Додаток 1 Закон України «Про банки і банківську діяльність» (витяг)

Розділ V

Тимчасова адміністрація та ліквідація банків

Глава 15. Тимчасова адміністрація

Стаття 75. Призначення тимчасової адміністрації

Національний банк України зобов’язаний призначити тимчасо­ву адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку.

Національний банк України має право призначити тимчасо­ву адміністрацію банку у разі:

1) систематичних порушень банком законних вимог Націо­нального банку України;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу банку на 30 від­сотків протягом останніх 6 місяців при одночасному по­рушенні хоча б одного економічного нормативу;

3) якщо банк протягом 15 робочих днів не виконує 10 і біль­ше відсотків своїх прострочених зобов’язань;

4) арешту або набрання законної сили обвинувальним виро­ком щодо злочинних діянь керівників банку;

5) вчинення банком дій щодо приховування рахунків, будь- яких активів, реєстрів, звітів, документів;

6) необґрунтованої відмови банку у наданні документів чи інформації, передбачених цим Законом, уповноваженим представникам Національного банку України;

7) наявності публічного конфлікту у керівництві банку;

8) наявності клопотання банку про призначення тимчасової адміністрації.

Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов’яз­ків негайно після прийняття рішення про її призначення.

Тимчасова адміністрація очолюється керівником, який при­значається Національним банком України.

Термін повноважень тимчасової адміністрації не може пере­вищувати одного року з дня її призначення.

Національний банк України має право продовжувати дію тим­часової адміністрації для системоутворюючих банків на термін до одного року.

Стаття 76. Вимоги до тимчасового адміністратора та умови його призначення

Функції тимчасової адміністрації виконують особи, які при­значаються Національним банком України.

Тимчасовим адміністратором може бути:

- юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації та/або ліквідації банків, щодо надання аудиторських, юридичних або консультаційних послуг і має не менше трьох працівників із сертифікатом Національного банку України на право здійснення тим­часової адміністрації та/або ліквідації банку;

- незалежний експерт (за договором);

- службовець Національного банку України.

До участі у тимчасовій адміністрації допускаються лише осо­би, які мають сертифікат Національного банку України на пра­во здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку, висо­кі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, економічну чи юридичну освіту та досвід, необхідний для вико­нання функцій тимчасового адміністратора.

Національний банк України має право у будь-який момент усу­нути тимчасового адміністратора від виконання обов’язків у разі невідповідності його діяльності встановленим цим Законом вимогам.

Оплата праці тимчасового адміністратора, а також спеціаліс­тів, залучених ним для забезпечення виконання своїх повнова­жень, здійснюється згідно з укладеними з ними договорами.

Оплата праці тимчасового адміністратора і залучених ним спеціалістів здійснюється за рахунок банку, до якого його при­значили.

Розмір оплати праці тимчасового адміністратора має бути не меншим за середньомісячну заробітну плату голови правління (ради директорів) цього банку за 12 місяців перед призначенням тимчасової адміністрації.

Розмір оплати праці залучених спеціалістів встановлює тим­часовий адміністратор у межах кошторису витрат тимчасової адміністрації, затвердженого Національним банком України.

Додаткова винагорода тимчасовому адміністратору і спеціаліс­там може встановлюватися в межах кошторису за згодою Націо­нального банку України.

Тимчасовим адміністратором не може бути особа:

1) яка є кредитором, пов’язаною особою або акціонером банку;

2) має судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку, або є обвинуваченою по кримінальній справі;

3) не виконала своїх зобов’язань перед будь-яким банком.

Для виявлення конфлікту інтересів особа до моменту призна­чення тимчасовим адміністратором зобов’язана надати Національ­ному банку України інформацію про свої особисті і ділові інтере­си, зокрема щодо:

1) заборгованості перед банком, трудових відносин з ним або володіння майновими правами банку;

2) відносин за попередні п’ять років з будь-яким банком як його пов’язаною особою;

3) невиконання будь-яких зобов’язань по відношенню до будь- якого банку за останні п’ять років;

4) володіння майном, яке конкурує з майном банку;

5) інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому виконанню функцій тимчасового адміністратора;

6) інформації стосовно відсутності конфлікту інтересів з На­ціональним банком України.

Національний банк України перед призначенням тимчасово­го адміністратора зобов’язаний переконатися у тому, що конф­лікт інтересів відсутній.

У разі виникнення конфлікту інтересів після призначення тимчасового адміністратора він зобов’язаний вжити заходів щодо усунення конфлікту інтересів та одночасно повідомити про це Національний банк України, який вирішує питання щодо мож­ливості продовження роботи тимчасового адміністратора.

Тимчасовий адміністратор не має права:

1) здійснювати діяльність при наявності конфлікту інтере­сів, за винятком випадків, коли про це відомо Національ­ному банку України і він дозволив продовжити роботу;

2) приймати прямо або опосередковано будь-які послуги, по­дарунки та інші цінності від осіб, заінтересованих у здій­сненні будь-яких дій, пов’язаних з призначенням тимча­сової адміністрації;

3) використовувати або дозволяти використовувати майно, яке тимчасовий адміністратор має право контролювати, у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

4) давати обіцянки або приймати зобов’язання від імені На­ціонального банку України без його письмового дозволу;

5) розголошувати банківську таємницю та іншу службову інформацію, якщо це не пов’язано з виконанням функцій тимчасового адміністратора.

Невиконання або неналежне виконання тимчасовим адмініст­ратором своїх повноважень відповідно до цього Закону, що завда­ло збитків банку чи кредиторам, може бути підставою для припи­нення виконання ним обов’язків та позбавлення сертифіката на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

У разі завдання збитків діями або бездіяльністю тимчасового адміністратора банк та/або кредитори мають право звернутися з позовом до суду щодо їх відшкодування.

Стаття 77. Страхування відповідальності, життя та здоров’я тимчасового адміністратора

Фінансова відповідальність, життя та здоров’я тимчасового адміністратора мають бути застраховані згідно з договором про здійснення тимчасової адміністрації відповідно до чинного зако­нодавства України.

Стаття 78. Наслідки призначення тимчасового адмініс­тратора

З дня призначення тимчасового адміністратора повноважен­ня загальних зборів, спостережної ради і правління (ради дирек­торів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового ад­міністратора, є недійсними з моменту укладення.

Стаття 79. Об’ява про призначення тимчасового адмініс­тратора

Протягом трьох днів після призначення тимчасового адмініс­тратора Національний банк України розміщує інформацію про це в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України».

Рішення про призначення тимчасового адміністратора Націо­нальний банк України надсилає до головного офісу та до кожно­го територіально відокремленого відділення банку, філії із зазна­ченням дати початку здійснення тимчасової адміністрації.

Стаття 80. Права та обов’язки тимчасового адміністратора

Тимчасовий адміністратор негайно після свого призначення зобов’язаний забезпечити збереження активів та документації банку, а також активів та документації афілійованих осіб, в яких банк має участь, що перевищує 50 відсотків.

Протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адмі­ністратор зобов’язаний провести інвентаризацію банківських активів і пасивів та скласти баланс.

З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінан­сового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вклад­ників та інших кредиторів.

Зокрема, тимчасовий адміністратор має право:

1) продовжувати або припиняти будь-які операції банку;

2) виконувати будь-які дії, рішення від імені банку;

3) розривати в порядку, встановленому законодавством Украї­ни, будь-які угоди за участю банку, які, на думку тимчасово­го адміністратора, є збитковими чи непотрібними для банку;

4) заявляти майнові позови у судові органи;

5) звертатися до судових органів із заявами про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

6) залучати до роботи в тимчасовій адміністрації будь-якого службовця, експерта, консультанта, а також доручати ке­рівникам банку вчинення дій щодо надання необхідної допомоги тимчасовій адміністрації.

7) з додержанням вимог законодавства України про працю звільнити чи перевести на іншу посаду будь-кого з керів­ників чи службовців банку, переглянути їх службові обов’язки, змінити розмір їх заробітної плати;

8) зупинити розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;

9) продати такі активи і повернути такі пасиви банку, які повинні бути відповідно продані або повернені з метою збереження чи підвищення платоспроможності банку або захисту вкладників та кредиторів банку;

10) за згодою Національного банку України організувати про­даж чи реорганізацію банку.

Тимчасовий адміністратор зобов’язаний отримати дозвіл На­ціонального банку України для продажу активів банку, балан­сова вартість яких перевищує розмір, встановлений Національ­ним банком України.

При виконанні своїх обов’язків тимчасовий адміністратор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного бан­ку України. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу тимчасового адміністратора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно з законодавством України. Правоохоронні органи зобов’язані надавати допомогу тимчасовому адміністратору у його роботі на підставі письмового звернення.

Стаття 81. Запобігання переказу активів банку до моменту призначення тимчасового адміністратора

Тимчасовий адміністратор може звертатися до суду з вимогою визнання угод недійсними, якщо за цими угодами здійснено:

1) платіж чи операцію з майном (вчинені протягом шести місяців до призначення тимчасового адміністратора) з ме­тою надання пільг окремим кредиторам банку;

2) будь-яку операцію із пов’язаною особою банку, яка була здійснена протягом одного року до моменту призначення тимчасового адміністратора, якщо така операція не від­повідає вимогам законодавства України або загрожує ін­тересам вкладників і кредиторів банку;

3) господарські операції, де оплата значно перевищувала ре­альну вартість товарів, послуг, іншого майна, отримано­го банком, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора;

4) будь-які операції з майном на безоплатній основі, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміні­стратора;

5) будь-які дії, що мають на меті утримання майна від кре­диторів, чи інше порушення їх прав, вчинені за три роки до призначення тимчасового адміністратора;

6) будь-які господарські операції, засновані на наданні під­роблених документів чи шахрайстві.

При зверненні до суду тимчасовий адміністратор не сплачує державного мита.

Стаття 82. Безперебійне надання послуг

Особа, що здає банку приміщення в оренду чи надає комуна­льні послуги, послуги зв’язку, не має права з дня призначення тимчасового адміністратора відмовляти в наданні подібних послуг через призначення тимчасового адміністратора.

Стаття 83. Звіти тимчасового адміністратора

Протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адмі­ністратор подає Національному банку України попередній пись­мовий звіт.

Звіт має відображати фінансовий стан банку (баланс, звіт про прибутки та збитки, розшифровки окремих статей балансу), можливість фінансового оздоровлення банку та оцінку його вар­тості у разі ліквідації. Звіт також має включати:

1) загальні відомості щодо відповідності діяльності банку ви­могам цього Закону та нормативно-правових актів Націо­нального банку України і висновки щодо можливості при­пинення діяльності тимчасового адміністратора та понов­лення повноважень загальних зборів, спостережної ради банку і правління (ради директорів) банку;

2) деталізований план заходів щодо стабілізації та приве­дення у відповідність з вимогами цього Закону та норма­тивно-правових актів Національного банку України діяль­ності банку;

3) загальний план продажу банку або частини його активів і майна з метою виконання зобов’язань;

4) рекомендації з приводу реорганізації банку або відкли­кання банківської ліцензії та ліквідації.

Тимчасовий адміністратор подає Національному банку України періодичні звіти стосовно своєї діяльності у строки, визначені Національним банком України.

Стаття 84. Рішення Національного банку України щодо звітності тимчасового адміністратора

Протягом двох тижнів з моменту отримання звіту тимчасово­го адміністратора Національний банк України приймає рішення про застосування чи відхилення рекомендацій тимчасового адмі­ністратора.

У разі, якщо Національний банк України погоджується з рекомендаціями тимчасового адміністратора щодо фінансового оздоровлення, продажу чи реорганізації банку, виноситься рі­шення про виконання плану тимчасового адміністратора.

У разі, якщо визнано неможливість приведення діяльності банку у правову та фінансову відповідність з вимогами цього Закону і нормативно-правових актів Національного банку Укра­їни протягом одного року, Національний банк України відкли­кає банківську ліцензію та здійснює ліквідацію банку. Для сис­темоутворюючих банків цей термін може продовжуватися Націо­нальним банком України до двох років.

Національний банк України має право вносити доповнення до плану тимчасового адміністратора до та під час його виконання.

Національний банк України має право припинити виконан­ня плану, відкликати банківську ліцензію, запровадити ліквіда­цію банку у будь-який час, коли дійде висновку, що виконання плану більше не приводить до оздоровлення банку.

Стаття 85. Мораторій

З метою створення сприятливих умов для відновлення фі­нансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного бан­ку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінан­сові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо спла­ти податків і зборів (обов’язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних опера­цій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо ви­плати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподія­ної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв’язку із зобов’язан­нями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов’язаний спла­тити кредиторам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язання­ми щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), мо­жуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 86. Припинення діяльності тимчасового адмініст­ратора

Діяльність тимчасового адміністратора припиняється у разі:

1) закінчення строку дії повноважень тимчасової адміністрації;

2) відкликання банківської ліцензії та прийняття рішення про призначення ліквідатора;

3) здійснення реорганізації банку відповідно до глави 5 цьо­го Закону;

4) усунення тимчасового адміністратора відповідно до рішення Національного банку України.

Глава 16. Ліквідація банків

Стаття 87. Правові підстави ліквідації банку

Банк може бути ліквідований:

1) з ініціативи власників банку;

2) з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в по­рядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства, з урахуванням особливостей, передбачених цим За­коном та за згодою Національного банку України.

Ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-право­вих актів Національного банку України.

Національний банк України зобов’язаний протягом двох днів після прийняття рішення про ліквідацію банку повідомити про це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

У разі оскарження в судовому порядку рішення Національ­ного банку про ліквідацію банку Національний банк України повідомляє про це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Стаття 88. Особливості ліквідації банку в разі його непла­тоспроможності

Право звернення до суду із заявою про визнання банку не­платоспроможним та його ліквідацію мають:

1) кредитори банку;

2) Національний банк України.

Особи, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, на­правляють рекомендованим листом до Національного банку Укра­їни заяву про ліквідацію банку при настанні ознак неплатоспро­можності банку з додаванням документально підтверджених до­казів наявності невиконаних грошових зобов’язань банку перед ними. Якщо протягом одного місяця з дня направлення заяви зазначені особи не отримали відповідь Національного банку Укра­їни, вони мають право звернутися до суду із заявою про визнан­ня банку неплатоспроможним.

Законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в части­ні, що не суперечить нормам цього Закону.

При підготовці справи до розгляду суддя отримує обґрунтова­ний висновок Національного банку України щодо доцільності ліквідації банку або рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. Національний банк України зобов’язаний надати один із зазна­чених документів протягом місяця з дня отримання запиту суду.

Негативний висновок Національного банку України щодо доцільності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку є підставою для залишення заяви без розгляду.

Якщо банк-боржник не спроможний виконати свої зобов’я­зання відповідно до рішення суду про примусове стягнення про­тягом шести місяців і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, Національний банк України зобов’язаний відкликати ліцензію та ініціювати проце­дуру ліквідації банку.

Справа про визнання банку неплатоспроможним за заявою осіб, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, може бути порушена лише після відкликання банківської ліцензії.

Після відкликання банківської ліцензії санація банку не до­пускається.

Орган, який ініціював рішення про ліквідацію, призначає лік­відатора. Ліквідатор приступає до виконання обов’язків негайно після відкликання ліцензії.

Протягом одного місяця з дня прийняття справи до розгляду суд повинен визначитися стосовно позову про ліквідацію банку. Єдиним питанням, що приймається до розгляду судом у справі про ліквіда­цію банку, є висновок Національного банку України щодо доцільно­сті ліквідації банку та відповідність застосування процедури ліквіда­ції з боку Національного банку України вимогам цього Закону.

У своєму рішенні суд повинен підтвердити кандидатуру лікві­датора або призначити такого, що відповідає вимогам цього За­кону. Єдиною підставою відхилення кандидатури ліквідатора, призначеного Національним банком України, може бути наяв­ність конфлікту інтересів, який став відомий суду.

Розгляд справи в суді щодо ліквідації банку не зупиняє діяль­ності ліквідатора, призначеного Національним банком України.

Процедура ліквідації банку повинна бути завершена не пізні­ше трьох років з дня відкликання банківської ліцензії.

Національний банк України має право продовжувати проце­дуру ліквідації банків на термін до одного року, а системоутво­рюючих банків - на термін до двох років.

Стаття 89. Оголошення про ліквідацію

Ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про від­криття ліквідаційної процедури у газеті «Урядовий кур’єр» чи «Голос України» за рахунок банку у строки, передбачені закона­ми України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію банку.

Відомості про відкриття ліквідаційної процедури повинні міс­тити найменування та інші реквізити банку, що ліквідується, дату прийняття Національним банком України рішення про від­кликання ліцензії або дату прийняття рішення власника банку про ліквідацію банку і призначення ліквідатора, відомості про ліквідатора.

Протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Не дозволяється опублікування або розголошення іншим чи­ном відомостей про неплатоспроможність банку до дня прийнят­тя рішення про його ліквідацію.

Особи, винні у розголошенні даної інформації, несуть відпові­дальність згідно з законами України.

Стаття 90. Вимоги до ліквідатора та умови його призначення

Ліквідатором може бути призначено:

1) фізичну особу, яка відповідає вимогам, що висуваються статтею 76 цього Закону до тимчасового адміністратора;

2) юридичну особу, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації та ліквідації банків, щодо на­дання аудиторських, юридичних або консалтингових по­слуг і має не менше трьох працівників з сертифікатом Національного банку України на право здійснення тим­часової адміністрації та ліквідації банку.

Забороняється призначати ліквідатором банку фізичну або юридичну особу, яка виконувала функції тимчасового адмініст­ратора у цьому банку.

Фінансова відповідальність, життя та здоров’я ліквідатора мають бути застраховані згідно з законодавством України, нор­мативно-правовими актами Національного банку України та до­говором про ліквідацію банку відповідно до закону.

Стаття 91. Наслідки призначення ліквідатора

З дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та при­значення ліквідатора:

1) припиняються повноваження загальних зборів, спостереж­ної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасо­вого адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зо­бов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування процентів, неустойки (штра­фу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

7) скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладен­ня нових арештів або інших обмежень щодо розпоряджен­ня майном банкрута не допускається;

8) вимоги за зобов’язаннями банку, що виникли під час про­ведення ліквідації, можуть пред’являтися тільки в ме­жах ліквідаційної процедури.

Стаття 92. Повноваження ліквідатора щодо здійснення лі­квідаційної процедури

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повнова­ження:

1) приймає до свого відання майно банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження;

2) виконує функції з управління та розпорядження майном банку;

3) здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку згідно з законодавством;

4) виконує повноваження органів управління банку;

5) очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

6) пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку, у тому числі через су­дові органи;

7) має право отримувати кредит для виплати вихідної допо­моги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банку, який відшкодовується в першу чергу згідно зі стат­тею 95 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банку;

8) з дня відкриття ліквідаційної процедури повідомляє пра­цівників банку про звільнення та здійснює його відповід­но до законодавства України про працю;

9) заявляє в установленому законодавством порядку запере­чення по заявлених до банку вимогах кредиторів;

10) заявляє відмову від виконання договорів та в установле­ному законодавством порядку розриває їх;

11) вживає заходів, спрямованих на виявлення та повернен­ня майна банку, що знаходиться у третіх осіб;

12) передає у встановленому порядку на зберігання докумен­ти банку, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов’язковому зберіганню;

13) вживає заходів, які, на його думку, дадуть можливість отримати максимальну виручку від продажу активів у най- коротший строк;

14) реалізує майно банку для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів;

1 5) повідомляє про своє призначення державний орган з пи­тань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення та надає державному органу з питань банкрутст­ва інформацію для ведення єдиної бази даних щодо під- приємств-банкрутів;

16) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) банку. Протягом трьох днів з дня призначення ліквідатора керівники банку забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов’язків винні осо­би несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законо­давства України.

При виконанні своїх обов’язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку України. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе адмініст­ративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавст­вом. Правоохоронні органи зобов’язані надавати допомогу лікві­датору в його роботі на підставі письмового звернення.

Стаття 93. Заходи щодо підготовки задоволення вимог кре­диторів

Ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після за­кінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

Ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування ого­лошення про початок ліквідаційної процедури здійснює такі за­ходи щодо задоволення вимог кредиторів:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та від­носить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги у разі їх непідтвердження;

3) відповідно до вимог нормативно-правових актів Фонду га­рантування вкладів фізичних осіб надає Фонду протягом двадцяти робочих днів із дня настання недоступності вкла­дів повний перелік вкладників, які мають право на від­шкодування коштів за вкладами, із визначенням їх роз­рахункової суми, що підлягає відшкодуванню;

4) складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України;

5) сповіщає кредиторів про акцептування вимог;

6) щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з переліком ви­мог, та про дату подання цього переліку Національному банку України.

Кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечен­ня щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення.

Ліквідатор має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком Украї­ни лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.

Ліквідатор зобов’язаний у двомісячний строк з дня призна­чення надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучи­ти свої цінності протягом трьох місяців з дня оголошення про початок ліквідаційної процедури.

Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному збері­ганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідом­ленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Ці цінності переходять у розпорядження Націо­нального банку України для повернення законним власникам.

Стаття 94. Оцінка майна банку

Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній проце­дурі, оцінюється ліквідатором у порядку, встановленому законо­давством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оці­ночна вартість є початковою.

Для здійснення оцінки майна ліквідатор має право залучати на підставі договору спеціалістів з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси, якщо інше не встановлено Національним банком України.

Стаття 95. Продаж майна

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банку лік­відатор розпочинає продаж майна на відкритих торгах, якщо Національним банком України не встановлено інший порядок його продажу.

Порядок продажу майна банку, склад, умови та строки при­дбання майна погоджуються з Національним банком України та повідомляються через засоби масової інформації.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбан­ня майна банку ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Поря­док проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із зако­нодавством України.

Майно банку, щодо обігу якого встановлено обмеження, про­дається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права відповід­но до цивільного законодавства України.

Порядок уступки вимог банку регулюється цивільним зако­нодавством України.

Ліквідатор має право виставити на відкриті торги цінні папе­ри та вимоги банку, якщо інший спосіб продажу (уступки) ви­мог банку не встановлено Національним банком України.

Стаття 96. Черговість задоволення вимог до банку

Кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спря­мовуються на задоволення вимог кредиторів, у такій черговості:

1)у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про га­рантування вкладів фізичних осіб;

в) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

г) витрати, пов’язані з роботою ліквідатора, в тому числі:

- на оплату державного мита;

- на публікацію оголошення про ліквідацію банку;

- на публікацію в органах інформації про порядок про­дажу майна банку;

- витрати ліквідатора, пов’язані з утриманням і збере­женням активів банку;

- на проведення аудиту;

- на оплату праці працівників, залучених для здійснен­ня ліквідації;

д) зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян.

Перелічені витрати відшкодовуються після реалізації лікві­датором частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги вкладників - фізич­них осіб в частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги, що виникли із зо­бов’язань банку перед працівниками;

3) у третю чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру над­ходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимо­ги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кож­ному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установ­леному порядку вимоги ліквідатор не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації зали­шилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов’язана вжити заходів щодо продов­ження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредито­рів, передається власникам, а майно державних банків - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кош­ти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Дер­жавного бюджету України.

Майно кооперативних банків, що залишилося після задово­лення потреб кредиторів, підлягає використанню відповідно до законодавства України про кооперацію.

Стаття 97. Оплата праці осіб, залучених до ліквідації

Оплата праці ліквідатора та осіб, залучених для допомоги ліквідатору, здійснюється згідно з порядком, визначеним цим Законом для тимчасового адміністратора та залучених ним спе­ціалістів, і має бути не нижчою за рівень оплати праці працівни­ків банку за надання аналогічних послуг з урахуванням обсягу і складності роботи.

Стаття 98. Завершення ліквідації

Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідова­ним з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора.