1. Характеристика дворівневої банківської системи України

приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків- кореспондентів, у таму числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них.

розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених, має право здійснювати такі операції та угоди:

операції з валютними цінностями;

емісію власних цінних паперів;

організацію купівлі та пролажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

надання гарантій і поручительств та інших зобов\'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

придбання права вимоги на виконання зобов\'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

лізинг;

послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу НБУ банки також мають право здійснювати такі операції:

здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних

осіб;

здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

з фінансовими ф\'ючерсами та опціонами;

довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

НБУ встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення «значених операцій, якщо:

рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам НБУ, що піл гверджується незалежним аудитором;

банк не є об\'єктом застосування заходів впливу;

банком подано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;

НБУ дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і вілповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.

НБУ має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимога щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності.

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду за своїми операціями.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших комерційних банків, тобто с дворівнева.

Національний банк України (перший рівень) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, який мас статутний капітал у розмірі 10 міньйонів гривень, що с державною власністю.

Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у окремих випадках також за рахунок Держбюджету України.

Сутність і призначення центрального банку конкретизуються в основних завданнях, які держава висуває перед банком, в функціях, які держава йому делегує та в операціях, які він здійснює центральний банк. Відповідно до Конституції України основною функцією НБУ с забезпечення стабільності грошової одиниці України. Тобто розуміння завдань НБУ як органу грошово-кредитного регулювання та інституту банківської системи слід пов\'язувати, з одного боку, з реалізацією основних стратегічних цілей регулювання (низькою інфляцією, економічним зростанням, високою зайнятістю), а з другого - з підтриманням стабільності і забезпеченням ефективного функціонування банківських установ країни.

В цілому Національний банк виконує такі основні завдання:

визначає та проводить грошово-кредитну політику;

монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій:

здійснює банківське регулювання га нагляд;

веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій

складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах;

здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами;

забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

організує інкасацію га перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право їх інкасації та перевезення;

реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції.

Зазначені конкретні завдання дозволяють здійснити економічну оцінку базових функцій центрального банку.

Рис. 2.1. Базові функції центрального банку країни

Функція емісії готівки га організації грошового обігу пов\'язана з монопольним правом центрального банку на випуск банкнот, які є єдиним «аконним платіжним засобом, обов\'язковим для приймання в оплату боргів

\' .\'Ьюбгоок О Г\'енеіис функцій центрального банку в ринкових умовах господарюванні. И Вісник НБУ -

2002 №7 -С 18-23

на території даної країни. Зосередження цієї функції в одному, уповноваженому на це кредитному інституті країни, сгало першоосновою діяльності центрального банку як такого у сучасному розумінні цього поняття.

Функція "банку банків" полягає у кредитно-розрахунковому обслуговуванні центральним банком усіх інших банківських установ країни. Зазначена функція передбачає діяльність центрального банку в ролі міжбанківського розрахункового центру та кредитора інших банківських установ. Річ у тім, шо центральні банки в більшості країн не вступають у безпосередні взаємовідносини з підприємствами, організаціями і населенням, а впливають на економічні процеси опосередковано через систему комерційних банків, здійснюючи відповідне обслуговування останніх. ІДе обслуговування передбачає застосування таких основних елементів функції "банку банків": зберігання резервів комерційних банків; надання їм короткострокових кредкгів для поповнення коштів, яких тимчасово не вистачає; організація міжбанківських розрахунків у загальнонаціональному масштабі; здійснення нагляду і контролю за банківською діяльністю.

Функція "банкіра уряду" полягає в організації центральним банком кредитно-розрахункового обслуговування урядових структур, а також у проведенні операцій, пов\'язаних із касовим виконанням державного бюджету, обслуговуванням державного боргу та зберіганням золотовалютних резервів країни. Зміст кредитно-розрахункового обслуговування держави визначається веденням центральним банком поточних рахунків уряду, а також наданням коротко- і довгострокових кредитів шляхом придбання державних цінних паперів або, як виняток, прямого кредитування бюджетних витрат.

Реалізація грошово-кредитної політики як функція центрального банку визначає, по сугі, його місце і роль у ринковій системі організації господарських процесів.

ЗО

мають кредитну природу, а Тх джерелом є кредитні операції банківської системи.

Попри важливість розглянутих функцій центрального банку, які формують своєрідний критеріальний рівень для оцінки розвитку верхнього рівня банківської системи та її відповідності ринковим умовам дворівневої організації діяльності кредитних установ країни, ці функції слід розглядати у розвитку.

Власне, із прийняттям у березні 1991 року Верховною Радою України Закону "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якого на базі Української республіканської контори Державного банку СРСР було утворено Національний банк України, у нашій державі започатковано функціонування центрального банку в ринковому розумінні цього поняття. Проте, на відміну від розвинутих країн, де з прийняттям законодавчих ?ктів про створення центральних банків відповідні функції остаточно закріплювалися за певним комерційним банком, який уже виконував їх раніше, або передавалися новоствореному інституту від інших банківських установ, в Україні для діяльності центрального банку необхідно було закладати нові підвалини, оскільки існуюча до того часу централізована кредитна сисгема, як і вся ішаново-керована економіка, не потребували наявності інституту з функціями, притаманними центратьннм банкам у країнах із ринковою формою господарювання.

Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції:

надас кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування НБУ та в порядку, що ним же визначається;

здійснює дисконтні операції з векселями і чеками;

купує та продає на вторинному ринку цінні папери згідно з законодавством України;

відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

зберігає, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені, пам\'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування:

розмішує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за міжнародною класифікацією відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;

приймає на зберігання та в управління державні цінні папери або інші цінності:

видає гарантії і поруки відповідно до положення, затвердженого Радою Національного банку;

веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків;

виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов\'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;

веде особові рахунки працівників Національного банку;

веде рахунки міжнародних організацій;

здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за рішенням суду.

Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Вищим керівним органом Національного банку е Рада Національного банку:

відповідно до загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді для інформування, здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики;

здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку країни та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;

затверджує Регламент Ради Національного банку України;

затверджує кошторис доходів та витрат НБУ та подає Верховній Раді та Кабінету Міністрів України (КМУ) до І вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Держбюджету України на наступний рік;

приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

визначає аудиторську компанію для проведення перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс НБУ, публікує його в офіційних друкованих засобах масової інформації;

затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;

затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях;

вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно:

методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики:

• окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;

політики курсоутворення та валютного регулювання;

розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;

" вдосконалення платіжної системи;

" інших питань, віднесених законом до компетенції Ради НБУ;

вносить рекомендації КМУ стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;

з метою забезпечення виконання Основних засад грошово- кредитної політики має право застосування вілкладального вето щодо рішень Правління Національного банку з питань:

а) диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності;

б) лімітів позабалансових зобов\'язань:

в) формування резервів, покриття фінансових ризиків;

г) порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;

д) мінімального розміру золотовалютних резервів;

е) з інших питань, віднесених до її компетенції.

Комерційні банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути (рис.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності та спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного тину. Банк набуває статусу

спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Рис 2.2. Види комерційній банків за спеціалізацією

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку, причому законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить Закону про банки і банківську

діяльність.

Банки можуть бути державними, коли сто відсотків статутного капіталу належать державі. Такий банк засновується за рішенням КМУ. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Уряд зобов\'язаний отримати позитивний висновок НБУ з приводу наміру заснування державного банку.

Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через відповідні органи управління.

Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів держави як акціонера державного банку та інші функції, визначені цим Законом.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органи управління кооперативних банків є такими ж як за інших форм власності.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімхчьного розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюсться НБУ. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) мас право одного голосу. Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Банки мають право створювати банківські об\'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Типи банківських об \'єднань

Таблиця 2.1\r\n Тил об\'єднання Характеристика\r\n1 2 3\r\n!1 Банківська корпорація юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків-учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю Банківська корпорація піддягає реєстрації у НБУ і заноситься до Державного реєстру банків Статутний капітал банківської корпорації повинен відповідати загальним вимогам НБУ щодо статутного капіталу новостворюваного комерційного банку Банки, шо увійшли до банківської корпорації, передають корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та забезпечують централізацію виконання окремих функцій\r\n2 Банківська холдингова група банківське об\'єднання, до складу якого входять виключно банки Материнському банку банківської холдингової групи має належати не метне SO відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками Дочірній банк не маг права володггн акціями материнського банку У разі, якшо дочірній банк набув право власності на акції материнського банку, він зобов\'язаний відчужити їх у місячний термін Банківські холдингові трупи дозволяється створювати лише за умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний банк труни додаткових організаційних функцій стосовно банків - членів групи, а також створення системи управління спільною діяльністю\r\nос

Банківське об\'єднання створюється за попередньою згодою раціонального банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

\r\n1 2 3\r\n3 Фінансова холдингова група мас складатися переважно або виключно з установ, що налають фінансові послуги, причому серед них мас бути щонайменше один банк, і материнська компанія мас бути фінансовою установою Материнській компанії маг належати більше S0 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи. Материнська компанія фінансової холдингової групи при здійсненні своєї діяльності з управління та координаті діяльності його членів на виконання законодавства і нормативно-правових актів НБУ має право встановлювати правила, що є обов\'язковими для членів фінансової холдингової групи\r\n

Висвітлюючи кількісну та структурну характеристику банків України, доцільно використати дані рис.2.3, де наведена ця інформація. У 2002 році кількість банків, внесених до Державного реєстру, зменшилася зі 189 до 182. Водночас збільшилася кількість діючих банків, які мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій, зі IS2 до 157.

? За станом на

01 01 2002

В За станом на

01 01 2003

Рис. 2.3. Кількість і структура банків України за формою власності1

Протягом 2002 року з Державного реєстру вилучено 12 банків, у тому числі 10-у зв\'язку з ліквідацією, 2 - в результаті реорганізації. Було

: Шлвлак О., Пушхарков В , Карчем Г. Фінансовий стан, тенденші га проб.іенн функціонування і розвитку Банків у 2002 році П Вісник НБУ. № 3 2003. - с 2.

Із них 136 банків - акціонерні товариства (у тому числі: 94 - відкриті, серед яких 2 банки державні; 42 — закриті), 21 банк - товариства з обмеженою відповідальністю. З іноземним капіталом створено 20 банків (12,7% від загальної кількості діючих банків), у тому числі 7 банків (4,5 %) зі 100-відсотковим іноземним капіталом.

зареєстровано 5 нових банків. Кількість філій за рік збільшилася з 1350 до 1401, що свідчить про розширення обсягу та видів банківським послуг і більшу їх доступність для клієнтів.

В 2002 році в стадії ліквідації перебували 24 банки (13,2% від загальної кількості банків, занесених до Державного реєстру), з них 11 ліквідуються за рішенням Національного банку України, 12 - господарських судів, 1 банк - за рішенням зборів акціонерів.

У 2002 році було прийнято рішення про ліквідацію І банку - АБ "ІНКО" (у 2001 р. - про ліквідацію 4 банків, у 2000 р. - 7).

У розрізі груп за обсягом активів банки розподілилися так.

До групи І (активи перевищують 1300 млн. грн.) входить 10 банків (6.4% від загальної кількості діючих банків), групи II (активи становлять понад 500 млн. грн.) - 12 (7,6% ), групи 111 (активи - понад 200 млн. грн.)- ^4 (21,7%), групи IV (активи менше 200 млн. грн.) - 101 банк (64.3%).

З вищенаведеного аналізу випливає, що сучасній банківській системі властиві процеси концентрації капіталів, які відбуваються у тих чи інших формах реорганізації фінансових установ.

Реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням НБУ. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення (рис. 2.4):

, •- \' І < < к, .r,j -- e - --¦ ¦ і

Форми реорганізації комерційних банків

^ ілиття

Приєднання

Поділ

означат припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передачу належних їм майна, кошів, прав та обов\'язків до банку-нрапоііаступника. який створюється у результаті ілиття

означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, койте, прав та обов\'гзків до іншого банку

означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, коштів, прав та обов\'язків у відповідних частинах до банків, які створюються внаслідок реорганізації цього банку шляхом поділ)

Виділення

означає перетворення банку як юридичної особи та передачу певноі частини належного йому майна, коштів, прав та обов\'язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації

Рис. 2.4. Форми реорганізації комерційних банків

Перетворення передбачає зміну організаційно-правової форми товариства.

Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови попереднього дозволу НБУ. Для одержання дозволу на реорганізацію необхідно подати заяву з доданням необхідного обгрунтування та розрахунків, які б засвідчували настання позитивних наслідків для вкладників та інших кредиторів банку.

НБУ не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, шо реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації, не буде відповідати вимогам щодо економічних нормативів його діяльності, порядку реєстрації банків, ліцензування тощо.

Примусова реорганізація здійснюється у разі істотної загрози платоспроможності банку.

Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, мас містити інформацію про:

угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;

призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;

призначення персонатьного складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);

призначення незалежного аудитора, кандидатура якого погоджена з НБУ;

строки проведення реорганізації;

склад правління (ради директорів) після реорганізації.

Реорганізація розпочинається після затвердження НБУ плану

реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для державної реєстрації нового банку або для реєстрації змін і доповнень до установчих документів існуючого банку.

Банк вважається реорганізованим з моменту внесення Національним банком України змін до Державного реєстру банків.

як