Стаття 9. Попередження торгівлі людьми

1. Попередження торгівлі людьми здійснюється за такими напрямами:

1) вивчення ситуації;

2) підвищення рівня обізнаності;

3) зниження рівня вразливості населення;

4) подолання попиту шляхом реалізації організаційних, дослідницьких, інформаційних, освітніх, правових, соціально-економічних та інших заходів.

У відповідності до ст. 1 цього Закону під попередженням торгівлі людьми слід розуміти елемент системи протидії, який охоплює відповідну систему заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов, що призводять до торгівлі людьми. Законодавець не випадково використав категорію системності при характеристиці попередження торгівлі людьми. Вона є принципом організації превентивної діяльності, реалізація якого передбачає:

- комплексність заходів, взаємодію суб’єктів;

- взаємозв’язок різних рівнів, видів, напрямів попереджувальної діяльності;

- наявність розгалуженої ієрархії цілей, завдань, що реалізуються через сплановану, скоординовану діяльність суб’єктів різної відомчої приналежності та неурядових організацій.

У ході практичної діяльності з попередження торгівлі людьми має забезпечуватися взаємозв’язок між її основними визначеними Законом напрямами: вивчення ситуації; підвищення рівня обізнаності; зниження рівня вразливості населення; подолання попиту шляхом реалізації організаційних, дослідницьких, інформаційних, освітніх, правових, соціально-економічних та інших заходів.

Вивчення ситуації. Зміст конкретних заходів попередження залежить, перш за все, від знання стану проблеми торгівлі людьми. Тому вивчення ситуації є одним із першочергових етапів планування та реалізації діяльності з попередження торгівлі людьми. А оскільки торгівля людьми — це явище, яке під впливом різних факторів зазнає постійних змін, то таку діяльність важливо здійснювати постійно. Для ефективної роботи з попередження торгівлі людьми важливим є вивчення:

- умов та факторів, що спричиняють виникнення і поширення явища торгівлі людьми;

- масштабів явища;

- характеристик осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

- шляхів та способів вербування осіб для торгівлі людьми;

- сфер та місць експлуатації постраждалих осіб;

- шляхів та способів визволення із ситуацій торгівлі людьми;

- видів торгівлі людьми;

- ставлення суспільства до проблеми торгівлі людьми (наскільки вважає її актуальною, наприклад);

- ступеня обізнаності громадськості з проблемою та рівня володіння навичками безпечної поведінки;

- ставлення суспільства до постраждалих осіб;

- можливостей усіх суб’єктів з протидії торгівлі людьми тощо.

З точки зору попередження торгівлі людьми як виду злочину вивчення ситуації здійснюється за трьома групами факторів: а) криміногенні фактори торгівлі людьми щодо певної групи чи однорідної сфери діяльності; б) фактори криміногенної ситуації; в) характеристика особистості злочинця.

Об’єктом уваги вивчення факторів першої групи є соціальні протиріччя в економічній, культурно-психологічній, організаційно-управлінській, правовій сферах. Щодо останнього очевидною видається необхідність кримінально-превентивного наукового супроводження нормотворчого процесу, який стосується створення норм права загальносоціальної спрямованості. Вирішення цього завдання вбачається в запровадженні інституту кримінологічної експертизи нормативно-правових актів і їх проектів. Необхідною умовою здійснення експертно-кримінологічного дослідження є вироблення чітких критеріїв кримінологічної ефективності/неефективності нормативно-правового акта чи його проекту, наприклад:

- відставання норм права від реальних суспільних потреб;

- соціальна збитковість регулювання правовідносин, коли негативні наслідки перевищують позитивні соціальні результати (зокрема, це стосується вивчення ефективності розподілу бюджетних коштів з урахуванням потреб попередження торгівлі людьми);

- невизначеність порядку реалізації прав чи виконання обов’язків;

- відсутність способів примусового виконання нормативних положень, відновлення і захисту порушених прав та законних інтересів постраждалих від торгівлі людьми;

- відсутність нормативно закріплених засад здійснення контролю (в тому числі системи звітності) за державними органами, службовими особами та громадянами, які зобов’язані здійснювати заходи протидії торгівлі людьми.

Другу групу факторів складає сукупність зовнішніх для суб’єкта злочину обставин, що безпосередньо передують злочину або ж мають місце під час вчинення злочину і взаємодіють з його особистісними якостями (криміногенна ситуація). При вивченні такої ситуації слід мати на увазі, що вона характеризується єдністю об’єктивних та суб’єктивних обставин, характеристик.

Третю групу факторів складають відомості про особистість, яка вчинила злочин, пов’язаний з торгівлею людьми. Про джерела такої інформації та методи її збирання — див. коментар до ст. 12 цього Закону.

Вивчення ситуації здійснюється суб’єктами протидії торгівлі людьми (у тому числі інститутами соціологічних досліджень, науково-дослідними установами, вищими навчальними закладами, громадськими та міжнародними організаціями, окремими науковцями тощо) в межах виконання державних та обласних програм з протидії торгівлі людьми, програм та проектів міжнародних та громадських організацій з протидії торгівлі людьми, а також окремих ініціативних наукових досліджень, оперативних завдань правоохоронних органів, при досудовому розслідуванні та судовому розгляді матеріалів кримінальних проваджень, на етапі діагностики та розподілу при надходженні засудженого до кримінально-виконавчої установи для відбування покарання і т.п.

При вивченні ситуації застосовується широкий спектр методологій та інструментаріїв досліджень, серед них: статистичне, соціологічне спостереження, опитування, вивчення документів (ЗМІ, матеріалів архівних кримінальних справ, наглядових проваджень про злочини, пов’язані з торгівлею людьми тощо), одержання експертних оцінок науковців чи практичних працівників із значним досвідом роботи, фокус-групи, анкетування тощо.

Підвищення рівня обізнаності. Недостатня обізнаність громадян часто є суттєвою умовою порушень їхніх основних прав і свобод, причиною потрапляння в ситуації торгівлі людьми. Тому підвищення рівня обізнаності населення є одним із шляхів зниження рівня вразливості щодо потрапляння в ситуацію торгівлі людьми і передбачає поширення об’єктивної інформації про явище та наслідки торгівлі людьми; види та масштаби поширення торгівлі людьми в Україні та у світі; чинники виникнення і поширення торгівлі людьми; законодавство України у сфері протидії торгівлі людьми; порядок і можливість отримання статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми; законодавство про працю та порядок і можливості працевлаштування в Україні та за кордоном; правила виїзду громадян України за кордон; правила в’їзду і перебування на території України, наслідки незаконного перебування; дотримання прав дитини при використанні її праці; ризики та наслідки незаконного працевлаштування; правила участі в програмах обміну, стажування за кордоном (наприклад, програми AU-PAIR); засоби і методи, що використовуються організованими злочинними групами з метою торгівлі людьми; правила безпечної поведінки з метою уникнення ситуацій торгівлі людьми; шляхи виходу із ситуацій, пов’язаних з торгівлею людьми; відповідальність осіб, які займаються торгівлею людьми; відповідальність за порушення прав і законних інтересів дитини, за заподіяння їй шкоди; можливості отримання послуг особами, які постраждали від торгівлі людьми, та їх близьким оточенням, а також особами, уразливими до торгівлі людьми; порядок і можливості отримання статусу біженця в Україні тощо.

Така діяльність має також формувати ставлення суспільства щодо необхідності дотримання прав людини, поваги до її честі та гідності; відповідальності за порушення прав і законних інтересів людини, заподіяння їй шкоди; недопустимості дискримінації за ознакою статі, раси, мови, кольору шкіри, віку, національного чи соціального походження, стану здоров’я, релігії, культури, звичаїв і традицій, сімейного стану та інших ознак. А також формувати нетерпимість до експлуатації особи; негативне ставлення до осіб, які здійснюють торгівлю людьми або свідомо користуються результатами експлуатації особи, яка постраждала від торгівлі людьми; толерантне ставлення до осіб, які постраждали від торгівлі людьми; правову культуру, самоповагу та відповідальність за особисте життя.

Зниження рівня вразливості населення. Під уразливим станом особи слід розуміти зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким, маніпуляційним чи іншим незаконним діям, протистояти збігу тяжких сімейних чи інших обставин. З точки зору ймовірності потрапляння в ситуацію торгівлі людьми до категорії «вразливих» можна віднести такі групи осіб:

- діти, зокрема діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти з малозабезпечених сімей, безпритульні та бездоглядні діти, діти з особливими потребами;

- діти, які були втягнуті до проституції та порнографії;

- трудові мігранти (в тому числі з неврегульованим статусом) та члени їх сімей;

- безробітні особи працездатного віку, особливо ті, котрі опинилися у складних життєвих обставинах;

- особи, які користуються послугами агентств працевлаштування, знайомств, модельних, шлюбних агентств;

- особи, які користуються посередницькими послугами знайомих;

- особи з досвідом внутрішньої та/або зовнішньої трудової міграції;

- особи, які працюють у сфері секс-бізнесу;

- особи з алкогольною чи наркотичною залежністю, а також їхні діти;

- особи без постійного місця проживання;

- особи, постраждалі від насильства в сім’ї;

- особи, які постраждали від торгівлі людьми;

- іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території або проживають в Україні та опинилися у складних життєвих обставинах;

- особи, інформація щодо ДНК-кодів яких відома необмеженому колу осіб (закладам охорони здоров’я, науково-дослідним установам тощо).

До основних факторів, що впливають на ступінь уразливості потрапляння до тенет торгівців людьми, належать економічні (низький рівень заробітних плат та добробуту населення, високий рівень безробіття, наявність попиту на експлуатацію), психологічні (зниження самозахисту, песимізм, готовність до ризикованої поведінки, неадекватність оцінки ризиків, особливо на особистісному рівні, вікові психологічні особливості розвитку дитини, нездатність адекватно оцінити наслідки своїх дій), правові (посилення загальної криміналізації суспільства, високий рівень корумпованості чиновників, невідповідність чи недотримання існуючих законів), соціальні (перебування в ситуації складних життєвих обставин, гендерна дискримінація; насильство в сім’ї, порушення прав дитини, зокрема насильство та жорстоке поводження, експлуатація; суспільна стигматизація постраждалих осіб; наявність соціальної мережі знайомих-посередників, що надають послуги зі сприяння в працевлаштуванні, наявність попереднього досвіду трудової міграції), педагогічні (недостатня обізнаність з проблемою та володіння навичками безпечної поведінки, оперування міфами та стереотипами про проблему) тощо.

Зниження ступеня вразливості щодо потрапляння в ситуацію торгівлі людьми здійснюється шляхом мінімізації впливу цих факторів на життєдіяльність особи на індивідуальному рівні, на локальному рівні громади та на загальному рівні суспільства. Варто відмітити, що ситуація уразливості часто спричинена дією декількох факторів одночасно. Це означає, що діяльність з попередження торгівлі людьми має формуватися і здійснюватися з метою подолання негативного впливу усіх наявних факторів, що спричиняють складні життєві обставини.

Подолання попиту шляхом реалізації організаційних, дослідницьких, інформаційних, освітніх, правових, соціально-економічних та інших заходів.

У Законі України від 05.03.2009 р.

Поряд із цим ст. 6 Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16.05.2005 р. закріплено, що з метою знеохочення попиту, який сприяє всім формам експлуатації осіб, особливо жінок і дітей, що веде до торгівлі людьми, кожна Сторона вживає законодавчих, адміністративних, освітніх, соціальних, культурних або інших заходів, або посилює їх, у тому числі: дослідження найліпших практик, методів та стратегій; підвищення усвідомлення відповідальності й важливої ролі засобів масової інформації та громадянського суспільства у визначенні попиту як однієї з корінних причин торгівлі людьми; цільові інформаційні кампанії, що залучають, у відповідних випадках, inter alia, державні установи й тих, хто визначає політику; попереджувальних заходів, у тому числі освітні програми для хлопців і дівчат під час навчання в школі, які наголошують на неприпустимому характері дискримінації за статтю й згубних наслідках такої дискримінації, важливості ґендерної рівності, а також гідності й недоторканності кожної людини.

До організаційних заходів подолання попиту належать:

- підписання меморандумів, договорів про співпрацю між різними суб’єктами протидії торгівлі людьми та роботодавцями, профспілками;

- підписання роботодавцями етичних кодексів поведінки про неприпустимість експлуатації праці осіб, котрі в них працюють;

- створення єдиної загальнодержавної системи обліку осіб, причетних до торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинів;

- проведення постійного системного моніторингу стану проблеми, зокрема (ймовірних) місць та сфер експлуатації постраждалих від торгівлі людьми, вдосконалення на підставі цього моніторингу та аналізу практичних заходів протидії торгівлі людьми програм на загальнодержавному й регіональному рівнях;

- поширення напрацьованого експериментального досвіду впровадження системи моніторингу дитячої праці в Херсонській та Донецькій областях;

- вивчення тенденцій внутрішньої міграції і внутрішньої торгівлі людьми.

До інформаційних заходів подолання попиту належать:

- проведення профілактичних заходів з поданням достатньої, аргументованої та достовірної інформації про місця та сфери експлуатації постраждалих осіб, шляхи вербування, способи примусу, характеристики постраждалих осіб, можливості виявлення та ідентифікації постраждалих від торгівлі людьми, відповідальність за торгівлю людьми;

- поширення соціальної реклами з метою формування негативного ставлення населення до експлуатації людини, користування товарами, створеними постраждалими особами;

- опублікування матеріалів, спрямованих на сприяння виявленню та ідентифікації осіб, постраждалих від торгівлі людьми;

- проведення інформаційних кампаній, спрямованих на роботодавців та клієнтів послуг, які надають постраждалі від торгівлі людьми;

- створення фільмів, радіопередач та програм, документальних та художніх творів, спрямованих на розкриття проблеми попиту як однієї з основних причин торгівлі людьми;

- організація виступів представників державних органів, провідних експертів, роботодавців, профспілок з проблеми подолання попиту.

До освітніх заходів подолання попиту належать:

- створення методичних рекомендацій для працівників інспекцій праці, профспілок, громадських організацій з впровадження системи моніторингу дотримання законодавства у сфері праці, у тому числі щодо виявлення осіб, постраждалих від торгівлі людьми;

- створення методичних рекомендацій з виховної роботи для педагогічних та соціальних працівників з питань експлуатації праці дітей та проведення профілактичних заходів з цього питання в навчальних закладах;

- включення питання попиту до навчальних програм освітніх закладів для дітей та юнацтва, особливо шкіл-інтернатів та дитячих будинків, а також до програм підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців у сфері протидії торгівлі людьми;

- надання профорієнтаційних послуг та організація професійного навчання безробітних, особливо молоді, професіям, які користуються попитом на ринку праці, з урахуванням особливостей регіону та включенням інформації щодо трудового законодавства.

До правових заходів подолання попиту належать:

- законодавче врегулювання питання подолання попиту на торгівлю людьми та приведення національного законодавства у відповідність до норм міжнародного права;

- кримінологічна експертиза нормативно-правових актів і їх проектів.

До соціально-економічних заходів подолання попиту належать:

- боротьба з бідністю, економічною відсталістю сільських та індустріальних регіонів;

- робота з роботодавцями, інспекторами праці, профспілками, клієнтами людей, які постраждали від торгівлі людьми, спрямована на подолання попиту.

Використані джерела

1. Альманах передовых технологий профилактики торговли людьми: практика и перспективы / Кол. авторов ; под общ. ред. д-ра юрид. наук Е. Левченко, канд. пед. наук Л. Ковальчук. — К. : ТОВ «Агенство «Украина», 2011. — 132 с.

2. Овчинский В.С. Криминология и биотехнологии / В.С. Овчинский. — М. : Норма, 2005.

- 192 с.

3. Орлов Ю.В. Кримінологічна експертиза нормативно-правових актів і їх проектів: науково- методичне забезпечення: Моногр. / Ю.В. Орлов. — Сімферополь : «Кримнавчпеддержвидав»», 2010. — 266 с.

4. Регіональне дослідження щодо внутрішньої торгівлі людьми в Україні, підготовлене Киїським міжнародним інститутом соціології для Міжнародної організації з міграції в Україні.

— К., 2008. — 51 с.