Сучасний стан соціально-економічного розвитку малих міст

Малі міста (міста з чисельністю населення до 50 тис.) посідають особливе місце в історичнОму розвитку України. У них формувалася національна культура народу, вони є основою для створення великих виробничих і містобудівних комплексів.

Малі міста є найбільшою за кількісним складом групою міст. Значна частина їх - це адміністративні центри районів. 3 малими

містами безпосередньо пов’язане життя 22,4 млн міських та сільських жителів. Ці міста відіграють важливу роль у формуванні поселенської мережі та розвитку і розміщенні продуктивних сил України.

B Україні є 17 міст з чисельністй населення до 5 тис., 75 міст - від 5 до 10 тис., 161 місто - від 10 до 20 тис., 112 міст - від 20 до 50 тис. жителів.

За часткою населення, зайнятого в різних сферах економічної діяльності, можна виділити такі категорії малих міст:

• міста з переважно промисловими функціями;

• транспортні вузли;

• санаторно-курортні та рекреаційні центри;

• історичні, історико-архітектурні, культурні й туристичні центри;

• адміністративні центри районів;

• господарські центри місцевого значення;

• центри низових локальних систем розселення, що виконують функції з надання соціально-культурних, комунально-побутових та інших послуг населенню.

Найбільше в Україні малих міст, які за характером економічної діяльності є організаційно-господарськими та культурно-побутовими центрами місцевого значення (майже 50 % від загальної кількості міст).

Близько 25 % малих міст належать до категорії міст з відносно розвинутою економічною базою — це міста з переважно промисловими функціями. Головною ознакою віднесення малого міста до цієї групи є перевищення середнього по Україні рівня зайнятості населення в галузях матеріального виробництва. Значна частина цих міст — монофункціональні міста, галузями спеціалізації яких є гірничодобувна промисловість, енергетика, переробка сільськогосподарської сировини тощо.

індустріальні центри: вугледобування - 32 міста, добування рудної і нерудної сировини - 7, енергетики - 9, обробної промисловості - 27, хімічної і нафтопереробної промисловості - 6;

аграрно-індустріальні центри - 18;

транспортні центри - 9;

лікувально-оздоровчі центри - 2;

центр художніх промислів - 1.

Найгострішими загальними проблемами розвитку малих міст є:

- низький рівень соціального розвитку;

- відсутність матеріальної та фінансової бази, необхідної для надання якісних громадських та адміністративних послуг населенню;

- одностороння спеціалізація промислових комплексів, недостатня завантаженість потужностей підприємств інших галузей;

- низькі темпи будівництва житла, об’єктів соціальної інфраструктури;

- слабка диференційованість містоутворюючої бази, обмеженість вибору професій, нерозвиненість сфери обслуговування, що ускладнює ситуацію на ринку праці та породжує демографічні проблеми;

- недостатня розвиненість системи водо-, енерго-, теплопостачання та каналізаційних мереж;

- аварійний стан об’єктів систем водо-, енерго-, теплопостачання;

- незадовільний стан ресурсозбереження;

- незадовільний стан дорожнього господарства;

- низький рівень розвитку міської інфраструктури, сфери соціальних послуг, об’єктів культури;

- недостатній розвиток транспортних зв’язків із сільськими населеними пунктами в зоні впливу малого міста;

- низький рівень благоустрою, незадовільна ситуація із збиранням та знешкодженням твердих відходів;

- недостатній рівень професійно-кваліфікаційної підготовки управлінських кадрів;

- обмеженість можливостей населення в одержанні освітніх послуг.

За характером динаміки соціально-економічного розвитку малі міста поділяють на:

• міста, що інтенсивно розвиваються протягом останніх трьох років і мають позитивні показники зростання виробництва:

• міста, які слабо розвиваються (60 % міст);

• депресивні міста (33 %).

Порядок віднесення малих міст до категорії депресивних та механізм надання державної підтримки для їх розвитку запроваджується відповідно до законодавства.