Проект Закону України "Про адміністративно-територіальний устрій України"
У проекті Закону України “Про адміністративно-територіальний устрій України” визначається поняття та засади адміністративно-територіального устрою України, правовий статус і рівні адміністративно-територіального устрою держави, інших територіальних утворень, порядок вирішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування питань адміністра- тивно-територіальногоустрою.
Зазначається, щоно-територіальний устрій України - це обумовлена географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її території на складові частини - адміністративно-територіальні одиниці з метою забезпечення населення необхідним рівнем адміністративних і громадських послуг на основі формування раціональної системи управління соціально-економічними процесами для збалансованого розвитку всієї території держави.
Систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, міста зі спеціаль-
ним статусом Київ та Севастополь, райони, міста, райони у містах, селища, села.
Ha основі вказаних утворень формуються адміністративно-територіальні й територіальні одиіїиці на підставі та у порядку, визначеними цим Законом.
Адміністративно-територіальний устрій повинен відповідати таким вимогам:
- узгодженість системи адміністративно-територіальних одиниць, сформованих для здійснення місцевого самоврядування, з територіальною структурою місцевих органів виконавчої влади та інших органів державної влади;
- повсюдність юрисдикції органів державної влади та місцевого самоврядування на всій території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, за винятком окремих територій, що отримують спеціальний статус відповідно до окремих законів, де створюються спеціалізовані адміністрації;
- збіг меж юрисдикції адміністративно-територіальної одиниці з межами юрисдикції сусідніх адміністративно-територіальних одиниць того ж рівня;
- розміщення території адміністративно-територіальної одиниці в межах території лише однієї адміністративно-територіальної одиниці вищого рівня;
- розподіл повноважень органів публічної влади кожного рівня адміністративно-територіального устрою на основі принципу субсидіарності;
- відповідність кількості об’єктів управління, координації чи контролю з боку держави, що знаходяться у сфері впливу кожного органу публічної влади, критеріям ефективного менеджменту - від 5 до 10-ти;
- відповідність адміністративно-територіального устрою рекомендаціям ЄС щодо системи статистичних одиниць.
Проект також містить положення про тлумачення поняття ’’населений пункт”. Це компактно заселене місце постійного проживання людей, що склалося внаслідок історичних традицій, господарської та іншої діяльності, має сталий склад населення, власну назву, визначені межі та зареєстроване в порядку, передбаченому цим Законом. За чисельністю населення, соціально-економічними та урбаністичними характеристиками населені пункти поділяються на такі категорії:
• село - населений пункт з переважно садибною забудовою і чисельністю постійного населення понад 50 жителів;
• селище - населений пункт з переважно садибною забудовою, утворення та розвиток якого пов’язані з розташуванням на його території об’єктів промисловості, транспорту, енергетики ТОЩО, 3 чисельністю постійного населення понад 500 жителів, який має соціальну і комунальну інфраструктуру;
• місто - населений пункт з компактною забудовою, на території якого розташовані промислові й переробні підприємства, підприємства комунального господарства, житловий фонд, мережа соціально-культурних закладів, який має розвинуту соціальну, комунальну і транспортну інфраструктуру, з чисельністю населення не менше ніж 5 тис. жителів.Статус міста може мати населений пункт з меншою чисельністю жителів, який мав цей статус історично та у зв’язку зі значними історичними, політичними та культурними подіями;
• поселення - це місце, де проживання носить тимчасовий характер, що має несталий склад населення (військові містечка за межами населених пунктів, будинки лісників, шляхових майстрів та бакенщиків, метеостанції, польові стани, дачні та садівничі поселення), незалежно від того, чи має таке утворення власну назву.
Межі населеного пункту та поселення визначаються межами забудови.
У проекті визначено майбутні адміністративно-територіальні одиниці — громади, регіони, міста зі спеціальним статусом Київ і Севастополь, райони, райони у містах зі спеціальним статусом (Києві та Севастополі), створені у відповідності до положень цього Закону.
Адміністративно-територіальна одиниця формується відповідно до окремого закону, яким затверджуються її назва, склад, адміністративний центр, межі.
Органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади, інші органи державної влади створюються лише в адміністративно-територіальних одиницях.
До всіх органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, інших органів державної влади, утворених на базі адміністративно-територіальних одиниць відповідного рівня, застосовуються:
- єдині вимоги як щодо компетенцій, так і щодо застосування соціальних стандартів, визначаються безпосередньо законом;
- прямі комунікативні відносини з центральними органами влади;
- єдина система статистичної звітності.
Для бюджетів органів місцевого самоврядування, утворених на базі адміністративно-територіальних одиниць кожного рівня, застосовуються прямі міжбюджетні.відносини з Державним бюджетом України.
Визначаються умови формування відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Під час прийняття рішення щодо формування адміністративно-територіальних одиниць повинна братися до уваги її відповідність таким умовам:
1) повна та виключна компетенція органів публічної влади адміністративно-територіальних одиниць одного рівня;
2) стійкість до політичних, демографічних, економічних викликів; відсутність внутрішніх чинників власної дезорганізації;
3) нерозривність території адміністративно-територіальної одиниці - в її межах не може бути інших адміністративно-територіальних одиниць того ж рівня або адміністративно-територіальних одиниць нижчого рівня, що перебувають в юрисдикції інших територіальних одиниць її рівня;
4) універсальність адміністративно-територіальних одиниць - диспропорції в територіях у межах одного рівня й типу адміністративно-територіальних одиниць повинні вкладатися у межі статистичних відхилень, що допустимі для здійснення єдиної державної політики;
5) взаємодоповнюваність адміністративно-територіальних одиниць - в адміністративно-територіальних одиницях, особливо районного та регіонального рівнів, повинні дотримуватися пропорції між високо- та низькодоходними складовими, територіями з вузькоспеціалізованою економікою і територіями з диверси- фікованою економічною діяльністю;
6) розташування адміністративного центру адміністративно- територіальної одиниці має бути максимально близьким до її географічного центру;
7) кадрова, інфраструктурна, фінансова спроможність місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування виконувати повноваження, визначені законодавством за відповідним рівнем адміністративно-територіального устрою у повному обсязі;
8) забезпечення належного представництва в органі місцевого самоврядування адміністративно-територіальної одиниці та політичної спроможності прийняття соціально вразливих рішень (впровадження та регулювання місцевих податків та зборів, тарифів, штрафів, санкцій);
9) високий рівень наповнюваності бюджету органу місцевого самоврядування відповідної адміністративно-територіальної одиниці за рахунок власних та закріплених джерел і дотації, що не повинно послаблювати стимул до нарощування податкової бази, закріпленої за бюджетом адміністративно-територіальної одиниці;
10) узгодженість кількості отримувачів публічних послуг із галузевими нормами навантаження на бюджетні установи.
У законопроекті пропонується таке бачення територіальної одиниці:
1. Територіальною одиницею є частина території громади навколо села, селища, міста, що знаходиться в юрисдикції відокремленого органу управління громади.
2. Райони в містах є територіальними одиницями, що входять до складу відповідної міської громади.
3. Хутори та поселення включаються до складу територіальної одиниці, створеної на базі найближчого села, селища, міста.
4. Межі територіальної одиниці збігаються з межами суміжних територіальних одиниць.
5. Рішення про встановлення меж територіальної одиниці всередині громади приймається органом місцевого самоврядування відповідної громади з дотриманням умов нерозривності території та з врахуванням історичних і природних особливостей.
6. У територіальній одиниці можуть створюватися органи самоорганізації населення у порядку, встановленому законом.
7. Статус та повноваження окремого органу управління громади визначається законом.
У проекті також пропонується зафіксувати поняття “
мада”:
Громада - це адміністративно-територіальна одиниця базового рівня, утворена з дотриманням умов формування територіальних одиниць, визначених законопроектом, на базі одного або декількох населених пунктів, має визначені в установленому законом порядку межі її території та є територіальною основою для створення органів місцевого самоврядування та їх діяльності щодо надання населенню громади визначеного законом переліку адміністративних і соціальних послуг.
Громади, залежно від статусу адміністративного центру, поділяються на такі типи: міські, селищні та сільські.
Громада, як правило, формується шляхом об’єднання населених пунктів навколо міста чи селища, що є центром економічної активності, де розташовані основні місця працевлаштування меш-
канців навколишніх населених пунктів, наявні необхідні елементи бюджетної та інженерної інфраструктури із забезпеченням транспортної доступності.
Максимальна віддаленість поселень від центру громади визначається, як правило, базовимй вимогами надання соціальних послуг на цьому рівні, насамперед часовим проміжком надання невідкладної медичної допомоги (15-20 хв), часом доставки учнів до загальноосвітньої школи шкільним автобусом (15-20 хв), прибуття рятувальників для ліквідації надзвичайної ситуації (до 15 хв).
У разі, якщо створити громаду на базі центру економічної активності неможливо, то з дотриманням вимог щодо доступності публічних послуг, визначених вище, громада формується навколо населеного пункту, що знаходиться найближче до географічного центру новоутвореної громади. При цьому у вказаному населеному пункті повинна бути забезпечена інфраструктура, необхідна для функціонування органів управління новостворе- ної громади.
Мінімальна кількість населення громади визначається умовою забезпечення галузевих норм навантаження на бюджетні установи для надання адміністративних та соціальних послуг.
Ha територіях з низькою густотою населення можуть створюватися сільські громади з меншою за мінімальну чисельністю населення, але не менше ніж 1 500 жителів. При цьому розрахунок дотації вирівнювання з державного бюджету до бюджету такої громади здійснюється як для громади з мінімально допустимою кількістю жителів.
Населений пункт, визначений центром громади, є місцем розташування ради громади та її виконавчого органу.
У проекті дається визначення : районом є адміністра
тивно-територіальна одиниця, територія якої складається з громад, сформована з дотриманням умов створення територіальної одиниці для забезпечення реалізації спільних інтересів цих громад та надання населенню визначених законом адміністративних і соціальних послуг, які неможливо чи недоцільно надавати на рівні громад, а також для організації діяльності місцевих органів виконавчої влади та інших органів державної влади.
Кількість громад у районі повинна бути в межах від 5 до 10-ти.
Район формується за умови, якщо на його території проживає, як правило, не менше 150 000 жителів. При формуванні районів враховується перспектива соціально-економічного розвитку території, бюджетна спроможність та наявність інфраструктури для
потреб населення, призначеної для надання громадських послуг, віднесених законодавством до повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади районного рівня.
Ha території з низькою. густотою населення можуть формуватися райони з меншою кількістю населення, якщо площа такого району перевищує середню по Україні у півтора раза, а також у важкодоступних місцевостях.
Адміністративним центром району, як правило, визначається населений пункт - центр громади, що територально розташований найближче до географічного центру району. При цьому враховується наявність інфраструктури, що дозволяє розмістити необхідні установи та служби територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування району.
Проектом передбачається таке визначення регіону, регіоном є адміністративно-територіальна одиниця, територія якого складається з районів, утворена з дотриманням умов створення територіальної одиниці з метою забезпечення реалізації спільних інтересів жителів цих районів та надання населенню визначених законом спеціалізованих та вузькоспеціалізованих адміністративних і соціальних послуг, які не можуть бути надані у районах та адміністративно-територіальних одиницях базового рівня.
Регіонами є такі адміністративно-територіальні одиниці: Автономна Республіка Крим, області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Херсонська, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська.
Адміністративним центром регіону є населений пункт - місто, в якому розташовані органи місцевого самоврядування регіонального рівня та місцевих органів виконавчої влади в регіоні. У регіоні Автономна Республіка Крим її адміністративним центром є місто, в якому розташовані Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим.
Під час вибору адміністративного центру регіону враховується наявність інфраструктури, що дозволяє створити місцеві органи виконавчої влади, необхідні установи і служби територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування регіону, доступність до адміністративного
центру регіону для жителів районів, які входять до складу цього регіону.
У проекті закону детально виписано адміністративно-територіальний устрій міст зі спеціальним статусом - Києва та Севастополя.
1. Ha території міста зі спеціальним статусом Києва реалізуються повноваження громади, району та регіону. Для цього формуються адміністративно-територіальні одиниці: регіон Київ та райони у місті Києві зі спеціальним статусом.
2. Ha території міста зі спеціальним статусом Севастополя реалізуються повноваження громади, району та регіону. Для цього створюються адміністративно-територіальні одиниці: регіон Севастополь та райони в місті Севастополі зі спеціальним статусом.
3. Повноваження органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади регіону Київ, а також районів у місті Києві визначаються законом про столицю України - місто-герой Київ.
4. Повноваження органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади регіону Севастополь, а також районів у місті Севастополь визначаються законом про місто Севастополь.
5. Утворення, ліквідація, реорганізація районів у містах Києві та Севастополі здійснюються в порядку, встановленому законопроектом для громад.
У проекті говориться про райони у місті.
1. У місті з чисельністю понад 300 000 жителів за рішенням ради громади можуть формуватися райони у місті.
2. Кількість населення у кожному районі у місті повинна бути не менше 100 000 жителів.
3. При створенні районів у місті, крім районів у містах зі спеціальним статусом Києві та Севастополі, вони набувають статусу територіальної одиниці.
Tакож проект встановлює межі адміністративно -територіальних одиниць.
Межі адміністративно-територіальних одиниць встановлюються:
1) по лінії державного кордону України;
2) на суходолі - за характерними точками і лініями рельєфу з врахуванням меж землекористування та юрисдикції, що історично склалися;
3) на річках та струмках - по середині головного фарватеру судноплавних річок, по середині несудноплавних річок або по середині їх головного рукава, по середині струмка;
4) на озерах та інших природних водоймах - за прямою лінією, що з’єднує виходи меж адміністративно-територіальних одиниць до берегів озера або іншої водойми;
5) на штучних водоймах - відповідно до лінії меж, що проходили на місцевості до їх заповнення, а у разі утворення чи зміни меж адміністративно-територіальних одиниць після заповнення штучних водойм - за прямою лінією, що з’єднує виходи меж територіальних одиниць до берегів штучної водойми;
6) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через ділянки річок та струмків, - таким чином, щоб міст, гребля або інша споруда повністю знаходилася в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.
7) на автошляхах - по середині полотна дороги, при цьому межі однієї територіальної одиниці не повинні перетинатися автошляхом більше ніж два рази.
Межі, встановлені по річці, струмку, озеру чи іншій водоймі, не підлягають перенесенню внаслідок зміни обрису їх берегів або рівня води, зміни русла річки, струмка.
Межі адміністративно-територіальних одиниць обґрунтовуються містобудівною та землевпорядною документацією і наносяться на кадастрові плани і на топографічні карти.
Встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць і винесення їх на місцевість здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, його регіональними підрозділами у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Межі адміністративно-територіальної одиниці вважаються встановленими після дрийняття відповідного рішення Верховною Радою України, винесення їх у натуру (на місцевість), занесення відомостей про встановлення меж до Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, поселень та районів у місті й видачі Державного акта на межі адміністративно-територіальної одиниці чи населеного пункту.
У проекті Закону визначено ції та ліквідації громад.
1. Рішення про утворення, реорганізацію чи ліквідацію громад приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України з урахувайням думки місцевого населення: рішень загальних зборів або результатів консультативного опитування жителів відповідних населених пунктів.
2. Кабінет Міністрів України вноситьдо Верховної Ради України подання із зазначених питань з власної ініціативи або за пропозиціями:
щодо утворення громад - відповідних обласних держадміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
щодо ліквідації, реорганізації громад - рад цих та суміжних зацікавлених громад.
3. У рішенні Верховної Ради України про утворення чи реорганізацію громади встановлюються: її назва, адміністративний центр, перелік населених пунктів, що увійдуть до її складу, та межі новоутвореної чи реорганізованої громади.
4. Рішення Верховної Ради України про ліквідацію громади приймається разом з рішенням про реорганізацію сусідніх громад, до території яких відходять території громади, що ліквідується.
5. Створення та реорганізація громади не проводиться, якщо при цьому суміжні громади не відповідають умовам формування громад, визначених цим законом.
6. До пропозицій, які подають Кабінету Міністрів України ради громади щодо ліквідації чи реорганізації громади, додаються висновки відповідної обласної держадміністрації, а якщо громада розташована в Автономній Республіці Крим, - висновки Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
7. До подання Кабінету Міністрів України також додаються:
- проект закону про утворення, ліквідацію, реорганізацію громади;
- аналітична записка щодо відповідності громади, що створюється чи реорганізовується, умовам формування громади, визначеним цим законом, з обґрунтуванням доцільності прийняття відповідного рішення;
- рішення загальних зборів зацікавлених громадян за місцем проживання, результати консультативного опитування населення із відповідних питань;
- довідка про обсяг видатків, пов\'язаних з вирішенням зазначених питань, у т. ч. додаткових видатків на утримання органів місцевого самоврядування, та джерела їх покриття;
- кадастровий план і топографічна карта місцевості із зазначенням наявних та пропонованих меж громади, розташування її адміністративного центру, а у випадку, якщо пропонується перенести адміністративний центр громади - із зазначенням існуючого та нового адміністративного центрів;
- відомості про:
наявні та пропоновані площу й межі території громад, яких стосується подання;
наявні та пропоновані склад населених пунктів, чисельність населення й інші демографічні показники у громадах, яких стосується подання;
наявний і пропонований розподіл між громадами бюджетних установ та організацій, що надають соціальні та адміністративні послуги відповідно до повноважень, віднесених законодавством до повноважень громад, а також підприємств комунального господарства;
затверджений та розрахований внаслідок реорганізації обсяг доходів та видатків бюджетів громад, яких стосується подання, на рік, у якому вноситься відповідне подання;
наявні та передбачувані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться, структури і штати органів місцевого самоврядування й територіальних підрозділів виконавчої влади.
У випадку внесення пропозицій щодо перенесення адміністративного центру громади, крім вищезазначених відомостей, подається інформація про:
чисельність населення та інші демографічні показники у населених пунктах, яких стосується подання;
наявність у населеному пункті, до якого переноситься адміністративний центр, приміщень, будівель і споруд для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;
доступність населеного пункту, до якого переноситься адміністративний центр, для жителів інших населених пунктів та поселень, які розташовані у межах відповідної гроМади.
У проекті Закону також регламентовано порядок ліквідації та реорганізації районів.
1. Рішення про утворення, ліквідацію чи реорганізацію району приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
2. Кабінет Міністрів України вносить до Верховної Ради України подання із зазначених питань за власною ініціативою або за пропозиціями:
щодо утворення районів - відповідних обласних держадміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
щодо ліквідації, реорганізаціїрайонів - рад цих та суміжних зацікавлених районів.
3. При утворенні та реорганізації районів межі громад не змінюються.
4. Формування та реорганізація району не проводиться, якщо при цьому суміжні райони не відповідають умовам формування району, визначеним цим законом.
5. У рішенні про формування чи реорганізацію району зазначаються: його назва; межі; перелік сільських, селищних, міських громад, що увійдуть до його складу, адміністративний центр.
6. До зазначеного подання додаються:
1) проект закону про утворення, ліквідацію чи реорганізацію району;
2) аналітична записка щодо відповідності району, що створюється чи реорганізовується, умовам утворення району, визначеним цим законом, з обґрунтуванням доцільності прийняття відповідного рішення;
3) довідка про обсяг видатків, пов\'язаних з вирішенням зазначених питань, у т. ч. додаткових видатків на утримання органів місцевого самоврядування, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади та джерела їх покриття;
4) кадастровий план і топографічна карта місцевості із зазначенням меж району, його адміністративного центру, а у разі, якщо пропонується змінити межі району або перенести його адміністративний центр, - із зазначенням відповідно існуючих і нових меж району, існуючого та нового адміністративного центру;
5) відомості про:
наявні та пропоновані площу й межі територій районів, яких стосується подання;
наявні та пропоновані склад громад, чисельність населення й інші демографічні показники в межах районів, яких стосується подання;
наявність бюджетних установ, що надають адміністративні та соціальні послуги, відповідно до повноважень, віднесених законодавством до повноважень для адміністративно-територіальних одиниць рівня району;
затверджений та розрахований внаслідок реорганізації обсяг доходів і видатків бюджетів районів, яких стосується подання, на рік, в якому вноситься відповідне подання;
наявні та передбачувані у зв\'язку з пропозиціями, що вносяться, структури і штати органів місцевого самоврядування району, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади.
7. У разі внесення пропозицій про перенесення адміністративного центру району, крім вищевказаних відомостей, подається інформація про:
чисельність населення та інші демографічні показники у населених пунктах, яких стосується подання;
наявність у населеному пункті, до якого переноситься адміністративний центр, приміщень, будівель та споруд для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування району і територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади.
У проекті закону окремо визначається порядок реорганізації регіонів.
1. Реорганізація регіонів полягає у зміні їх меж чи адміністративного центру.
2. Рішення про реорганізацію регіонів приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
3. Кабінет Міністрів України вносить до Верховної Ради України подання із зазначених питань за власною ініціативою.
4. До подання додаються:
1) проект закону про зміну меж регіону та (за необхідності) про перенесення його адміністративного центру;
2) аналітична записка щодо відповідності реорганізованих регіонів вимогам до утворення адміністративно-територіальних одиниць, визначеним цим законом, та обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення;
3) довідка про обсяг видатків, пов’язаних із вирішенням зазначених питань, у т. ч. додаткових видатків на утримання органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, та джерела їх покриття;
6) кадастровий план і топографічна карта місцевості із зазначенням відповідно існуючих та нових меж регіону, існуючого та нового адміністративного центру;
7) відомості про:
площу регіону в існуючих та нових межах і його нові межі;
чисельність населення та інші демографічні показники в існуючих межах регіонів, яких стосується подання, та в нових межах;
наявність бюджетних установ? що надають адміністративні та соціальні послуги, відповідно до повноважень, віднесених законодавством до повноважень для адміністративно-територіальних одиниць рівня регіону;
затверджений та розрахований внаслідок реорганізації обсяг доходів та видатків бюджетів регіонів, яких стосується подання, на рік, в якому вноситься відповідне подання; наявні й передбачувані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться, структури і штати органів місцевого самоврядування регіону, місцевих органів виконавчої влади, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади.
5. У разі внесення пропозицій про перенесення адміністративного центру регіону, крім зазначених відомостей, надається інформація про:
чисельність населення та інші демографічні показники у містах, яких стосується подання;
наявність у місті, до якого переноситься адміністративний центр, приміщень, будівель та споруд для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування регіону, місцевих органів виконавчої влади, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади;
доступність міста, до якого переноситься адміністративний центр, для жителів районів, які розташовані у межах відповідного регіону.
Законопроектом також пропонується унормувати порядок віднесення населених пунктів до категорії сіл та селищ, віднесення сіл до категорії селищ, встановлення та зміни меж сіл та селищ.
1. Рішення про віднесення населених пунктів до категорії сіл і селищ, встановлення та зміни меж сіл і селищ приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною обласною радою або міською радою міста зі спеціальним статусом.
2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада, міська рада міста зі спеціальним статусом приймає рішення із зазначених питань за пропозиціями рад громад, у межах яких розташовані відповідні поселення, села та селища.
3. У рішенні про віднесення населеного пункту до категорії сіл чи селищ, віднесення села до категорії селищ зазначаються його назва, новий статус та межі. •
4. Рішення про віднесення населених пунктів до категорії сіл і селищ, встановлення та зміни меж сіл і селищ приймається з урахуванням рішень загальних зборів за місцем проживання жителів відповідного населеного пункту, села, селища, а у разі, коли йдеться про зміну меж села або селища, - також за результатами загальних зборів за місцем проживання жителів сусідніх поселень, сіл,
селищ, межі або статус яких в результаті прийняття зазначеного рішення також можуть змінитися.
5. До проекту рішення із зазначених питань додаються:
1) пропозиції, зазначені у пункті 2;
2) обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення;
3) довідка про рішення загальних зборів громадян за місцем проживання, передбачених пунктом 4;
4) довідка про обсяг видатків, пов’язаних з вирішенням вищевказаних питань, та джерела їх відшкодування;
5) кадастровий план і топографічна карта місцевості із зазначенням місцерозташування поселення або меж села, селища, а у разі, якщо пропонується змінити межі села чи селища, - із зазначенням його існуючих та нових меж;
6) відомості про:
площу та кількість населення у межах поселення, села, селища, основні демографічні показники населення, а у разі підготовки проекту рішення про зміну меж села, селища - також площу та кількість населення в нових межах цього села чи селища, а ще тих сусідніх поселень, межі яких при цьому змінюються;
наявність у поселенні, селі, селищі закладів освіти й охорони здоров’я, підприємств комунального господарства, соціального та культурного призначення, суб’єктів господарювання у сфері торгівлі й громадського харчування, побутового обслуговування населення; дані про житловий фонд; для села і селища - також дані про наявність у його межах підприємств, а у разі підготовки проекту рішення про зміну меж села, селища - також про відповідні показники в нових межах цього села, селища та сусідніх поселень, межі яких при цьому змінюються.
6. Якщо проект рішення стосується змін меж населеного пункту, до нього додаються проект рішення ради відповідної адміністративно-територіальної одиниці базового рівня про внесення змін до генерального плану цього населеного пункту із супроводжуючими додатками.
7. У довідці з питань, визначених у проекті рішення про зміну меж села чи селища, крім вищевказаних відомостей, повинні міститися відомості про цільове призначення земель, що передаються чи виключаються з його меж.
У законопроекті запропоновано порядок віднесення населених пунктів до категорії міст, встановлення та зміни меж міст.
1. Рішення про віднесення населених пунктів до категорії міст,
встановлення та зміну меж міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
2. Кабінет Міністрів України за пропозиціями рад громад і міст зі спеціальним статусом, у межах яких розташовані ці населені пункти або міста, вносить до Верховної Ради України подання із зазначених питань.
3. У рішенні про віднесення населеного пункту до категорії міст зазначаються його назва, новий статус та межі.
4. Рішення з цих питань приймається з урахуванням результатів консультативного опитування жителів відповідного села, селища або міста, а у разі, коли зміна меж міста має наслідком включення до його меж поселень, сіл, селищ, інших міст повністю або частково, - також за результатами загальних зборів за місцем проживання жителів цих поселень, сіл, селищ або за результатами консультативного опитування жителів цих міст.
5. До подання Кабінету Міністрів України, зазначеного у пункті 2, додається висновок Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної ради, а якщо населений пункт чи місто розташовані у межах міста зі спеціальним статусом - висновок міської ради міста зі спеціальним статусом.
6. До подання додаються:
1) проект закону про віднесення населених пунктів до категорії міст, встановлення та зміну меж міста;
2) пропозиції та висновки, зазначені у пунктах 2 і 5;
3) обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення;
4) довідка про рішення загальних зборів громадян за місцем проживання, результати консультативного опитування населення з питань віднесення населених пунктів до категорії міст, встановлення та зміни меж міст;
5) довідка про обсяг видатків, пов’язаних із вирішенням зазначених питань, та джерела їх відшкодування;
6) кадастровий план і топографічна карта місцевості із зазначенням меж населеного пункту, міста, а у разі внесення подання про зміну меж міста - із зазначенням його існуючих і нових меж;
7) відомості про:
площу та чисельність населення населеного пункту, основні його демографічні показники, історичні підстави для надання йому статусу міста, а в разі внесення подання про зміну меж міста - також про його площу та кількість населення в нових межах;
наявність у межах населеного пункту, міста виробничих потужностей, закладів освіти, охорони здоров’я, соціального та культурного призначення, підприємств комунального господарства, торгівлі й громадського харчування, побутового обслуговування населення; дані про житловий фонд, а у разі внесення подання про зміну меж міста - також про відповідні показники в нових межах;
обсяг доходів та видатків бюджету громади, у межах якої розташований населений пункт, місто, станом на рік, у якому вноситься відповідне подання;
8) якщо проект рішення стосується змін меж міста, до нього додаються проект рішення ради відповідної громади про внесення змін до генерального плану цього міста із супроводжуючими додатками.
7. У довідці з питань, визначених у поданні Кабінету Міністрів України про зміну меж міста, крім вищевказаних відомостей додається інформація про цільове призначення земель, що передаються чи виключаються з його меж.
Законопроектом передбачено порядок називання адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, населених пунктів та їх перейменування.
1. Кожна адміністративно-територіальна одиниця, територіальна одиниця, місто, селище, село, хутір мають власні назви.
2. При утворенні чи перейменуванні територіальної або адміністративно-територіальної одиниці не допускається:
присвоєння територіальній одиниці назви іншої територіальної одиниці, що вже існує в межах відповідної громади;
присвоєння громаді назви адміністративно-територіальної одиниці цього рівня, що вже існує в межах відповідного регіону;
присвоєння районові назви району, що вже існує в Україні.
3. Назва територіальної одиниці, громади і району має відповідати назві населеного пункту, яке є їх адміністративним центром.
4. Якщо населений пункт - центр громади - має таку ж назву, як і центр іншої громади в межах того самого регіону, або центр району має таку ж назву, як і центр іншого району в Україні, назва громади чи назва району може не відповідати назві такого населеного пункту. При цьому найменування та перейменування адміністративно-територіальної одиниці здійснюється з урахуванням їх історичних, культурних, географічних, національних та інших місцевих умов і особливостей відповідно до цього закону.
5. Надання населеному пункту назви, пов’язаної з власним іменем фізичної особи, допускається лише для новостворених на-
селених пунктів за умови, що з часу смерті фізичної особи, ім’я якої пропонується надати населеному пункту, минуло не менше 50-ти років. При цьому вказана ѳсоба своїм життям та/або діяльністю повинна бути пов’язана з Україною.
6. Рішення про назву адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів - центрів адміністративно-територіальних одиниць та їх перейменування приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України з урахуванням пропозицій рад адміністративно-територіальних одиниць і висновків відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад, міських рад міст зі спеціальним статусом.
7. Рішення про найменування, перейменування територіальних одиниць та населених пунктів, що нё є центрами адміністративно-територіальних одиниць, приймається радами відповідних регіонів за поданням відповідних громад.
8. У разі, коли найменування населеного пункту має наслідком найменування або перейменування адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої розташований цей населений пункт, рішення з цього питання приймається з урахуванням положень пунктів 2-4 цього порядку.
9. Рішення про перейменування адміністративно-територіальної одиниці, міста приймається з урахуванням результатів консультативного опитування населення.
10. Рішення про найменування чи перейменування поселення, села або селища приймається з урахуванням рішень загальних зборів їх жителів за місцем проживання.
11. До пропозицій ради громади щодо перейменування адміністративно-територіальної одиниці, перейменування населених пунктів, що розташовані в її межах, додаються висновки відповідної обласної ради, а якщо територіальна одиниця знаходиться в межах Автономної Республіки Крим - висновки Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
12. Пропозиція щодо надання назви адміністративно-територіальній одиниці або населеному пункту, що є центром територіальної одиниці, чи їх перейменування подається у формі проекту закону.
13. До зазначених у пункті 11 цього порядку проектів додаються:
1) висновки, вказані у пункті 6;
2) обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення;
3) рішення загальних зборів громадян за місцем проживання, результати консультативного опитування з питань, зазначених у пунктах 9 та 10;
4) історичні відомості про адміністративно-територіальну одиницю, населений пункт, у т. ч. про всі відомі його назви;
5) довідка про обсяг видатків, пов’язаних з вирішенням питань найменування, перейменування населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, та джерела їх відшкодування;
6) кадастровий план і топографічна карта місцевості із зазначенням меж адміністративно-територіальної одиниці, населеного пункту, який пропонується найменувати або перейменувати.
14. Місцеві ради перед внесенням пропозицій про перейменування населених пунктів та поселень, в яких розташовані поштово-телеграфні установи або залізничні станції, до органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень, попередньо повідомляють про це або центральному органу виконавчої влади з питань поштового зв’язку, або центральному органу виконавчої влади з питань залізничного транспорту.
У законопроекті також передбачається ведення державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, населених пунктів, районів у місті.
1. Офіційні відомості про адміністративно-територіальні одиниці, територіальні одиниці, населені пункти (за винятком поселень), райони у місті включаються до Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, населених пунктів (далі - Державний реєстр).
2. Державний реєстр формується та ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який є його розпорядником та адміністратором.
3. Державний реєстр ведеться на паперових та електронних носіях.
4. До Державного реєстру включаються відомості про:
результати вирішення питань адміністративно-територіального устрою, визначених цим законом;
площу та межі адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, населених пунктів;
чисельність населення адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, поселень та районів у місті, інші демографічні показники;
природні, соціально-економічні, історико-культурні, містобудівні та інші особливості адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, населених пунктів;
5. Підставою для взяття на облік або зняття з обліку в Державному реєстрі адміністративно-територіальної одиниці, населеного
пункту, поселення, району в місті є відповідне рішення органу, до повноважень якого відповіднодо цього закону належить вирішення питань територіального устрою.
6. Зняттю з обліку в Державному реєстрі підлягають:
населені пункти, з яких виїхали на постійне проживання до
інших населених пунктів або померли всі жителі;
адміністративно-територіальні одиниці й територіальні одиниці, ліквідовані в результаті об’єднання або приєднання до інших адміністративно-територіальних одиниць чи територіальних одиниць;
населені пункти, поселення, повністю включені до меж інших населених пунктів, поселень.
7. Органи, до повноважень яких відповідно до цього закону належить вирішення питань адміністративно-територіального устрою, не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття відповідного рішення, подають копію цього рішення спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади для включення відомостей цього рішення до Державного реєстру.
8. Відомості, що містяться в Державному реєстрі, є відкритими. Доступ до даних Державного реєстру забезпечується через мережу Інтернет на безоплатній основі.
9. Строк надання відомостей з Державного реєстру за запитом не повинен перевищувати п’яти робочих днів з дня надходження запиту.
10. За одержання відомостей з Державного реєстру за запитом справляється плата.
11. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування звільняються від плати за одержання за їх запитом відомостей з Державного реєстру, якщо такий запит подається у зв’язку зі здійсненням ними повноважень, визначених законом.
12. Передача даних із Державного реєстру третім особам на комерційній основі забороняється.
13. Порядок ведення Державного реєстру, порядок надання відомостей з Державного реєстру, за які справляється плата, визначається Кабінетом Міністрів України.
Фінансове забезпечення вирішення питань адміністративно-територіального устрою пропонується:
1. За рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, одержаних у формі цільової субвенції з Державного бюджету України, здійснюються витрати на проведення заходів, пов’язаних:
1) з утворенням, реорганізацією та ліквідацією адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів;
2) з віднесенням населених пунктів до категорії сіл, віднесенням сіл до категорії селищ, віднесенням населених пунктів до категорії міст;
3) з установленням та зміною меж адміністративно-територіальних одиниць, міст, включаючи встановлення меж у натурі на місцевості;
4) з наданням назв адміністративно-територіальним одиницям, населеним пунктам - центрам адміністративно-територіальних одиниць, та їх перейменуванням.
2. Витрати, пов’язані з веденням Державного реєстру, видачею Державних актів та виданням офіційного довідника про адміністративно-територіальний устрій України, здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
3. Витрати, пов’язані зі зміною меж поселень, сіл, селищ, включаючи встановлення меж у натурі на місцевості, на підставі рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад, міських рад міст зі спеціальним статусом, здійснюються з відповідних регіональних бюджетів.
4. Витрати, пов’язані з проведенням загальних зборів громадян за місцем проживання, консультативного опитування, здійснюються відповідно до закону.
5. Інші витрати на здійснення заходів, пов’язаних з вирішенням питань адміністративно-територіального устрою, здійснюються за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Прикінцевими та перехідними положеннями законопроекту пропонується:
1. Набрання чинності законом з 1 січня 2010 p.
2. Втрата чинності Положення “Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР”, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 12 березня 1981 p. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1981 p., № 12, ст. 179) з моменту набуття чинності цим законом.
3. Здійснення формування адміністративно-територіальних одиниць базового рівня шляхом добровільного об’єднання в одну громаду жителів кількох сіл, селищ та міст відповідно до вимог цього закону і норм Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” протягом року після прийняття закону.
4. Ha другий рік після прийняття закону відбувається формування громад відповідно до вимог цього закону, для чого:
1) Кабінету Міністрів України забезпечити організацію проведення обстеження соціально;Єкономічного, фінансового, матеріального стану адміністративно-територіальних одиниць усіх рівнів та скласти на підставі його результатів інвентарні списки функціонуючих бюджетних установ, комунальних підприємств на території кожної адміністративно-територіальної одиниці та визначити обсяги видатків місцевих бюджетів на їх утримання;
2) робочим групам пропонується на основі критеріїв формування адміністративно-територіальних одиниць, визначених у законі та з врахуванням зауважень і пропозицій органів місцевого самоврядування. розробити схеми формування громад та районів. Підготувати необхідні проекти подань Кабінету Міністрів України щодо адміністративно-територіального устрою областей (Автономної Республіки Крим) з визначенням по кожній утвореній громаді та кожному району обсягу мінімального місцевого бюджету відповідно до повноважень, визначених для кожного рівня адміністративно-територіального устрою. Здійснити розрахунки кадрових переміщень та обсяг необхідних для цього коштів, визначити необхідність додаткової інфраструктури для функціонування адміністративно-територіальних одиниць відповідно до переданих їм повноважень;
3) встановити, що первинне утворення сільських, селищних, міських об’єднаних громад, міських районів у містах зі спеціальним статусом Києві та Севастополі, а також районів здійснюється з урахуванням таких особливостей:
утворення громад у межах одного регіону відбувається шляхом подання Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України єдиного законопроекту, що передбачає утворення усіх громад у регіоні;
утворення районів у межах одного регіону здійснюється шляхом подання Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України єдиного законопроекту, що передбачає утворення усіх районів у регіоні.
5. Органи місцевого самоврядування територіальних громад сіл, селищ, міст та їх посадові особи, районні ради, що є повноважними на момент набрання чинності цим законом, продовжують виконувати свої повноваження до утворення сільських, селищних, міських громад, районів у містах зі спеціальним статусом Києві та Севастополі і районів відповідно до цього закону.
6. Районні держадміністрації, територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, що функціонують у районах
на момент набрання чинності цим законом, здійснюють свої повноваження до утворення нових територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади в новоутворених районах відповідно до цього закону.
7. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим законом пропонується привести свої нормативно-правові акти у відповідність до закону. До 1 червня 2010 p. підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України:
1) перелік законодавчих актів, які повинні бути визнані такими, що втратили чинність у зв’язку з набранням чинності цим законом;
2) проекти законодавчих актів, що регулюватимуть правовий статус та діяльність органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях, зміни до бюджетного, податкового, земельного та іншого законодавства, прийняття яких випливає із цього закону.
8. Кабінету Міністрів України передбачити у Державному бюджеті України на 2010-2011 pp. необхідний обсяг коштів (у т. ч. субвенцій місцевим бюджетам) на проведення адміністративно-територіальної реформи.
9. У разі потреби під час проведення адміністративно-територіальної реформи вирішити питання щодо зміни категорії населених пунктів (сіл, селищ, міст).
10. Кабінету Міністрів України затвердити Програму проведення протягом 2010-2011 pp. робіт з визначення меж адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, включаючи встановлення меж у натурі на місцевості.
11. Кабінету Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим законом затвердити Порядок ведення Державного реєстру адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, населених пунктів і районів у місті та видання офіційного довідника щодо адміністративно-територіального устрою України.
Напевно для синхронізації проведення реформи адміністративно-територіального устрою у просторі та часі доведеться ухвалити спеціальний закон про проведення реформ, який передбачатиме процедури набуття чинності різних норм різних законів, а головне - визначить порядок діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у період формування нових громад та районів.