<<
>>

§ 3. Правовий режим поводження з відходами

Правовий режим поводження з відходами закріплюється чинним законодавством України і в першу чергу законом України «Про від­ходи». Цей Закон закріплює поняття «поводження з відходами».

По­водження з відходами — це дії, спрямовані на запобігання утворен­ню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронения, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Таким чином, правовий режим поводження з відходами включає певні етапи поводження з відходами, які врегульовані нормами права з моменту їх утворення і до знешкодження, захоронения або утилізації.

Відходи утворюються юридичними і фізичними особами в про­цесі їх діяльності. З метою запобігання або зменшення обсягів їх утворення Закон (ст. 31) передбачає: розроблення та впровадження науково обґрунтованих нормативів утворення відходів на одиницю продукції (сировини та енергії), виконання робіт і надання послуг, що регламентують їх кількісний та якісний склад, відповідно до передо­вих технологічних досягнень; періодичний перегляд встановлених нормативів утворення відходів, спрямованих на зменшення їх обсягів, з урахуванням передового вітчизняного і зарубіжного досвіду та економічних можливостей; встановлення на основі затверджених нормативів (питомих показників обсягів утворення відходів) лімітів на утворення відходів; розроблення та впровадження системи пово­дження з пакувальними матеріалами і тарою, а також системи зби­рання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил, зношених шин, резинотехнічних виробів, непридатних до викорис­тання транспортних засобів; розроблення загальних вимог щодо по­водження з побутовими відходами; розроблення системи інформацій­ного, науково-методичного забезпечення виробників відходів відо­мостями про технологічні та інші можливості зменшення обсягів утворення та утилізації відходів; запровадження відповідно до закону санкцій за перевищення лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Збирання відходів є першим етапом поводження з відходами. Він являє собою діяльність, яка пов’язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації або видалення. Збирання побутових відходів є основним завданням сані­тарного очищення населених пунктів і здійснюється спеціальними автомобілями кількістю більше ніж 7,5 тис. Система збирання і ви­везення твердих побутових відходів включає такі операції: збирання і тимчасове зберігання твердих побутових відходів на території спо­живача до прибуття сміттєвозу; завантаження відходів у сміттєвоз і прибирання засміченої під час завантаження території; вивезення твердих побутових відходів на полігон або сміттєпереробний (сміт­тєспалювальний) завод.

Для збирання твердих побутових відходів застосовуються мета­леві або пластмасові контейнери незалежно від типу сміттєвозу. Для збирання негабаритних відходів використовуються великогабаритні контейнери місткістю 8 куб м і більше. У них дозволяється збирати листя, гілки, ручний змет з доріг і тротуарів, відходи від ремонту квартир. У разі відсутності таких контейнерів власник житла, ЖЕО повинні виділити в установленому порядку на прибудинковій тери­торії місце для тимчасового зберігання негабаритних відходів.

Перевезення відходів передбачає транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об’єктів оброблення, утилізації чи видалення. У законодавстві додатково закріплюються транскордонне перевезення відходів. Під ним розуміється транспор­тування відходів з території, на /або через територію України, на те­риторію або через територію іншої держави. На транскордонне пере­везення небезпечних відходів надається письмова згода (повідомлен­ня) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища про­тягом 60 днів до запланованої дати їх першого перевезення. Для пере­везення відходів застосовується автомобільний транспорт, рідше за­лізничний.

В основному для перевезення відходів застосовуються сміттєвози місткістю від 6-60 куб. м.

Транспортування небезпечних відходів дозволяється лише за на­явності їх паспорта та дозволу (ліцензії) на поводження з ними і тіль­ки спеціально обладнаним для цього транспортним засобам. Пере­везення таких відходів здійснюється за умови обов’язкового страху­вання цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення. В Україну забороняється ввіз відходів з метою їх зберігання чи видалення.

Оброблення (перероблення) відходів — це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до еколо­гічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Знешкодження відходів — зменшення чи усунення небезпечнос­ті відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення. Знешкодження і переробка відходів здійснюється сміт- тєпереробними і сміттєспалювальними заводами. Нині в Україні з чотирьох сміттєспалювальних заводів працюють тільки два. При цьому їх обладнання застаріло і не відповідає сучасним екологічним вимогам. Лише близько 3,5 % твердих побутових відходів спалюєть­ся на цих заводах. Тим часом у світовій практиці спалювання відходів одержало широке застосування. У розвинених країнах на таких за­водах спалюється від 40 до 70 % твердих побутових відходів.

Утилізація відходів передбачає використання відходів як вторин­них матеріальних чи енергетичних ресурсів. Утилізація здійснюється як твердих побутових відходів, так і відходів промисловості. Утилізація окремих складових частин твердих побутових відходів (скло, чорний і кольоровий металобрухт, макулатура) здійснюється шляхом розділь­ного збору утильних компонентів і при механізованому способі із за­гальної маси. В останньому випадку застосовують магнітну, пневма­тичну, електричну і гідросепарацію. Більшість відходів промисловості також підлягає утилізації. Законодавство забороняє змішування чи за­хоронения відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Національна екологічна політика України передбачає збіль­шення до 2020 р. в 1,5 разу обсягу заготівлі, утилізації та використання відходів як вторинної сировини, а також запровадження новітніх тех­нологій утилізації твердих побутових відходів.

Видалення відходів — здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації. Закон України «Про відходи» з метою повного обліку та опису місць видалення відходів, їх якісного і кіль­кісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини передбачає ведення реєстру місць видалення відходів. Реєстр таких місць здій­снюється на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробни­ків відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконав­чої влади у сфері поводження з відходами. Вони підлягають щоріч­ному уточненню. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. [14]. Видалення відходів здійснюється відповідно до вимог екологічної безпеки за узгодженням із державною санітарно- епідеміологічною службою України.

Одним з етапів поводження з відходами є їх розміщення, під яким розуміють їх зберігання і захоронения в спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (полігонах, сховищах, комплексах тощо).

Зберігання відходів — це тимчасове розміщення відходів у спе­ціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення). На кожне місце чи об’єкт зберігання або видалення відходів склада­ється спеціальний паспорт, в якому визначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кіль­кісний і якісний склад, походження, технічні характеристики місць чи об’єктів зберігання чи видалення, а також відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об’єктів.

Захоронения відходів — остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє при­родне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів.

Зберігання і захоронения небезпечних відходів дозволя­ється лише у спеціально обладнаних місцях.

Тверді побутові відходи в основному захороняються на сміттє­звалищах і полігонах, які повинні запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно- епідеміологічним екологічним нормам. Наказом Міністерства з пи­тань житлово-комунального господарства України від 1 грудня 2010 р. затверджені Правила експлуатації полігонів побутових відходів [15]. Відповідно до п. 5.1 Правил на полігонах має бути створена система моніторингу та заходи екологічної безпеки, що спрямовані на захист нормального стану повітря, ґрунту та підземних вод.

Законодавством забороняється несанкціоноване скидання і роз­міщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення, а також у межах водоохоронних зон і зон санітарної охорони водних об’єктів.

Підприємства, установи, організації повинні вживати ефективних заходів до зменшення обсягів відходів, їх знешкодження, переробки, безпечного складування чи захоронения. Основні умови, вимоги і правила щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а та­кож система заходів, пов’язаних з організаційно-економічним стиму­люванням ресурсозбереження, закріплені у Законі України «Про відходи» від 5 березня 1998 р.

Усі суб’єкти господарської діяльності незалежно від форм влас­ності зобов’язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утво­рення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих під­приємств; визначати склад і властивості відходів, що утворюються; виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та віддаляються, і по­давати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує від­повідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; брати участь у будівництві об’єктів поводження з відходами; не до­пускати змішування відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об’єктах; здійснювати конт­роль за станом місць чи об’єктів розміщення власних відходів.

За розміщення відходів із суб’єктів підприємницької діяльності стягується екологічний податок. Розмір плати встановлюється на основі ставок екологічного податку, що розраховуються на одиницю обсягу утворення відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. Законодавством передбачається стимулювання суб’єктів господарської діяльності, які впроваджують технології, спрямовані на зменшення обсягів утворення відходів, ути­лізують відходи в процесі виробництва продукції, здійснюють їх зби­рання і заготівлю, будівництво підприємств і цехів, а також організують виробництво устаткування для утилізації відходів, беруть пайову участь у фінансуванні заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення. Стимулювання таких суб’єктів здійснюється шляхом надання пільг щодо оподаткування прибутку від реалізації продукції, виготовленої з використанням відходів, надання дотацій з Державного бюджету України й інших бюджетів для перевезення відходів, а також здійснення пріоритетного державного кредитування.

Державний контроль і нагляд у сфері поводження з відходами здійснюють Міністерство екології та природних ресурсів України, а також інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади в сфе­рі поводження з відходами.

<< | >>
Источник: Правове регулювання екологічної безпеки в Україні : навч. посіб. / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. Л. Бредіхіна та ін. - X. : Право,2012. - 296 с.. 2012

Еще по теме § 3. Правовий режим поводження з відходами:

  1. § 5. Радіоактивні відходи: особливості режиму поводження з ними
  2. 12.4. Правове регулювання особливостей поводження з небезпечними та побутовими відходами
  3. Статистичний звіт про утворення та поводження з відходами
  4. 10.4. Правові вимоги щодо поводження з радіоактивними відходами
  5. 12.2. Компетенція органів виконавчої влади і місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами
  6. 12.1. Поняття відходів та їх класифікація; основні напрями державної політики в сфері поводження з відходами
  7. Глава 9. Правове регулювання управління відходами
  8. § 4. Особливості правового регулювання екологічної безпеки у сфері пово­дження з радіоактивними відходами
  9. § 1. Відходи як об'єкт правового регулювання
  10. Характеристика основних міжнародних нормативно-правових актів у сфері виконання покарань і поводження із засудженими
  11. Поняття і класифікація міжнародних нормативно-правових актів у сфері виконання покарань і поводження з засудженими
  12. Реалізація міжнародно-правових актів у сфері виконання покарань і поводження з засудженими у кримінально-виконавчому законодавстві України
  13. Динамика определения правового статуса и установления действующего правового режима суверенного воздушного пространства
  14. Динамика определения правового статуса и установления действующего правового режима международного воздушного пространства
  15. 43. Методы, способы и типы правового регулирования. Правовые режимы.
  16. 2. Загальний правовий режим земель історико- культурного призначення.
  17. 1.3. Понятие и элементы правового режима земель.
  18. Проблемы определения понятия «правовой режим земель»
  19. § 3 Правовые режимы банковской деятельности.
  20. 13.4. Правовий режим зони екологічного лиха
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -