Закони про тимчасовий державний устрій України (квітень 1918 р.)

Тимчасово до обрання Сойму і відкриття його діяльності, Держав­ний устрій України і порядок керування основується на слідуючих за­конах:

Про гетьманську владу

1. Влада управління належить виключно до Гетьмана України в ме­жах всієї Української Держави.

2. Гетьман стверджує закони і без його санкцій ніякий закон не може мати сили.

3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів скла­дає Кабінет і представляє його в повному складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі. Геть­ман приймає і звільняє инших урядових осіб в разі для останніх не об­грунтовано законом иншого порядку призначення і звільнення.

4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними.

5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти.

6. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключ­ному положенні.

7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегчення кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасуванням проти них переслідування і висвободження їх від суду і кари, а також складання ка­зенних взимок і дарования милости в особистих випадках, коли цим не порушуються чиї охоронені законом інтереси і громадянські права.

8. Накази і розпорядження Гетьмана закріплюються Отаманом Міністрів або відповідним йому Міністром.

Про віру

9. Первенствуюча в Українській Державі віра є християнська, право­славна.

10. Всі не належні до православної віри Громадяни Української Дер­жави, а також всі мешканці на території України користуються кожний повсемістно свобідним відправленням їх віри і богослужениям по об­ряду оної.

Права і обов\'язки українських козаків і громадян

11. Умови придбання прав Українського козацтва і громадянства, рівно їх згублення визначаються законом.

12. Захист вітчизни є святий обов\'язок кожного козака і громадяни­на Української Держави.

13. Українські козаки і громадяне повинні платити установлені зако­ном податки і пошлини, а також відбувати повинності згідно з постановленням закону.

14. Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинки тільки як в черзі, законом визначеній.

15. Ніхто не може бути затриманий під сторожею, крім як в випад­ках, законом визначених.

16. Ніхто не може бути судимий і покаран, крім як за злочинні вчин­ки, передбачені існуючими в час їх здійснення законами.

17. Оселя кожного неторкана. Робити обшукування і виїмку в будин­ку без згоди його господаря можливе не инакше, як в випадках і поряд­ку, законом визначених.

18. Кожний український козак і громадянин має право вільно виби­рати місце мешкання і працю, придбати і відчужити майно і без забо­рони виїзжати за кордон Української Держави.

19. Власність є неторкана. Примусове відчуження нерухомого май­на, коли це необхідне для якої-небудь державної чи громадської користи, можливо не инакше, як за відповідну платню.

20. Українські козаки і громадяни мають право робити зібрання в межах, не шкідливих законом, мирно і без зброї.

21. Кожний може в межах, установлених законом, висловлюватися і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або иншими засобами.

22. Українські козаки і громадяне мають право гуртувати громади і спілки в метах, не противних законам.

Про закони

23. Українська Держава керується на твердих основах законів, вида­них в установленій черзі.

24. Сила закону без виключення обов\'язкова для всіх українських підданих і чужинців, в Українській державі перебуваючих.

25. Закон особисто видан для якої-небудь области чи частини насе­лення, новим загальним законом не відсувається, коли в ньому такої відміни не постановлено.

26. Закони обнародуються для загального освідомлення в утворено­му порядку і перш обнародування до діла не прикладаються.

27. Після обнародування законові надається обов\'язкова сила з часу, призначеного для того в самому законі.

28. Закон не може бути скасований инакше, як тілько силою закону. Через те, поки новим законом остаточно не відмінено закон існуючий, він заховує повну його силу.

29. Ніхто не може відмовлятись незнанням закону, коли його було обнародувано існуючим порядком.

30. Закони розробляються в кожному Міністерстві по надежности і передаються на загальне обміркування Ради Міністрів.

31. По ухвалі Радою Міністрів внесених законопроектів вони переда­ються на ствердження Гетьманові.

32. Закони, які торкаються деяких відомств, передаються в Раду Міністрів після обговорення їх заінтересованими Міністерствами.

33. Міністрам дається можливість видавати розпорядження в роз­витку і поясненню законів, при чому всі такі розпорядження підляга­ють попередній ухвалі Радою Міністрів.

Про Раду міністрів і про міністрів

34. Напрямок і об\'єднання праці окремих відомств по предметах як законодавства, так і вищого державного управління накладається на Раду Міністрів.

35. Керування справами Ради Міністрів накладається на Генерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну Канцелярію.

36. Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом за за­гальний хід державного управління. Кожний з них окремо відповідає за свою діяльність і розпорядження.

37. За преступні по посаді вчинки Отаман-Міністр і Міністри підля­гають громадській і карній відповідальності на основах, в законі визна­чених.

Про Генеральний суд

42. Генеральний Суд Української Держави уявляє собою вищого охо-ронителя і захисника закону та Вищий Суд України в справах судових та адміністративних.

43. Генеральний Суд оголошує до загальної відомости всі закони і накази Уряду, слідкуючи за закономірністю їх видання.

44. Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні Судді при­значаються Гетьманом.

Закони про тимчасовий державний устрій України ( квітень 1918 р.)

// Історія української Конституції \\ упоряд. : А. Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. - К., 1997. - С.117- 120.

Завдання до документу:

1.Дайте правову оцінку законодавчої, виконавчої та судової влади за зазначеним документом?

2. Доведіть, що Закони про тимчасовий державний устрій мають конституційне значення?