Стаття 8. Загальні повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері протидії торгівлі людьми

1. Місцеві державні адміністрації відповідно до визначених в установленому порядку повноважень у сфері протидії торгівлі людьми:

1) забезпечують проведення соціальної роботи та надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми;

2) організують проведення інформаційних кампаній, у тому числі з використанням засобів масової інформації;

3) забезпечують створення і підтримку “гарячих ліній”, пунктів консультування та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів з питань попередження торгівлі людьми;

4) співпрацюють з об’єднаннями громадян з питань попередження торгівлі людьми;

5) відповідно до визначеної Кабінетом Міністрів України процедури беруть участь у роботі щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

6) забезпечують впровадження та функціонування Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;

7) реалізують заходи, що сприяють викоріненню передумов торгівлі людьми, зокрема щодо попередження насильства в сім’ї та дискримінації за ознакою статі;

8) вживають заходів для підвищення рівня обізнаності серед батьків та осіб, які їх замінюють, щодо протидії торгівлі дітьми та осіб, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах.

Визначення поняття місцевих державних адміністрацій міститься в коментарі до п. 1.3 ст. 5.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» вони діють на засадах відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

На профільні управління (відділи) місцевих державних адміністрацій покладено виконання низки завдань у сфері протидії торгівлі людьми.

У першу чергу йдеться про вжиття цільових заходів з попередження торгівлі людьми. Так, управління (відділи) освіти місцевих державних адміністрацій зазвичай здійснюють організаційний супровід програм соціальної тапсихологічної реабілітації дітей, які постраждали від торгівлі людьми, ініціюють та реалізують тренінгові програми для учнів закладів освіти (у першу чергу, для вихованців шкіл-інтернатів), спрямовані на зменшення ризику потрапляння дітей до сексуального або трудового рабства, забезпечують розгляд питань протидії торгівлі людьми на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників, вживають системні заходи просвітницько-профілактичного характеру (проведення тижнів та уроків з протидії торгівлі людьми, організація тематичних зустрічей учнів з працівниками органів внутрішніх справ і представниками громадських організацій, розміщення матеріалів з питань торгівлі людьми на шпальтах засобів масової інформації, підвищення рівня обізнаності батьків щодо специфіки злочинної діяльності торговців людьми тощо).

Також місцеві державні адміністрації співпрацюють з об’єднаннями громадян з питань попередження торгівлі людьми, організовують проведення інформаційних кампаній, у тому числі з використанням засобів масової інформації, забезпечують створення і підтримку “гарячих ліній”, пунктів консультування та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів з питань попередження торгівлі людьми.

Місцеві органи виконавчої влади спеціальної компетенції також значною мірою інтегровані до механізму реалізації державної політики у сфері боротьби з торгівлею людьми. Зокрема, спеціалізовані підрозділи ГУМВС (УМВС) України в областях на постійній основі забезпечують попередження, виявлення і розкриття злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, порушенням установленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, виготовленням та розповсюдженням продукції порнографічного характеру, злочинів у сфері суспільної моралі, здійснення контролю за діяльністю суб’єктів господарювання з посередництва в працевлаштуванні на роботу за кордоном, а також здійснюють боротьбу зі злочинами у сфері незаконної міграції.

Управління (відділи) у справах сім’ї, молоді та спорту місцевих державних адміністрацій здійснюють заходи з надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема щодо здійснення соціального супроводження, виконання спеціалізованих програм підтримки осіб, які постраждали від торгівлі людьми, програм з їх реабілітації.

Щодо надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми повноваження місцевих державних адміністрацій визначені згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2012 р. № 783 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми». У цій Постанові закріплено Порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.

Завдання із забезпечення взаємодії суб’єктів покладаються на відповідний структурний підрозділ місцевої держадміністрації та відповідальну посадову особу, що визначаються згідно з Порядком встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 р. № 417.

Наприклад, служба у справах дітей здійснює заходи щодо захисту прав дитини та направляє її, у разі потреби, до притулку для дітей служби у справах дітей або центру соціально- психологічної реабілітації дітей.

У разі коли постраждала особа не зверталася та не бажає співпрацювати з органами внутрішніх справ, відповідальний підрозділ подає до органу внутрішніх справ інформацію про вчинення злочину з поміткою про відмову особи співпрацювати з відповідними органами. Орган внутрішніх справ розглядає зазначену інформацію та здійснює в установленому законодавством порядку відповідні заходи.

У разі відсутності у постраждалої особи документів, що посвідчують особу, відповідальний підрозділ звертається до територіального органу або підрозділу ДМС, який терміново здійснює заходи щодо відновлення або видачі таких документів.

Потреба у тимчасовому притулку та забезпеченні харчуванням реалізується в закладах допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, а саме: в центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; в центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг); в центрах соціально-психологічної реабілітації дітей та притулках для дітей.

Більш детально впровадження Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми висвітлено в коментарі до ст. 13 розглядуваного Закону.

Використані джерела

1. Закон України від 09.04.1999 р. № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/586-14

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 р. № 350 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року» http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/350-2012-%D0%BF

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 р. № 417 «Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми» http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/417-2012-%D0%BF