Висновки до розділу 4

1 Узагальнено досвід США, Канади, Великобританії, Федеративної

Республіки Німеччини, Франції у сфері управління фінансовою системою, на підставі цього зроблено висновок, що на сьогодні не існує ідеальної моделі механізму управління фінансовою сферою, кожна із них має як свої преваги, так і недоліки.

2 Аргументовано, що прагнучи створити високоякісний та високоефективний механізм управління національною фінансовою системою України в цілому, необхідно звернути увагу на позитивний досвід інших держав у сфері управління фінансовою системою та: а) активізувати участь законодавчої та судової влади у контролі за законністю у фінансовій сфері;

б) забезпечити високий рівень незалежності суб’єктів, що здійснюють контроль у фінансовій сфері, від політичного та будь-якого іншого впливу, тиску, що є абсолютно необхідною умовою законності та неупередженості їх діяльності, об’єктивність, доцільність та раціональність у роботі контролювальних суб’єктів повинні бути первинними щодо політичних переконань; в) здійснити чіткий розподіл завдань і функцій між суб’єктами управління фінансовою сферою, при цьому у разі збільшення фінансової автономії регіонів особлива увага повинна приділятися розмежуванню компетенції центральних і регіональних відповідних органів влади;

в) налагодити багаторівневі дієві координаційні зв’язки, які б дозволяли різним суб’єктам управління фінансовою сферою не лише узгоджувати свої дії між собою, але й контролювати діяльність один одного; г) активізувати залучення інститутів громадянського суспільства до здійснення фінансового контролю; ґ) забезпечити максимально високий рівень прозорості, відкритості та зрозумілості діяльності суб’єктів фінансового управління; д) забезпечити високий рівень правової та професійної культури посадових осіб, що здійснюють управління у фінансовій сфері.

3 Із метою оптимізації системи суб’єктів управління фінансовою системою в Україні обґрунтована необхідність збільшення та, відповідно, зменшення кількості суб’єктів контролю з подальшим створенням суб’єкта- мегарегулятора національного фінансового ринку, при цьому цей суб’єкт повинен: по-перше, мати під час здійснення своїх повноважень достатній рівень незалежності від інших державно-владних суб’єктів, а по-друге, бути підзвітним як Уряду, так і Парламенту. Акцентовано увагу, що запровадження мегарегулятора фінансового ринку — досить складний та багатоетапний процес, для ефективної реалізації якого необхідна підготовка відповідного нормативно-правового, організаційного та іншого підґрунтя, крім того, сам стан фінансової сфери повинен об’єктивно обумовлювати необхідність створення мегарегулятора.

4 Доведено, що основною проблемою взаємодії суб’єктів управління фінансовою сферою є фрагментарний та несистематичний характер її правового регулювання, адже на сьогодні існує ціла низка нормативно- правових актів, переважно підзаконного відомчого та міжвідомчого характеру, якими регламентуються основні організаційно-правові та процедурні аспекти взаємодії тих чи інших органів влади, що здійснюють управління фінансовою сферою.

5 Встановлено, що основною проблемою координації суб’єктів управління фінансовою сферою є те, що вона фактично не має належного правового підґрунтя, адже, як правило, у законодавстві лише закріплюється, що той чи інший суб’єкт здійснює координацію, втім, яким чином він її реалізує, у яких напрямках та формах, якими методами, в якому порядку — чинне законодавство детально та змістовно не регламентує.

6 Адміністративно-правову та методологічну базу взаємодії й координації суб’єктів управління фінансовою системою в Україні запропоновано вдосконалювати таким чином, щоб забезпечити їх комплексний, систематичний та системний характер, максимальний рівень інтеграції та комунікації суб’єктів управління у зазначеній сфері. Обґрунтовано, що основним координаційним центром у питанні управління фінансовою сферою України має стати Міністерство фінансів, яке повинно узгоджувати та спрямовувати діяльність інших загальнодержавних та регіональних органів влади у фінансовій галузі.

7 Під вдосконаленням адміністративного законодавства, яке визначає відповідальність за правопорушення у фінансовій сфері, запропоновано розуміти науково обґрунтовану форму розвитку правової системи, пов’язану з регулюванням зазначеної сфери суспільних відносин, а також практичної реалізації запропонованих поправок до чинного законодавства.

8 Під юридичною відповідальністю у сфері фінансів запропоновано розуміти чітко визначену міру покарання як юридичної, так і фізичної особи за порушення законодавства, що регулює відносини у фінансовій сфері, яка виявляється у формі застосування до правопорушника заходів державного примусу.

9 Констатовано, що адміністративне законодавство, яке визначає відповідальність за правопорушення у фінансовій сфері, має ряд певних недоліків, поява яких пов’язана з: а) неготовністю чинного законодавства до різких соціально-політичних змін, що відбулись у країні в останні декілька років; б) виникненням нових видів правопорушень у сфері фінансів;

в) необхідністю адаптувати законодавство про адміністративну відповідальність у сфері фінансів до європейських стандартів; г) недостатнім рівнем міри відповідальності порушника за правопорушення у сфері фінансів.

10 Виокремлено такі основні напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке визначає відповідальність за правопорушення у фінансовій сфері: а) вдосконалення та чітке закріплення на законодавчому рівні визначення ознак суб’єкта правопорушення у фінансовій сфері; б) систематизація адміністративного законодавства, яке визначає відповідальність за правопорушення у фінансовій сфері; в) підвищення суми штрафів за правопорушення у зазначеній сфері суспільних відносин.

11 Визначено, що ефективність управління фінансовою системою — це така організація діяльності фінансових служб держави, яка спрямована на

належне, результативне та дієве використання ними фінансових ресурсів держави, можливість залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

12 Запропоновано розглядати критерії оцінювання управління фінансовою системою залежно від ефективності управління окремо взятим структурним елементом, а саме: а) оцінювання ефективності управління бюджетом (саме від ефективності управління бюджетом значною мірою залежать благополуччя та комфорт життя кожної людини, яка проживає на території України. Зауважено, що надаючи оцінювання ефективності управління бюджетною системою, обов’язково необхідно не лише враховувати кількісні показники (суми надходжень до бюджету, витрати і т. д.), а потрібно звертати увагу і на якісні показники (наприклад, ефективність бюджетного контролю). Лише у такому разі можна буде надати чітке, комплексне оцінювання ефективності управління зазначеним структурним елементам фінансової системи України); б) оцінювання ефективності управління фінансами позабюджетних державних цільових фондів (розрахунок суми обов’язкових відрахувань юридичних і фізичних осіб до складу доходів фондів; розрахунок суми цільових бюджетних виплат, що включає в себе перерахування коштів Державного бюджету до фондів із метою фінансування визначених програм; розрахунок доходів, що одержують фонди від розміщення тимчасово вільних коштів у комерційних банках; розрахунок суми надходження, які одержують фонди у вигляді дивідендів і процентів, нарахованих на цінні папери та корпоративні права, придбані в попередні періоди, а також розрахунок коштів, які одержують фонди від продажу цінних паперів та корпоративних прав у процесі формування і використання інвестиційного портфеля фонду; розрахунок суми погашених позик, які надавалися фондом юридичним та фізичним особам у попередні періоди; розрахунок суми добровільних та благочинних внесків коштів юридичними і фізичними особами до фондів; розрахунок сум фінансових санкцій, які згідно 369

із законодавством застосовуються до осіб, що порушують умови здійснення обов’язкових зборів та платежів); в) оцінювання ефективності управління грошово-кредитною системою держави (розрахунок рівня інфляції (зазначений критерій дозволить оцінити цінову стабільність, а також успішність проведення грошово-кредитної політики в державі); оцінювання рівня приросту монетарної бази (цей критерій дозволить дати оцінювання стану фінансово-кредитної системи та надасть можливість оцінити ефективність управління зазначеною сферою фінансової системи нашої країни));

г) оцінювання ефективності обов’язкового державного страхування (по-перше, на основі такого оцінювання існує можливість розробити ефективні та обґрунтовані рішення щодо подальшого управління та реформування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування; по-друге, на основі взаємозв’язку та динаміки змін окремих показників можна надати оцінювання якості функціонування страховиків, які надають населенню послуги у сфері соціального страхування); ґ) оцінювання ефективності управління фінансами суб’єктів господарювання (таке оцінювання ґрунтується на основі аналізу різних фінансових показників, таких як чистий прибуток, рентабельність інвестицій, ринкова вартість підприємства та ін.).

13 Запропоновано запровадити бальну систему оцінювання ефективності управління фінансовою системою за всіма названими критеріями оцінювання, що не лише дозволить комплексно оцінити стан фінансової системи України, а й надасть можливість оцінити ефективність управління кожним структурним елементом окремо, що, в свою чергу, дозволить більш гнучко та оперативно здійснювати управління та приймати відповідні рішення щодо напрямків вдосконалення якості управління фінансовою системою.