу ліквідатора основ­ні засоби та нематеріальні активи обліковуються за залишковою (ринковою) вартістю.

11.8. Початковий баланс складається на перше число міся­ця, що настає після завершення інвентаризації активів.

Початковий баланс ліквідатора подається територіальному управлінню Національного банку (Департаменту реорганізації та ліквідації банків, у разі ліквідації банку, накопичувальний ра­хунок ліквідатора якого відкрито в Операційному управлінні Національного банку) для погодження через десять днів після завершення інвентаризації активів. До початкового балансу лік­відатор додає інформацію про перелік активів банку за результа­тами інвентаризації та їх оцінки, підстави для їх списання, а також копію документа (поштового реєстру) про надсилання претензій боржникам банку.

Початковий баланс ліквідатора погоджується керівником те­риторіального управління Національного банку (заступником Голови Національного банку - куратором банківського нагляду в разі ліквідації банків, накопичувальний рахунок ліквідатора яких відкрито в Операційному управлінні Національного банку, за висновком Департаменту реорганізації та ліквідації банків) у разі відповідності поданого пакета документів чинному законо­давству.

Глава 12. Підготовчі заходи, шо вживаються ліквідатором для задоволення вимог кредиторів

12.1. Ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікуван­ня оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів:

- повертає кредиторам розрахункові документи, що не спла­чені в строк з вини банку, що обліковувалися в банку на відповідному позабалансовому рахунку, з повідомленням про початок ліквідаційної процедури і про те, що креди­тори можуть надати свої вимоги за зобов’язаннями банку ліквідатору із зазначенням строку та адреси для їх надси­лання;

- визначає суму заборгованості кожному кредитору та від­носить вимоги до певної черги погашення;

- відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження;

- складає перелік заявлених і акцептованих ним вимог;

- повідомляє кредиторів про акцептування вимог;

- передає Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстр вкладників відповідно до Положення про порядок від­шкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації, затвердже­ного постановою Правління Національного банку від 23.01.2001 р. № 8;

- щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з переліком ви­мог, та про дату подання цього переліку Національному банку.

12.2. Кредитори мають право надіслати ліквідатору свої за­перечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення.

Ліквідатор має право з дозволу Комісії Національного банку при територіальному управлінні (Комісії Національного банку, якщо ліквідовується банк, накопичувальний рахунок ліквідато­ра якого відкрито в Операційному управлінні Національного бан­ку) погашати вимоги до банку до часу завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.

Глава 13. Складання проміжного ліквідаційного балансу

13.1. У строк до трьох місяців із дня, зазначеного в повідом­ленні про ліквідацію, після розгляду вимог кредиторів ліквіда­тор складає проміжний ліквідаційний баланс (з урахуванням проміжних ліквідаційних балансів філій) і подає його до терито­ріального управління Національного банку.

До проміжного ліквідаційного балансу додаються:

- копія публікації (оголошення) у пресі про ліквідацію бан­ку відповідно до глави 7 цього розділу;

- реєстр заявлених та акцептованих вимог кредиторів для затвердження Комісією Національного банку при терито­ріальному управлінні (Комісією Національного банку в разі ліквідації банків, накопичувальний рахунок лікві­датора яких відкрито в Операційному управлінні Націо­нального банку).

13.2. Зобов’язання банку, що не враховувалися в балансі банку на день прийняття рішення про ліквідацію, але заявлені кредиторами в строк, зазначений у повідомленні про ліквідацію, і визнані ліквідатором, включаються до проміжного ліквідацій­ного балансу.

У разі наявності рішення суду про задоволення вимог креди­торів, які не враховувалися в балансі банку на день прийняття рішення про ліквідацію, ці зобов’язання також включаються до проміжного ліквідаційного балансу.

Погодження проміжного ліквідаційного балансу здійснюється в порядку, установленому для погодження початкового балансу ліквідатора відповідно до пункту 11.8 глави 11 цього розділу.

Глава 14. Погодження національним банком порядку продажу майна (активів) банку, його складу, умов та строків придбання

14.1. Після проведення інвентаризації, оцінки майна (акти­вів) банку та складання початкового та проміжного ліквідаційно­го балансу ліквідатор розпочинає продаж майна (активів) банку.

Продаж майна (активів) банку, що ліквідовується, здійсню­ється шляхом:

- проведення конкурсу (аукціону);

- проведення біржових торгів через товарну біржу;

- продажу на фондовій біржі або через торговельно-інфор­маційну систему;

- безпосереднього його (їх) продажу юридичній або фізич­ній особі.

Правління Національного банку може в окремих випадках установлювати інший порядок продажу майна (активів) банку та інший спосіб продажу (уступки) вимог банку.

За конкурсом (на аукціоні) здійснюється продаж:

- цілісного майнового комплексу банку або його частин;

- цілісних майнових комплексів філій банку або їх частин;

- окремого індивідуально визначеного майна (активу).

Продаж майна (активів) банку за конкурсом (на аукціоні) здійснюється за наявності не менше ніж двох покупців.

Продаж майна (активів) банку на аукціоні полягає в перехо­ді права власності до покупця, який запропонував за нього під час торгів найвищу ціну та сплатив її.

Продаж майна (активів) банку за конкурсом полягає в пере­ході права власності до покупця, який запропонував за нього найвищу ціну, сплатив її і взяв зобов’язання виконати всі фік­совані умови конкурсу, зокрема щодо використання майна (ак­тивів) в операційній діяльності банків (для створення нового банку або створення філій діючих банків).

На біржових торгах через товарну біржу здійснюється про­даж основних засобів, інших необоротних матеріальних акти­вів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношува­них предметів (як індивідуально визначених активів).

Продаж цінних паперів (крім векселів) здійснюється на фон­довій біржі або через торговельно-інформаційну систему в поряд­ку, визначеному чинним законодавством України.

Безпосередньо юридичній або фізичній особі здійснюється про­даж такого майна (активів):

- основних засобів, балансова залишкова вартість яких не перевищує 500 грн, а також інших необоротних матері­альних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, обсяги або вартість яких є недостатніми для проведення конкурсу (аукціону) або тор­гів на товарній біржі. Ці матеріальні активи реалізову­ються безпосередньо ліквідатором або на комісійних умо­вах через організацію роздрібної торгівлі;

- не проданих за конкурсом (на аукціоні);

- щодо яких після опублікування оголошення про проведення конкурсу (аукціону) є лише одна пропозиція від покупця;

- житлових приміщень, що є власністю банку та у яких поселені громадяни на законних підставах (договір орен­ди з правом викупу тощо);

- векселів.

Викуп кредиторами майна (активів) банку в рахунок задово­лення своїх вимог може здійснюватися лише за умови, якщо майно (активи) банку не продано іншим юридичним або фізич­ним особам у зв’язку з відсутністю пропозицій від покупців щодо його (їх) викупу або майно (активи) не продано за конкурсом (на аукціоні), на товарній (фондовій) біржі, через торговельно-інфор­маційну систему та за умови, що це не призведе до порушення черговості задоволення вимог кредиторів, установленої чинним законодавством України.

14.2. Порядок продажу майна (активів) банку, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з Комісією Національ­ного банку або за її рішенням з комісіями Національного банку при територіальних управліннях.

14.3. Для погодження порядку продажу майна (активів), його складу, умов та строків придбання Комісією Національного банку при територіальному управлінні (Комісією Національного банку) ліквідатор подає до територіального управління Національного банку (Департаменту реорганізації і ліквідації банків - у разі лік­відації банків, накопичувальний рахунок яких відкрито в Опера­ційному управлінні Національного банку) такі документи:

а) інформацію про майно (актив), яка містить, зокрема, на­зву, коротку характеристику, його залишкову, оціночну (ринкову або ліквідаційну) вартість;

б) звіти (акти) суб’єктів оціночної діяльності (експертів) або ліквідатора щодо оцінки майна (активів). У разі оцінки майна (активів) за ліквідаційною вартістю ліквідатор по­дає відповідні обгрунтування доцільності проведення їх оцінки та реалізації за ліквідаційною вартістю;

в) висновок ліквідатора про порядок продажу майна (акти­вів), його склад, умови та строки продажу. У цьому висновку ліквідатор визначає перелік об’єктів, що продаватимуться шляхом викупу за конкурсом (з умовами його проведен­ня), через аукціон, на товарній біржі, фондовій біржі, че­рез торговельно-інформаційну систему, безпосередньо юри­дичній або фізичній особі, кредиторам банку в рахунок задоволення їх вимог, а також пропонує організатора аукціо­ну, товарну біржу, торговельно-інформаційну систему, під­приємство роздрібної торгівлі для продажу відповідного май­на (активу), якщо передбачається такий порядок продажу.

Територіальне управління (Департамент реорганізації і лікві­дації банків) Національного банку має право вимагати подання ліквідатором інших документів, що стосуються продажу майна (активів) банку.

У разі потреби (в окремих випадках) термінового продажу майна (активів) банку з метою його збереження та неможливості проведення за короткий термін відповідного маркетингу Прав­ління Національного банку має право погодити продаж майна (активів) за ліквідаційною вартістю.

Підрозділ банківського нагляду територіального управління Національного банку (Департамент реорганізації і ліквідації банків - у разі ліквідації банку, накопичувальний рахунок якого від­критий в Операційному управлінні Національного банку) роз­глядає поданий ліквідатором пакет документів протягом 15 ро­бочих днів і подає разом зі своїм висновком на розгляд Комісії Національного банку при територіальному управлінні (Комісії Національного банку).

14.4. Про продаж майна (активів) за конкурсом (на аукціоні) ліквідатор повідомляє за допомогою засобів масової інформації.

Ліквідатор публікує оголошення про проведення конкурсу або аукціону принаймні в одній загальнодержавній та одній місцевій (за місцезнаходженням банку) газеті не пізніше ніж за 30 днів до оголошеної дати проведення конкурсу або аукціону.

Оголошення має містити:

- назву, опис та іншу потрібну інформацію про майно (актив);

- місце та час проведення конкурсу, аукціону;

- початкову ціну продажу, умови продажу та використання майна (активу);

- кінцевий термін прийняття заяви про участь в аукціоні або конкурсі;

- час та місце особистого ознайомлення з майном (активом);

- місцезнаходження, номер телефону, час роботи служби з організації конкурсу, аукціону;

- інші умови продажу (у разі потреби).

Після опублікування повідомлення про продаж майна (акти­вів) ліквідатор дає змогу ознайомитися з майном (активами) усім особам, які подали заяву про участь у конкурсі або аукціоні.

Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається чин­ним законодавством України.

14.5. Майно (активи) банку, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах шляхом проведення конкурсу (аукціону) за участю осіб, які відповідно до чинного законодавства можуть мати зазначене майно (активи) у власнос­ті чи на підставі іншого речового права відповідно до цивільного законодавства України.

Продаж кредитів банку (уступка вимоги наданих банком кре­дитів) здійснюється на закритих торгах шляхом проведення кон­курсу серед банків (інших фінансових установ) з дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі щодо збереження банківської таємниці.

У разі проведення закритого конкурсу (аукціону) порядок розповсюдження повідомлення про проведення торгів визначає Комісія Національного банку при територіальному управлінні (Комісія Національного банку - у разі ліквідації банку, накопи­чувальний рахунок якого відкритий в Операційному управлінні Національного банку) на пропозицію ліквідатора.

14.6. Продаж майна (активів) банку за конкурсом здійснює конкурсна комісія, що утворена ліквідатором (керівником лікві­дації) згідно з чинним законодавством.

14.7. До складу конкурсної комісії ліквідатор може включа­ти осіб, залучених до ліквідації банку, службовців Національно­го банку, призначених для допомоги ліквідатору, представників органів місцевого самоврядування (за їх згодою, у разі продажу об’єкта комунальної власності), представників податкових орга­нів (за їх згодою).

14.8. У разі продажу майна (активів) банку, що ліквідову­ється, на аукціоні ліквідатор може безпосередньо проводити тор­ги відповідно до чинного законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповід­но до установчих документів має право проводити торги. Органі­затор аукціону не може бути зацікавленою особою стосовно кре­дитора чи боржника.

14.9. Для продажу цінних паперів ліквідатор укладає дого­вір з торговцем цінними паперами, що діє відповідно до Законів України «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про Національ­ну депозитарну систему та особливості електронного обігу цін­них паперів в Україні» і має відповідну ліцензію Державної ко­місії з цінних паперів та фондового ринку.

14.10. Розмір оплати послуг осіб, залучених для продажу майна (активів) банку, що ліквідовується, визначається за погодженням сторін у договорі та оплачується за рахунок лік­відаційної маси, якщо це передбачено кошторисом витрат лік­відатора.

14.11. Продаж майна (активів) банку оформляється догово­рами купівлі-продажу, які укладаються між банком (в особі лік­відатора) і покупцем відповідно до чинного законодавства Украї­ни. У разі продажу майна за конкурсом до договору включають­ся зобов’язання покупця, установлені умовами конкурсу.

Покупець (крім покупців - кредиторів банку) зобов’язаний сплатити встановлену ціну продажу майна в строк, передбаче­ний договором купівлі-продажу, який не може перевищувати одного місяця з дня укладення договору.

Фактичне передавання майна (активів) покупцям здійсню­ється після надходження коштів на накопичувальний рахунок банку. Ліквідатор передбачає цю умову у відповідних договорах купівлі-продажу.

Глава 15. Черговість задоволення вимог кредиторів

15.1. Кошти, одержані в результаті ліквідаційної процеду­ри, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

а) у першу чергу задовольняються:

- вимоги кредиторів, забезпечені заставою (сума, що ви­плачується кредитору, не має перевищувати вартість за­стави);

- вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про га­рантування вкладів фізичних осіб;

- виплата вихідної допомоги звільненим працівникам бан­ку, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого з цією метою;

- витрати, пов’язані з роботою ліквідатора (у тому числі на оплату державного мита; на публікацію оголошення про ліквідацію банку; на публікацію в засобах масової інфор­мації про порядок продажу майна банку; витрати ліквіда­тора, пов’язані з утриманням і збереженням активів бан­ку; на оплату праці працівників, залучених для здійснен­ня ліквідації; на проведення аудиту);

- зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян.

Перелічені витрати відшкодовуються після реалізації лікві­датором частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено Законом про банки;

б) у другу чергу задовольняються

вимоги вкладників - фізичних осіб у частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб, та вимоги, що виникли із зобов’язань банку перед пра­цівниками;

в) у третю чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру над­ходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вони задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожно­му кредиторові однієї черги.

15.2. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор не враховує суму гро­шових вимог цього кредитора.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, установленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, уважаються погашеними.

15.3. Якщо на час закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і наслідком їх негайного продажу буде істотна втрата їх вартості, то ліквідатор передає (згідно з договором) ці активи в управління визначеній Комісією Національ­ного банку на конкурсній основі юридичній особі, яка зобов’яза­на вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Для цього ліквідатор виділяє із залишеного обсягу активів банку, що ліквідовується, активи, які реально можуть бути про­дані протягом певного проміжку часу, та зобов’язання кредито­рів, які включені до переліку заявлених і акцептованих ліквіда­тором вимог кредиторів, що затверджений Комісією Національ­ного банку при територіальному управлінні (Комісією Національ­ного банку).

15.4. Для отримання згоди Комісії Національного банку лік­відатор має надати:

- перелік активів банку, що залишилися нереалізовани­ми, у тому числі ті, що передбачається передати іншій юридичній особі;

- інформацію про кожний індивідуально визначений актив (назва, коротка характеристика, його вартість залишко­ва, ринкова (початкова);

- висновки експертів або ліквідатора про оцінку індивідуаль­но визначеного активу, що свідчать про недоцільність його негайного продажу;

- перелік та загальну суму зобов’язань банку, які мають передаватися;

- проект договору про передавання активів (типова форма договору подається в додатку 4 до цього Положення).

У разі передавання активів та пасивів іншій юридичній особі вона зобов’язана подавати Національному банку звітність про продаж цих активів та задоволення вимог кредиторів.

15.5. Майно (активи), що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникам (розподіляється між акціонерами/учасниками відповідно до питомої ваги належних їм акцій/часток/паїв у статутному капіталі), а майно державних банків - відповідному органу приватизації для подальшого про­дажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовують­ся до Державного бюджету України.

Майно (активи) кооперативних банків, що залишилося піс­ля задоволення потреб кредиторів, підлягає використанню від­повідно до чинного законодавства.

15.6. Вимоги кредиторів не задовольняються в таких випадках:

- не надійшли протягом установленого часу;

- не визнані ліквідатором, не оскаржені кредитором у вста­новленому порядку або за запереченням кредитора при­йнято рішення про незадоволення його вимоги;

- майна банку не вистачає для задоволення вимог.

Глава 16. Контроль за діяльністю ліквідатора та звітність ліквідатора

16.1. Національний банк здійснює контроль за діяльністю ліквідатора.

16.2. Ліквідатор зобов’язаний щомісяця письмово повідом­ляти відповідне територіальне управління Національного банку про результати роботи та надавати потрібні документи. Ця інфо­рмація обов’язково має містити дані про стягнення дебіторської заборгованості, стан реалізації майна банку та розрахунки з кре­диторами.

Територіальне управління Національного банку в свою чергу зобов’язане щомісяця інформувати Департамент реорганізації і ліквідації банків про роботу ліквідатора.

16.3. Один раз на рік територіальне управління (або Депар­тамент реорганізації і ліквідації банків) Національного банку проводить перевірку діяльності ліквідатора щодо дотримання банківського законодавства під час здійснення ліквідаційної про­цедури. Позачергова перевірка діяльності ліквідатора може бути здійснена в разі надходження до Національного банку інформа­ції про порушення ліквідатором чинного законодавства чи нор­мативно-правових актів Національного банку, надання недосто­вірної звітності, інформації чи її ненадання.

16.4. Національний банк відповідно до Кодексу про адмініст­ративні правопорушення має право накладати штрафи на лік­відатора (керівника ліквідації) та інших осіб, залучених до лік­відації, у разі порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку під час ліквідації банку.

Накладання штрафів на ліквідатора (керівника ліквідації), інших відповідальних осіб, залучених до ліквідації, здійснюється в поряд­ку, визначеному Положенням про порядок накладення адміністра­тивних штрафів, затвердженим постановою Правління Національ­ного банку України від 29.12.2001 р. № 563 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.2002 р за № 62/6350.

16.5. У разі невідповідності роботи ліквідатора вимогам чинно­го законодавства та умовам договору Національний банк має право розірвати договір з ліквідатором і призначити нового ліквідатора.

16.6. Ліквідатор несе відповідальність за всі свої дії відповід­но до договору, укладеного з Національним банком, та чинного законодавства України.

Дії ліквідатора можуть бути оскаржені кредиторами, акціо- нерами/учасниками банку в судовому порядку.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості бан­ку його кредиторам кошти не підлягають розподілу між акціо­нерами (учасниками) до вирішення цих спорів.

Глава 17. Завершення процедури ліквідації

17.1. Не пізніше 10 днів після завершення процедури ліквідації ліквідатор складає ліквідаційний баланс та подає разом з матеріа­лами про свою роботу територіальному управлінню (Департаменту реорганізації та ліквідації банків - у разі ліквідації банків, накопи­чувальні рахунки ліквідатора яких відкриті в Операційному управ­лінні) Національного банку для розгляду та затвердження.

17.2. Також не пізніше 10 днів після завершення процедури ліквідації ліквідатор зобов’язаний отримати квитанцію органів внутрішніх справ про знищення печаток і штампів банку, що ліквідовується, та надати її до територіального управління На­ціонального банку.

У разі втрати печаток і штампів банку ліквідатор зобов’яза­ний подати пояснювальну записку та копію заяви про це до органів внутрішніх справ.

17.3. Ліквідаційний баланс складається за вирахуванням переданих в управління непроданих активів та зобов’язань банку іншій юридичній особі (якщо таке передавання здійсню­валася).

Залишок коштів на накопичувальному рахунку ліквідатора, що відображається в ліквідаційному балансі, та залишок готів­ки в касі мають дорівнювати нулю.

17.4. До ліквідаційного балансу додаються такі документи:

- початковий баланс ліквідатора;

- проміжний ліквідаційний баланс;

- баланс банку за останній робочий день;

- розшифровки за балансовими та позабалансовими рахун­ками;

- відомість накопичених оборотів за балансовими та поза­балансовими рахунками за весь період роботи ліквідацій­ної комісії;

- акти інвентаризації активів і майна банку;

- квитанція органів внутрішніх справ про знищення печа­ток і штампів банку;

- опис усіх документів за результатами їх передавання від керівництва банку (тимчасової адміністрації) до ліквіда­ційної комісії з розподілом за кожним підрозділом (оформ­ляється підписами сторін);

- акт опису технічного стану комп’ютерної техніки;

- оголошення в пресі про реалізацію майна банку;

- список вимог кредиторів і результати розгляду їх вимог;

- протоколи засідань ліквідаційної комісії;

- інформація про проведену роботу щодо виявлення дебі­торів банку, у тому числі стягнення дебіторської забор­гованості;

- інформація про проведену роботу щодо стягнення забор­гованості з боржників банку з додатками (рішення госпо­дарського суду, довідки довідкового бюро, інформація з листування щодо міжбанківських кредитів, довідки за безнадійними до повернення кредитами тощо);

- інформація про реалізацію майна банку з посиланням на укладені угоди з купівлі-продажу;

- довідка про проведену претензійну роботу щодо кредито­рів банку (про визнання недійсною кредиторської забор­гованості);

- інформація про листування з податковими органами;

- копії листів до/від правоохоронних органів;

- договір про передавання в управління непроданих акти­вів банку іншій юридичній особі (якщо таке передавання проводилося);

- аудиторський висновок про достовірність і повноту ліквіда­ційного балансу (якщо ліквідація банку проводилася лікві­датором - юридичною особою або незалежним експертом);

- акт приймання-передавання архіву банку територіально­му управлінню Національного банку.

17.5. Територіальне управління Національного банку після отримання ліквідаційного балансу та матеріалів до нього протя­гом 45 днів розглядає цей пакет документів і передає його до Департаменту реорганізації та ліквідації банків разом з протоко­лом засідання Комісії при територіальному управлінні Націона­льного банку і висновками про роботу ліквідатора.

Якщо ліквідаційний баланс і матеріали до нього передаються ліквідатором безпосередньо до Департаменту реорганізації та лі­квідації банків, то цей пакет разом з висновками про роботу ліквідатора передається на розгляд і затвердження Комісії Націо­нального банку в строк до 60 днів.

17.6. Розгляд матеріалів щодо ліквідації банку, затверджен­ня ліквідаційного балансу та закриття накопичувального рахун­ку здійснює Комісія Національного банку при територіальному управлінні (Комісія Національного банку - у разі ліквідації бан­ків, накопичувальний рахунок ліквідатора яких відкритий в Операційному управлінні Національного банку). Якщо ці мате­ріали готуються Департаментом реорганізації та ліквідації бан­ків Національного банку, то ліквідаційний баланс затверджу­ється Комісією Національного банку.

17.7. Рішення про виключення банку з Державного реєстру банків приймає Комісія Національного банку.

17.8. Ліквідатор зобов’язаний передати документи банку, що ліквідовується, на зберігання (із зазначенням строків їх збері­гання) до архіву територіального управління Національного ба­нку за територіальною ознакою відповідно до Переліку докумен­тів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків Украї­ни, затвердженого постановою Правління Національного банку від 23.12.1996 р. № 327, та згідно з розділом 6.6 Інструкції

з діловодства в центральному апараті та установах Національного банку, затвердженої постановою Правління Національного банку від 04.01.1998 р. № 1, у редакції постанови Правління Національ­ного банку України від 04.02.2000 р. № 40, із змінами і доповнен­нями (про що має бути зазначено в договорі з ліквідатором).

Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідова­ним з часу внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора.

17.9. Після виключення банку з Державного реєстру банків ліквідатор (ліквідаційна комісія) звільняється від будь-яких зо­бов’язань, пов’язаних з ліквідацією банку.

Глава 18. Особливості ліквідації банку за рішенням його власників

18.1. Банк може бути ліквідований за рішенням загальних зборів учасників банку за умови отримання на це згоди Національ­ного банку.

Національний банк надає згоду на ліквідацію банку, якщо достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх креди­торів і кандидатура голови ліквідаційної комісії та її членів відпо­відає вимогам, установленим цим Положенням до ліквідатора та осіб, залучених до ліквідації (а саме пункту 4.2 глави 4 розділу VI цього Положення), та в разі відсутності конфлікту інтересів.

18.2. Для отримання згоди Національного банку на ліквіда­цію банк подає до територіального управління Національного банку такі документи:

- протокол загальних зборів учасників з рішенням про лік­відацію банку та призначення ліквідаційної комісії, вибір аудиторської фірми для перевірки достовірності та повно­ти ліквідаційного балансу, затвердження кошторису лік­відаційної комісії (підписаний головою та секретарем збо­рів і засвідчений печаткою банку);

- прогнозний (попередній) перелік вимог кредиторів;

- прогнозні розрахунки ліквідаційної маси;

- ті, що стосуються інвентаризації активів, зобов’язань, ре­зервів, включаючи обліковане на позабалансових рахун­ках, затверджені керівниками банку, та врегулювання виявлених розбіжностей, а також пропозиції інвентари­заційної комісії;

- з оцінки активів банку, здійсненої незалежними експер­тами, що мають право на це відповідно до чинного зако­нодавства, у тому числі аудиторськими фірмами;

- інформацію про голову та членів ліквідаційної комісії та осіб, залучених до ліквідації банку, відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 глави 4 розділу VI цього Положення.

18.3. Територіальне управління Національного банку протя­гом 15 календарних днів розглядає поданий пакет документів і разом зі своїм висновком (відповідно до пункту 18.1 глави 18 розділу VI цього Положення) надсилає до Генерального департа­менту банківського нагляду Національного банку.

Документи для надання згоди Національного банку на лікві­дацію банку протягом 15 календарних днів розглядає Генераль­ний департамент банківського нагляду (у разі потреби разом з іншими департаментами Національного банку).

18.4. Рішення про надання згоди на ліквідацію банку, ство­реного за участю іноземного капіталу, приймає Правління Націо­нального банку, а банку, що створений за участю резидентів України, - Комісія Національного банку.

Територіальне управління Національного банку доводить до відома банку рішення Національного банку про надання згоди в день отримання цього рішення та вилучає банківську ліцензію і дозвіл на здійснення окремих операцій.

18.5. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про господарські то­вариства», Законом про банки, з урахуванням вимог цього По­ложення.

18.6. Керівник ліквідаційної комісії та її члени несуть відпо­відальність за порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку під час ліквідації банку від­повідно до Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня в порядку, визначеному пунктом 16.4 глави 16 розділу VI цього Положення.

18.7. Кошторис витрат ліквідаційної комісії має затверджу­ватися загальними зборами учасників.

18.8. До пакета документів на виключення банку з Держав­ного реєстру банків, перелік яких установлено пунктами 17.1, 17.2, 17.4 розділу VI цього Положення, має додаватися прото­кол загальних зборів учасників банку з рішенням про затвер­дження ліквідаційного балансу та аудиторський висновок з ау­диторським звітом про здійснення перевірки повноти та достові­рності ліквідаційного балансу.

Начальник управління

методології банківського нагляду К.Є. Раєвський