§ 5. Радіоактивні відходи: особливості режиму поводження з ними
Особливу небезпеку для навколишнього природного середовища, життя та здоров’я людини в умовах стрімкого розвитку атомної енергетики становить забруднення радіоактивними відходами, які є матеріальними об’єктами та субстанціями, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує встановлені діючими нормами межі, за умови, що використання цих об’єктів та субстанцій не передбачається (ст.
1 Закону України «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку»). До них належать відповідні радіоактивні матеріали, які утворюються в процесі використання людиною ядерної енергії і не підлягають подальшому використанню. Крім поточного забруднення радіоактивними відходами, які утворюються передусім у процесі діяльності атомних електростанцій, радіоактивне забруднення можуть викликати аварії на підприємствах атомної енергетики. Відомо, що головною причиною аварій і катастроф на ядерних реакторах, інших установках, викидів радіоактивних речовин, забруднення радіоактивними відходами місцевості і споруд, опромінення людей є невиконання або порушення відповідними посадовими особами і персоналом відповідних радіологічних об’єктів правил і норм законодавства в галузі ядерної і радіаційної безпеки. Найбільша в історії людства техногенна катастрофа відбулася на четвертому енергоблоці Чорнобильської AEC. Ця аварія спричинила найбільш тяжкі наслідки для навколишнього природного середовища і генофонду всієї планети. Загальна площа радіоактивного забруднен- ня по ізолінії (0,2 мР/год) становила вже в перші дні аварії близько 200 тис км2, охопивши райони України, Білорусії, а також Брянську, Калузьку, Тульську та інші області Росії. Забруднення від ЧАЕС було виявлено в Австрії, Болгарії, Румунії, Польщі, Німеччині, Туреччині, Виликобританії, Бразилії та інших країнах. З ядерного реактора в навколишнє природне середовище потрапили в основному цезій-137 з періодом напіврозпаду 30 років, стронцій-90 з періодом напіврозпаду 28 років, плутоній-239 — 24 065 років, плутоній-241 — 14 років. Після аварії на ЧАЕС сумарна активність забруднення за стронцієм і цезієм становить 50 млн кюрі. Слід підкреслити, що стан спорудженого бетонного саркофага для укриття четвертого енергоблоку зараз безупинно погіршується, і тому необхідні термінові заходи для запобігання його раптовому руйнуванню, адже маса ядерного палива всередині саркофага перевищує 150 т. За підрахунками спеціалістів на будівництво нового саркофага над старим знадобиться близько 1 млрд доларів США [23, c. 26].Відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку» метою радіаційної безпеки при поводженні з радіоактивними відходами є захист людини і навколишнього природного середовища від неприпустимого радіаційного впливу у період, під час якого радіоактивні відходи становлять потенційну загрозу. Слід додати, що радіоактивні відходи переходять у власність держави з моменту підписання документа про їх передачу від ліцензі- ата, у результаті діяльності якого вони утворились. До передачі радіоактивних відходів у власність держави ліцензіат, унаслідок діяльності якого утворюються радіоактивні відходи, несе відповідальність за радіаційний захист та безпеку під час поводження з радіоактивними відходами.
Перевезення ж на територію України радіоактивних відходів з інших держав забороняється, крім тих, що утворилися внаслідок послуг, які було надано Україні іншою державою і на які поширюється дія контрактної угоди між ними щодо повернення таких відходів в Україну (ст. 53 Закону України «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку»).
Відповідно до чинного законодавства поводженням з радіоактивними відходами є всі види діяльності (включаючи діяльність, пов’язану із зняттям з експлуатації), що стосуються оперування, обробки, у тому числі попередньої, кондиціонування, перевезення, зберігання чи захоронения радіоактивних відходів.
Основними принципами державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30 червня 1995 р.
є: пріоритет захисту життя та здоров’я персоналу, населення та навколишнього природного середовища від впливу радіоактивних відходів згідно з державними нормами радіаційної безпеки; розмежування функцій державного контролю та управління у сфері поводження з радіоактивними відходами; реалізація державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами шляхом розробки та виконання довгострокової Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами; забезпечення мінімального рівня утворення радіоактивних відходів, якого можна досягти на практиці; недопущення неконтрольованого накопичення радіоактивних відходів; забезпечення державного нагляду за поводженням з радіоактивними відходами; прийняття рішень щодо розміщення нових сховищ радіоактивних відходів за участю громадян, їх об’єднань, а також місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування; гарантування надійної ізоляції радіоактивних відходів від навколишнього природного середовища при обґрунтуванні безпеки сховищ радіоактивних відходів; зберігання радіоактивних відходів у виробників відходів обмежений час з подальшою передачею спеціалізованим підприємствам з поводження з радіоактивними відходами; відповідальність виробників радіоактивних відходів за безпеку під час поводження з радіоактивними відходами до передачі їх спеціалізованим підприємствам з поводження з радіоактивними відходами; заборона проведення робіт по захоронению радіоактивних відходів юридичним і фізичним особам, внаслідок діяльності яких утворюються радіоактивні відходи та які поставляють і використовують радіоактивні речовини, ядерні установки; міжнародне співробітництво у сфері поводження з радіоактивними відходами; активна науково-дослідницька діяльність у сфері поводження з радіоактивними відходами [4].Фінансування Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами здійснюється за рахунок коштів Державного фонду поводження з радіоактивними відходами,
який є складовою частиною Державного бюджету України та формується за рахунок коштів, які надходять від збору за забруднення навколишнього середовища, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи накопичення) та тимчасове їх зберігання виробниками, а також інших джерел, не заборонених законодавством, благодійних та інших внесків юридичних і фізичних осіб.
Необхідно зазначити, що метою Загальнодержавної цільової програми поводження з радіоактивними відходами від 17 вересня 2008 р. [3] є зниження рівня шкідливого впливу радіоактивних відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини; запобігання використанню радіоактивних відходів у злочинних цілях; створення умов для прискорення ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; істотне зменшення ризику виникнення радіаційних аварій.
Державному регулюванню безпеки у сфері поводження з радіоактивними відходами підлягають такі види діяльності: ведення державного обліку радіоактивних відходів, Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів, місць їх захоронения, а також місць їх тимчасового зберігання; проектно-пошукові роботи по вибору майданчиків для розміщення об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; проектування об’єктів та транспортних засобів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, їх випробування, виготовлення або будівництво; введення в експлуатацію, експлуатація, зняття з експлуатації об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, закриття сховищ для захоронения та проведення регламентних робіт по забезпеченню безпеки на сховищах для захоронения після їх закриття; перевезення та складування радіоактивних відходів. Державне регулювання безпеки під час поводження з радіоактивними відходами здійснюють: Міністерство екології та природних ресурсів України; Міністерство охорони здоров’я України; Міністерство внутрішніх справ України; інші органи державної виконавчої влади згідно із законодавством. На здійснення діяльності у сфері поводження з радіоактивними відходами видаються дозволи (ліцензії) в порядку, встановленому законодавством (ст. 9 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30 червня 1995 р.).
Право на поводження з радіоактивними відходами є у юридичних та фізичних осіб, які мають виданий у встановленому порядку дозвіл 204
органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на здійснення відповідного виду діяльності (ліцензіати), які зобов’язані: забезпечувати безпеку під час проектування, вибору майданчика, будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації споруд та обладнання, призначених для поводження з радіоактивними відходами; своєчасно здійснювати переоцінку безпеки діючих об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, з тим щоб у разі необхідності були виконані всі практично доступні вдосконалення з метою підвищення безпеки таких об’єктів; забезпечувати розробку та реалізацію програм якості щодо безпеки поводження з радіоактивними відходами; вести власний облік радіоактивних відходів; забезпечувати фізичний захист радіоактивних відходів; забезпечувати радіаційний моніторинг місць зберігання або захоронения радіоактивних відходів; своєчасно інформувати органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування про порушення в роботі об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; вживати заходів щодо ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків; бути спроможними відшкодувати збитки від радіаційних аварій під час поводження з радіоактивними відходами за рахунок власних коштів або коштів страхових організацій.
Слід підкреслити, що захоронения радіоактивних відходів, тобто їх розміщення в об’єкті, призначеному для поводження з ними без наміру їх подальшого використання, можуть здійснювати лише спеціалізовані підприємства з поводження з радіоактивними відходами за наявності відповідної ліцензії, виданої у встановленому законодавством порядку.
З метою уникнення неконтрольованого накопичення радіоактивних відходів та забезпечення оперативного контролю за місцезнаходженням і переміщенням радіоактивних відходів, умовами їх зберігання та захоронения ведеться Державний облік радіоактивних відходів, який включає ведення Державного реєстру радіоактивних відходів і Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів та переліку місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів.
Відповідно до Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» зберігання та захоронения радіоактивних відходів дозволяється тільки у спеціально призначених для цього сховищах радіоактивних відходів (ст. 17). Під час їх зберігання або захоронения забезпечується надійність їх ізоляції від навколишнього природного середовища системою природних та штучних бар’єрів. Радіаційна безпека сховищ радіоактивних відходів у звичайних умовах забезпечується дотриманням норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, а при екстремальних природних явищах (землетруси, повені, урагани тощо) чи аварійних ситуаціях забезпечується науково обґрунтованими проектними рішеннями щодо можливих сценаріїв подій, якими буде доведено неперевищення меж, установлених нормами, правилами і стандартами ядерної та радіаційної безпеки. Дов- гоіснуючі радіоактивні відходи підлягають захоронению лише у твердому стані, у стабільних геологічних формаціях, з обов’язковим переведенням їх у вибухо-, пожежо-, ядернобезпечну форму, що гарантує локалізацію відходів у межах гірничого відводу надр. Кількість радіонуклідів, що підлягають захоронению, регламентується нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.
Захоронения короткоіснуючих радіоактивних відходів у твердому стані може здійснюватись у приповерхневих і наземних сховищах радіоактивних відходів.
Відпрацьоване ядерне паливо, що не підлягає переробці, після відповідної витримки зберігається у спеціальних сховищах відпрацьованого ядерного палива, забезпечених багатобар’єрною системою ізоляції і захисту та обладнаних технічними засобами вилучення палива із цього сховища.
Протягом усього часу зберігання або захоронения радіоактивних відходів регулярно здійснюється контроль за їх станом, радіаційною обстановкою у сховищах радіоактивних відходів та навколишньому природному середовищі.
Забезпечення фізичного захисту під час поводження з радіоактивними відходами передбачає єдину систему планування, координації та контролю за комплексом організаційних та технічних заходів, спрямованих на запобігання несанкціонованому проникненню до сховищ, доступу до радіоактивних відходів та їх використання, на своєчасне виявлення та припинення будь-яких посягань на цілісність і недоторканність споруд. Забороняється діяльність, пов’язана з поводженням з радіоактивними відходами, якщо не вжито заходів щодо забезпечення фізичного захисту.
Перевезення радіоактивних відходів можуть здійснювати юридичні або фізичні особи, які мають відповідні ліцензії, видані у встановленому законодавством порядку. Перевезення радіоактивних відходів здійснюється у транспортних пакувальних комплектах відповідно до затверджених норм, правил і стандартів щодо перевезення радіоактивних відходів, якими передбачаються порядок їх перевезення; права та обов’язки вантажовідправника, перевізника та отримувача; заходи безпеки; вимоги до упаковки та транспортних засобів; заходи на випадок дорожньо-транспортних подій під час перевезення радіоактивних відходів; запобігання та заходи щодо ліквідації наслідків можливих радіаційних аварій; заходи фізичного захисту (ст. 19 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами»). Міністерство внутрішніх справ України розробляє комплексну систему заходів щодо попередження дорожньо-транспортних подій під час перевезення радіоактивних відходів. Умови та режим перевезення радіоактивних відходів повітряним, залізничним, водним або автомобільним транспортом погоджуються з відповідними службами Міністерства внутрішніх справ України. У разі виникнення радіаційної аварії внаслідок дорожньо-транспортної події під час перевезення радіоактивних відходів відповідальність за її ліквідацію, а також захист персоналу, населення, навколишнього природного середовища та матеріальних цінностей покладається на вантажовідправника, якщо інше не передбачено угодою про перевезення.
Експлуатація сховищ радіоактивних відходів також дозволяється після отримання ліцензії на право поводження з радіоактивними відходами відповідно до норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки із забезпеченням радіаційного моніторингу за станом сховищ радіоактивних відходів. Закриття (консервація) сховищ радіоактивних відходів здійснюється за рішенням органу державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами, погодженим з органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Припинення приймання радіоактивних відходів та консервація сховища радіоактивних відходів проводяться згідно з проектом закриття (консервації) сховищ радіоактивних відходів та нормами, правилами і стандартами радіаційної безпеки. Після закриття (консервації) сховища радіоактивних відходів забезпечується зниження можливості несанкціонованого доступу до законсервованого сховища.
Для запобігання несанкціонованому заселенню територій, проведенню робіт, що можуть призвести до руйнування захисних бар’єрів, необхідно передбачати низку заходів щодо розміщення інформації та обмежень на картах, які зберігаються у відповідних органах державної виконавчої влади та органі державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами; встановлення попереджувальних знаків з відповідними написами тощо.
Рішення про будівництво об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, відповідно до компетенції приймають Верховна Рада України або Кабінет Міністрів України.
Проектування сховищ радіоактивних відходів або об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, здійснюється відповідно до діючих норм, правил і стандартів з використанням технологій, які були підтверджені досвідом, випробуваннями чи аналізом. Проект сховища радіоактивних відходів обов’язково повинен містити дві оцінки безпеки: під час експлуатації сховища; після закриття сховища.
Оцінка безпеки включає аналіз сценаріїв розвитку можливих надзвичайних ситуацій, їх наслідків та порівняння результатів з критеріями безпеки. У разі позитивного висновку державних експертиз на проект у встановленому законодавством порядку видається ліцензія на будівництво.
Уведення в експлуатацію сховища радіоактивних відходів або об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, проводиться при наявності ліцензії на експлуатацію, виданої у встановленому законодавством порядку.
Слід додати, що відповідно до наказу Міністерства екології та природних ресурсів, яким 14 грудня 2000 р. було затверджено «Правила забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел випромінювання» [13], кількість осіб, які мають право доступу до робіт з радіоактивними матеріалами, обмежується поіменним списком, затвердженим та впровадженим наказом керівника. Фізичні особи, що не мають допуску до особливих робіт, можуть перебувати у місцях, де знаходяться радіоактивні матеріали, тільки за письмовим дозволом керівника підприємства у супроводі осіб, які мають право доступу до цих матеріалів. Усі радіоактивні матеріали, що знаходяться на підприємстві, підлягають обліку та контролю відповідно до норм та правил, встановлених органами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, згідно з чинним законодавством України. Кожне місцезнаходження радіоактивних матеріалів захищається від випадкового або безконтрольного проникнення сторонніх осіб шляхом забезпечення фізичного захисту радіоактивних матеріалів. Приміщення, що призначені для робіт з радіоактивними матеріалами, а також сховища для радіоактивних матеріалів до початку їх експлуатації повинні бути прийняті комісією, до складу якої входять представники установ, організацій згідно з вимогами чинного законодавства України. Комісія встановлює відповідність об’єктів, що приймаються до експлуатації, вимогам чинного законодавства України. Результати роботи комісії оформлюються актом. Радіоактивні матеріали, що не перебувають у роботі, зберігаються у спеціально відведених місцях або відповідно обладнаних сховищах, які забезпечують їх збереженість та виключають протиправний доступ до них сторонніх осіб. Надійність системи фізичного захисту радіоактивних матеріалів перевіряється щорічно комісією зі складанням акта перевірки. При зберіганні легкозаймистих та вибухонебезпечних матеріалів юридичні та фізичні особи розробляють заходи, які забезпечують їх вибухову та пожежну безпеку.
Список нормативних актів
та літератури
1. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку [Текст] : Закон України від 08.02.1995 р. № 39/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. — 1995. — № 12. — Ст. 81.
2. Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання [Текст] : Закон України від 14.01.1998 р. № 15/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. — 1998. — № 22. — Ст. 115.
3. Про Загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходами [Текст] : Закон України від 17.09.2008 р. № 516-VI // Відом. Верхов. Ради України. — 2009. — № 5. — Ст. 8.
4. Про поводження з радіоактивними відходами [Текст] : Закон України від 30.06.1995 р. № 255/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. — 1995. — № 27. — Ст. 198.
5. Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії [Текст] : Закон України від 11.01.2000 р. № 1370-XIV // Офіц. вісн. України. — 2000. — № 7. — Ст. 242.
6. Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання [Текст] : Закон України від 19.10.2000 р. № 2064-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. — 2001. — № 1. — Ст. 1.
7. Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки [Текст] : Закон України від 24.06. 2004 р. № 1868-IV // Відом. Верхов. Ради України. — 2004. — № 46. — Ст. 511.
8. Про ядерну безпеку [Електронний ресурс] : Міжнародна конвенція від 17 червня 1994 р., ратифікована Україною 17 грудня 1997 р. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
9. Про порядок розроблення регіональних програм захисту населення від впливу іонізуючих випромінювань [Текст] : постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.1999 р. № 973 // Офіц. вісн. України. — 1999. — № 23. — С. 62.
10. Про створення Державного регістру джерел іонізуючого випромінювання [Текст] : постанова Кабінету Міністрів України від 04.08.1997 р. № 847 // Офіц. вісн. України. — 1997. — № 32.
11. Деякі питання державного регулювання діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання [Текст] : постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. № 1718 // Офіц. вісн. України. — 2000. — № 47. — Ст. 2034.
12. Про затвердження Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України [Текст] : Указ Президента України від 06.04.2011 р. № 403/2011 // Офіц. вісн. України. — 2011. — № 29. — Ст. 1237.
13. Про затвердження Правил забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання [Текст] : наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.12.2000 р. № 241 // Офіц. вісн. України. — 2001. — № 3. — Ст. 98.
14. Про затвердження Порядку користування Державним регістром джерел іонізуючого випромінювання [Текст] : наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.01.2000 р. № 17/21 // Офіц. вісн. України. — 2000. — № 12. — Ст. 491.
15. Бабаев, H. С. Ядерная энергетика, человек и окружающая среда [Текст] / Н. С. Бабаев, В. Ф. Демин, Л. А. Ильин. — М. : Наука, 1981. — 346 с.
16. Балюк, Г. І. Правове забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки [Текст] / Г. І. Балюк // Екологічне право України. Академічний курс : підруч. для вищ. навч. закл. / відп. ред. Ю. С. Шемшученко. — К. : Юрид. думка, 2008. — С. 132-162.
17. Балюк, Г. І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні [Текст] / Г. І. Балюк. — К. : Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 1997. — 196 с.
18. Балюк, Г. І. Ядерне право України: стан і перспективи розвитку: правові аспекти радіоекології [Текст] / Галина Іванівна Балюк. — К. : Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 1996. — 140 с.
19. Балюк, Г. І. Ядерний ризик: правові проблеми визначення, оцінювання та класифікації [Текст] / Г. І. Балюк // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. — К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Ko- рецького HAH України ; Вид. Дім «Юрид. кн.», 1999. — Вип. 4. — С. 238-244.
20. Белозерский, Г. Н. Радиационная экология [Текст] / Г. Н. Белозерский. — М. : Академия, 2008. — 383 с.
21. Защита населения и хозяйственных объектов в чрезвычайных ситуациях. Радиационная безопасность [Текст] / В. А. Круглов, С. П. Бабовоз, В. Н. Пилипчук, А. А. Дикович, Е. В. Шейпак. — Минск : Амалфея, 2003. — 367 с.
22. Корзун, В. Н. Радиация: защита населения [Текст] / В. Н. Корзун, С. И. He- доуров ; АМН Украины ; Науч. центр радиац. медицины. — Киев : Наук. думка, 1995. — 112 с.
23. Миркин, Б. М. Устойчивое развитие: вводный курс [Текст] / Б. М. Миркин, Л. Г. Наумова. — М. : Унив. кн., 2006. — 312 с.
Контрольні питання
1. Якими нормативно-правовими актами регламентується забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки?
2. Що слід розуміти під ядерною та радіаційною безпекою?
3. Які особливості характеризують ядерну та радіаційну (радіоекологічну) безпеку?
4. Як співвідносяться поняття «радіаційна безпека» та «радіаційний захист»?
5. Назвіть основні принципи забезпечення радіаційної безпеки?
6. Якими заходами забезпечується ядерна та радіаційна (радіоекологічна) безпека?
7. У чому полягають особливості ядерного ризику?
8. Які органи здійснюють державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки?
9. Права громадян та їх об’єднань у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки.
10. Особливості поводження з радіоактивними відходами.