Декларація Української Директорії (1918 р.)

Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зме­тено з лиця землі української руйнуюче поміщицько-монархічне пану­вання — гетьманщину.

Україну вичищено від карних експедицій, старост, жандармів та иншіх злочинних інституцій пануючих класів.

Цензові думи та земство, наставлені гетьманським урядом, скасова­но і відновлено демократичні, вибрані всенародним голосуванням орга­ни місцевого самоврядування.

До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народньої Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванню попередніх їх влас­ників непорушними, а решта земель переходить у користування беззе­мельних і малоземельних селян, а в першу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з бувшим гетьманом. Верховне порядкування цією землею належить Директорії Української Народньої Республіки. Ця постанова стосується також до монастирських, церковних і казен­них земель. Для переведення реформи организовано Народні Земельні Управи.

По наказу № 1 Директорії селянам робляться описи контрибуцій, взятих поміщиками з селян для повернення їх покривдженим. Так само ведуться слідства по всій Україні з приводу тих зловживань і злочинств, які було учинено над селянством поміщиками та гетьманським урядом.

Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони і постанови гетьманського уряду в сфері робітничої політики. Відновлено восьми­годинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів.

В усіх инших галузях життя Директорія так само одмінила всі зако­ни й постанови гетьманського уряду, направлені проти інтересів трудя­щих класів і шкідливих для всього громадянства.

Уповноважена силою і волею трудящих класів України — Верховна Влада Української Народньої Республіки — Директорія цими захода­ми довершила перший акт соціального та національно-політичного визволення українського народу.

Кому належить влада?

Слідуючим етапом нашої революції є творення нових, справедли­вих, відповідних до реального відношення сил у державі, соціяльних і політичних форм.

Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу. Одер­жавши на час боротьби силу й право управління державою від першо­го джерела революційного права, трудящого народу, Директорія пере­дасть свої повноваження тому ж самому народові.

Але Директорія вважає, що право управління й порядкування краєм повинно належати тільки тим класам, які суть основою громадського життя, які творять матеріальні та духовні цінності, які кров\'ю і життям своїх членів вступили до боротьби з руйнуючими силами сучасного ладу.

Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим — робітництву й селянству, тим класам, що здобу­ли цю владу своєю кров\'ю.

Вся влада трудовому народові

Отже, Директорія заявляє.

Класи не трудові, експлоататорські, які живляться й роскошують з праці класів трудових, класи, які нищили край, руйнували господар­ство й одзначили своє правління жорстокостями й реакцією, не мають права голосу в порядкуванню державою.

Директорія передає свої права і уповноваження лиш трудовому на­родові самостійної Української Народньої Республіки. «і Директорія пропонує:

1. Трудовому селянству, що перше одгукнулось на поклик Дирек­торії і встало зі зброєю в руках до бою з панством, по всій Україні з\'їхатись в губернії і вибрати своїх делегатів на конгрес трудового народу України. Ті делегати будуть представляти там волю як того озброєного селянства, що тепер тимчасово є в військах, так і тих, що мирною працею допомагають творити народній державний лад та порядок.

2. Міському робітництву — вибрати від фабрик, майстерень, заводів, контор та инших установ людської праці своїх делегатів на конгрес тру­дового народу України.

Частина робітництва неукраїнської національності під час боротьби українського народу з бувшим гетьманом ставилась до цієї боротьби не з повною активністю, а частина нейтрально.

Директорія гадає, що в боротьбі за визволення всіх працюючих неукраїнське робітництво забуде свою національну нетерпимість і щиро та дружно прилучиться до всього трудового народу України.

3. Трудовій інтелігенції, що безпосередньо працює для трудового народу, цеб-то: робітникам на полі народньої освіти, лікарським помішникам, народнім кооперативам, служачим в конторах та инших установах, так само вибрати своїх представників на конгрес трудового народу України.

Конгрес

Місце і час одкриття праці конгресу, а також норми виборів на ньо­го Директорія оповіщає окремою інструкцією.

Конгрес трудового народу України матиме всі верховні права і повновласність рішати всі питання соціяльного, економічного та політич­ного життя Республіки.

Конгрес трудового народу, яко революційне представництво организованих працюючих мас, скликається не по удосконаленій формулі виборів, якої додержати зараз неможливо. Надалі, коли настане мир­не життя, він має бути замінений представництвом працюючих мас, обраним по удосконаленій системі виборів, цеб-то Установчими Збо­рами.

Повернення контрибуцій

Конгрес трудового народу має вирішити форми влади, як на місцях, так і в центрі. Для цього вирішення Директорія вважатиме всякі спро­би захвату влади якими-будь групами насильством над волею трудово­го українського народу і тому буде рішуче припиняти всяки такі самовольні виступи.

До Конгресу Директорія верховною властю своєю насамперед по­верне селянству ті контрибуції, які було зібрано з нього поміщиками.

Робітничий контроль

Рятуючи державу від дальшого господарського та промислового за­непаду, розграбування та безоглядної експлоатації робітництва і всьо­го населення, Директорія поставить на фабриках, заводах та инших промислових установах державний робітничий контроль і пильно дба­тиме, щоб промисловість набрала здорового, користного для народу життя.

Всі зусилля свої Директорія направить на таку організацію народ-нього господарства, яка б відповідала сучасному переходовому момен­тові, коли нищиться старий капіталістичний світ й на його руїнах схо­дять паростки нового всесвітнього ладу, який не знатиме ніякого гніту і визиску. Директорія вважає своїм обов\'язком взяти під керування Ук­раїнської Народньої Республіки головні галузі української промисло­вості і направити господарство в них в інтересах працюючих класів і всього громадянства, а не малої групи класа великовласників.

Боротьба з спекуляцією

Всі форми спекуляції Директорія нищитиме безпощадно, не зупи­няючись перед карами військового часу. Для цього по всій Україні бу­дуть организовані комісії боротьби з спекуляцією.

Так само Директорія пильно дбатиме, щоб негайно трудові маси були задоволені предметами першої необхідності (шкури, мануфактури, за- лізних виробів та иншого краму, а також продуктів споживи).

// Хрестоматія з історії держави і права України . -Т. 2.- Лютий 1917-1966 р. : навч. посіб. \\ упоряд. В.Д. Гончаренко. - К., 1997. - С. 74-79.

Завдання до документу:

1. Які зміни відбулися у внутрішній політиці української держави з приходом до влади Директорії?

2. Які функції виконувала Директорія?

3. Що таке Конгрес трудового народу України? Визначить його повноваження за зазначеним документом?