“Закони про тимчасовий державний устрій України”, датовані днем 29-го квітня 1918 p., а оповіщені дня 30-го квітня 1918 року, в Києві.

а) Огляд виникнення “Законів про тимчасовий державний устрій України”.

Разом із “Грамотою” оголошено “Закони про тимчасовий державний устрій України”. Конституцію нового режиму мав вирішити сейм України, який не був скликаний.

б) Текст “Законів про тимчасовий державний устрій України”.

“Закони про тимчасовий державний устрій України.

Тимчасово до вибору Сейму й відкриття його ді- яльности державний устрій України й порядок керування основується на оцих законах:

ПРО ГЕТЬМАНСЬКУ ВЛАДУ

1. Влада управи належить виключно до гетьмана України в межах всієї Української Держави.

2. Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон не може мати сили.

3. Гетьман призначає отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає кабінет і представляє його в повнім складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує кабінет у повнім його складі. Гетьман приймає й звільняє інших урядових осіб у Раді, коли для останніх не обґрунтовано законом іншого порядку призначення і звільнення.

4. Гетьман є найвищий керовничий усіх зносин Української Держави з закордонними державами.

5. Гетьман є верховний воєвода Української Армії та Фльоти.

6. Гетьман оголошує області на військовім, осад- нім або виключнім стані.

7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегшення кари й загальне прощення зроблених проступних подій із касуванням проти них переслідування й визволення їх від суду й кари, а також складання державних поборів і даровання милости в особливих випадках, коли цим не нарушуються нічиї охоронені законом інтереси та громадські права.

8. Накази й розпорядки Гетьмана закріпляються Отаманом Ради Міністрів, або відповідним міністром.

ПРО ВІРУ

9. Передовою в Українській Державі вірою є християнська православна.

10. Всі, не приналежні до православної віри громадяни Української Держави, а також всі мешканці на території України, користуються на кожнім місці сво- бідним відправленням їхньої віри й богослуження за її обрядом.

ПРАВА I ОБОВ’ЯЗКИ УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ I ГРОМАДЯН

11. Умови придбання прав українського козацтва та громадянства, а так само утрачення їх означа- ються законом.

12. Захист Рідного Краю — це обов’язок кожного козака та громадянина Української Держави.

13. Українські козаки та громадяни повинні платити установлені законом податки й мита, а також відбувати повинності, згідно з постановою закону.

14. Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинне діяння іншим способом, як тільки означеним законом.

15. Ніхто не може бути затриманий під сторожею інакше, як тільки у випадках, означених законом.

16. Ніхто не може бути суджений і покараний інакше, як тільки за злочинні діяння, передбачені існуючим у час їхнього здійснення законом.

17. Оселя кожного непорушна. Робити обшукування й арешт у будинку його господаря можливо не інакше, як у випадках і в порядку, означених законом.

18. Кожний український козак і громадянин має право вільно вибирати мешкання і працю, набувати та продавати майно та без заборони виїжджати за кордон Української Держави.

19. Власність непорушна. Примусове вивласнення нерухомого майна, коли це необхідно для якоїнебудь державної чи громадської користи, можливе не інакше, як за відповідну плату.

20. Українські козаки та громадяни мають право робити зібрання в справах нешкідливих законам, мирно й без зброї.

21. Кожен може в межах, установлених законом, висловлювати й писати свої думки, а так само розповсюджувати їх шляхом друку або іншими засобами.

22. Українські козаки та громадяни мають право гуртувати громади й спілки в межах, не противних законам.

ПРО ЗАКОНИ

23. Українська Держава керується на твердих основах законів, виданих в установленій черзі.

24. Сила закону без винятку обов’язкова для всіх українських підданих і чужинців, що перебувають в Українській Державі.

25. Закони, особливо видані для якоїнебудь области чи частини населення, новим загальним законом не усуваються, коли в нім не поставлено такої відміни.

26. Закони оголошуються для загального відома в утворенім порядку й перед оголошенням до діла не прикладаються.

27. Після оголошення законові надається обов\'язкова сила від часу, призначеного для того в самім законі. B самім виданім законі може бути показано, як виповняти його, як проголосити, як виконати — телеграфом чи через кур’єрів.

28. Закон не може бути скасований інакше, як тільки силою закону. Через те, поки новим законом не скасовано існуючого закону, він заховує повну свою силу.

29. Ніхто не може відмовлятися незнанням закону, коли його оголошено існуючим порядком.

.30. Закони розробляються в кожнім міністерстві за належністю й передаються на загальне обмірковування Раді Міністрів.

31. Після ухвали Радою Міністрів внесених законопроектів вони передаються на затвердження Г етьманові.

32. Закони, які торкаються деяких секцій, передаються в Раду Міністрів після обговорення їх зацікавленими міністерствами.

33. Міністрам дається можливість видавати розпорядки щодо розвитку й пояснення законів, при чім усі такі розпорядки належать попередньому ухваленню Радою Міністрів.

ПРО РАДУ МІНІСТРІВ I ПРО МІНІСТРІВ

34. Напрямок і об’єднання праці окремих секцій за прикметами, як законодавства, так і найвищої Державної Управи, складається на Раду Міністрів.

35. Керування ділами Ради Міністрів складається на Генерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну Канцелярію.

36. Отаман-Міністер і Міністри відповідають перед Гетьманом за загальний хід державної управи. Кожен із них окремо відповідає за свою діяльність і розпорядки.

37. За злочинні діяння, зв’язані з посадою, Отаман- Міністер і Міністри підлягають громадській і карній відповідальності на основах, у законі означених.

ПРО ФІНАНСОВУ РАДУ

38. Фінансова Рада є найвища народня інституція для справ державного кредиту й фінансової політики.

39. Фінансова Рада складається з представників і членів, призначених Гетьманом. Крім того, в склад Ради входять на правах членів: Отаман-Міністер, Mi- ністер Фінансів і Державний Контролер.

40. Ha Раду складається: 1) Обміркування часу й умов державних позичок; обміркування діл, що торкаються державного кредиту, а також питань обороту коштів; 2) Попередній кожний раз з особистого розпорядку Гетьмана розгляд діл по фінансовій частині, які належать вирішенню в законодатнім порядку.

41. Обміркування Ради передаються на перегляд Г етьманові.

ПРО ГЕНЕРАЛЬНИЙ СУД

42. Генеральний Суд Української Держави являє собою найвищого охоронця й захисника закону та найвищий суд України для справ судівництва й адміністративних.

43. Генеральний Суд оголошує до загальної відо- мости всі закони й накази Уряду, слідкуючи за законністю їхнього видання.

44. Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні Судді призначаються Гетьманом.

Гетьман всієї України Павло Скоропадський.

Отаман Ради Міністрів Микола Сахно-Устимович. 29-го квітня 1918 p., Київ”.

в) Політично-державна якість “Законів про тимчасовий державний устрІй України”.

“Закони” — це тимчасовий статут нового режиму ген. П. Скоропадського, що заступав конституцію, яку мав схвалити майбутній сейм України. “Закони” передали в руки гетьмана всю законодавчу й виконавчу владу в Україні, як також верховну владу над українською армією та фльотою. За §§ 1 - 8 “Законів” гетьман за свою політично-державну діяльність не відповідав ані перед народом чи органами його представництва, ані перед законом. B його особі містилася повнота державної влади. Формально виглядає, що наче влада гетьмана була обмежена законами (§24). Однак дальший §31 виразно говорить, що гетьман сам санкціонує всі закони. 3 погляду державного права — це типовий приклад одноособової диктатури.

Отаман (прем’єр), Рада Міністрів і міністри діставали своє уповноваження від гетьмана й виключно відповідали перед ним. Крім адміністрації, поодинокі компетентні міністри опрацьовували проекти законів, Рада Міністрів устійнювала кінцевий текст тих законопроектів, а вже гетьман затверджував їх.

3 начальних державних органів Української Ha- родньої Республіки формально залишився тільки Генеральний Суд (§ 42), хоч, правда, суддів Генерального Суду номінував тепер сам гетьман. Генеральний Суд стояв на чолі судівництва, контролював суди та право- сильність виданих законів. Згодом Генеральний Суд був перемінений на Державний Сенат, як це було за царя.

“Закони” зменшили громадянські свободи, що були за доби У.Ц.Р. Ha підставі § 11 був виданий 2-го липня

1918 p. “Закон про українське громадянство”, що значно улегшив чужинцям набувати українське громадянство.

“Закони” застерегли гетьманові найвище керівництво в усіх зносинах із чужими державами (§ 4), як також давали йому право оголошувати стан облоги й військовий стан (припинювати частково чи цілком усі політично-громадянські свободи, § 6).

“Закони” були підписані Гетьманом та скріплені контрасиґнатою Отамана Ради Міністрів Миколи Cax- но-Устимовича.

3.