Перегляд критеріїв оцінювання ефективності управління фінансовою системою

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, можемо стверджувати, що ефективність управління фінансовою системою — це така організація діяльності фінансових служб держави, що спрямована на належне, результативне та дієве використання ними фінансових ресурсів держави, можливість залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку. Ефективність функціонування фінансової системи істотно

• 711)

залежить від таких чинників ):

- налагодженості фінансових відносин у суспільстві, які визначаються насамперед вибором ефективної для конкретної країни фінансової моделі;

- дієвості фінансово-кредитного механізму;

- чіткості фінансового законодавства;

- організації управління фінансовою системою.

Переходячи безпосередньо до розгляду критеріїв оцінювання ефективності управління фінансовою системою, необхідно зауважити, що вона є складною за своєю структурою. Саме тому пропонуємо розглядати критерії оцінювання управління фінансовою системою залежно від ефективності управління окремо взятим структурним елементом. Традиційно в юридичній літературі визначають таку структуру фінансової системи держави^[712]):

1. бюджетна система;

2. фінанси позабюджетних державних цільових фондів;

3. грошово-кредитна система;

4. обов’язкове державне соціальне страхування;

5. фінанси суб’єктів господарювання.

Важливим моментом в оцінюванні ефективності в управлінні фінансовою системою будь-якої держави є вивчення питання оцінювання ефективності управління бюджетом. При цьому необхідно відмітити, що у вітчизняній науковій літературі це питання розглядається через призму оцінювання ефективності використання бюджетних коштів. Безперечно, що в умовах обмеженості державних фінансових ресурсів проблема досягнення ефективності бюджетних видатків набуває особливої актуальності, оскільки вони є основою формування фінансового стану держави й забезпечення її стабільності^[713]).

У науковій літературі традиційно виділяють такі показники та коефіцієнти для оцінювання ефективності управління бюджетом^[715]):

- рівень точності поточних планових обґрунтувань здійснених видатків за деякий період часу;

- ступінь точності планово-розрахункових обґрунтувань виконання дохідної частини бюджету;

- показник фінансової продуктивності бюджету;

- коефіцієнт економічної ефективності бюджету;

- соціальна ефективність бюджету;

- збалансованість бюджету^[716]).

Також вважаємо необхідним відмітити, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції застосування програмно - цільового методу в бюджетному процесі»^[717]) було визначено кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми, підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю і які дають можливість здійснити оцінювання використання коштів на виконання бюджетної програми. Передбачалось, що їх застосування надасть змогу чітко показати ефективність використання бюджетних коштів, співвідношення досягнутих результатів та витрат, тривалість виконання бюджетної програми, її необхідність і відповідність визначеній меті, а також порівнювати результати виконання бюджетних програм у динаміці за роками та між головними розпорядниками бюджетних коштів, визначати найефективніші бюджетні програми під час розподілу бюджетних коштів^{[718] [719]).}

Відповідно до зазначеної концепції, результативні показники необхідно

719)

поділяти на такі групи ):

- показники затрат — визначають обсяги та структуру ресурсів, що забезпечують виконання бюджетної програми;

- показники продукту — використовуються для оцінювання досягнення поставлених цілей.

- показники ефективності — визначаються як відношення кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до їх вартості у грошовому або людському вимірі (витрати ресурсів на одиницю показника продукту);

- показники якості — відображають якість вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг)^[720]).

Підсумовуючи вищезазначене, справедливо буде зауважити, що названий перелік критеріїв оцінювання ефективності управління бюджетом не є вичерпним. На нашу думку, він не враховує деякі важливі характеристики, зокрема, не приділяється увага такому важливому показнику як якість бюджетного контролю. З цього приводу слушною є думка Н. В. Корень, який зазначає, що сьогодні якість та ефективність державного бюджетного контролю значною мірою залежать від аудиту ефективності. Головним його завданням є визначення соціально значущого результату при виконанні державних функцій. Автор виділяє такі передумови розвитку та поширення цієї форми контролю.

По-перше, логіка розвитку політичних систем у багатьох країнах світу у напрямі подальшої демократизації підвищує потребу суспільства в організації дієвого контролю за діяльністю виконавчої влади, що підвищує роль зовнішніх органів фінансового контролю.

По-друге, у більшості зарубіжних країн є чітке розмежування функцій і повноважень між органами зовнішнього і внутрішнього державного фінансового контролю. Зовнішні органи державного фінансового контролю, як правило, концентрують свою увагу на фінансовому аудиті річних звітів органів виконавчої влади, а структури внутрішнього контролю проводять перевірки рахунків і правильності ведення фінансової звітності головних розпорядників бюджетних коштів. При цьому органи зовнішнього державного фінансового контролю відіграють провідну роль щодо структур внутрішнього контролю, мають право оцінювати результати їх перевірок і, у разі потреби, використовувати цю інформацію пі час власних контрольних заходів.

По-третє, у розвинених країнах зросла результативність фінансового аудиту. Впроваджені такі механізми контролю, які забезпечують досить високу міру ймовірності виявлення і припинення фінансових порушень, при цьому високий ступінь прозорості та публічності організації бюджетного процесу обумовлює скорочення кількості фінансових порушень і, насамперед, нецільового використання коштів ).

І, насамкінець, продовжує автор, однією з важливих причин (і одночасно умов) розвитку аудиту ефективності є те, що в результаті перевірок виявляється все менше серйозних порушень у використанні бюджетних коштів виконавчою владою. Аудит ефективності дає можливість мати оцінювання про результативність тих або інших бюджетних програм і проектів з точки зору інтересів усього суспільства^{[721] [722]).}

Справедливо буде зауважити, що вищезазначені критерії оцінювання ефективності управління фінансовою системою є поверхневими, а більш комплексною, на нашу думку, є методика, що була розроблена в рамках програми оцінювання державних видатків та фінансової підзвітності, в якій беруть участь міжнародні інституції, — Спільна програма системи оцінювання ефективності управління державними фінансами^[723]). Головним її завданням є оцінювання того, чи володіє країна інструментами, необхідними для досягнення трьох основних бюджетних цілей: сукупної фінансової

дисципліни, стратегічного розподілу ресурсів, ефективного використання ресурсів для надання послуг. Ця система складається з 28 високорівневих індикаторів ефективності, які вимірюють основні елементи системи управління державними фінансами, з трьома додатковими індикаторами практик, що застосовуються донорами і що впливають на систему управління державними фінансами країни^[724]). Зазначену систему оцінювання можна використовувати для:

1) оцінювання реалістичності бюджету;

2) оцінювання повноти та транспарентності;

3) аналізу відповідності бюджету політичним цілям;

4) передбачуваності та контролю за виконанням бюджету;

5) бухгалтерського обліку, ведення документації, звітування та аудиту;

6) поінформованості у просуванні процесів реформування;

7) розпізнавання слабких зв’язків у циклі управління державними фінансами (УДФ) з метою спрямування зусиль на нагляд та покращання їх ефективності;

8) забезпечення інформацією щодо ефективності УДФ зовнішніх користувачів у стандартизованому вигляді.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, хотілося б наголосити на важливості оцінювання ефективності управління бюджетною системою. Адже саме від ефективності управління бюджетом значною мірою залежать благополуччя та комфорт життя кожної людини, яка проживає на території України. Зауважимо, що надаючи оцінювання ефективності управління бюджетною системою, обов’язково необхідно не лише враховувати кількісні показники (суми надходжень до бюджету, витрати і т. д.), а й звертати увагу на якісні показники (наприклад, ефективність бюджетного контролю). Лише у такому разі можна буде надати чітке, комплексне оцінювання ефективності управління зазначеним структурним елементом фінансової системи України^[725]).

Наступним важливим моментом в оцінюванні ефективності управління фінансовою системою є визначення критеріїв оцінювання ефективності управління фінансами позабюджетних державних цільових фондів. Державні цільові фонди — це фонди, створені відповідно до закону, вони формуються за рахунок визначених законом податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форми власності та фізичних осіб^[726]). За допомогою цільових державних фондів можливо: впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств; забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища; надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому^[727]). До державних цільових фондів мобілізуються доходи лише за рахунок надходжень, визначених законодавством країни^[728]). Аналіз чинного законодавства та наукових розробок вчених дає можливість виділити основні критерії оцінювання ефективності управління фінансами цільових фондів держави. До таких, на нашу думку, необхідно віднести такі:

1) розрахунок суми обов’язкових відрахувань юридичних і фізичних осіб до складу доходів фондів. Зазначений показник дозволяє оцінити економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Крім цього, дозволяє надати оцінювання якості управлінської та контрольної діяльності органів управління цільових фондів щодо залучення і сплати обов’язкових відрахувань;

2) розрахунок суми цільових бюджетних виплат, що включає в себе перерахування коштів Державного бюджету до фондів з метою фінансування визначених програм. Це дозволяє оцінити ефективність управління державними коштами щодо реалізації державних програм;

3) розрахунок доходів, що одержують фонди від розміщення тимчасово вільних коштів у комерційних банках^[729]). Такі надходження можуть мати будь- які фонди, які володіють вільними грошовими коштами і використовують їх як депозити в банківських установах. Від ефективного управління вільними коштами залежить фінансовий стан фондів, що, в свою чергу, дозволяє зекономити бюджетні кошти, що прямо позитивно впливає на економічний стан усієї країни. Також додаткові кошти дають можливість реалізувати ряд соціальних та економічних програм, на які у держави не вистачає грошей. Саме тому оцінювання такої управлінської діяльності має важливе значення для надання загального оцінювання ефективності управління фінансовою системою України;

4) розрахунок суми надходження, які одержують фонди у вигляді дивідендів і процентів, нарахованих на цінні папери та корпоративні права, придбані в попередні періоди, а також розрахунок коштів, які отримують фонди від продажу цінних паперів та корпоративних прав у процесі формування і використання інвестиційного портфеля фонду. Отримання доходів від зазначеної діяльності передбачає проведення активної інвестиційної політики правлінням фонду з метою збільшення доходів, а також участі в корпоративному управлінні^[730]). Враховуючи важливість такої діяльності, оцінювання ефективності управління зазначеним видом діяльності цільових фондів дозволяє надати об’єктивну характеристику управлінській діяльності правління фонду щодо розпорядження додатковими коштами;

5) розрахунок суми погашених позик, які надавалися фондом юридичним та фізичним особам у попередні періоди. У разі, якщо особа отримала кошти фонду на умовах позики, їх погашення є надходженням дохідної частини фонду в поточному періоді^[731]);

6) добровільні та благочинні внески коштів юридичними і фізичними особами до фондів. Розрахунок суми таких внесків дозволяє оцінити ефективність діяльності правління фонду щодо реалізації ними статутних програм, визначених чинним законодавством України;

7) розрахунок сум фінансових санкцій, які згідно із законодавством застосовуються до осіб, що порушують умови здійснення обов’язкових зборів та платежів (якщо стягнення таких санкцій передбачено чинним законодавством)^[732]). Визначення ефективності здійснення управлінської діяльності у зазначеному напрямку дозволяє оцінити діяльність правління фонду щодо попередження та припинення правопорушень у зазначеній сфері суспільних відносин.

Таким чином, вищезазначений перелік критеріїв оцінювання ефективності управління фінансами позабюджетних державних цільових фондів не претендує на вичерпність. Проте, на нашу думку, він дозволяє надати найбільш комплексне оцінювання якості та ефективності управлінської діяльності, що стосується зазначених фондів.

У контексті питання, що розглядається у цьому підрозділі, вважаємо необхідним дослідити критерії оцінювання ефективності управління грошово­кредитною системою держави. Кредитна система — це сукупність кредитних установ, які діють у державі. Вона будується на двох рівнях: центральний емісійний банк і комерційні банки та інші кредитні установи. На центральний банк покладаються функції регулювання грошового обігу в країні та діяльності комерційних банків. В Україні ці функції виконує Національний банк, який є провідником політики уряду^[733]). Наголосимо, що в сучасних умовах розвитку ринкової економіки саме банки є важливим інструментом для реалізації грошової політики. Справедливо буде також відмітити, що оцінювання ефективності управління фінансово-кредитною системою не проводять розрахунковим методом, що пов’язано з характером діяльності центральних банків, які не ставлять за мету отримання прибутку. У науковій літературі існує велика кількість підходів щодо оцінювання ефективності управління грошово-кредитною системою, проте, на нашу думку, необхідно погодитись із позицією А. В. Сомика, який зазначає, що основними підходами є^[734]):

1) кількісний підхід. Відповідно до нього, ефективність управління кредитною системою визначається збалансованістю попиту і пропозиції грошей як головної умови стабільності національної валюти^[735]);

2) економічний підхід, який характеризується тим, що управління грошово-кредитною системою вважається ефективним, якщо в економіці відсутні буми та спади, є стабільний розвиток і передбачуваність ситуації на грошових ринках^{[736] [737]).}

3) управлінський підхід — ефективність управління грошово-кредитною системою характеризується результатами точного та швидкого досягнення монетарною владою поставлених цілей, дієвістю та доцільністю запроваджених заходів, адекватністю прийнятих управлінських та фінансових рішень⁷³⁷⁾;

4) трансмісійний підхід — ефективність управління грошово-кредитною системою оцінюється за емпіричним оцінюванням ефективності дії трансмісійного (передавального) механізму грошово-кредитної політики у розрізі його основних каналів (ланцюгів взаємозв’язаних макроекономічних змінних) — процентного, валютного, цін активів, очікувань суб’єктів ринку, монетарного тощо^[738]). Цей підхід застосовується безпосередньо центральними банками на практиці і базується на застосуванні емпіричних методів досліджень, моделювання та прогнозування;

5) цільовий підхід — ефективність управління грошово-кредитною системою характеризується відповідністю одержаних результатів поставленим цілям^[739]). У рамках цільового виділяють «вузький» та «широкий» підходи. Прибічники «вузького цільового підходу» досліджують ефективність управління грошово-кредитною системою шляхом оцінювання виконання центральними банками заявлених цілей щодо інфляції у короткостроковому і довгостроковому періодах. Такий підхід зумовлений тим, що на сьогодні цінова стабільність є метою не лише в країнах із режимом таргетування інфляції, айв багатьох інших країнах — США, Білорусі, Казахстані, Киргизстані, Молдові, тощо^[740]).

Отже, вищезазначені підходи, на нашу думку, носять суб’єктивний характер, а критерії оцінювання є розмитими, що дозволяє приховати реальні результати. Саме тому вважаємо необхідним виокремити деякі критерії, які за допомогою розрахунків дають можливість оцінити ефективність управління кредитною системою. До таких, відповідно до нашої точки зору, необхідно віднести такі:

- підрахунок рівня інфляції. У загальному розумінні під інфляцією розуміємо процес знецінення грошей. В економічній літературі зазначається, що інфляція зовні виявляється в зростанні цін на товари і тарифів на послуги, у падінні валютного курсу національних грошей, у поглибленні товарного дефіциту. Усі ці явища є проявом знецінення грошей, незалежно від причинно- наслідкових зв’язків між грошима і товарами на ринку^[741]). Зауважимо, що пріоритетною метою управління грошово-кредитною системою є досягнення та підтримка цінової стабільності в державі, головним критерієм чого розглядається досягнення та підтримання в середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін у межах 3-5 % на рік^[742]). Отже, зазначений критерій дозволяє оцінити цінову стабільність, а також успішність проведення грошово- кредитної політики в державі. Зрозуміло, що інколи держава, переслідуючи корисливі соціально-політичні цілі, намагається приховати реальний рівень інфляції, проте, незалежні експерти з легкістю можуть розрахувати зазначений показник;

- оцінювання рівня приросту монетарної бази. У цьому контексті розраховуються такі показники: індекс споживчих цін; монетарна база та темпи зростання до попереднього року; грошова маса та темпи її зростання відповідно до попереднього року; середній за період обмінний курс гривні за долар США. Зазначемо, що в теперішній час особливу увагу необхідно приділяти розрахунку саме останнього показника. Адже намагання Національного банку шляхом запровадження певних адміністративних заходів (а саме спроби обмежити обіг валют) призвели до виникнення паніки на валютному ринку, яка, в свою чергу, призвела до активізації «чорного ринку». Така ситуація сприяла множинності валютних курсів (розбіжність валютних курсів: офіційного, готівкового та міжбанківського; введено індикативний курс) та значній їх волатильності (статистичного показника, що характеризує тенденцію мінливості цін). Зазначений нами критерій дозволяє дати оцінювання стану фінансово-кредитної системи, а також дає можливість оцінити ефективність управління зазначеною сферою фінансової системи нашої країни.

Підсумовуючи вищезазначене, справедливо буде відмітити, що надання оцінювання ефективності управління фінансово-кредитною системою не може базуватися лише на якісних показниках. На нашу думку, обов’язковим є розрахунок і кількісних показників (що були вищезазначені), адже в цьому разі вони дають більш об’єктивне оцінювання стану не лише фінансово- кредитної системи України, але й ефективності управління нею, тобто такий розрахунок дозволяє:

- оцінити оперативність рішень, що приймаються керівниками держави і різних фінансових установ;

- оцінити правильність прийнятих рішень;

- надати оцінку їх професійній відповідності займаній посаді.

В останні роки особливого значення набуває такий важливий елемент фінансової системи країни як обов’язкове державне страхування. Обов’язкове державне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, які передбачають надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян на випадок хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них умов, через старість та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом виплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел^[743]). Обов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), у фізичних осіб та на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності; 2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (суб’єкти підприємницької діяльності). Наголосимо, що у науковій літературі не існує чітко визначених критеріїв оцінювання ефективності управління системою обов’язково соціального страхування. Проте, в контексті нашого дослідження заслуговує на увагу позиція М. О. Горної, відповідно до якої показниками, що характеризують загальноекономічні, демографічні та інші аспекти ефективності управління системою соціального страхування, як важливого елемента фінансової системи України, є^{[744] [745]:}

1) валовий внутрішній продукт із розрахунку на одну особу;

2) розмір мінімальної заробітної плати;

3) середньомісячна заробітна плата;

4) темпи зростання реального наявного доходу населення;

5) кількість застрахованих осіб у системі соціального страхування;

6) кількість постійного населення;

7) кількість економічно активного населення працездатного віку;

8) видатки державного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення;

9) страхові виплати;

10) доходи та витрати фондів соціального страхування.

Автор також зазначає, що наразі виконання обов’язків страховика буде якісним за умови, якщо: а) темп зростання страхових виплат буде не меншим, ніж темп зростання кількості застрахованих осіб; б) темп зростання кількості застрахованих осіб буде не меншим, ніж темп збільшення кількості працездатного населення; в) темп зростання кількості працездатного населення буде не меншим, ніж темп зростання кількості постійного населення; г) темп зростання кількості постійного населення буде не меншим, ніж темпи зростання решти складових ).

Підсумовуючи вищезазначене, хотілося б наголосити, що надання оцінювання ефективності управління системою соціального страхування України має важливе значення, зокрема: по-перше, на основі такого оцінювання існує можливість розробити ефективні та обґрунтовані рішення щодо подальшого управління та реформування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування; по-друге, на основі взаємозв’язку та динаміки змін окремих показників можна надати оцінювання якості функціонування страховиків, які надають населенню послуги у сфері соціального страхування. Також зазначимо, що якісне управління системою обов’язкового соціального страхування має важливе значення і для кожного громадянина зокрема, тому що це дозволяє забезпечити дотримання гарантій щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

І останніми необхідно розглянути критерії оцінювання ефективності управління фінансами суб’єктів господарювання. На нашу думку, цьому структурному елементу фінансової системи України необхідно приділити особливу увагу, адже від ефективної діяльності кожного окремо взятого підприємства значною мірою залежить фінансове благополуччя всієї країни. Показники оцінювання ефективності управління підприємством поділяються на кількісні та якісні. Кількісні показники визначаються шляхом розрахунку та застосовуються в оцінюванні таких складників ефективності управління як ефективність керуючої підсистеми управління та ефективність керованої підсистеми. Якісні показники отримують шляхом експертних оцінок, їх застосовують в оцінюванні ефективності організаційної культури в межах визначення ефективності керувальної підсистеми управління та в оцінюванні зовнішньої ефективності управління підприємством за всіма складниками^{[746] [747]).}

Зауважимо, що у науковій літературі не існує єдиного обґрунтованого підходу щодо визначення критеріїв оцінювання ефективності управління суб’єктом господарювання. Проте традиційним є підхід, відповідно до якого таке оцінювання ґрунтується на основі аналізу різних фінансових показників, таких як чистий прибуток, рентабельність інвестицій, ринкова вартість підприємства та ін. Окрім вищезазначених критеріїв оцінювання ефективності управління фінансами суб’єктів господарювання, на нашу думку, необхідно

додати й такі: оцінювання ефективності управлінського персоналу;

оцінювання ефективності організаційної структури управління; оцінювання ефективності технології управління; оцінювання ефективності організаційної культури; оцінювання ефективності управління операційною діяльністю; оцінювання ефективності управління персоналом; оцінювання ефективності управління фінансовою діяльністю; оцінювання ефективності управління маркетинговою діяльністю; оцінювання ефективності управління інноваційною діяльністю⁷⁴⁷).

У контексті цього питання заслуговує на увагу позиція В. Г. Кабанова, відповідно до якої система показників ефективності повинна^[748]): відображати витрати всіх видів ресурсів, споживаних підприємством; створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності проведення; стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві; забезпечити інформацією щодо ефективності проведення всі ланки управлінської ієрархії; виконувати критеріальну функцію, тобто для кожного з показників повинні бути визначені правила інтеграції їхніх значень^[749]).

Отже, надання оцінювання ефективності управління підприємством є складною діяльністю. Вивчаючи загальну ефективність управління підприємством, ми отримаємо ряд показників, одні з яких будуть виражатися числами, інші — словесними формулюваннями. Саме тому, для того щоб це оцінювання було обґрунтованим та об’єктивним, необхідно розглядати всі показники в сукупності, адже кожен із них тим чи іншим чином залежить один від одного. Проте доводиться констатувати, що оцінювання зазначених показників може бути корисним лише у тому разі, коли керівник має достатній рівень досвіду й кваліфікації в управлінні і може вловити напрямки, тенденції і зробити загальний висновок та прийняти необхідні, а головне — вчасні управлінські рішення.

Таким чином, підсумовуючи все вищезазначене, необхідно зауважити, що оцінювання ефективності управління фінансовою системою є складним багаторівневим процесом. Надаючи таке оцінювання, необхідно враховувати цілий ряд критеріїв, які доцільно застосовувати до різних структурних елементів фінансової системи України. Така необхідність зумовлена тим, що зазначена сфера суспільних відносин пронизує всі аспекти життя сучасної людини. Саме тому пропонуємо створити бальну систему оцінювання ефективності управління фінансовою системою. Тобто надаючи комплексне оцінювання кожному структурному елементу фінансової системи, у підсумку ставиться оцінка (наприклад, відповідний бал за ефективність управління бюджетом), а сукупність оцінок кожного елемента дає загальну оцінку ефективності управління фінансовою системою. Такий підхід, на нашу думку, не лише дозволить комплексно оцінити стан фінансової системи України, а й створює можливість оцінити ефективність управління кожним структурним елементом окремо, що, в свою чергу, дозволяє більш гнучко та оперативно здійснювати управління та приймати відповідні рішення щодо напрямків вдосконалення якості управління фінансовою системою.