Стаття 25. Контроль у сфері протидії торгівлі людьми

1. Верховна Рада України здійснює парламентський контроль у сфері протидії торгівлі людьми в межах, визначених Конституцією України.

Інші органи державної влади здійснюють контроль у сфері протидії торгівлі людьми у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У коментованій статті передбачена можливість здійснення контролю у сфері протидії торгівлі людьми Верховною Радою України (парламентський контроль) та іншими органами державної влади. Беручи до уваги те, що ст. 6 Конституції України передбачено: «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову», то відповідно і контроль у сфері протидії торгівлі людьми, за таким критерієм як орган, що його здійснює, може бути трьох видів: законодавчим (парламентським); здійснюваним органами виконавчої влади усіх рівнів; судовим, який здійснюють суди (судді) всіх рівнів. Натомість, недоліком цієї статті є те, що законодавець не враховує такі загальновідомі різновиди контролю, як президентський, самоврядний та незалежний шляхом призначення спеціального доповідача/рапортера. Окремим видом контролю у сфері протидії торгівлі людьми є міжнародний, який здійснюють міжнародні організації (урядові або неурядові (недержавні)) або їх окремі органи з метою перевірки договірних та інших міжнародних зобов’язань у сфері протидії торгівлі людьми. Щодо громадського контролю, то його регламентації присвячена окрема стаття коментованого тут Закону (ст. 26). Обґрунтованість такого підходу підтверджується визначенням у національному законодавстві системи цивільного контролю, яка згідно зі ст. 6 Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» складається з: парламентського контролю; контролю, здійснюваного Президентом України (президентського контролю); контролю з боку органів виконавчої влади; контролю з боку органів місцевого самоврядування; контролю з боку судових органів; громадського контролю.

У міжнародних нормативно-правових актах, як правило, зазначається, що «контроль у сфері протидії торгівлі людьми здійснюють уряд держави (який вважається найвищим видом контролю) і уповноважений з прав людини держави. Інші державні органи виконавчої влади здійснюють повноваження щодо контролю за точним і однаковим виконанням законодавства у сфері протидії торгівлі людьми відповідно до своєї компетенції, визначеної законодавством держави» (Модельний закон щодо протидії торгівлі людьми від 03.04.2008 р.; Модельний закон щодо надання допомоги жертвам торгівлі людьми від 03.04.2008 р.).

Що стосується Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16.05.2005 р., то в ній використовується такий термін, як прикордонний контроль у сфері протидії торгівлі людьми.

Вищенаведений аналіз національного та міжнародного законодавства, яке визначає нормативні засади здійснення контролю у сфері протидії торгівлі людьми, дає змогу зробити висновок про їх недосконалість, оскільки жоден із розглянутих законодавчих актів не визначає чітку систему видів контролю у сфері протидії торгівлі людьми.

Таким чином, видами контролю у сфері протидії торгівлі людьми є:

1. Державний, який охоплює:

- парламентський контроль;

- президентський контроль;

- контроль органів виконавчої влади (урядовий контроль, контроль з боку міністерств та відомств, місцевих державних адміністрацій та інших місцевих органів влади);

- судовий контроль.

2. Міжнародний.

3. Самоврядний.________________________________________

4. Громадський (охарактеризований у коментарі до ст. 26 цього ж Закону).

Щодо самого поняття контролю у сфері протидії торгівлі людьми, то під ним варто розуміти один із видів соціального контролю, що має лише йому притаманну мету, завдання, об’єкт та предмет, здійснюється державними, міжнародними та недержавними суб’єктами, які наділені різним обсягом контрольних повноважень, зокрема і правом втручання суб’єкта контролю у професійну діяльність підконтрольного об’єкта, зміст якого полягає у перевірці виконання (додержання) ними вимог законодавчих та підзаконних актів, які визначають організаційно- правові засади попередження та протидії торгівлі людьми, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва в цій сфері, правовий статус закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, статус осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам.

Метою контролю у сфері протидії торгівлі людьми є: забезпечення реалізації основних принципів та вимог державної політики у сфері (попередження та) протидії торгівлі людьми; забезпечення неухильного дотримання дисципліни та законності в діяльності суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми; забезпечення дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, які постраждали від торгівлі людьми; забезпечення міжнародного співробітництва у цій сфері.

Завданнями контролю у сфері протидії торгівлі людьми є:

- перевірка та аналіз стану дотримання суб’єктами, які здійснюють заходи з протидії торгівлі людьми, та закладами допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, законодавства та виконавської дисципліни, встановлення фактичного стану, якості та ефективності виконання покладених на них завдань, функцій та обов’язків, реалізації наданих прав;

- доступ сприяння в постраждалих осіб до послуг реабілітації та захисту;

- забезпечення поваги і неупередженого ставлення до осіб, які постраждали від торгівлі людьми;

- встановлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів у сфері протидії торгівлі людьми;

- встановлення фізичних (юридичних осіб) — торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності;

- забезпечення невідворотності покарання за злочини, пов’язані з торгівлею людьми;

- виявлення позитивного досвіду і його використання в практичній діяльності щодо протидії торгівлі людьми.

Об’єктом контролю у сфері протидії торгівлі людьми є: особи, які постраждали від торгівлі людьми; торгівці людьми; суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми; заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

На відміну від об’єкта контролю, який відповідає на питання, кого контролюють, предметом контролю є те, що контролюють, тобто таким є окремі складові об’єкта контролю. Отже у широкому значення, предмет контролю можна визначити як процеси (негативні або позитивні), які відбуваються в поведінці об’єктів контролю.

Формами контролю у сфері протидії торгівлі людьми є зовнішній вираз контрольних дій суб’єктів контролю, найбільш поширеними серед яких є перевірки, окремі з яких мають суворо визначену процедуру реалізації (інспектування, службове розслідування тощо) і за допомогою яких суб’єкт контролю реалізує надані йому контрольні повноваження, а самі вони реалізуються за допомогою методів контролю та його заходів.

Форми контролю у сфері протидії торгівлі людьми можуть бути:

- загальними, характерними для всіх суб’єктів контролю, до яких належать: перевірка; спостереження; огляд; опитування; одержання пояснень чи іншої необхідної інформації; моніторинг; нагляд; аналіз; ознайомлення зі статистичною звітністю; вивчення та аналіз матеріалів, які містяться в засобах масової інформації;

- спеціальними, якими є: інспектування, ревізія, інвентаризація, аудит, службове розслідування, експертиза, перевірка документів; направлення депутатського запиту та багато інших, які уповноважені реалізовувати лише деякі із суб’єктів контролю за діяльністю правоохоронних органів.

Форми контролю у сфері протидії торгівлі людьми визначаються його суб’єктами у межах їх компетенції та повноважень відповідно до законодавства України.

Методами контролю у сфері протидії торгівлі людьми є засоби, прийоми і способи реалізації форм контролю, якими є: застосування технічних засобів під час перевірки; аудіовізуальне спостереження; документальний та фактичний аналіз; гласна чи негласна перевірка тощо.

Як було зазначено вище, основним критерієм класифікації видів контролю у сфері протидії торгівлі людьми є суб’єкт (група суб’єктів) його здійснення, за яким він підрозділяється на: державний; міжнародний; самоврядний; громадський.

Підвидами державного контролю у сфері протидії торгівлі людьми є:

- парламентський контроль;

- президентський контроль;

- контроль органів виконавчої влади (урядовий контроль, контроль міністерств та відомств, контроль місцевих державних адміністрацій та інших місцевих органів влади);

- судовий контроль.

Охарактеризуємо кожен із вищезазначених видів державного контролю у сфері протидії торгівлі людьми. Так, парламентський контроль у сфері протидії торгівлі людьми, якому присвячено ч. 1 коментованої статті, здійснюється колективними та індивідуальними суб’єктами Верховної Ради України, які наділені спеціальними контрольними повноваженнями, та реалізується в спеціальних формах реагування на порушення (недотримання) правоохоронними органами чинного законодавства.

Суб’єктами парламентського контролю у сфері протидії торгівлі людьми є: Верховна Рада України, депутатські об’єднання, комітети Верховної Ради України, слідчі комісії, Рахункова палата — як колективні суб’єкти контролю, а також народні депутати, Голова Верховної Ради України та його заступники, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — як індивідуальні суб’єкти.

Загальними повноваженнями суб’єктів парламентського контролю у сфері протидії торгівлі людьми є такі: визначення засад протидії торгівлі людьми, основних напрямів державної політики та засад міжнародного співробітництва у цій сфері; прийняття законодавчих актів, а також тих із них, які визначають правовий статус правоохоронних органів, що ведуть боротьбу із торгівлею людьми, правовий статус осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам; правовий статус закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми; затвердження загальнодержавних програм, заходів, зокрема з питань торгівлі людьми.

Спеціальні повноваження суб’єктів парламентського контролю у сфері протидії торгівлі людьми визначені в Законах України «Про статус народного депутата України», «Про комітети Верховної Ради України», «Про Рахункову палату», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про Регламент Верховної Ради України».

Формами парламентського контролю у сфері протидії торгівлі людьми є такі: прийняття, зміна чи скасування законодавчого акта, який регламентує діяльність суб’єктів протидії торгівлі людьми, визначає правовий статус осіб, які постраждали від торгівлі людьми, правовий статус закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми; парламентське слухання з питань протидії торгівлі людьми; заслуховування звітів керівників правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з такими злочинами; парламентське розслідування; скликання позачергових сесій Верховної Ради України; парламентське подання; депутатський запит; депутатське звернення.

Президентський контроль у сфері протидії торгівлі людьми є одним із видів державного контролю, що здійснюється Президентом України як безпосередньо під час реалізації ним нормотворчих та установчих повноважень, так і за допомогою спеціально утворених ним органів (підрозділів, служб) з перевірки дотримання чинного законодавства у сфері протидії торгівлі людьми.

Президент України як суб’єкт контролю у сфері протидії торгівлі людьми:

- видає укази і розпорядження з питань правоохоронної діяльності, які є обов’язковими до виконання на території України;

- наділений правом вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів, зокрема, і тих із них, які стосуються протидії торгівлі людьми;

- скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, зокрема, і ті з них, які стосуються правоохоронної діяльності;

- вносить на затвердження Верховної Ради України пропозиції щодо загальної структури, чисельності, визначення функцій правоохоронних органів, які протидіють торгівлі людьми;

- розглядає перед внесенням на затвердження Верховною Радою України розроблені Кабінетом Міністрів України загальнодержавні програми правоохоронного спрямування;

- утворює допоміжні органи, однією або основною функцією яких є контроль за діяльністю правоохоронних органів;

- призначає за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, зокрема і правоохоронних, та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

- утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, зокрема і правоохоронні;

- аналізує діяльність правоохоронних органів у здійсненні заходів з виконання державних програм щодо протидії торгівлі людьми.

Контроль органів виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми є комплексним, найбільш оперативним та об’ємним за предметом підвидом державного контролю, що здійснюється урядом, центральними і місцевими органами виконавчої влади та спрямований на перевірку дотримання (виконання) законодавства з питань протидії торгівлі людьми.

Його суб’єктами є: Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, міністерства, відомства та інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні підрозділи, місцеві державні адміністрації та інші місцеві органи виконавчої влади (державні підприємства, установи та організації). Також Указом Президента України від 11.08.2011 р. № 8 запроваджено посаду Уповноваженого Президента України з прав дитини.

Зокрема, суб’єктом урядового контролю у сфері протидії торгівлі людьми є Кабінет Міністрів України, який: розробляє і забезпечує виконання загальнодержавних програм правоохоронного характеру; видає постанови і розпорядження з питань правоохоронної діяльності, які є обов’язковими до виконання; розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти законів з питань правоохоронної діяльності; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, зокрема, правоохоронних; визначає національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми, яким, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 р. № 29 «Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми» є Міністерство соціальної політики; визначає процедуру встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми; забезпечує утворення та функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми; забезпечує взаємодію суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми; встановлює порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми; організовує фінансове і матеріально- технічне забезпечення діяльності з питань протидії торгівлі людьми.

Контроль, здійснюваний міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, має чітко виражений предметний характер, оскільки будь-яке міністерство чи відомство реалізує державну політику у відповідній галузі, бере участь у її формуванні та реалізації; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції; організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади здійснюють міжвідомчий контроль у сфері протидії торгівлі людьми, особливість якого полягає в спеціалізованому предметі контролю, а також у відсутності відомчої заінтересованості в його результатах. Основним їх завданням є реалізація державної політики у сфері протидії торгівлі людьми.

Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми, зокрема і контрольні, визначені у ст. 7 коментованого тут Закону. Здійснюючи контроль у сфері протидії торгівлі людьми, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади мають право: залучати спеціалістів для перевірки чи проводити власні перевірки; одержувати в установленому законодавством порядку від фізичних чи юридичних осіб документи і матеріали, які визначено предметом контролю; видавати у передбачених законодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів господарської діяльності тощо.

Місцевідержавні адміністрації як суб’єкти контролю у сфері протидії торгівлі людьми: здійснюють моніторинг діяльності правоохоронних органів; розробляють та затверджують правоохоронні програми, вивчають та аналізують здійснення правоохоронними органами заходів щодо реалізації таких програм; інформують населення про заходи, що здійснюють правоохоронні органи для забезпечення правопорядку, а також про хід їх реформування; забезпечують проведення соціальної роботи та надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми; вживають заходів для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед батьків та осіб, які їх замінюють, а також осіб, які постійно контактують з дітьми у сферах освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, оздоровлення та відпочинку, судовій та правоохоронній сферах.

Реалізуючи вищенаведені контрольні повноваження, місцеві державні адміністрації: перевіряють стан додержання актів законодавства з питань протидії торгівлі людьми; залучають вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок діяльності правоохоронних органів, які протидіють торгівлі людьми, закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми (центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), центри соціально-психологічної реабілітації дітей та притулки для дітей;).

Місцевим державним адміністраціям відповідно до законодавства України можуть передаватися (делегуватися) для здійснення окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня. Надання таких повноважень повинно супроводжуватися передачею місцевим державним адміністраціям відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень.

Державні підприємства, установи та організації контролюють виконання суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми та закладами допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, договірних та інших зобов’язань з питань господарчих та інших взаємовідносин між ними.

Судовий контроль у сфері протидії торгівлі людьми полягає у здійсненні судами (суддями) перевірочних дій, що мають попереджувальний, примусовий та правовідновлювальний характер, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства у цій сфері.

Особливості судового контролю полягають у тому, що він: може бути лише зовнішнім, оскільки суди контролюють непідлеглі їм органи; носить юрисдикційний характер, оскільки діяльність суду полягає у розв’язанні певного правового спору; здійснюється під час судової процедури, характерною для якої є рівність усіх її учасників; реалізується у формі судового рішення (ухвали); є найбільш альтернативним, що обумовлено тим, що в Конституції України зазначено, що в судах можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.

Предметом судового контролю у сфері протидії торгівлі людьми є: законність та обґрунтованість застосування суб’єктами протидії торгівлі людьми примусових заходів; прийняття управлінських рішень (про призначення на посаду чи звільнення особи з посади, виділення коштів, накладення дисциплінарного стягнення, тощо) чи процесуальних рішень (подання слідчого про взяття особи під варту; подання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого; подання слідчого про поміщення обвинуваченого до медичного закладу для проведення судово-медичної або судово-психіатричної експертизи тощо); проведення окремих правоохоронних заходів (арешту, обшуку, конфіскації, прослуховування тощо).

Як суб’єкти контролю у сфері протидії торгівлі людьми суди (судді):

- перевіряють законність та обґрунтованість рішень правоохоронних органів та їх посадових осіб (усних чи письмових; нормативних чи ненормативних), проведення ними окремих правоохоронних заходів;

- надають дозволи на арешт, обшук, конфіскацію, прослуховування, провадження деяких слідчих дій тощо, під час яких перевіряють та оцінюють підстави для їх проведення; виносять окрему ухвалу, в якій звертається увага державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів;

- розглядають скарги громадян, в яких йдеться про незаконні, на думку заявника, дії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;

- розглядають подання слідчого: про взяття особи під варту; про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого; про поміщення обвинуваченого до медичного закладу для проведення судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;

- ініціюють проведення контрольних заходів іншими суб’єктами (наприклад, призначають експертизу);

- відновлюють порушені права фізичних та юридичних осіб;

- застосовують правові санкції (змінюють міру запобіжного заходу, накладають адміністративні санкції тощо).

Міжнародний контроль у сфері протидії торгівлі людьми є діяльністю міжнародних організацій та їх органів з перевірки виконання суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми та закладами допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, договірних та інших міжнародних зобов’язань, наслідки якої можуть мати обов’язковий або рекомендаційний характер.

Особливостями міжнародного контролю у сфері протидії торгівлі людьми є такі: суб’єктами даного контролю є міжнародні організації та їх окремі органи, які наділені контрольними повноваженнями (урядові або неурядові (недержавні); універсальні або регіональні); їх система досить розгалужена, передбачає діяльність як державних, так і недержавних контролюючих органів, що мають міжнародний статус; об’єктом такого контролю є не лише суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми та заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, а й держава в цілому, її правоохоронне законодавство, правозастосовна та судова практика; змістом контролю є перевірки виконання державами договірних та інших зобов’язань; здійснюється такий контроль у рамках компетенції міжнародних організацій або їх органів, рішення яких за результатами міжнародного контролю можуть мати обов’язковий або рекомендаційний характер з відповідними юридичними чи політичними (матеріальними чи нематеріальними) наслідками для держави; за допомогою міжнародного контролю здійснюється захист права особи, порушеного державою в особі суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми; даний контроль передбачає спеціальні форми реалізації, серед яких: вивчення доповідей України щодо виконання міжнародних зобов’язань з питань протидії торгівлі людьми; проведення інспекцій на території України з питань протидії торгівлі людьми, дотримання (виконання) суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та закладами допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, міжнародних зобов’язань; судовий розгляд індивідуальних і колективних скарг про порушення прав людини правоохоронними органами; оприлюднення звітів, доповідей та інших аналітичних документів міжнародними правозахисними організаціями; міжнародний контроль передбачає спеціалізовані санкції, найпоширенішою серед яких є рішення Європейського суду про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Суб’єктами міжнародного контролю у сфері протидії торгівлі людьми є:

- організації (органи) загальної компетенції (Організація Об’єднаних Націй, Рада Європи, СНД);

- організації (органи) спеціальної (предметної) компетенції (Комітет ООН проти катувань; Міжнародна організація праці; Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерполу тощо);

- урядові (ООН, Рада Європи) або неурядові (недержавні правоохоронні організації); універсальні (ООН) чи регіональні (ОБСЄ, СНД).

Недержавними суб’єктами міжнародного контролю у сфері протидії торгівлі людьми є міжнародні громадські організації, філіали, відділення, представництва, інші структурні осередки громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав.

Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми передбачає здійснення контролю за виконанням державами взятих на себе зобов’язань. Для цього є два органи — Комітет Сторін (політичний), експертна група ГРЕТА (технічний). Після здійснення оціночної процедури ГРЕТА ухвалює свій звіт і висновки стосовно заходів, ужитих відповідною Стороною для виконання положень Конвенції. Цей звіт і висновки надсилаються заінтересованій Стороні й Комітетові Сторін. Звіт і висновки ГРЕТА оприлюднюються з моменту їх ухвалення разом з можливими коментарями відповідної Сторони.

Кожні чотири роки Україна проходить процедуру Універсального періодичного огляду ситуації з дотриманням прав людини в державі. У 2012 р. це відбувалося вже вдруге. Частина державного звіту містила інформацію про протидію торгівлі людьми. Коаліція українських громадських організацій підготувала та надіслала тіньовий звіт, частина якого була присвячена темі протидії торгівлі людьми. Окремо тіньовий звіт з цього питання було надіслано до Ради ООН з прав людини, що збирає такі звіти, Міжнародною асоціацією «Ла Страда».

Україна також кожні чотири роки звітує з виконання положень Конвенції ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок, окремі положення якої стосуються протидії торгівлі жінками та дівчатами. У 2012 р. коаліція громадських організацій надіслали звіт до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок про виконання Україною заключних зауважень стосовно протидії торгівлі жінками, отриманих під час звітування у 2010 р.

На рівні ООН функціонує інститут Спеціального доповідача з питань протидії торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, який також здійснює моніторинг стану протидії торгівлі людьми, готує спеціальні звіти, виголошує заяви тощо.

Самоврядний контроль у сфері протидії торгівлі людьми є діяльністю органів місцевого самоврядування із перевірки дотримання суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та закладами допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, вимог чинного законодавства.

Загальними повноваженнями місцевих рад як суб’єктів контролю за діяльністю правоохоронних органів, є такі: утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, зокрема контрольних, які обираються з числа депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, наприклад з питань, що пов’язані із розглядом фактів неправомірних дій суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та закладів допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми; затвердження правоохоронних програм чи програм профілактики злочинів; проведення соціальної роботи та надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми; проведення інформаційних кампаній, у тому числі з використанням засобів масової інформації; створення і підтримка «гарячих ліній», пунктів консультування та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів з питань попередження торгівлі людьми.

Суб’єкти різних видів контролю у сфері протидії торгівлі людьми мають право: вимагати усунення виявлених порушень законодавства з питань протидії торгівлі людьми; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню контролю у сфері протидії торгівлі людьми; припиняти протиправні дії; скасовувати незаконні акти управління; відстороняти винних осіб від виконання службових обов’язків; одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час контролю, призначати експертизу, інвентаризацію та інші форми контролю; надавати обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; притягувати до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства у сфері протидії торгівлі людьми.

Частина з таких прав є загальними, які мають будь-які суб’єкти контролю у сфері протидії торгівлі людьми (вимагати усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню контролю за їх діяльністю; одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час контролю); частина — спеціальними, які мають лише деякі з них (припиняти протиправні дії; скасовувати незаконні акти управління; відстороняти винних осіб від виконання службових обов’язків; притягувати до відповідальності правопорушників, накладати штрафні санкції).

Суб’єкти контролю у сфері протидії торгівлі людьми зобов’язані: дотримуватися встановленого законодавством України режиму доступу до інформації, яка віднесена до державної таємниці; повно, об’єктивно та неупереджено здійснювати контроль у межах наданих їм повноважень; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із підконтрольними об’єктами; забезпечувати нерозголошення охоронюваних законом видів інформації; ознайомлювати підконтрольного об’єкта із результатами контролю.

Суб’єкти контролю у сфері протидії торгівлі людьми несуть відповідальність за:

- недотримання встановленого законодавством України режиму доступу до інформації, яка віднесена до державної таємниці;

- необ’єктивне та упереджене здійснення контролю;

- здійснення контролю з порушеннями умов та процедури його проведення;

- фальсифікацію результатів контролю;

- приховування недоліків, виявлених за результатами контролю;

- порушення термінів та строків проведення контролю.

Збитки, завдані об’єктам контролю або їх майну неправомірними діями контролюючих органів, відшкодовуються в установленому законом порядку.

Використані джерела

1. Кавун В. Ф. Механізми міжнародного контролю у сфері прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / В. Ф. Кавун — К., 2008. - 18 с.

2. Музичук О. М. Контроль за діяльністю правоохоронних органів в Україні : моногр. / О. М. Музичук. — Х. : Харк. нац.. ун-т внутрішніх справ, 2010. — 654 с.

3. Музичук О. М. Самоврядний контроль за діяльністю правоохоронних органів в Україні / О. М. Музичук // Наука і правоохорона. — 2010. — № 3. — С. 36—42.

4. Проскурняк Р. Судовий контроль за законністю у сфері адміністративно-правової діяльності органів внутрішніх справ / Р. Проскурняк // Юрид. Україна. — 2006. — № 12. — С. 49—51.

5. Тарасов А. Президентский контроль за правоохранительной деятельностью / А. Тарасов // Профессионал. — 2002. — № 4. — С. 12—15.

6. Троханенко І. Особливості парламентського контролю за діяльністю міліції України /

І. Троханенко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 12. — С. 24—26.