10. Бюджет у регулюванні економічних і соціальних процесів у державі.
Бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів у ринкових умовах. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету.
Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов\'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку держави на відповідний рік.Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулюванню. Основними формами прямої участі є: бюджетне фінансування конкретних загальнодержавних структуроутворюючих інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету.
На потреби державного кредитування та його обсяги впливають різні фактори, що в кінцевому підсумку визначають міру ліквідності витрачених державою коштів.
Із погляду управління видатками головним елементом контракту є ціна поставки. Контракт може ґрунтуватися на фіксованій ціні, або його ціна складатиметься із собівартості та фіксованої надбавки, або бути проміжною. Останній тип ціни застосовується у так званих "стимулюючих" контрактах.
Важливим напрямком бюджетної політики щодо регулювання економічного розвитку є фінансове забезпечення агропромислового комплексу.
Актуальною є також проблема фінансування робіт із захисту земель, підвищення їхньої родючості.
Однак у кінцевому підсумку державні видатки не можна розглядати серед чинників, що найбільше впливають на відмінності в темпах зростання в різних країнах або ж у різні періоди часу в одній країні. Зовнішні чинники впливають щонайбільше, але причини відмінностей у темпах зростання до кінця ще не з\'ясовані.
Для здійснення програм переходу до ринкової економіки потрібні заходи, спрямовані як на стабілізацію, так і на структурну перебудову.
Іншим важливим напрямком удосконалення регулюючої ролі бюджету с регулювання соціальних процесів у державі. За умов переходу до активно дієвих соціальних орієнтирів економічних реформ він має ґрунтуватися на таких принципах: вдосконалення механізму планування соціального блоку статей державного бюджету на основі використання соціальних стандартів та нормативів і запровадження програмно-цільового методу реалізації соціальної політики; поетапного здійснення системи заходів, що мають забезпечити зростання частки доходів населення у структурі валового внутрішнього продукту; визначення шляхів поетапної реалізації права громадян на мінімальну заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, впорядкування заробітної плати в бюджетній сфері; розширення кола учасників на ринку державних Цінних паперів із метою збільшення неемісійних джерел фінансування бюджетного дефіциту.
Роль бюджету в регулюванні соціальних процесів у державі в кінцевому підсумку зводиться до того, як і кому слугуватимуть результати фінансової стабілізації — реальному поглибленню майнової диференціації населення чи більшою мірою формуванню рівномірного розподілу доходів, становленню середнього класу, який є запорукою стабільності в державі.
11. 3начення бюджетного регулювання в збалансуванні бюджетів різних рівнів.
Бюджетне регулювання представляє собою частковий перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів. Основними методами бюджетного регулювання є:
1) нормативи відрахувань бюджетів від регулюючих загальнодержавних податків і зборів (обов\'язкових платежів);
2) бюджетні дотації, субсидії і субвенції місцевим бюджетам нижчого рівня.
Бюджетне регулювання є складником бюджетного процесу.
Розмежування доходів і видатків між бюджетами є важливим елементом бюджетного устрою. Розмежування доходів може проводитись на основі двох методів. Перший – закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету.
Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їх потреб. При цьому всі доходи поділяються на закріплені і регулюючі.Розмежування видатків засновується на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних місцевих бюджетів – видатки регіонального значення. При цьому може застосовуватись два підходи: розподіл за територіальною ознакою (за місцем знаходження об\'єкта фінансування); розподіл, виходячи з відомчого підпорядкування (фінансування ведеться з бюджету того рівня, до якого відноситься орган управління, якому підпорядкований даний об\'єкт фінансування).
Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає виділення їх напрямів, видів та форм. За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяються на вертикальні – між бюджетами різних рівнів, і горизонтальні – між бюджетами одного рівня (в Україні тільки вертикальні). Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інструктивними документами; договірні – на підставі угоди між відповідними органами влади чи управління. Форми взаємовідносин: субсидіювання, вилучення коштів, взаємні розрахунки; бюджетні позички. Субсидіювання – це виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Види субсидіювання: дотації, субвенції. Вилучення коштів – передача коштів з бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. Взаємні розрахунки – передача коштів із одного бюджету до іншого у зв\'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджету. Бюджетні позички – тимчасова передача коштів з одного бюджету до іншого у зв\'язку з виникненням тимчасового касового розриву – не збігання у часі фінансування видатків і надходження доходів.