Сучасний стан ліквідності банківської системи України

Банківська ліквідність, як динамічний стан, характеризується постій­ними змінами. Ці зміни, що відбуваються у стані ліквідності банківської системи, мають зовнішні ознаки, основні з яких узагальнено в табл.

Слід зазначити, що в ринкових умовах неможливо зберегти достатній рівень ліквідності в усіх банках. Проте втрата ліквідності одного або кіль­кох банків ще не означає втрату ліквідності банківської системи країни. У цілому ліквідність банківської системи є складним явищем, яке визнача­ється сукупною ліквідністю банківських установ другого рівня й обумов­люється багатьма факторами внутрішнього та зовнішнього впливу на мік- ро- та макрорівні, що перебуває в постійній зміні та взаємозв’язку.

Зокрема, на мікрорівні дотримання банком належного рівня ліквіднос­ті залежить від таких основних чинників: відповідність структури активів і пасивів за строками та сумами; структури і стабільності депозитної бази; якість активів і достатність капіталу банку; стратегія управління ліквідніс­тю; репутація банку тощо.

за ринковою ціною. Відповідно до чинної нормативної бази на мікрорівні ліквідність банку є його здатністю забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов’ язань банку, а також строками і сумами інших джерел і напрямів використання коштів [61]. Нині в Україні в банківській системі спостері­гається накопичення швидкими темпами валютних і строкових дисбалан- сів, які проявляються у зростанні розривів (гепів) між обсягами залучених депозитів та наданих кредитів за строковістю та валютою платежу (табл.4.4).

hspace=0 vspace=0 align=center> Джерело: розраховано за даними Бюлетеня Національного банку України.

Зазначені дисбаланси свідчать про зростання ризиків ліквідності на мікрорівні через проведення банками високоризикованої кредитної полі­тики щодо надання довгострокових кредитів без наявності відповідних внутрішніх довгострокових кредитних ресурсів у необхідному обсязі та валюті платежу.

Нині найбільш загрозливими стали дисбаланси у відношенні довго­строкових депозитів і довгострокових кредитів в іноземній валюті. Цей по­

казник на початок вересня 2008 р. зменшився до 0,26 проти 0,51 у 2003 р. Це свідчить про тенденцію заміщення внутрішньої довгострокової ресурс­ної бази депозитного характеру в іноземній валюті іншими джерелами, на­самперед іноземними запозиченнями. Напрями руху останніх є найбільш непередбачуваними, особливо в умовах зростаючої нестабільності на між­народних фінансових ринках і фінансової кризи, що розгортається в Україні.

Тривожним симптомом негараздів у стані ліквідності банківської сис­теми є показник співвідношення строкових депозитів і кредитів, наданих суб’єктам економіки, який знизився з 0,53 у 2003 р. до 0,42 на початок ве­ресня 2008 р. Це свідчить про те, що на 58% кредитний портфель банків формується із внутрішніх ресурсів до запитання, які, як відомо, є нестабі­льним короткостроковим джерелом ресурсної бази банків, або ж з ресурс­них джерел, залучених з-за кордону. Для порівняння зазначимо, що стро­кові депозити, мобілізовані на внутрішньому ринку, покривають 78% бан­ківських кредитів у Вірменії, 63% - в Азербайджані, 71% - у Болгарії, 52% - у Грузії, 78% - у Киргизстані, 104% - у Македонії, 82% - у Молдо­ві, 52% - у Росії [20].

Розв’язання проблеми банківської ліквідності в аспекті усунення строко­вих та валютних дисбалансів між обсягами та строками депозитних та кре­дитних операцій банків потребує вжиття заходів з метою посилення банків­ського нагляду та удосконалення інструментів грошово-кредитної політики.

На макрорівні ліквідність банківської системи формується під впли­вом зовнішніх факторів загальноекономічного характеру, найважливіши­ми з яких в Україні є: динаміка коштів Уряду на рахунках у Національно­му банку України, інтервенції центрального банку на валютному ринку, динаміка готівки в касах банків та поза банками, результати використання Національним банком відповідних механізмів та інструментів регулюван­ня грошово-кредитного ринку в попередньому періоді.

Досліджуючи ліквідність банківської системи за рівнем залишків кош­тів на кореспондентських рахунках банків у Національному банку Украї­ни, слід зазначити, що банки у своєму розпорядженні мають значний об­сяг вільної ліквідності (кошти на коррахунках за виключенням коштів сформованих обов’язкових резервних вимог). Обсяг коштів вільної ліквід­ності мав тенденцію до зростання з жовтня 2006 року по листопад 2007 року. Як видно з рисунка 4.26 основними чинниками її зростання в зазначений період були зниження обов’язкових резервних вимог, рух ко­штів Уряду на Єдиному казначейському рахунку в НБУ та валютні інтер­венції (купівля іноземної валюти) Національного банку України. Останні проводилися з метою підтримання курсової стабільності за діючого режи­му прив’язки курсу гривні до долара США в умовах значного притоку іноземного капіталу в Україну.

Рис. 4.26. Динаміка кумулятивного впливу різних факторів на ліквідність банківської системи України у 2003-2008 рр. Джерело: побудовано за даними офіційного сайту Національного банку України [133].

Із листопада 2007 року вільна ліквідність банків значно знизилася, що було зумовлено багатьма об’єктивними факторами. Насамперед, на зни­ження вільної ліквідності вплинуло зменшення присутності на валютному ринку центрального банку через проведення операцій із купівлі іноземної валюти, а також підвищення вимог щодо обов’язкового резервування бан­ків. Так, з метою поступового обмеження економічними методами обсягів іноземних запозичень банків за кордоном та посилення привабливості проведення операцій у національній валюті до складу зобов’ язань банків, які підлягають обов’язковому резервуванню, було введено кошти, залуче­ні банками від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезиден- тів [180].

15,6 млрд. грн. до 5,5 млрд. грн.

Важливим чинником вилучення банківської ліквідності є готівка поза банками. Тенденція до стрімкого зростання цього показника свідчить про схильність суб’єктів ринку до збереження поза банками і тінізацію еконо­міки та потребує впровадження відповідних заходів детінізації економіки й фінансового поглиблення.

Особливої уваги потребує чинник залишку коштів Єдиного казначей­ського рахунку в Національному банку України. Єдиний казначейський рахунок використовується для обліку коштів уряду в Національному бан­ку України. Він забезпечує швидку мобілізацію коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства. Вплив цього чинника на банківську ліквідність виявляється у зменшенні обсягу поточних рахунків (коррахунків) банків у центральному банку при надход­женні коштів Уряду на рахунок в Національному банку України. І, навпа­ки, витрачання Урядом коштів призводить до збільшення коштів на рахун­ках банків, а відповідно й до збільшення їх ліквідності. Динаміка коштів уряду на рахунках у Національному банку України є найбільш непередба- чуваним чинником впливу на ліквідність банківської системи. Це пов’язано з тим, що прогнозовані фахівцями Державного казначейства об­сяги руху коштів на рахунках уряду доволі часто не збігаються із фактич­ними обсягами руху. Крім цього, через недосконалість бюджетного про­цесу має місце тенденція накопичення протягом року коштів на ЄКР із масовим їх витрачанням в кінці року, що позначається на зростанні над­лишкової ліквідності банківської системи та інфляційних тенденціях у країні.

Ураховуючи багатофакторність проблеми ліквідності та її роль у за­безпеченні стійкості всієї банківської системи, важливого значення набу­ває питання централізованого управління банківською ліквідністю, яке в Україні здійснюється Національним банком України під час реалізації грошово-кредитної політики. Управління ліквідністю - процес створення передумов, забезпечення та підтримання оптимального рівня ліквідності банку та банківської системи в цілому. Однією з таких передумов є нор­мативно-законодавча підтримка діяльності банків, що визначає такі рамки поведінки банків, які сприяють забезпеченню ліквідної та стійкої діяльно­сті банківської системи. Іншим аспектом регулювання ліквідності є конт­роль за діяльністю банків, який проводиться з метою забезпечення надій­ності та стійкості, що передбачає цілісний і безперервний нагляд за здійс­ненням банками своєї діяльності у відповідності з діючим законодавством та інструкціями наглядового органу.

Регулюванню ліквідності банківської системи передує аналіз поточно­го стану ліквідності, який здійснюється Національним банком України щоденно за такими складовими: обсяг коррахунків банків, вільна ліквід­

ність банківської системи (різниця між залишками на коррахунках банків та обсягом обов’язкових резервів) та чинники, що впливають на стан лік­відності банків. Регулювання ліквідності банківської системи здійснюєть­ся в межах монетарної політики Національного банку України в процесі регулювання грошово-кредитного ринку шляхом використання законодав­чо визначених механізмів та інструментів.

Як видно з рис. 4.26 сучасний стан ліквідності банківської системи характеризується вільною ліквідністю, складовою якої поряд з оптималь­ною, є і надлишкова. Значні обсяги вільної ліквідності українських банків зумовлені, на нашу думку, сукупною дією цілого ряду чинників. Зокрема, наявність великих залишків на кореспондентських рахунках банків у На­ціональному банку України пов’язана з:

- необхідністю проведення поточних платежів і недостатньо доскона­лою системою прогнозування в банках;

- недостатньо ефективним управлінням ліквідністю банків на мікрорівні;

- недостатньою стабільністю на фінансовому ринку та ризиком зміни ситуації, яка може зумовити втрату ліквідності;

- діючою грошово-кредитною політикою, орієнтованою на підтри­мання стабільності валютного курсу гривні у вузькому діапазоні, негатив­ним результатом якої є зростання грошової емісії головним чином через валютний канал.

За таких умов актуальним стає питання обґрунтування оптимального рівня вільної ліквідності та оптимального рівня ліквідності банківської системи в цілому, а також визначення критеріїв їх оцінки та методів про­гнозування на коротко- та довгострокову перспективу. Слід зазначити, що проблема оптимальної ліквідності банківської системи в теорії та в бан­ківській практиці залишається малодослідженою. Серед вітчизняних до­сліджень немає праць, в яких би порушувалась проблематика визначення оптимального рівня банківської ліквідності на макрорівні. Інші нечисленні результати дослідження оптимальної ліквідності банківської системи ґру­нтуються на спірних твердженнях, які не дозволяють розкрити її адекват­но практичним реаліям, а відповідно й використати в практичній роботі центрального банку для прогнозування та управління надлишковою лік­відністю банківської системи.

Враховуючи те, що оптимальний рівень ліквідності має забезпечити виконання банками обов’язкового рівня резервних вимог та усіх грошових зобов’ язань банківської системи, а також проведення операцій банків та нарощення їх обсягів відповідно до потреб розвитку економіки без ство­рення дисбалансів та загрози фінансовій стійкості банківської системи та розвитку інфляційних процесів в країні, кількісна оцінка та прогнозування оптимального рівня ліквідності банківської системи на коротко- та серед- ньострокову перспективу потребує урахування чинників, які визначають її

рівень. До основних чинників, що впливають на рівень оптимальної лік­відності належать:

1. Рівень активності банків, який визначається рівнем розвитку еко­номіки та потребами її кредитоспроможних суб’єктів. Критеріями оцінки банківської активності можуть бути приріст активних операцій банків. При визначенні оптимального рівня ліквідності банківської системи в зна­чення цього показника має бути закладено потенціал для нарощення актив­них операцій банків, адекватно до темпів зростання економіки за останні роки, та враховано необхідність досягнення запланованих показників зро­стання економіки в поточному році.

2. Сезонність банківської активності, яку визначає попит на гроші та банківські послуги від суб’єктів економіки. Наприклад, у літні місяці та на початку року закономірно спостерігається менша економічна активність суб’єктів економіки, тому обґрунтовано буде меншим показник оптима­льної ліквідності банківської системи, ніж в інші місяці року.

3. Динаміка коштів уряду на рахунках Національного банку України. Кошти уряду є найменш передбаченим фактором, який впливає на стан банківської ліквідності. Необхідність своєчасного та повного виконання зобов’язань банків за цими рахунками потребує врахування змін залишків за цим рахунком у складі показника оптимальної ліквідності.

4. Темпи приросту депозитних та інших зобов’язань банківської сис­теми, як бази формування обов’язкових резервних вимог. Особливої уваги потребує найменш передбачувана складова ресурсної бази із термінами виконання «на вимогу», яка потребує наявності «запасу» ліквідності у складі її «оптимальної» складової.

5. Ситуація з ліквідністю на міжбанківському ринку. За наявності надлишкової ліквідності на міжбанківському ринку банки можуть розра­ховувати на швидке залучення ліквідних коштів на ньому, що дозволяє підтримувати рівень оптимальної ліквідності на нижчому рівні.

4.3.3.