10.3. Характеристика та становлення грошової системи України.

Грошова система України, звичайно, є регульованою. Але за характером регулювання вона є перехідною від паперово–грошової, якою вона була в чистому вигляді протягом 1991–1993 рр. до системи кредитного обігу, від неринкової до ринкової, від закритої до відкритої.

За короткий строк, що минув після проголошення незалежності України, досягнуті помітні успіхи в просуванні національної валюти. Цьому сприяли істотні ринкові перетворення в економіці України – приватизація засобів виробництва, демонополізація економіки та лібералізація економічних відносин, зокрема, кредитних, валютних та зовнішньоекономічних відносин тощо. Активно розвивається грошовий ринок в усіх його складових – ринок грошей, валютний ринок, ринок цінних паперів, а також його інфраструктура: дворівнева банківська система, мережа небанківських фінансово–кредитних установ, валютна та фондова біржі. 3 кожним роком зменшується частка дефіциту державного бюджету, що покривається безпосередньо за рахунок кредитної емісії. Так, якщо у 1993 р. за рахунок кредитів НБУ було профінансовано 90% того дефіциту, то в 1995 р. – 72,9%, а в 1996 р. лише 37,2%. Ця тенденція забезпечена за рахунок не тільки поступового скорочення кредитної емісії, а й посилення перерозподілу їх на користь реальної економіки. Отже, не лише загальні процеси ринкової трансформації, а й конкретні статистичні дані свідчать про поступове набуття системою України кредитного характеру.

Становлення національної грошової одиниці, грошової системи, як і фінансової системи, по–справжньому почалося в Україні з 90–х рр., хоч товарно–грошові відносини на території сьогоднішньої України розвивалися паралельно з товарно–грошовими процесами Європи і Азії. Цьому сприяли внутрішньонаціональний і міжнаціональний розподіл праці, розвиток відповідних економічних і торгових зв’язків.

Національні гроші є не тільки засобом товарообмінних процесів, платежів, накопичення, але і обов’язковим атрибутом національно–державної системи.

У національній грошовій одиниці виражається стан системи виробництва, праці, розподілу, обміну, стан держави, управління і тому подібне. Як функціонує держава, як вона впливає на систему виробництва, так і національна грошова одиниця виражає себе у обігу.

Сучасні гроші в Україні мають свою передісторію. У Київській Русі в обігу були так звані кунні гроші хутра або шкіри хутрових тварин – куниці і білки. У ХІ–ХІІ ст. з розвитком торгових відносин в князівській Русі розвивається виготовлення металевих грошей у формі срібних зливків – гривні. Відомі київська гривня – шестикутний зливок і чернігівська гривня – ромбоподібний зливок. Обидві гривні містили по 196 грамів срібла, яке дорівнювало 7,5 одиниць кунних грошей. У XII ст. з’являється золота гривня, в якій містилося 4,4 грами золота, яке дорівнювало 50 одиницям кунних грошей. У кінці XIII ст. з’явився срібний зливок, який дорівнював половині срібної гривні, він отримав назву карбованець. З розпадом Київської Русі припинилося згортання національних грошових знаків.

У другий раз національні гроші з’являються з відродженням української державності на початку XX ст. Перші українські паперові гроші були випущені 24 грудня 1917 року як кредитні білети вартістю 100 карбованців на суму 53250 тисяч карбованців.

У березні 1918 р. Центральна Рада ухвалила закон про гривню як грошову одиницю Української Народної Республіки, про карбування монет і випуск державних кредитних білетів. Дві гривні дорівнювали одному карбованцю, а одна гривня – 100 крокам. За час правління Центральної Ради було випущено українських паперових грошей на суму 115626300 карбованців.

Після проголошення Акту про незалежність в Україні все ще були у обігу російські рублі. У Бішкеку (Киргизстан) відбулася зустріч глав держав СНД, на якій розглядався проект угоди про єдину грошову систему, грошово–кредитно–валютну політику держав, які зберегли рубль як законний платіжний засіб. Україна не схвалила угоди. Справа в тому, що по ряду причин, в тому числі об’єктивного характеру, наприклад, через високу вартість енергоносіїв, економіка України загалом втратила б конкурентоспроможність у межах СНД.

Про це свідчить хоч би той факт, що в Україні рівень середніх цін був вищим в порівнянні з іншими державами. Якщо Україна залишилася б у рублевій зоні, перед нею поставили б вимогу припинити будь–які самостійні кроки в сфері бюджетної, грошово–кредитної політики і оплати праці і на першому етапі підпорядкували б справу емісійно–кредитного регулювання Центральному банку Росії, на другому – міждержавному емісійному банку, який здійснював би регулювання єдиної грошової системи. Це означало б, що жодної позики своїм підприємствам Україна протягом 1992–1993 рр. уже не змогла б видати, і, як наслідок, розорення маси підприємств металургійної, вугільної та інших галузей промисловості, тобто всіх тих, які мають рівень витрат вище, ніж в інших республіках СНД.

Керівництву України стало зрозуміло, що альтернативи виходу з рублевої зони не було. Підписання угоди про єдину грошову систему призвело б до надзвичайно важких наслідків для економіки України, спричинило б подальше зниження і без того дуже низького життєвого рівня, різко загострило б соціально–політичне положення.

10 січня 1992 року в Україні почалася грошова реформа, в готівковому обігу з’явилася перехідна національна валюта “український карбованець” (купон). Його завданням було захистити споживчий ринок України від напливу російських рублів із Росії й інших країн СНД. У міждержавних розрахунках у межах СНД продовжували використовувати російський рубль, який негативно впливав на економіку України. Функціонування російського рубля паралельно з купоном продовжувалося до 12 листопада 1992 року. З цього дня спеціальним Указом Президента України функціонування рубля в грошовому обігу було припинено. Так завершився перший етап грошової реформи.

Однак позитивний потенціал купоно–карбованця себе практично вичерпав. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства – функцію накопичення. А без реалізації цієї функції не можна подолати кризу виробництва, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу.

Через затримку із введенням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

25 серпня 1996 року Президент України підписав Указ “Про грошову реформу в Україні”, згідно якого:

· з 2 вересня 1996 року в обіг вводилася національна валюта України гривня і її сота частина – копійка;

· в обіг були випущені банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і розмінна монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена;

· українські карбованці підлягали обміну на гривні (банкноти і розмінну монету) по курсу 100 000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн. українських карбованців обмінювалися на гривні готівкою, а більше за 100 млн. крб. зараховувалися на внески в банках з правом їх вільного використання в гривнях;

· з 2 по 16 вересня 1996 року на території у готівковому обігу функціонували гривня і український карбованець, який поступово вилучався з обігу;

· з 16 вересня 1996 року функціонування українського карбованця в готівковому обігу припинилося.

Єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня, таким чином, починається формування сучасної грошової системи України.

Із введенням в Україні в обіг національної грошової одиниці гривні починається період формування власної грошової системи. Грошова система – це форма організації грошового обігу, встановлена державним законодавством. Вона передбачає обіг готівки і здійснення безготівкових розрахунків в процесі обороту товарів, виробництва й надання послуг, здійснення різних платежів і тому подібне. Україні доводилося національну грошову систему створювати із самого початку, оскільки та, що до цього існувала, не була національною. Національна грошова система включає:

Ü назву грошової одиниці;

Ü міру цін;

Ü види державних грошових знаків;

Ü порядок емісії грошей;

Ü регламентацію безготівкового обороту;

Ü державні органи по регулюванню грошового обігу.

Особливе місце в грошовій системі займає Національний банк України (НБУ).

Національний банк України виконує ряд специфічних функцій:

Ä є емісійним центром країни, тобто в його обов’язок входять підготовка заходів і випуск державних банкнот;

Ä служить офіційним сховищем (скарбницею) золотовалютних ресурсів і інших скарбів країни;

Ä виступає “банком банків”, тобто здійснює операції тільки з банками, які входять у національну кредитну систему;

Ä представляє інтереси України в міжнародних валютно–фінансових організаціях;

Ä є центром регулювання кредитно–грошової сфери;

Ä виконує обов’язки “банку уряду”.

На відміну від інших банківських інститутів НБУ не ставить прибутковість метою своєї діяльності, він прагне до стабільності кредитно–грошовий сфери. НБУ є автономним державним інститутом, юридичною особою, він підлеглий законодавчому органу України і працює згідно з власним статутом.

Сьогодні однієї з головних напрямів діяльності НБ України і всієї банківської системи є робота з готівкою. Головними задачами її є проведення єдиної політики держави в галузі касових і емісійних операцій в установах НБ України, комерційних банків, методологічний напрям і аналіз організації касової роботи в банках, забезпечення готівкою потреб грошового обігу, організація інкасація, збереження і перевезення цінностей. НБУ займається дизайном грошових знаків, їх виготовленням, використанням грошей в звертанні, а також вилученням зношених паперових грошей для подальшої їх утилізації.

З метою регулювання готівкових операцій створені законодавча і нормативна бази. У 1994–1995 роках розроблені і затверджені Правлінням НБУ такі нормативні документи: Інструкція “По організації емісійно–касової роботи в установах банків України”, “Про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України”, “Порядок ведення касових операцій в народному господарстві України”. Разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки і Міністерством юстиції України були розроблені проекти Указів Президента України, направлені на скорочення готівкового обігу, встановлення фінансових санкцій за порушення діючих правил ведення операцій з готівкою.

Правління НБ України затвердило Програму комплексної автоматизації грошового обігу в Україні, яка направлена на введення сучасних банківських технологій.

22 березня 1994 року відбулося відкриття банкнотної фабрики Національного банку України. У світі з’явилося 68–е підприємство по виготовленню паперових грошей. Найбільш сучасне обладнання і новітні технології, які має банкнотна фабрика, створені за допомогою 77 іноземних фірм з 11 країн світу. Відтепер всі українські банкноти друкуються тільки на банкнотній фабриці, що зекономило нашій державі більше 10 млрд. доларів.

Другий етап грошової реформи, тобто введення в обіг національної грошової одиниці гривні, що почався 2 вересня 1996 р., свідчив про створення повноцінної національної фінансово–грошової системи.

Контрольні питання

1. Що таке грошова система?

2. Які складові елементи грошової системи? Їх визначення.

3. Що таке саморегульовані грошові системи та які історичні форми прояву цих систем?

4. До якого типу грошових систем відносяться біметалізм та монометалізм?

5. Які основні риси регульованих грошових систем?

6. Чим відрізняються відкриті та закриті грошові системи?

<< | >>

↑

Источник: Невідомий. ГРОШІ ТА КРЕДИТ. Курс лекцій. 0000

Еще по теме 10.3. Характеристика та становлення грошової системи України.:

- Биржевая деятельность - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги, кредит, банки - Кредитование - Основы финансов - Финансовая математика - Финансовое право - Финансовый менеджмент - Финансы и кредит -