Історія виникнення, розвитку та сучасний стан окремого криміналістичного вчення про використання даних інформаційних систем у розслідуванні злочинів

Перш ніж розпочати виклад зазначеного питання, зауважимо, що в цьому підрозділі ми не плануємо розглядати виникнення та розвиток криміналістичних обліків чи криміналістичної реєстрації в тому вигляді, як це пропонується в більшості підручників і посібників з указаної тематики.

Сьогодні ніхто не заперечуватиме, що практика боротьби зі злочинністю прямо пов’язана з розвитком юридичної науки. Наявність у працівника правоохоронних органів глибоких теоретичних знань, їх правильне використання при виконанні практичних завдань стає реальним підґрунтям для усвідомленого відпрацювання навичок і, відповідно, зростання рівня професіоналізму. Іншого й бути не може, адже наука криміналістика та практика розслідування злочинів взаємопов’язані, їх гармонія настає лише за умови глибокого взаємопроникнення. "Теоретичні та практичні криміналістичні знання, - стверджує В.Ю. Сокол, - тісно взаємопов’язані й підживлюють одне одного, незважаючи на те, що виконують самостійні гносеологічні й аксіологічні функції"¹. Г.О. Зорін доволі точно підмітив: "Знання, як відомо, здобуваються не просто заради знання, а заради практики, заради перетворення дійсності, яку ці знання відображають. Знання, а відповідно й теорія, - це засоби, необхідні умови успіху й проґресу в кожному виді соціальної практики, у діяльності кожної людини"^{[4] [5]}.

Досягнення теорії сучасної криміналістики важко переоцінити. Майже з усіх її розділів і більшості окремих учень існують фундаментальні теоретичні напра- цювання, визначено їх системи, окреслено напрями вдосконалення, сформовано термінологічний апарат, визначено основні поняття. Зрозуміло, що це сприяє не тільки розвитку теорії науки, а й удосконаленню практики боротьби зі злочинністю. Але й життя не стоїть на місці. Досягнення науково-технічного проґресу та наукової думки ініціюють розвиток науки, появу нових учень і вдосконалення існуючих. Як зауважує Є.П. Іщенко, "сучасний стан криміналістики потребує наукового осмислення, оскільки це дозволить не лише визначити досягнуті успіхи, але й указати на наявні недоробки, глибше розуміти тенденції її розвитку під впливом науково-технічного проґресу й інших чинни- ків"¹. Подібною є думка Д.В. Кіма: "Дійсно, сьогодні в криміналістиці все більше виявляються суперечності, що містяться не тільки у визначенні предмета науки, її методології, але й у категоріальному апараті..."^{[6] [7]}.

Підкреслюючи значущість теорії криміналістики, Р.С. Бєлкін говорить: ". будь-яка теорія виконує роль методу пізнання, саме вона вказує шляхи дослідження та визначає його мету"^[8].

Криміналістичні методики, технології та методичні рекомендації, призначені до впровадження в практичну діяльність або навчальний процес, повинні бути науково обґрунтованими й викладеними з використанням вивіреної наукової мови, терміни та поняття якої мають чіткі визначення, не містять недомовок, іносказань та алегорій. Лише за таких умов знання сприйматимуться адекватно. Із цього приводу А.В. Іщенко та С.В. Павлов зазначають, що "криміналістика, здійснюючи комунікативну функцію, повинна не просто обмежуватись "ін’єкціями" у практичну сферу певних порцій нової інформації. Вона повинна відповідати за те, щоб ця інформація була зрозумілою практикові, щоб вона ефективно засвоювалась"¹.

Отже, ще не можна сказати, що всі теоретичні здобутки науки викладені доступною, зрозумілою мовою, що для пояснення тих чи інших тверджень використовуються сталі, обґрунтовані терміни й поняття. Сьогодні ще в багатьох опублікованих роботах поняття формулюються недостатньо чітко, точно й обґрунтовано. "За останнє десятиріччя туманність викладу в роботах багатьох криміналістів набула значного поширення, і все це, відповідно, викликало справедливе обурення практичних працівників - споживачів наукової продукції"^[11], - говорить В.Ф. Статкус. Аналогічну думку з цього приводу висловлюють А.В. Колдін та О.О. Крестовніков: "Неоднозначність термінології, що використовується в навчальній, монографічній літературі та нормативних актах, суттєво ускладнює як підготовку юристів, так і їх професійну діяльність” !.

Мова науки, термінологія та понятійний апарат мають істотне значення як для розвитку науки криміналістики в цілому, так і для розвитку її складових та окремих учень і теорій. Передусім вимагають осмислення терміни, що введені в теорію і тривалий час використовуються, але не мають чіткого визначення.

Говорячи про термінологію в юридичних науках, В.Г. Лукашевич слушно зауважує, що впорядкування і внормування мови дисциплін правничого циклу та юридичної лексики науковців і практиків є актуальною науковою проблемою^{[12] [13]}. Безперечно, термінологія та мова науки сприяють правильному розумінню результатів наукових досліджень і рекомендацій. ”Суттє- вою характеристикою пояснення є використання наукового термінологічного інструментарію, у якому кожен термін, визначення несуть певне змістове навантаження.

Водночас, незважаючи на доволі високий рівень розвитку теорії сучасної вітчизняної криміналістики, слід підкреслити, що деяким її вченням тривалий час не приділялося достатньої уваги, і як наслідок їх теоретична база не відповідає вимогам сьогодення. "Методи... криміналістики та її галузі формуються стихійно, єдина система науки відсутня, а її зміст пасивно відображає прийоми дослідження речових доказів та проведення слідчих і розшукових дій, що склались у практичній діяльності”¹, - так характеризує криміналістику В.Я. Колдін. Дещо схоже висловлюється і О.Ф. Лу- бін: "Саме теоретико-методологічна відсталість криміналістики не дозволяє їй вийти на сучасний рівень наукових досліджень кримінальних технологій"^{[15] [16]}.

Одним з окремих учень, якому в теорії криміналістики приділялося недостатньо уваги, є вчення, де розглядаються проблеми використання в розслідуванні обліково-реєстраційних даних. І це не могло не відобразитися на його сучасному стані. Р.С. Бєлкін, характеризуючи розвиток учення про криміналістичну реєстрацію поступово у 80-х, потім у 90-х роках минулого сторіччя, відзначав: "Учення про криміналістичну реєстрацію належить до числа малорозроблених окремих криміналістичних теорій, хоча історично його елементи зародилися ще до консолідації криміналістичних знань у самостійну науку"^[17].

Проведений автором аналіз захищених дисертацій, пов’язаних із питаннями організації облікової діяльності та використанням даних інформаційних систем у розслідуванні, свідчить про те, що останніми роками вони все частіше привертають увагу вчених. Для наочності дані подаємо у вигляді таблиці.

Таблиця 1

Дані, наведені в таблиці, відображають і співвідношення уваги вчених до цієї проблеми, і, відповідно, рівень її розвитку в криміналістиці України. Як видно, внесок України представлено двома працями: В.І. Пашка "Наукові та методичні основи організації і використання експертно-криміналістичних обліків органів внутрішніх справ”¹ та К.І. Бєлякова "Удосконалення інформаційного забезпечення розслідування злочинів на базі АІЛС"^{[18] [19]}, які було створено більше ніж десять років тому. Слід також зазначити, що велика кількість указаних праць присвячена питанням функціонування тієї чи іншої категорії обліків у межах існуючої концепції, а питанням теоретичного характеру уваги приділяється мало. Також майже не висвітлюються питання використання інформації, що міститься в інформаційних системах, у розслідуванні злочинів. Винятком можна вважати докторську роботу С.А. Ялишева та кандидатську К.І. Бєлякова. Щоправда, поряд з цими працями деякі дисертаційні дослідження містять окремі підрозділи, у яких розглядаються питання, пов’язані з використанням облікової інформації. Але у зв’язку з фраґментарним висвітленням таких питань і тим, що вони є лише супутніми в тих працях, такі роботи ми до таблиці не заносили. Говорячи про ефективність використання даних криміналістичних обліків у розслідуванні, П.М. Заблоцький, Г.І. Курін і С.В. Гринченко справедливо підкреслюють, що "існуючі сьогодні проблеми з використанням криміналістичних обліків - наслідки недостатньої розробленості наукових положень криміналістичної реєстрації"^[20].

Останніми роками все частіше з’являються праці, у яких розглядаються питання, пов’язані з організацією обліків і використанням інформації, що в них міститься, у розслідуванні. Серед них можна назвати роботи російських учених С.А. Ялишева!, А.Є.

Незважаючи на спроби окремих учених вплинути на розвиток цього вчення, вищенаведені слова Р.С. Бєлкіна здебільшого справедливі й сьогодні. Недостатність фундаментальних теоретичних розроблень, присвячених забезпеченню розслідування інформацією, що міститься в масивах різноманітних інформаційних систем, навряд чи може позитивно вплинути як на розвиток теорії криміналістики в цілому, так і взагалі на практику боротьби зі злочинністю. На нашу думку, основні теоретичні положення цього вчення, його система, а відповідно, термінологія і понятійний апарат потребують перегляду з урахуванням досягнень науково-технічного проґресу, практики та теорії інформаційного забезпечення інших галузей, а також розвитку сучасної наукової думки загалом. Говорячи про теорію криміналістики, В.Я. Колдін підкреслює її велике значення для розвитку науки й удосконалення практики, наголошує на тому, що вона повинна працювати на випередження, складати умови для експериментальних і технічних розробок, цілеспрямованого наукового пошуку, ефективності наукових рекомендацій¹.

Зрозуміло, що звичайне перероблення окремого поняття або заміна термінології навряд чи буде корисною. Ми повною мірою усвідомлюємо та підтримуємо точку зору Р.С. Бєлкіна, який із цього приводу говорить: "Заміна існуючого терміна (термінів) новим уявляється дійсно виправданою тільки в тому випадку, якщо новий термін позначає нове визначення поняття, зміст якого змінився чи суттєво уточнений"^{[31] [32]}. При цьому зауважимо, що ми пропонуємо не просто перегляд існуючого вчення й удосконалення його понятійного апарату. Сутність нашого підходу полягає в теоретичному обґрунтуванні доцільності, можливості й особливостей використання в розслідуванні злочинів обліково-реєстраційних даних інформаційних систем незалежно від їх відомчої належності та прямого цільового призначення. Інакше кажучи, ідеться про розширення предмета вчення, про новий підхід до вчення. Теоретичні напрацювання, що складають основу усталеного в криміналістиці вчення про криміналістичну реєстрацію, повинні стати підґрунтям для подальшого розвитку вчення про використання облікової інформації в розслідуванні.

Такий процес доволі образно описали А. Ейнштейн та Л. Інфельд: "...Створення нової теорії не походить на злам старої комори та побудову на її місці хмарочосу. Воно радше схоже на сходження на висоту, яке відкриває нові широкі краєвиди, що показують несподівані зв’язки між нашою відправною точкою та її багатим довкіллям. Але точка, від якої ми відправились, існує і добре видна, хоча здається меншою і складає крихітну частину широкого ландшафту, що відкрився нашому зору"¹. З цього приводу доречно навести вислів Є.В. Ушакова: "Нова теорія запозичує в старої її «момент руху», вона виростає з її проблем, з її досягнень і, більшою мірою, з її невдач"^{[33] [34]}.

Знання про організацію криміналістичних обліків і використання їх інформації в розслідуванні, що утворюють основу окремого вчення про криміналістичну реєстрацію, стають однією зі складових нового вчення і, відповідно, посідають своє місце в його системі. "Успішно будувати новий світ ідей і знань можна, лише ретельно зберігаючи все дійсно справжнє, цінне, що виправдало себе в старих теоретичних концепціях"^[35], - говорять В.П. Кохановський, О.В. Золотухіна, Т.Г. Леш- кевич і Т.Б. Фатхі.

Виходячи з того, що вчення про використання обліково-реєстраційних даних в розслідуванні та його визначення існують тривалий період, доцільно коротко розглянути їх розвиток та еволюцію. Як уже зазначалося, криміналістична реєстрація виникла ще до консолідації криміналістичних знань у науку криміналістику. Не буде перебільшенням сказати, що впровадження облікової діяльності в практику боротьби зі злочинами було продиктоване необхідністю вдосконалення цієї практики за рахунок можливості багаторазового використання інформації про злочинців. Сама ж собою обліково-реєстраційна діяльність у суспільстві існувала задовго до використання цього досягнення людства у сфері боротьби зі злочинами. Як і значна кількість знань і методів, що використовуються криміналістикою та практикою боротьби зі злочинами, ідея реєстрації об’єктів, збирання, систематизації та опрацювання відповідної інформації про них була запозичена з інших сфер знань і практичної діяльності й уміло пристосована для вирішення завдань у сфері боротьби зі злочинами.

У дореволюційних¹ роботах з криміналістики окремого розділу, присвяченого використанню облікової інформації в розслідуванні, не існувало, а відповідно, не існувало й терміна, що його позначав. Хоча в роботі Ганса Гросса "Посібник для судових слідчих як система криміналістики"^{[36] [37]}, виданій російською мовою в 1908 році, в особливій частині у розділі А "Допоміжні для судового слідчого засоби" є підрозділи "Про антропометрію" та "Про дактилоскопію", у яких розглядаються основи обліку злочинців із використанням антропометричної та дактилоскопічної інформації.

У роботі "Основи кримінальної техніки” а саме в розділі "Установлення особи (ідентифікація) злочинця" С.М. Трєгубов розглядає особливості реєстрації осіб з використанням антропометрії, сигналетичної фотозйомки, словесного портрета та дактилоскопії, причому дактилоскопію він поділяє на три розділи: "Реєстраційна дактилоскопія", "Дактилоскопічне дослідження відбитків пальців" і "Пороскопія". У цій праці він високо оцінює значення обліку злочинців і здійснює спробу поєднати обліки в систему. На підтвердження наведемо цитату з указаної праці: "Як для встановлення особи злочинця, так і для з’ясування наявності в нього колишньої судимості в усіх культурних державах існують особливі реєстраційні бюро, у яких за тією чи іншою картковою системою реєструються всі засуджені та затримані через підозру в скоєнні злочину"¹. Це була одна з перших праць, де слово "реєстрація" використано як науковий термін.

Окремі питання, пов’язані з обґрунтуванням доцільності створення обліків злочинців за певними ознаками та властивостями, а також подій, привертали увагу багатьох учених кінця ХІХ - початку ХХ століття. Однією з перших таких праць слід уважати лист Г. Фолдса, опублікований у 1880 році в журналі "Nature", де він узагальнив свої практичні напрацювання з дактилоскопії та запропонував використовувати відбитки та сліди пальців рук у розкритті злочинів^{[38] [39]}. У подальшому на розвиток теорії дактилоскопічної реєстрації суттєво вплинули роботи Ф. Гальтона, Е. Генрі!, А. Вейнгарта^{[40] [41]}, Е. Локара^[42].

У Російській імперії, як стверджує В.М. Чисников^[43], "першою публікацією з дактилоскопії була стаття судового слідчого з особливо тяжких справ Гродненського окружного суду І.І. Гана "Дактилоскопія". Істотний внесок у розвиток теорії та практики використання облікової інформації в розслідуванні також зробили М.А. Жабчинський^[44], В.І. Лєбєдєв^[45], Г.М. Рудий^[46]. Після Жовтневої революції вийшли роботи П.С. Семенов- ського^[47], Б.М. Комаринця та ін.

В одному з перших післяреволюційних видань із криміналістики, яке було підготовлено І.М. Якимовим, у частині першій міститься розділ "Технічні способи реєстрації злочинців”, де автор виділяє два підрозділи: "Основні способи реєстрації” та "Допоміжна система реєстрації”¹. Тут І.М. Якимов також здійснив спробу описати існуючі системи реєстрації та систематизації обліків. Визначення ж поняття вчення не дається. Суттєво від наведеного не відрізнявся підхід і у викладі знань щодо обліково-реєстраційної діяльності в першому підручнику з криміналістики, що вийшов у 1935 році^{[48] [49]}, одним зі співавторів якого був І.М. Якимов.

У 1941 році за указаною проблематикою захищено дві дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: Д.П. Рассєйкін "Реєстрація злочинців у СРСР” та О.І. Князєв "Кримінальна реєстрація”. Ці роботи, по суті, дали зелене світло використанню словосполучення ”кримінальна реєстрація” як терміна для позначення вчення, яке об’єднувало в собі знання про організацію обліку злочинців та інших об’єктів, котрі мають значення для розкриття злочинів.

Одне з перших визначень поняття ”кримінальна реєстрація" дав М.В. Терзієв у "Настільній книзі слідчого", що вийшла у 1949 році: \'\'Кримінальна реєстрація являє собою систематизований документальний облік певних об’єктів, що мають криміналістичне значення, а також для довідкових цілей”^[50]. У цій книзі знання стосовно обліково-реєстраційної діяльності зведено в окремий розділ, який отримав назву ”Кримінальна реєстрація”. У ньому розглядаються окремі види обліків, їх особливості та система. Спираючись на розглянуте, можна сказати, що наприкінці сорокових років минулого сторіччя знання про використання обліково-реєстраційних даних специфічних обліків, призначенням яких було створення умов для розкриття злочинів, консолідувалися в окреме вчення, яке отримало назву "кримінальна реєстрація”.

Відтоді цей термін використовується практично в усіх підручниках і різних наукових виданнях. Так, у підручнику "Криміналістика” за загальною редакцією А.М. Васильєва, що вийшов у 1963 році, говориться: "Кримінальною реєстрацією називається спеціальна система обліку відомостей про осіб, що скоїли злочини, а також про деякі явища, предмети та сліди, пов’язані з подією злочину, з метою організованого використання цих відомостей для розслідування злочинів та їх попе- редження”¹. Це визначення дав Б.І. Шевченко, автор глави ”Кримінальна реєстрація”. У підручнику ж, що вийшов того самого року за загальною редакцією С.П. Мітрічева та М.П. Шаламова, М.В. Терзієв дає таке визначення: "Кримінальна реєстрація - це систематичний облік певних об’єктів і фактів, що інтересують органи боротьби зі злочинністю”^{[51] [52]}.

У главі ІХ \'\'Кримінальна реєстрація (криміналістичний облік)” підручника "Криміналістика” від 1968 року О.Ю. Пересункін пише: \'\'Кримінальна реєстрація являє собою науково обґрунтовану систему обліку окремих об’єктів за характерними їх ознаками”¹. Але в підручнику 1969 року він пропонує під кримінальною реєстрацією розуміти "сукупність різноманітних видів обліку певних об’єктів, які потрапили до сфери кримінального процесу чи оперативної діяльності об’єктів, що здійснюються шляхом фіксації та зосередження даних, які характеризують ці об’єкти"^{[53] [54]}. Аналогічна назва для вчення використовується і в підручнику 1973 року, де А.І. Вінберг пише: "Кримінальна реєстрація (криміналістичний облік) - це облік об’єктів, що мають криміналістичне значення"^[55]. Виходячи з назви глави в цих підручниках, а потім і з поняття, котре визначив А.І. Вінберг, можна констатувати, що кримінальну реєстрацію автори ототожнюють з криміналістичним обліком. Тут уже явно простежуються проблеми термінології, яка у свою чергу спричиняє проблеми з визначенням поняття.

У підручнику "Радянська криміналістика", що вийшов українською мовою в 1973 році, ІХ розділ називається "Криміналістичний облік", а його визначення подається таким чином: "Криміналістичний облік - це наукова система реєстрації певних об’єктів і їх ідентифікаційних ознак для розкриття і запобігання злочинам, розшуку і впізнавання врахованих об’єктів"^[56]. Авторами цього розділу були О.Н. Колесніченко та Г.А. Матусовський.

У 1978 році в роботі "Курс радянської криміналістики. Т. 2. Окремі криміналістичні теорії" Р.С. Бєлкін, розглядаючи стан учення про криміналістичну реєстрацію, доходить висновку, що настав час змінити термін "кримінальна реєстрація" на "криміналістична реєстрація". Як арґумент він наводить необхідність показати криміналістичну природу вчення та належність його знань до криміналістичної теорії, а також відокремлення системи й результатів криміналістичної реєстрації від кримінальної статистики¹.

Відтоді в підручниках, наукових статтях дедалі частіше використовується термін "криміналістична реєстрація". Наведемо декілька визначень його понять з останніх видань. Сам Р.С. Бєлкін визначає криміналістичну реєстрацію як "систему криміналістичних обліків певних об’єктів - носіїв криміналістично значущої інформації, що використовується для розкриття, розслідування та попередження злочинів"^{[57] [58]}. Водночас в останньому підручнику він не дає ніякого конкретного визначення поняття криміналістичної реєстрації, а лише обмежується описом її ознак, призначення тощо, хоча перший параграф має конкретну назву "Поняття, зміст і правові засади криміналістичної реєстрації"^[59]. В.Є. Ре- шетніков говорить: "Криміналістична реєстрація - це науково обґрунтована система фіксації, накопичення й опрацювання криміналістично значущої інформації про злочини, осіб, що їх скоюють, про засоби та способи їх дій, яка використовується в попередженні розкритті та розслідуванні злочинів”¹. "Криміналістична реєстрація - це розділ криміналістичної техніки, який містить комплекс наукових положень й тих, що розроблюються на їх основі, методик і технічних засобів реєстрації, зосередження та використання інформації про об’єкти, які потрапляють до сфери процесуальної чи оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів із розкриття, розслідування й попередження злочинів"^{[60] [61]}. "Криміналістична реєстрація - це підрозділ криміналістики, що являє собою систему наукових положень і методик із реєстрації, зосередження та використання інформації про об’єкти, що потрапили до сфери оперативно-розшукової та кримінально-правової діяльності правоохоронних органів, з метою розкриття, розслідування й попередження злочинів"^[62]. В.А. Жбанков дає таке визначення: "Криміналістична реєстрація - науково обґрунтована інформаційна система довідкових, розшукових та інших криміналістичних обліків об’єктів - носіїв криміналістично значущої інформації, що використовується для розслідування, розкриття та попередження злочинів"^[63]. П.М. Заблоцький пише: "Криміналістична реєстрація, на нашу думку, становить систему матеріальних об’єктів, що складають картотеки, колекції та інші форми збереження реєстраційних відомостей, які відрізняються одне від одного даними, що обліковуються, способами та формами їх збирання й систематизації. Це система криміналістичних обліків окремих об’єктів - носіїв інформації, що використовується для розкриття, розслідування та попередження злочинів”¹.

Отже, до визначення поняття "криміналістична реєстрація” різні автори підходять із різних позицій. Одні розглядають її як "систему обліків”, інші - як науково обґрунтовану діяльність, а хтось уважає її розділом науки. Для розвитку науки такий підхід є проґресив- ним. Але чи можна таке сказати про дисципліну, яку доводиться вивчати студенту, котрий, по суті, не має уявлення про вказані напрями, а вбачає лише одну дефініцію, що наведена в тому підручнику, який йому рекомендовано? І що він відчуває, коли в іншому підручнику знаходить термін, який визначається з інших позицій?

Простеження ситуації з терміном, запропонованим Р.С. Бєлкіним, який, на його думку, повинен був стати відправною точкою для уніфікації термінології вчення та систематизації знань, навряд чи дає привід стверджувати, що він виправдав надії автора, але ж це не означає, що він не зробив позитивного внеску в розвиток учення. Багато вчених і сьогодні не використовують його. У низці видань, у тому числі й у підручниках, уживається термін ”кримінальна реєстрація” і знаходить своїх прихильників. У 1986 році Є.П. Іщенко та Є.І. Дєвіков його обирають для назви посібника, хоча визначення поняття "кримінальна реєстрація” посіб- ^[64] ник не містить¹. У підручнику "Криміналістика" за загальною редакцією І.Ф. Пантелєєва та М.О. Селіванова також використовується термін "кримінальна реєстрація”, яку М.О. Селіванов визначає так: "Кримінальна реєстрація являє собою систему обліку даних про осіб, предмети, інші об’єкти, що мають криміналістичне значення і використовуються в кримінальному процесі з метою з’ясування обставин подій, що розслідуються"^{[65] [66]}.

В.Ю. Шепітько послідовно, у підручнику (2001), в енциклопедичному словнику (2002), а також у курсі лекцій (2005) використовує термін "кримінальна реєстрація", який визначає так: "Кримінальна реєстрація - це цілеспрямований систематичний облік певних об’єктів для подальшого використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів, розшуку злочинців і речових доказів, з’ясуванні різноманітних обставин, які супроводять злочин"^[67].

Інші автори використовують термін "криміналістичні обліки". Так, автори навчального посібника з криміналістики І.В. Гора, А.В. Іщенко та В.А. Колесник використовують його в такому вигляді: "криміналістичний облік (криміналістична реєстрація)", по суті, підкреслюючи рівнозначність термінів. Наведемо й визначення, яке дають ці автори. На нашу думку, воно є досить вдалим безпосередньо для визначення криміналістичних обліків: "Криміналістичний облік - це науково обґрунтована система реєстрації, систематизації та зосередження об’єктів або інформації про них за їхніми ідентифікаційними ознаками з метою використання облікових даних для розкриття, розслідування злочинів та запобігання їм”¹. Такий термін, але в скориго- ваному вигляді ("криміналістичні обліки”), використовує і М.О. Корнієнко: "Криміналістичні обліки - це інформаційні системи, що функціонують у правоохоронних органах, які мають призначенням виконання завдань, покладених на них федеральним законодав- ством"^{[68] [69]}. Стосовно терміна скажемо: ми вважаємо його цілком прийнятним для визначення категорії обліків, що розглядаються, чого не можна сказати про визначення поняття. Не можна обмежувати криміналістичні обліки кордонами однієї держави, що випливає зі змісту визначення.

У 1990-х роках як наслідок поширення інформаційного підходу в теорії криміналістики та практиці розслідування, поряд із термінами, наведеними раніше, деякі вчені починають використовувати для визначення вчення та діяльності, пов’язаної з організацією функціонування указаних обліків і використанням інформації, що в них зосереджена, у розслідуванні, термін "інформаційно-довідкове забезпечення криміналістичної діяльності". Одним із перших його використав М.С. Польовий, назвавши главу в підручнику "Інформаційно-довідкове забезпечення криміналістичної ді-

яльності. Криміналістичні та допоміжні обліки”¹. Що ж до визначення поняття вчення або самої діяльності, яку було названо таким терміном, то вони в указаній праці відсутні. Проте тут М.С. Польовий визначає сутність криміналістичної реєстрації, криміналістичних обліків і банків допоміжної інформації. Л.Я. Драпкін і В.М. Карагодін підрозділ називають "Інформаційно- облікове забезпечення діяльності правоохоронних органів (кримінальна реєстрація)"^{[70] [71]}. Подібний термін, але в іншій редакції використовує для назви аналогічної глави М.П. Яблоков "Інформаційно-довідкове забезпечення криміналістичної діяльності - криміналістична реєстрація". Таким чином, він дає привід для рівнозначного сприйняття словосполучень "криміналістична реєстрація" та "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування". У подальшому така його думка знаходить підтвердження. Так, параграф перший він називає "Поняття, значення та система інформаційно- довідкового забезпечення - криміналістичної реєстрації", але ж, наводячи поняття, використовує термін "криміналістична реєстрація"^[72], а словосполучення "інформаційно-довідкове забезпечення" в дефініції не вживає. Аналогічний термін використовують автори підручника "Криміналістика" Д.М. Балашов, М.М. Балашов, С.В. Маліков. Вони теж параграф перший називають "Поняття, значення та система інформаційно- довідкового забезпечення - криміналістичної діяльнос- ті"^[73], але ніякого визначення поняття інформаційно- довідкового забезпечення не наводять. Такий самий термін для назви теми використовує М.Г. Шурухнов¹, а також вітчизняні автори В.В. Тіщенко, Л.І. Аркуша, В.М. Плахотіна^{[74] [75]}, В.В. Лисенко^[76], Л.В. Черечукіна^[77]. І так само, як і в попередніх працях, визначення поняття "інформаційно-довідкове забезпечення” ніде не подається. Майже всі зарубіжні й вітчизняні автори ототожнюють його з криміналістичною реєстрацією. У зв’язку з цим виникає питання: чим було ініційовано використання нового терміна, коли визначення його поняття не дається, а його цілком ототожнюють з існуючими, хоча він являє собою сполучення інших слів? Забігаючи наперед, скажемо, що термін, а відповідно, й поняття "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування" ширші за поняття "криміналістична реєстрація", "криміналістичні обліки" та "кримінальна реєстрація", а тому потребують окремої уваги. "Поняття - це мінімальна логічна форма представлення знань"^[78], - стверджує Є.В. Ушаков.

Аналізуючи еволюцію термінів, які являють собою словосполучення, протягом розвитку вчення можна помітити, що спочатку в ньому змінюється перше слово й зміни відображають тенденцію поступового розширення знань, які охоплюються реєстрацією. Та й слово "реєстрація" на етапі становлення облікової діяльності виражало здебільшого сутність діяльності, спрямованої на фіксацію у певних формах, на певних носіях відомостей про об’єкти. Головним напрямом роботи було створення обліків злочинців та інших об’єктів цієї категорії, тому саме реєстрація висувалася на передній план. Згадаємо, що в облікову діяльність із боротьби зі злочинами його було запроваджено саме з моменту появи перших обліків - реєстрів, картотек та ін. На момент формування обліків саме реєстрація об’єктів була одним із нагальних завдань. Стартувавши з реєстрації якоїсь окремої інформації (дактилоскопічної, антропометричної) про об’єкти, що підлягають обліку, з урахуванням об’єднання знань в окреме вчення починають користуватися й терміном, який є загальним для об’єктів, і виявляють, що таким саме і є їх зв’язок зі злочинною (кримінальною) діяльністю. Зазначимо, що основним об’єктом реєстрації виступає людина, яка скоїла злочин. Саме необхідність створення умов для ідентифікації злочинців, що приховували свої настановні дані, свого часу зумовила створення спочатку реєстрів, а потім обліків за власними ознаками. Яскравим прикладом цього можуть служити спогади А.Ф. Кошка, який говорить: "Не було для нього більшого задоволення, ніж зловити на брехні шахрая, що прикривається чужим ім’ям, і, порившись у запилених реєстрах, в антропологічних і дактилоскопічних позначках, довести безперечно якому-небудь Петрову, що він зовсім не Петров, а Карпов, такої-то губернії, повіту, волості та села, і має за собою стільки-то судимостей"¹. ^[79]

Лише таку функцію і був здатний виконувати бер- тильонаж. Дактилоскопія була значно проґресивнішою - вона надавала більше можливостей, основною з яких була ідентифікація злочинців за слідами рук, знайденими під час слідчих оглядів. З часом з’являються обліки об’єктів, які є предметами посягання, або тих, які злочинці використовують як засоби, що полегшують вчинення злочину. Як бачимо, майже всі об’єкти, які бралися на облік, мали безпосередні зв’язки зі злочинною, тобто кримінальною діяльністю. Саме це, на нашу думку, і стало головним арґументом на користь використання в терміні слова "кримінальна". Подібну думку висловлює В.О. Волинський, називаючи кримінальну реєстрацію попередницею криміналістичної¹ Тривалий період термін "кримінальна реєстрація" був основним для визначення вчення і використовувався в підручниках з криміналістики аж до середини 70-х років минулого сторіччя, а деякі вчені використовують його і сьогодні. На час становлення указаної системи обліків він відображав їх практичну сутність. Основною підставою внесення певної інформації про об’єкти матеріального світу чи події до криміналістичних інформаційних систем у більшості випадків є встановлення їх зв’язку зі злочинами та злочинною діяльністю. А розширення обліків категорією об’єктів, які хоч і не мають прямого відношення до вказаної діяльності, але можуть сприяти розкриттю злочинів, зумовило появу терміна "криміналістична реєстрація". Даючи зелене світло терміну "криміналістична реєстрація", Р.С. Бєлкін зауважував: "Акцент на криміналіс- ^[80] тичний характер реєстрації як криміналістичного інституту підкреслює її якісний, а не кількісний характер”¹. Тобто він звертав увагу на якісні зміни, що стались у вченні та діяльності.

В.О. Волинський говорить про зміну назви вчення таке: "Розкриваючи та розслідуючи злочини, наслідки, а інколи й обставини скоєння яких часто очевидні, правоохоронні органи змушені зосереджувати свої зусилля на встановленні та розшуку осіб, що їх скоїли. Саме це завдання свого часу зумовило виникнення так званої кримінальної реєстрації як попередниці криміналістичної реєстрації в її сучасному вигляді як своєрідної інформаційно-пошукової системи зі значною кількістю банків даних, якими є конкретні обліки"^{[81] [82]}.

Уведення в криміналістику таких термінів, як "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування", "інформаційно-довідкове забезпечення криміналістичної діяльності", у цілому на розвиток вчення суттєво не вплинуло. І насамперед тому, що їх уведення ніяким чином не обґрунтовувалося і ніяких визначень не пропонувалося. Вони не відображали ні кількісних, ні якісних змін у вченні та його предметі.

Більшість учених розглядали реєстрацію (кримінальну або криміналістичну) як діяльність, інші - як сукупність обліків, але були й такі, що визначали її як криміналістичне вчення, називаючи її розділом криміналістичної техніки. У підручниках реєстрація традиційно посідала місце останнього підрозділу криміналістичної техніки, але, наприклад, у підручнику за редакцією О.Г. Філіппова (2006) вона віднесена до четвертого розділу, який має назву "Організація розкриття та розслідування злочинів”. Треба зазначити, що сьогодні, незважаючи на те, що ціла низка визначень "криміналістичної реєстрації" указує як мету їх створення та функціонування створення умов для розслідування злочинів, саме питанням використання облікових даних у розслідуванні уваги приділяється мало. І правильно констатує О.Е. Волкова, що "питання використання при проведенні слідчих дій таких інформаційних масивів, як криміналістичні обліки довідкового призначення, у літературі ще не розглядалися"¹. Про систему криміналістичних обліків А.П. Алєнін говорить: "Складними для засвоєння студентами є питання щодо системи криміналістичних обліків. Це зумовлюється тим, що в криміналістичній літературі ці питання розглядаються з різних позицій"^{[83] [84]}.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку: на сьогодні ми маємо доволі громіздку сукупність (навряд чи можна її назвати системою) знань про реєстрацію інформації стосовно певних об’єктів, що має криміналістичне значення; про обліки, у яких вона зосереджується, та систему цих обліків; про можливості використання цієї інформації в розслідуванні, а також досить великий понятійний і термінологічний апарат. У цьому вченні навіть для його назви в аналогічному значенні (з несуттєвими поправками) як термін використовуються чотири різних словосполучення. Говорячи про ситуацію з термінологією та понятійним апаратом, яка на сьогодні склалась у вченні та діяльності з розслідування "комп’ютерних" злочинів, В.М. Черкасов справедливо відзначає: "Це створює зайві, причому штучні труднощі і для наукового процесу, і для навчального, і для впровадження наукових розробок у практику"¹. Те саме можна сказати і про вчення, яке ми розглядаємо.

Ще в 1987 році А.П. Алєнін зауважив: "І на цей час немає єдиного визначення даної галузі криміналістичної техніки"^{[85] [86]}.

Ми цілком підтримуємо і вважаємо своєчасним вислів Р.А. Усманова та О.О. Бєлякова, котрі в унісон думці Р.С. Бєлкіна щодо вчення, яку було наведено раніше, але вже у 2006 році, підкреслюють: "Безсумнівно, воно потребує подальшого розроблення, і вочевидь поки ще не може вважатися цілком усталеною теорією. Зокрема, досі немає єдиної думки відносно найменування цього вчення - кримінальна реєстрація, криміналістична реєстрація, криміналістичні обліки"^[87]. Аналогічну думку висловлюють М.А. Бурнашев та А.О. Милови- дова¹. Додамо до названих ще термін "інформаційно- довідкове забезпечення криміналістичної діяльності", який останніми роками також усе частіше використовується для позначення цього вчення. Чи можуть бути сприйнятими однозначно знання, які є продуктом такого вчення і призначаються для працівників практичних підрозділів або для викладання цієї теми в курсі криміналістики курсантам або студентам? Чи можуть бути вони підґрунтям для вдосконалення вчення? Як відповідь на перше питання наведемо дані опитування практичних працівників, яке провів В.П. Бахін. За його результатами було з’ясовано, що 67,4% слідчих МВС та 60% слідчих прокуратури (з числа опитаних) не можуть користуватися науковими рекомендаціями. Головною причиною цього є складність сприйняття їх змісту, пов’язана з манерою викладу матеріалу^{[88] [89]}. На друге питання відповідь однозначна: учення потребує суттєвого перегляду й удосконалення. На підтвердження цього також наведемо результати анкетування, яке автор проводив протягом 2005 - 2008 років. Відповідно до нього 732 (тобто 87,5%) з опитаних 834 працівників практичних підрозділів МВС України та Російської Федерації та 116 (65,1%) з 178 опитаних осіб науково-педагогічного персоналу кафедр криміналістики вищих навчальних закладів України та Російської Федерації вважають тему про організацію обліково-реєстраційної діяльності та використання облікових даних у розслідуванні однією з найскладніших для опанування та викладання.

Про стан інформаційно-довідкового забезпечення діяльності податкової міліції аналогічну думку висловлює В.В. Лисенко: "Проблема використання інформаційно-пошукових систем та в цілому інформаційно- довідкового забезпечення діяльності податкової міліції залишається майже не вивченою. Існують лише окремі публікації, які стосуються проблематики інформаційного забезпечення процесу виявлення та розслідування злочинів"^{[90] [91] [92].}

У цьому аспекті доречно зазначити, що останніми роками в науці дедалі частіше здійснюються спроби розглядати в межах указаного вчення і можливість використання в розслідуванні інформації з інформаційних систем, які належать іншим відомствам. На нашу думку, це той напрям, до якого науку криміналістику просто підвела сучасна практика розслідування злочинів, яка, не маючи надійних науково обґрунтованих рекомендацій, іде своїм (емпіричним) шляхом спроб і помилок. Необхідність використання в розслідуванні інформації з будь-яких інформаційних систем незалежно від їх відомчої належності та прямого призначення логічно випливає з того, що об’єктами будь-яких обліків виступають різноманітні об’єкти матеріального світу та події. Особливе місце серед них займають особи, які в процесі своєї життєвої діяльності стають об’єктами обліку в найрізноманітніших системах. Вони обліковуються за місцем народження, проживання та роботи як користувачі різноманітних засобів (зброї, автотранспорту тощо), випускники навчальних закладів і т.ін. Деякі стають об’єктами криміналістичних інформаційних систем. І в разі виявлення їх причетності до злочинної діяльності виникає необхідність у ретроспективному аналізі їх попереднього життя, причетності до тієї чи іншої організації, подій, наявності освіти, майна, придбання зброї та майна, перетинання кордону тощо. Стосовно боротьби з організованою злочинністю В.П. Бахін зазначає: "Крім спеціалізованих обліків МВС і СБУ є багато різних установ, де фіксуються найрізноманітніші акти та дії громадян (придбання нерухомості, укладення інших угод, які реєструються, придбання за кордоном автомобілів та їх реєстрація в ДАІ, закордонні поїздки, декларування доходів та ін.)"¹.

До недоліків теорії вчення, що розглядається, слід також віднести те, що, розглядаючи обліки за рівнем зосередження, виділяють тільки їх зосередження за вертикаллю (центральні, місцеві), а питання, пов’язані з зосередженням за горизонталлю, залежно від підрозділів (інформаційні центри, карний розшук, експертна служба), які ведуть обліки певної інформації про об’єкти, майже в жодному посібнику та підручнику не розглядаються. Це прямо свідчить про те, що однією з невирішених проблем теорії вчення є їх класифікація за зосередженням як за вертикаллю, так і за горизонталлю. ^[93]

Однією з перших праць, де рекомендується використовувати в розслідуванні інформацію з інформаційних систем некриміналістичного призначення, став довідник "Оперативно-довідкові, оперативно-розшуко- ві, криміналістичні й деякі інші обліки, які використовуються в ході розкриття та розслідування злочинів", підготовлений колективом авторів під загальним керівництвом О.А. Леві. У цьому довіднику розглядаються особливості пошуку та можливості використання в розслідуванні інформації про осіб, що міститься в інформаційних системах лікувальних установ Міністерства охорони здоров’я, а також у військових комісаріатах Міністерства оборони СРСР¹ До речі, до криміналістичних автори відносять лише обліки, які ведуться в експертно-криміналістичних підрозділах МВС. Останніми роками в підручниках із криміналістики та посібниках автори все частіше пропонують використовувати для встановлення різноманітних обставин у процесі розслідування дані з інформаційних систем некриміналістичного призначення незалежно від їх відомчої належності ^{[94] [95]}. Про це говорять на сторінках свого посібника

О.О. Бєляков та Р.А. Усманов¹. Л.Я. Драпкін у підручнику "Криміналістика" главу 15 називає "Система кримінальної реєстрації"^{[96] [97]}, при цьому поряд з криміналістичними розглядає й інші обліки МВС, насамперед ті, що здійснюють підрозділи інформаційних центрів. М.О. Кор- нієнко називає главу "Криміналістичні обліки", але пропонує до розгляду можливості використання інформації з будь-яких інформаційних систем МВС, а також Міністерства охорони здоров’я, Комітету з геології, Міністерства оборони та ін.^[98]. Таким чином, він, як і попередні автори, автоматично виходить за межі предмета "криміналістична реєстрація". Г.О. Шкляєва у 1999 році захищає дисертацію, присвячену особливостям використання інформації "криміналістично неупо- рядкованих банків даних"^[99], де розглядає саме можливість використання інформації з різних інформаційних систем МВС та інших відомств. Спроба надати їм "криміналістичної" спрямованості навіть у назві є доволі штучною, указані інформаційні системи ніякого відношення не мають ні до діяльності з розслідування, ні до науки криміналістики. Вони мають інше призначення, спрямовані на вирішення інших завдань. І хоча інформація з таких систем часто використовується у практичній діяльності з розслідування, вони виходять за межі предмета вчення "криміналістична реєстрація”. І навряд чи можна вигадати таку класифікацію, щоб вмістити їх у його межі. Рекомендації стосовно використання обліків інших установ у діяльності з розслідування дають і автори посібника "Практика кримінального розшуку": "У розшуковій діяльності можуть використовуватися обліки різних державних установ: військкоматів; органів РАГС; медичних установ і моргів; наркологічних диспансерів і психіатричних лікарень; кадрових апаратів підприємств, установ, організацій і навчальних закладів; готелів; органів соціального забезпечення, банків, страхових компаній, дитячих будинків та ін."¹. Розглядаючи проблеми інформаційно-довідкового забезпечення діяльності податкової міліції, В.В. Лисенко говорить: "Поряд з криміналістичними обліками, які традиційно ведуться підрозділами органів внутрішніх справ (слідотеки, картотеки, колекції тощо), у діяльності правоохоронних органів може використовуватись інформація, яка не пов’язана із подією злочину"^{[100] [101]}. "Заповнити гострий дефіцит інформації та активізувати слідчо-оперативну роботу з розкриття та розслідування злочинів, - стверджують Є.П. Іщенко та П.П. Іщенко, - можна за рахунок використання нових інформаційних технологій: шляхом своєчасного використання інформації, накопиченої в криміналістичних обліках, банках даних, інших відомчих обліках, узагальнення й аналізу відомостей з "відкритих" джерел, застосування додаткових інформаційних ресурсів інших власників, що потрапили в «орбіту» розслідування”¹. "Матеріали, що характеризують особу, містяться в архівах закладів освіти, у яких вона навчалась, а також в особовій справі за місцем роботи. Відомості про сімейний стан, склад сім\'ї містяться в облікових документах бюро реєстрації актів громадянського стану. Крім того, про осіб, що мешкають разом із нею, можна дізнатись з обліків ЖЕВ. Отримати дані про наявність засобів зв’язку можна, звернувшись до організації, що надає послуги телефонного та мобільного зв’язку"^{[102] [103]}, - говорить Р.А. Усманов. "Для того щоб довідатися, використовуються інформаційно-пошукові системи МВС, а також будь-яких інших державних установ і організацій"^[104], - говорять В.М. Мєшков і В.Л. Попов. У посібнику "Криміналістичне документознавство" також пропонується використовувати в процесі розслідування поряд з інформацією, що міститься в криміналістичних обліках, дані з інформаційних систем іншого призначення та відомчої належності^[105].

Аналогічний підхід використовують і поліцейські інших країн. Так, Е.М. Яковець за результатами аналізу в межах монографічного дослідження доходить висновку: "...кримінальна поліція зарубіжних країн використовує при утворенні АІПС не лише свою, вузькопро- фільну інформацію, але й дані інших служб і відомств, у тому числі тих, які не відносяться до правоохоронних органів"¹.

Про доцільність використання в розслідуванні інформації обліків з некриміналістичних інформаційних систем, а також про їх об’єднання з криміналістичними говорять О.Ф. Волинський та І.О. Тюніс: "У державі здійснюється реєстрація населення й актів його стану, яка відображає факти народження дитини, отримання освіти й паспорта, служби в збройних силах, укладення шлюбу, наявності в особи нерухомого майна, зброї, автомобіля тощо. Особливим випадком є криміналістична реєстрація злочинів та осіб, що їх скоїли, безвісти зниклих, загублених і викрадених номерних речей, документів тощо. Однак така інформація міститься в різних численних державних установах, за її допомогою вирішуються вузькослужбові завдання. Накопичення й опрацювання такої інформації в межах єдиної державної системи реєстрації населення ставить її на якісно новий рівень, зумовлює принципово нові можливості її використання в боротьбі зі злочинністю "^{[106] [107]}.

В одному з останніх підручників з криміналістики, що вийшов у 2008 році під загальною редакцією О.Ф. Волинського та В.П. Лаврова, глава 16 називається "Криміналістичні інформаційно-пошукові системи”¹. Така назва дещо перекликається з назвою "Криміналістичні обліки". Але автор глави О.Ф. Волинський пропонує до розгляду не тільки сучасні інформаційно- пошукові системи криміналістичного призначення, а й інші системи МВС. При цьому він визначає перспективи створення єдиних банків даних. Стосовно криміналістичного вчення, у якому ці питання розглядаються, автор нічого не говорить. Але він уже не використовує і термін "криміналістична" чи "кримінальна реєстрація".

Таким чином, можна дійти висновку, що практика розслідування злочинів не може обмежуватися використанням інформації лише з однієї категорії обліків - криміналістичних, хоч і створених безпосередньо для її забезпечення. Постійно виникає необхідність у використанні найрізноманітнішої інформації про об’єкти, які потрапляють до кола розслідування. У науці здійснюються спроби виправити таке становище - про це свідчить розширення предмета вчення в розглянутих останніх працях.

Як показує та сама практика, інформацію, що може стати в пригоді під час розслідування, можна знайти в будь-яких інформаційних системах незалежно від їх основного цільового призначення та відомчої належності. Свого часу "батько криміналістики" Ганс Гросс говорив: "Усякому криміналісту відомо, що судовому слідчому можуть стати у пригоді в його діяльності всі ^[108] знання без винятку, якими йому вдалося запастися раніше, і що кожна прогалина може дати себе відчути”¹. Додамо, що й сьогодні це твердження не втратило своєї актуальності.

Сказане вище дає підстави говорити про необхідність перегляду й удосконалення окремого криміналістичного вчення, у якому розглядаються питання про використання облікової інформації в розслідуванні злочинів. Причому насамперед перегляду підлягає його предмет, він уже не може обмежуватися лише криміналістичними обліками. Відповідно потребує перегляду і система вчення та його термінологічний апарат. Терміни, які використовуються для позначення вчення ("кримінальна” чи "криміналістична реєстрація”, модифікації типу "інформаційно-довідкове забезпечення - кримінальна реєстрація”), сьогодні вже не можуть бути прийнятними, вони звужують його предмет і деякою мірою стоять на заваді подальшому розвитку. Потрібен узагальнюючий термін, який би відбивав зміст учення, де мають розглядатись основи та принципи побудови будь-яких інформаційних систем незалежно від їх відомчої належності й основного призначення, а також тактичні особливості пошуку, отримання інформації з цих систем і використання її в розслідуванні. На нашу думку, таким терміном може бути "інформаційно- довідкове забезпечення розслідування злочинів” без будь-яких уточнень та обмежень. Саме в такому вигляді він реально розкриває зміст і завдання вчення. \'\'Обмеження понять, - говорить О.С. Кузнєцова, - здій- ^[109] снюється за рахунок додання до вихідного поняття однієї чи декількох ознак”¹.

Підбиваючи підсумки, можна констатувати, що серед завдань, які потребують вирішення, головними є: визначення предмета вказаного вчення; окреслення його поняття, а також інших понять, що є необхідним інструментарієм розвитку вчення; формування його системи; розроблення нових дефініцій, а також удосконалення існуючої термінології та понятійного апарату вчення; обґрунтування завдань наукового та прикладного характеру, вирішення яких на нього покладається; конкретизація форм обліків і з’ясування їх системи з виділенням зосередження як за вертикаллю, так і за горизонталлю; висвітлення питань про організаційно-правове забезпечення функціонування певних систем і правовий статус отриманої з них інформації; установлення тактичних особливостей отримання та використання облікової інформації в розслідуванні; окреслення перспектив розвитку вчення та систем інформаційного забезпечення розслідування, роль і місце автоматизованих інформаційних систем, перспективи їх інтеграції тощо.

При створенні криміналістичних методик розслідування злочинів питання про можливості отримання й використання даних з певних інформаційних систем повинні розглядатися з урахуванням складених типових слідчих ситуацій. На нашу думку, вони повинні зайняти своє конкретне місце в кожній криміналістичній методиці. Сьогодні це один із реальних резервів удосконалення криміналістичних методик розслідування. ^[110]

Не буде перебільшенням сказати, що будь-які прогалини в теорії криміналістики адекватно відбиваються у відповідній дисципліні та практичній діяльності з розслідування злочинів.

1.2.