Рівень - місто обласного значення
У ході обстеження проаналізовано стан фінансово-матеріальної бази 13-ти міст обласного значення дев’яти областей. Територіальна громада цих міст становить 2 350 тис. осіб (15 % наявного населення цього рівня адміністративно-територіальних одиниць).
Обстежено міста обласного значення з різним рівнем чисельності населення: м. Острог Рівненської області, м. Новогродівка Донецької області, м. Бердянськ Запорізької області, м. Стрий Львівської області, м. Львів, м. Запоріжжя.СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
Трудовіресурси. У містах обласного значення помітна тенденція до зниження чисельності населення, але нижчими темпами, ніж у малих містах, - на 0,3-6,5 % кожні п’ять років. Наявна тенденція до збільшення у всіх містах кількості пенсіонерів: на 0,5-4,2 % за п’ятиріччя. Кількість населення у працездатному віці (у відсотках до загального числа обстежених міст обласного значення) становить 45-65 % (загалом ця цифра скорочується на l,5-2,7 % кожні п’ять років).
Працюючі від загальної кількості населення у працездатному віці становлять 60-86 %, з них за межами міськради працюють від 7 до 24 %. Безробітних реєструється 0,9-3,6 % від фактичної їх кількості.
Економічний стан міст обласного значення. За останні два роки вимальовується тенденція до пожвавлення економічної діяльності на території більшості міст цього типу. Проте в містах з чисельністю населення менше 50 тис. і монофункціональною економікою відчуваються різкі коливання рівнів доходів у місцеві бюджети.
CTAH МАТЕРІАЛЬНОЇ БАЗИ
Стан комунальних підприємств, як показало обстеження, незадовільний. Основна причина - заборгованість населення і підприємств за надані житлово-комунальні послуги, особливо за теплопостачання. Bci міські комунальні підприємства, які постачають тепло, збиткові, обладнання застаріле і енергоємне, потребує значних капіталовкладень. Потребують заміни від 40 до 60 % мереж водо- і теплопостачання, водовідведення.
Реформування житлово-комунального господарства проводиться незадовільними темпами. Більшість міст обласного значення з населенням менше 100 тис. передали комунальні підприємства з теплопостачання та частково з водопостачання на утримання областей.Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що підвищення якості надання органами місцевого самоврядування усіх рівнів державних та соціальних послуг населенню на сучасному етапі можливе за умови розробки механізму врахування в розрахунках бюджетів адміністративно-територіальних одиниць коштів на забезпечення встановлених законодавством України гарантій та пільг окремим категоріям громадян у відповідності з їх розмірами, визначеними державними мінімальними соціальними нормативами.
Для наближення послуг до їх безпосередніх споживачів, підвищення їх якості слід розробити фінансові та інші критерії доцільності делегування окремих повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня на районний та обласний рівні. Доцільно визначити також механізм передачі комунальних об’єктів, закладів та підприємств на утримання з районних та обласних бюджетів, порядок розрахунків, який супроводжує таку передачу між територіальними громадами та цими органами місцевого самоврядування.
Одним із шляхів вирішення зазначених проблем може бути також укрупнення сільських громад, які не мають ніяких матеріальних засобів для розв’язання своїх господарських потреб, що дозволить на кращій ресурсній базі самостійно проводити окремі соціально-економічні заходи.
Зарубіжний досвід свідчить, що укрупнення територіальних громад повинно здійснюватися за ініціативою центральних органів виконавчої влади, тобто “згори”, підкріплене відповідною законодавчою базою. Приміром, у багатьох країнах у 60-70-ті роки XX ст. для підвищення економічної ефективності управління на місцях було проведено муніципальні реформи і зменшено кількість низових територіальних колективів за рахунок їх укрупнення. Так, у результаті реформи 1974 p. в Данії число комун скоротилося з 1388-ми до 275-ти. B Англії та Уельсі у 1972 p. кількість округів скоротилася з 1383-х до 402-x. У Швеції було зменшено кількість комун з 1037-ми до 278-ми одиниць.
Натомість там, де процес об’єднання здійснюється на добровільних засадах, він проходить надзвичайно повільно. У Нідерландах, наприклад, за 100 років кількість комун зменшилася з 1100 лише до 700, у Бельгії за період добровільного об’єднання (1961-1971 pp.) - з 2663-х до 2359-ти. A у Франції число комун навіть зростає.
5.6.