Стаття 13. Національний механізм взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми

1.3 метою ефективної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, та їх захисту створюється Національний механізм взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

2. Реалізація Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, включає встановлення потреб особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та пошук органів чи закладів, що можуть їх задовольнити.

Суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, з метою ефективного надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми, враховують вік, стан здоров’я, стать і спеціальні потреби таких осіб.

3. Суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, взаємодіють між собою у процесі протидії торгівлі людьми в рамках реалізації Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та співпрацюють з громадськими об’єднаннями, регіональними та міжнародними організаціями.

4. Основні засади Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми:

1) взаємне інформування з дотриманням принципу конфіденційності про злочини торгівлі людьми, передумови та причини торгівлі людьми, методи, що використовують торгівці людьми, необхідну допомогу особам, які постраждали від торгівлі людьми;

2) спільна розробка програм, планів протидії торгівлі людьми;

3) спільна організація заходів з протидії торгівлі людьми;

4) обмін передовим досвідом діяльності у сфері протидії торгівлі людьми.

Коментована стаття присвячена правовій регламентації створення, шляхам реалізації та основним засадам Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми (далі — Національний механізм взаємодії).

Щодо відповідності положень ст.

Національний механізм взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, включає виявлення та ідентифікацію особи, яка постраждала від торгівлі людьми, встановлення потреб такої особи та пошук органів чи закладів, що можуть їх задовольнити, з метою надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Мета створення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми полягає в такому: 1) ефективна допомога особам, які постраждали від торгівлі людьми; 2) захист осіб, які постраждали від торгівлі людьми; 3) уникнення повторного потрапляння в ситуації торгівлі людьми.

Під ефективною допомогою особам, які постраждали від торгівлі людьми, слід розуміти сукупність законодавчих або інших заходів, які можуть бути необхідні, для фізичної, психологічної і соціальної реабілітації таких осіб. Про види допомоги більш докладніше зазначено в коментарі до ст. 16.

Відповідно до положень Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми (Конвенцію ратифіковано Законом України від 21.09.2010 р. № 2530-VI) [4]Україна:

- надає необхідну медичну або іншу допомогу жертвам, які на законних підставах проживають на її території, не мають адекватних ресурсів і потребують такої допомоги;

- запроваджує правила, за якими жертвам, які на законних підставах проживають на її території, дозволяється доступ до ринку праці, професійної підготовки й освіти;

- вживає заходів, коли це потрібно і на умовах, визначених її національним законодавством, для співпраці з неурядовими організаціями, іншими відповідними організаціями та іншими складовими громадянського суспільства, залученими до допомоги жертвам;

- вживає таких законодавчих або інших заходів, які можуть бути необхідні, для забезпечення того, що допомога жертві надається, не ставлячи за умову її бажання виступати в ролі свідка;

- забезпечує надання послуг на основі взаємного погодження і інформування, приділяючи належну увагу особливим потребам людей у вразливому становищі і правам дітей стосовно житла, освіти та належної охорони здоров’я.

Забезпечення захисту осіб, що постраждали від торгівлі людьми, передбачає такі положення: допомога у поверненні в Україну; надання соціальної, медичної, психологічної та юридичної допомоги; створення та організація діяльності закладів для постраждалих; розшук зниклих за кордоном; організація та проведення семінарів для спеціалістів різних галузей з питань протидії торгівлі людьми тощо.

Положення ч. 2 ст. 13 Закону наголошують на процедурі реалізації заходів протидії торгівлі людьми. При цьому вона складається з таких етапів:

- встановлення потреб особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

- пошук органів чи закладів, що можуть задовольнити ці потреби.

Під потребами особи, яка постраждала від торгівлі людьми, розуміють:

- потреба в тимчасовому притулку та забезпеченні харчуванням у закладах допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;

- потреба в матеріальній допомозі;

- потреба в правовій допомозі (в тому числі роз’яснення прав і обов’язків постраждалих осіб, допомога в оформленні/відновленні правових документів, а в разі необхідності—надання допомоги відповідно до цивільно-процесуального та кримінально-процесуального законодавства);

- потреба в медичній та медично-консультативній допомозі;

- потреба в психологічній допомозі у вигляді психопрофілактичних, психодіагностичних, психокорекційних заходів та психологічного консультування, а також соціально-педагогічній допомозі;

- потреба в пошуку сімей постраждалих дітей або влаштуванні їх у встановленому порядку в спеціалізовані заклади для дітей;

- потреба в отриманні освіти, кваліфікації або перекваліфікації;

- потреба в працевлаштуванні на постійну або тимчасову роботу;

- потреба в самозайнятості;

- потреба в поверненні до країни походження (для іноземців або осіб без громадянства), якщо це не загрожує життю і безпеці особи.

Перед безпосереднім наданням допомоги, відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводить протягом п’яти робочих днів оцінку потреб постраждалої особи за формою, затвердженою Міністерством соціальної політики України (далі — Мінсоцполітики).

Стосовно органів та закладів, що можуть задовольнити визначені потреби особи, яка постраждала від торгівлі людьми, див. коментар до ст. 5.

Постанова Кабінету Міністрів від 22.08.2012 р. № 783 «Порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми» [8] визначає механізм взаємодії та процедуру здійснення заходів щодо надання допомоги та захисту осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

Чого стосовно виявлення осіб, постраждалих від торгівлі людьми, зазначений порядок містить положення, про те, що суб’єкт взаємодії, якому в результаті його діяльності стало відомо про дорослу постраждалу особу, за згодою такої особи або її законного представника направляє її до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації за місцем перебування особи (далі—відповідальний підрозділ). Якщо постраждала особа або її законний представник звернулися безпосередньо до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, то центр проводить оцінку її потреб та повідомляє відповідальний підрозділ про таку особу.

Тут варто звернути увагу на те, що ці заходи вживаються лише за згоди особи, стосовно якої є вірогідність вважати її постраждалою від торгівлі людьми. Водночас, коли постраждалою особою є дитина, суб’єкт невідкладно повідомляє про неї відповідну службу у справах дітей та орган внутрішніх справ.

Якщо постраждала особа не в змозі самостійно пересуватися з будь-якої причини (інвалід, хвора, поранена) або стан особи загрожує її життю чи безпеці оточуючих, суб’єкт, який виявив таку особу, зобов’язаний невідкладно забезпечити надання їй першочергової медичної допомоги та в разі потреби розміщення у відповідному закладі охорони здоров’я.

На цьому етапі важливим є інформування особи суб’єктами протидії торгівлі людьми про можливість отримання статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми, можливої допомоги, види такої допомоги, умови та порядок їх надання. Детальніше про процедуру встановлення статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми див. у коментарі до ст. 15.

Якщо особа постраждала від торгівлі людьми за кордоном, то вона може звернутися по допомогу до дипломатичного представництва України в державі, в якій вона перебуває, яке сприяє поверненню громадян, постраждалих від торгівлі людьми, на Батьківщину.

Процес надання допомоги, відповідно до визначеного Кабміном Порядку взаємодії суб’єктів, розпочинається ще до моменту отримання особою статусу постраждалої. Так, після отримання заяви про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, посадова особа повинна направити постраждалу особу до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем перебування для проведення оцінки її потреб та отримання юридичних, психологічних, медичних, медико-консультативних та інших послуг. Якщо постраждала особа потребує тимчасового притулку, відповідальний підрозділ направляє таку особу до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) або центру соціально-психологічної допомоги.

Якщо постраждала особа не може бути розміщена в зазначеному закладі у зв’язку з відсутністю вільних місць або з інших причин, а також у разі відсутності такого закладу в регіоні, відповідальний підрозділ залучає до співпраці громадські або міжнародні організації, які можуть надати такій особі послуги з розміщення. Однак тут залишається питання: що робити у разі відсутності такої можливості з боку громадських чи міжнародних організацій?

Слід також зазначити, що надзвичайно важливою є ефективна робота та мультидисциплінарна взаємодія усіх суб’єктів протидії торгівлі людьми щодо вирішення складних питань надання допомоги постраждалим особам та впровадження в життя індивідуальних планів реабілітації.

Після встановлення особі статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді складає протягом десяти робочих днів план реабілітації постраждалої особи за формою, затвердженою Мінсоцполітики, що ґрунтується на здійсненій раніше оцінці потреб. У ньому зазначається перелік послуг, що надаються суб’єктами відповідно до їх компетенції з метою відновлення фізичного та психологічного стану постраждалої особи та її соціальної адаптації. План реабілітації складається на строк, що необхідний для його виконання з урахуванням індивідуальних потреб постраждалої особи і не може перевищувати строк дії статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Після складання плану реабілітації центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді ініціює протягом семи робочих днів проведення спільного засідання суб’єктів взаємодії, на якому план реабілітації узгоджується та затверджується керівником центру. План реабілітації складається у двох примірниках, один з яких залишається у центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а інший передається постраждалій особі або її законному представникові, котрі його підписують. Якщо постраждалою особою є дитина, тоді складається індивідуальний план соціального захисту дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Він розглядається та затверджується на засіданні комісії з питань захисту прав дитини.

Усі суб’єкти, зазначені в плані реабілітації, забезпечують його виконання, в тому числі із залученням підприємств, установ та організацій, які належать до сфери їх управління. Якщо постраждала особа потребує допомоги із залученням суб’єктів інших регіонів, відповідальний підрозділ ініціює розгляд зазначеного питання відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Виконання плану реабілітації або індивідуального плану припиняється в разі: 1) завершення строку його виконання; 2) його дострокового виконання; 3) письмової відмови постраждалої особи або її законного представника від отримання необхідної допомоги; 4) систематичного (більш як два випадки) невиконання постраждалою особою без поважних причин заходів, передбачених відповідним планом; 5) смерті постраждалої особи.

У разі коли постраждала особа змінила місце проживання, відповідальний підрозділ за згодою такої особи або її законного представника повідомляє протягом п’яти днів про неї відповідну місцеву держадміністрацію за місцем проживання або перебування (якщо воно відоме) та передає план реабілітації для завершення його виконання. Якщо постраждалою особою є дитина, служба у справах дітей передає індивідуальний план відповідній службі у справах дітей за місцем перебування дитини.

На етапі моніторингу та оцінки стану виконання плану реабілітації чи індивідуального плану, відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надсилає щокварталу до відповідального підрозділу інформацію про стан виконання плану реабілітації, а служба у справах дітей — індивідуального плану з метою проведення її аналізу та внесення у разі потреби змін до відповідного плану. У разі завершення або припинення виконання плану реабілітації центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надсилає до відповідального підрозділу повідомлення про виконання плану реабілітації або припинення його виконання із зазначенням причин такого припинення. Служба у справах дітей у письмовій формі повідомляє відповідальний підрозділ про виконання індивідуального плану. Після отримання таких повідомлень відповідальний підрозділ вносить відповідні відомості до облікової картки постраждалої особи. Відповідальний підрозділ також проводить аналіз стану виконання плану реабілітації або індивідуального плану і повідомляє Мінсоцполітики про стан його виконання.

Районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації ведуть облік постраждалих осіб та подають щокварталу до 20 числа наступного місяця відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям інформацію за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації узагальнюють подану відповідно до пункту 29 цього Порядку інформацію та подають щопівроку Мінсоцполітики звіт за формою, затвердженою ним.

Під основними засадами Національного механізму взаємодії (НМВ) необхідно розуміти:

1) взаємне інформування суб’єктів один одного, з обов’язковим дотриманням принципу конфіденційності про злочини торгівлі людьми, передумови та причини торгівлі людьми, методи, що використовують торгівці людьми, необхідну допомогу особам, які постраждали від торгівлі людьми;

2) спільна розробка програм, планів протидії торгівлі людьми;

3) спільна організація заходів з протидії торгівлі людьми;

4) обмін передовим досвідом діяльності у сфері протидії торгівлі людьми.

Зупинимось детальніше на засадах НМВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10 1992 р. № 2657-ХІІ [2] конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною чи юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. У свою чергу принцип конфіденційності полягає в тому, що інформація, доступ до якої обмежено фізичною чи юридичною особою, може поширюватися тільки за бажанням (згодою) цієї особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов. При цьому даний принцип, відповідно до положень ст. 13 Закону, поширюється на сферу існування передумов та причин, що призвели до торгівлі людьми; на відповідні методи, які використовували торгівці людьми під час своєї діяльності; на ті заходи, що були спрямовані на допомогу особі, яка постраждала від торгівлі людьми. У п. 28 Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, також наголошується, що розголошення відомостей про особисте життя постраждалої особи та іншої інформації про особу, яка стала відома суб’єктам під час роботи з такою особою, забороняється.

Протидія торгівлі людьми носить системний характер і потребує належного планування. Найбільш ефективними формами реалізації планування протидії торгівлі людьми є розробка спільних планів та програм суб’єктів протидії. В Україні схвалена та затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03 2012 р. № 350 Державна цільова соціальна програма протидії торгівлі людьми на період до 2015 року [9]. Метою цієї Програми є запобігання торгівлі людьми, підвищення ефективності переслідування осіб, які вчиняють цей злочин або сприяють його вчиненню, а також захист прав осіб, що постраждали від торгівлі людьми, та надання їм допомоги, спільна організація заходів з протидії торгівлі людьми.

Зміст взаємодії, її смислове навантаження розкриваються як на рівні окремих контактів так і в контексті спільної діяльності, тобто такої, яка реалізується разом з кимось. Міжвідомча спільність передбачає взаємозв’язок одних суб’єктів протидії з іншими, а конкретним змістом цього взаємозв’язку є співвідношення індивідуального вкладу кожного з учасників взаємодії у спільну справу.

Зазвичай виокремлюють три моделі спільної діяльності:

- спільно-індивідуальна (кожен учасник робить свою частку загальної справи незалежно від інших);

- спільно-послідовна (загальне завдання виконується послідовно кожним);

- спільно-взаємопов’язана (має місце одночасна взаємодія кожного учасника з усіма іншими).

Також стверджується, що для організації спільної діяльності необхідне просторово-часове узгодження. Спільність організації заходів з протидії торгівлі людьми суб’єктами протидії розуміється як таке, що має просторово-часове узгодження, тобто існує координація загальних зусиль.

Основні риси координації як особливої процедурної форми управління протидією торгівлі людьми:

- змістом координації є узгодження, тобто такий організаційний вплив, де в процесі управління застосовується специфічний комбінований метод, який складається на різних стадіях з пропорційно дозованих переконання, примусу і дозволу;

- для всіх наявна єдина стратегічна мета — мінімізація, нейтралізація, усунення причини та умов торгівлі людьми, зниження рівня (даної злочинності) до певного можливого мінімуму;

- узгодження дій здійснюється лише в межах вирішення спільних для органів, установ і організацій завдань протидії торгівлі людьми, оскільки в даному випадку є функціональний взаємозв’язок між ними; специфічні для кожного органу функції предметом координації не можуть бути, тому що їх здійснення входить до компетенції окремого суб’єкта;

- дії суб’єктів протидії торгівлі людьми узгоджуються за метою, місцем, строком виконання та планом з урахуванням компетенції кожного органу;

- суб’єкти протидії торгівлі людьми самостійні у вирішенні тактичних питань;

- між ними налагоджені рівноправні зв’язки у процесі координації.Координація сприяє підвищенню законності як у межах протидії торгівлі людьми, так і правоохоронної діяльності, оскільки покращується можливість отримувати більш повну та суттєву інформацію про стан торгівлі людьми; про причини та умови вчинення злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми; про заходи протидії; правоохоронну діяльність та впливати на ці обставини владними засобами;

- обмін передовим досвідом діяльності у сфері протидії торгівлі людьми.

Обмін передовим досвідом у сфері протидії торгівлі людьми відбувається в межах скоординованої спільної діяльності суб’єктів протидії. Найбільш поширеними формами такого обміну є: проведення координаційних нарад керівників суб’єктів протидії; обмін інформацією з питань протидії між суб’єктами протидії торгівлі людьми; спільні виїзди в регіони для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим суб’єктам в протидії торгівлі людьми; централізоване вивчення з подальшим поширенням позитивного досвіду національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми; проведення спільних цільових заходів для виявлення і припинення злочинів, усунення причин і умов, що сприяли їх вчиненню; взаємне використання можливостей суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, для підвищення кваліфікації співробітників, проведення спільних семінарів, конференцій; видання спільних наказів, вказівок, підготовка інформаційних листів та інших організаційно-розпорядчих документів.

Національний механізм взаємодії є українським аналогом національного механізму перенаправлення постраждалих від торгівлі людьми на національному рівні, створення якого було рекомендовано країнам — учасницям ОБСЄ у Плані дій ОБСЄ з протидії торгівлі людьми.

Варто заважити, що Порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, затверджений на виконання цієї статті Закону, стосується лише одного напряму протидії

— надання допомоги та захист постраждалих від торгівлі людьми, тоді як напрями профілактики і боротьби залишилися поза увагою. Таким чином можемо констатувати невідповідність назви документа його змісту, оскільки зміст звужено. Крім того, п. 3. даної статті наголошує, що в рамках реалізації Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, має відбуватись співпраця з громадськими об’єднаннями, регіональними та міжнародними організаціями. Але у Порядку взаємодії громадські та міжнародні організації згадуються лише один раз, стосовно необхідності надати послуги з розміщення постраждалих від торгівлі людьми у разі відсутності такої можливості в державних закладах. Потенціал громадських та міжнародних організацій, наприклад, у наданні послуг постраждалим особам чи здійсненні моніторингу та оцінки не враховано. Поряд з тим, представники громадських організацій входять до складу відповідних координаційних рад, дорадчих органів, мультидисциплінарних груп на місцях.

Використані джерела

1. Виявлення та припинення торгівлі людьми : навч.-практ. посіб. / кол. авт. : [Ахтирська Н.М. та ін.]. - К. : Конус-Ю, 2009. - 212 с.

2. Закон України від 02.10. 1992 р. № 2657-XII «Про інформацію» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12. — Редакція від 10.08.2012.

3. Каркач П.М. Координаційна діяльність правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю : навч. посіб. / Каркач П.М., Кривобок В.В., Синчук В.Л. — Х. : Нац. юрид. акад. України, 2001.

4. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми (ратифіковано Законом України від 21.09.2010 № 2530-VI [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov. ua/laws/show/994_858. — Редакція від 21.09.2010.

5. Механизмы перенаправления жертв торговли людьми на национальном уровне: практ. рук.

— Варшава, 2004. — 136 с.

6. Надання соціальних послуг різним групам осіб, які постраждали від торгівлі людьми : звіт про дослідження. — К. : Фенікс, 2011. — 108 с.

7. План дій ОБСЄ з попередження торгівлі людьми : ред. 1. — Відень, 2005 [OSCE Action Plan to Combat Traffi cking in Human Beings,PC.DEC∕557∕Rev.1], (Україна прийняла цей План 7 липня 2005 р.).

8. Порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми : Постанова Кабінету Міністрів від 22.08.2012 № 783 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/783-2012-%D0%BF. — Редакція від 22.08.2012.

9. Про затвердження державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року : постанова Кабінету міністрів України від 21.03.2012 № 350 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/350-2012-%D0%BF. - Редакція від 21.03.2012.

10. Робочий зошит щодо надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми — К., 2012. - 69 с.

11. Скулиш Є.Д. Організаційно-правові засади вдосконалення взаємодії державних органів України у сфері протидії торгівлі людьми / Є.Д. Скулиш // Вісник Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е.О. Дідоренко. - 2010. - № 6, Ч. 2. - С. 61-65.