Стаття 26. Громадський контроль за виконанням законів у сфері протидії торгівлі людьми

1. Громадський контроль за виконанням законів у сфері протидії торгівлі людьми здійснюється за такими напрямами:

1) відповідність діяльності суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, цьому Закону та іншим законам;

2) додержання міжнародних зобов’язань України у сфері протидії торгівлі людьми;

3) забезпечення невідворотності покарання за злочини торгівлі людьми.

2. Громадські організації, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни під час здійснення контролю у сфері протидії торгівлі людьми мають право:

1) надавати інформацію щодо порушення законодавства у сфері протидії торгівлі людьми та про виявлені факти торгівлі людьми і захисту осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

2) здійснювати моніторинг стану протидії торгівлі людьми та захисту осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

3) співпрацювати із суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;

4) інформувати населення з питань протидії торгівлі людьми.

Коментована стаття присвячена правовій регламентації громадського контролю за виконанням законів у сфері протидії торгівлі людьми. Щодо відповідності статті міжнародним стандартам, то варто відзначити, що подібне розуміння громадського контролю характерне міжнародним нормативно-правовим актам, які регулюють відносини, пов’язані з протидією торгівлі людьми. Приміром, сказане стосується Модельного закону щодо протидії торгівлі людьми від 03.04.2008 р. та Модельного закону щодо надання допомоги жертвам торгівлі людьми від 03.04.2008 р., норми яких щодо громадського контролю на 90 % вмонтовані у національне законодавство.

Закріплення у Конституції України того, що «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» (ст. 5), а також того, що «громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами» (ст. 38), зумовлює необхідність функціонування дієвої та ефективної системи громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Що стосується чинного законодавства, то термін «громадський контроль» в українському законодавстві використовується у більш як стах нормативно-правових актах, проте, поняття його невизначене, він досить часто ототожнюється із самоврядним контролем та цивільним контролем, що характерно і для наукової літератури. Наприклад, у ч. 4 ст. 259 Кодексу законів про працю України зазначено, що «громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об’єднання»; у ст. 190 Земельного кодексу України — що «громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування; «п. 1 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про вищу освіту» — що «громадський контроль за діяльністю керівництва вищого навчального закладу здійснює наглядова рада»; ст. 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» — що «громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища»; у ч. 2 ст. 24 Основ законодавства України про охорону здоров’я — що «при органах та закладах охорони здоров’я можуть створюватися громадські консультативні або наглядові ради, які забезпечуватимуть громадський контроль в галузі охорони здоров’я»; у ст. 36 Закону України «Про пожежну безпеку» — що «громадський контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки здійснюється добровільними пожежними дружинами (командами) та протипожежними об’єднаннями громадян у межах їх компетенції».

Під громадським контролем у сфері протидії торгівлі людьми варто розуміти спостереження чи перевірку індивідуальними або колективними (зовнішніми чи внутрішніми) недержавними суб’єктами виконання суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та закладами допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, чинного законодавства з питань протидії торгівлі людьми.

Особливостями громадського контролю у сфері протидії торгівлі людьми є такі:

- громадський контроль є механізмом участі недержавних суб’єктів в управлінні державними справами;

- суб’єкти даного контролю не можуть втручатись у професійну діяльність підконтрольних об’єктів, а незначний обсяг контрольних повноважень переважної більшості з них обумовлює необхідність введення у законодавчий оббіг такого терміна, як «громадський нагляд»;

- рішення суб’єктів громадського контролю мають, як правило, рекомендаційний характер;

- громадський контроль має профілактичну спрямованість;

- вказаний контроль отримав фрагментарне нормативне визначення у національному законодавстві.

Суб’єкти громадського контролю у сфері протидії торгівлі людьми можуть бути:

- колективними, які представлені політичними партіями та громадськими організаціями; професійними спілками, громадськими та наглядовими радами (колегіями), спостережними комісіями, аудиторськими фірмами, трудовими колективами тощо;

- індивідуальними, що реалізують свої контрольні повноваження одноособово (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, громадські інспектори, захисники на досудовому слідстві, представники та інші фахівці в галузі права, які надають правову допомогу за договором під час юрисдикційного процесу, журналісти засобів масової інформації, працівники правоохоронних органів тощо.

Загальними повноваженнями суб’єктів громадського контролю у сфері протидії торгівлі людьми є такі:

- одержувати від суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, інформацію (крім забороненої законом) та розповсюджувати її. Водночас варто звернути увагу, що в самому тексті цієї статті зазначено, що громадські організації мають право «надавати інформацію», тоді як право одержувати інформацію не відображено в тексті документа.

- здійснювати моніторинг законодавства, судової й адміністративної практики в контексті дотримання прав людини суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та закладами допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, вносити пропозиції щодо удосконалення їх діяльності;

- розглядати звернення громадян, в яких ідеться про протиправну діяльність суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;

- брати участь у громадських розслідуваннях з питань порушень прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

- проводити громадську експертизу проектів законів, рішень, програм правоохоронного спрямування;

- брати участь у громадських дискусіях та відкритих парламентських слуханнях з питань протидії торгівлі людьми;

- брати участь у роботі (входити до складу) консультативних, дорадчих, постійних, тимчасових комісій або інших органів, які пов’язані із завданнями громадського контролю у сфері протидії торгівлі людьми;

- вносити до суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, пропозиції, звернення, подання, клопотання щодо здійснення заходів для усунення порушень чинного законодавства, відновлення порушених прав, свобод, інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб та інших колективних суб’єктів;

- представляти інтереси осіб у суді щодо захисту їх прав, свобод, законних інтересів;

- брати участь у перевірках діяльності суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;

- при виявленні порушень законодавства України з питань протидії торгівлі людьми вживати заходи для їх припинення або передавати інформацію, документи тощо до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування для притягнення винних осіб до відповідальності.

Результати здійсненого громадського контролю, зазвичай, представляються у вигляді аналітичних довідок, рекомендаційних листів, моніторингових звітів органам державної влади з пропозиціями щодо покращення ситуації у сфері протидії торгівлі людьми.

Ключовою категорією громадського контролю є категорія прав людини, наскільки вони реалізуються і дотримуються в процесі здійснення діяльності органами державної влади. Так, для громадського контролю діяльності з протидії торгівлі людьми важливим буде проаналізувати, наскільки Закон «Про протидію торгівлі людьми» та нормативно-правові акти, затверджені на його виконання, відповідають стандартам дотримання прав людини, наскільки процедури надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми відповідають потребам і специфіці цієї категорії осіб, наскільки постраждалим від торгівлі людьми забезпечено доступ до гарантованих послуг та видів допомоги, як на практиці втілюються основоположні принципи дотримання прав людини, ґендерної рівності тощо.

Успішність громадського контролю залежить, зокрема, від прозорості діяльності органів державної влади, налагодженості взаємодії стосовно надання інформації, розуміння представниками державних структур сутності громадського контролю, можливостей використання його результатів у системі управління державними справами, готовності поширювати зафіксовані кращі практики та визнавати виявлені труднощі і проблемні сторони діяльності.

Спеціальні повноваження суб’єктів громадського контролю визначаються законодавством. Приміром, Міжвідомча рада з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, утвореним при Кабінеті Міністрів України, основними завданнями якого є:

- сприяння проведенню ефективної державної політики з питань протидії торгівлі людьми;

- розгляд питань, які потребують міжгалузевої узгодженої співпраці щодо проведення державної політики з питань протидії торгівлі;

- інформування Кабінету Міністрів України та громадськості про стан реалізації державної політики з питань протидії торгівлі людьми.

Відповідно до покладених на неї завдань рада:

- розглядає пропозиції центральних і місцевих органів виконавчої влади, наукових установ та громадських організацій щодо протидії торгівлі людьми;

- проводить аналіз проектів державних цільових програм, інших нормативно-правових актів стосовно реалізації державної політики з питань протидії торгівлі людьми, готує висновки щодо доцільності їх прийняття;

- готує пропозиції щодо удосконалення діяльності правоохоронних органів з питань боротьби з торгівлею людьми, обміну інформацією зазначених органів стосовно розшуку потерпілих унаслідок торгівлі людьми, а також забезпечує розроблення та запровадження механізму ефективного захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

- вивчає світовий досвід з питань, що належать до компетенції Ради, та готує пропозиції щодо його запровадження в Україні;

- ініціює проведення моніторингу виконання відповідних державних цільових програм протидії торгівлі людьми.

Використані джерела

1. Братель С. Г. Становлення громадського контролю за діяльністю міліції / С. Г. Братель // Кримськ. юрид. вісн. — 2008. — № 2. — С. 81—89.

2. Гаращук В. М. Загальні риси громадського контролю в державному управлінні / В. М. Гаращук // Проблеми законності. — 2002. — Вип. 56. — С. 88—93.

3. Денисюк С. Ф. Громадський контроль як гарантія законності у адміністративній діяльності правоохоронних органів в Україні / С. Ф. Денисюк. — Х. : ТД «Золота миля», 2010. — 368 с.

4. Клюєв О. Проблеми розвитку громадського контролю за правоохоронною діяльністю органів внутрішніх справ / О. Клюєв // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 2. - С. 66-69.

5. Комзюк А. Т. Громадський контроль як засіб забезпечення законності у сфері державного управління / А. Т. Комзюк // Вісник Харк. нац. ун-ту внутр. справ. — 2003. — № 23. — С. 160­164.

6. Музичук О. М. Контроль за діяльністю правоохоронних органів в Україні : моногр. / О. М. Музичук. — Х. : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2010. — 654 с.