§ 1. Відходи як об'єкт правового регулювання

В Україні в результаті утворення великих обсягів відходів проб­лема екологічної безпеки набула особливої гостроти. Розрив між прогресуючим накопиченням виробничих та побутових відходів і за­ходами з їх утилізації та знешкодження загрожує поглибленням екологічної кризи і загостренням соціально-економічної ситуації в України.

Щорічно в Україні складується до 1,5 млрд т твердих відходів. Станом на 2000 р. у країні їх накопичилось до 30 млрд т. Смітники відходів займають більше 150 тис. га. Через низький рівень техноло­гічних процесів обсяг утворення виробничих відходів в Україні в 6,5 разу вище, ніж у США, і в 3,2 разу вище, ніж у країнах CC.

Більшість виробничих і побутових відходів утворюється у великих містах країни, і вони можуть призвести до забруднення навколиш­нього природного середовища. В Україні спостерігається тенденція до збільшення обсягу утворення і вивезення на полігони твердих по­бутових відходів. Обсяг цих відходів щороку збільшується майже на 4 мли кубометрів. Водночас 1187 одиниць сміттєзвалищ (28,5 %) не відповідають нормам екологічної безпеки. Крім того, певні види від­ходів належать до категорії небезпечних для життя і здоров’я людини і створюють екологічну небезпеку. Щороку на підприємствах України утворюється більше як 100 млн т токсичних відходів [2]. Особливу не­безпеку для життя і здоров’я людини становлять радіоактивні відходи.

Зазначені обставини з метою забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України вимагають чіткого закріплення юридичного визначення такого поняття, як «від­ходи», виявлення його ознак та юридичної природи. Поняття відходів як правової категорії обґрунтовується в юридичній літературі та пе­редбачається у нормативно-правових актах національного законодав­ства України про відходи, а також у правових актах Європейського Союзу.

У першу чергу правове визначення поняття «відходи» закріплю­ється національним законодавством. Так, згідно із Законом України «Про відходи» від 5 березня 1998 р. із змінами від 21 січня 2010 р., відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція) що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлен­ня і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбу­тися шляхом утилізації чи видалення [3].

Аналіз правового поняття відходів дає можливість визначити основні ознаки відходів. По-перше, це речовини, матеріали, товари і предмети, що утворилися у процесі людської діяльності. Таким чином, поняття відходів обмежується сферою людської діяльності. Проте тут є певний недолік, оскільки вони можуть утворюватися також унаслідок природних та техногенних катастроф. Утім Держав­ний класифікатор відходів ДК 005-1996 розширює їх поняття, вклю­чає відходи, які створені внаслідок природних та техногенних ката­строф.

По-друге, вони не можуть у подальшому використовуватись за місцем утворення чи виявлення. Саме неможливість використання в подальшому цих речовин, матеріалів і предметів дає змогу їх відо­кремлення від інших об’єктів, які не належать до категорії відходів.

По-третє, нормами права передбачається наявність їх власника, тобто належність відповідним особам. Суб’єктами права власності на відходи є юридичні і фізичні особи, територіальні громади, а також держава. Вони володіють, користуються і розпоряджаються ними в межах, визначених законом. Відходи, що не мають власника, або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Відходи є об’єктом права власності і можуть переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому чинним законодавством. Тому їх власниками можуть бути як виробники відходів, тобто суб’єкти, ді­яльність яких призводить до їх утворення, так і інші особи, які на­були права власності на підставі правочинів.

По-четверте, власник позбувається, має намір або повинен по­збутися відходів шляхом їх утилізації чи видалення. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відходи» утилізація передбачає використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. У свою чергу, операція з видалення відходів, навпаки, не приводить до їх утилізації.

По-п’яте, відходи характеризуються наявністю подвійної природи. Вони як забруднююча речовина створюють певну екологічну небез­пеку навколишньому природному середовищу, є істотним фактором забруднення, засмічення, зараження довкілля. Тому відходи у першу чергу підлягають видаленню чи переробці з метою захисту навколиш­нього природного середовища, життя і здоров’я людини від їх негатив­ного впливу. Водночас певні види відходів можна утилізувати, а тому вони є додатковим джерелом матеріальних та енергетичних ресурсів. З метою поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня еколо­гічної безпеки Законом від 21 грудня 2010 р. «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» передбачається збільшення до 2020 р. у 1,5 разу обсягу заготівлі, утилізації та використання відходів як вторинної сировини.

В останні роки з метою забезпечення екологічної безпеки при­йнята велика кількість нормативних актів, які регулюють процес поводження з відходами на всіх стадіях — від їх утворення до зне­шкодження, захоронения і утилізації. Основними нормативно- правовими актами в даній галузі є: Закон України «Про охорону на­вколишнього природного середовища» від 19 червня 1991 р. [4]; Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 р. [3]; Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30 червня 1995 р. [5]; Закон України «Про Загальнодержавну цільову екологічну програму пово­дження з радіоактивними відходами» від 17 вересня 2008 р. [6]; Закон України «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами» від 14 вересня 2000 р. [2]; Закон України «Про викорис­тання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р.

Головне місце в регулюванні відносин у сфері поводження з від­ходами займає Закон України від 5 березня 1998 р. «Про відходи». Він визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням, зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробкою, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захоронениям, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України. У ньому закріплюються основ­ні терміни, права і обов’язки суб’єктів у сфері поводження з відхода­ми, компетенція державних органів і органів місцевого самовряду­вання, відносини права власності на відходи й інші найбільш важли­ві питання.