Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів: його поняття, зміст, система та місце в криміналістиці

Аналіз історичного аспекту розвитку та сучасного стану криміналістичного вчення, у якому розглядаються питання про отримання та використання облікової інформації в розслідуванні, по-перше, розкриває існуючу проблему, по-друге, потребує його перегляду й удосконалення.

Б. Фогараші говорить таке: "Подальший розвиток визначення має базуватися, з одного боку, на змінах у розвитку предмета, з іншого - на розвитку наших знань"^{[111] [112]}. Терміни "криміналістична реєстрація", запропонований свого часу Р.С. Бєлкіним, і "кримінальна реєстрація", який використовують деякі вчені й досі, не тільки не відповідають вимогам, котрі ставить практика до вчення, де повинні розглядатися питання щодо використання інформації з різноманітних інформаційних систем у розслідуванні, але й значно звужують його предмет. Поряд із цим, уживання одного терміна "реєстрація" у двох різних значеннях у межах одного вчення є некоректним. Як відомо, реєстрація - це діяльність з узяття на облік, занесення до списку (реєстру), складання списку!, тому вважаємо, що використовувати його треба у прямому значенні, тобто щодо відображення певної інформації про об’єкти обліку у відповідних облікових одиницях.

Сьогодні теорія, що існує, не відображає реального стану відносин із використання облікової інформації в розслідуванні, який склався в практичній діяльності, і, відповідно, потребує перегляду. "Зазвичай проблема виникає з установлення того, що між нашими знаннями існують якісь внутрішні суперечності"^{[113] [114]}, - говорить Л.О.

Як свідчать результати проведенного автором вивчення думки працівників оперативних підрозділів, слідчих та експертів України та Російської Федерації - тих, хто безпосередньо користується обліковою інформацією при проведенні слідчих дій, оперативно-роз- шукових заходів та експертиз (усього 834 особи), а також науково-педагогічного персоналу кафедр криміналістики та споріднених кафедр юридичних вищих навчальних закладів України та Російської Федерації (178 осіб), 624 особи з опитаних працівників (74,8%), та 121 особа з числа науково-педагогічного персоналу (68,7%) уважають некоректним використання слова "реєстрація" одночасно у двох різних значеннях на позначення вчення та для дій із відображення інформації в облікових документах.

"Визначення в науці, - говорить О.С. Кузнєцова, - зазвичай виступають як підсумки дослідження тієї чи іншої предметної сфери, являючи собою лаконічне, зручне для використання формування суті того, що досліджується, хоча дійсно повним визначенням предмета (предметної галузі) виступає вся наукова теорія, учення про нього. Якщо визначеннями в науках здебільшого завершуються дослідження, то виклад науки чи теорії починається з визначення їх поняття"¹. Тож уважаємо, що визначення поняття вчення, яке розглядається, та діяльності є одним із головних завдань цього підрозділу.

Говорячи про математичні поняття, Анрі Пуанкаре зазначає, що вони становлять цілі конструкції, складені за допомогою відносно простих понять. Він також підкреслює, що, сформулювавши визначення поняття, ^[116] йому необхідно дати назву, при цьому треба пояснити, якими алегоріями керувалися, обираючи назву¹ Така технологія цілком підходить до визначення понять і добору термінів для їх позначення в криміналістиці.

Спробуємо визначитися, яку інформацію повинна містити дефініція, щоб у стислій формі відображати сутність учення та діяльності, якої вона стосується. Визначення має як мінімум відображати інформацію про предмет учення та його завдання, а також напрями використання знань^[119], причому термін повинен бути інформативним і сприяти розумінню вчення та засвоєнню поняття. Як говорить Г.І. Рузавін, "логічно правильне оперування поняттями, точне визначення їх змісту й обсягу мають не тільки суто теоретичне, а й практичне значення"^[120]. Визначимось із сукупністю знань, що складають предмет розгляданого вчення. Раніше наведений аналіз змісту окремих розділів підручників, де розглядається вказане вчення та особливості використання облікової інформації в розслідуванні, а також інших видань дає підстави дійти висновку, що предметом цього вчення є криміналістичні обліки, процеси, пов’язані з їх організацією та функціонуванням, реєстрацією, систематизацією, зосередженням облікової інформації, а також можливість і напрями використання такої інформації в розслідуванні. Зазначимо, що в ньому йдеться лише про одну категорію обліків - криміналістичних, тобто тих, що спеціально створені з метою забезпечення умов для розслідування злочинів.

Тепер знову звернімося до результатів проведеного нами анкетування практичних і науково-педагогічних працівників. Ми поставили респондентам таке питання: "Як часто, на Вашу думку, виникає необхідність використовувати в процесі розслідування інформацію обліків паспортної служби?". З 1002 опитаних осіб 945 (94,4 %) відповіли, що майже в кожній справі. Така сама ситуація склалася з використанням даних інших некриміналістичних обліків у розслідуванні.

Наведемо приклад із практики.

При розслідуванні кримінальної справи щодо вбивства громадянина С. під підозрою опинився його родич В., мешканець одного з міст сусідньої Донецької області. Одним з останніх сеансів телефонного зв’язку, що був зафіксований у телефоні С., був виклик із телефону, який належить В. На допиті В. не заперечував, що розмовляв з родичем, але свою причетність до вбивства заперечував, посилаючись на алібі.

Тож спільні професійні дії оперативного працівника та слідчого, а також уміле використання отриманої інформації дозволили спростувати алібі В. і довести його причетність до вбивства.

Розсіювання інформації про об’єкти матеріального світу в різних системах є об’єктивним - кожен суб’єкт реєстрації має своє на меті й передусім дбає про ефективність функціонування тієї чи іншої установи або фірми. Більшість із них ведуть облік часу надання послуг, перебування на роботі, стан кадрового та матеріального забезпечення установи чи фірми тощо. Інформація про об’єкти в облікових документах відображається найрізноманітніша, і насамперед та, яка є необхідною для вирішення завдань, що стоять перед суб’єктом, котрий здійснює реєстрацію та облік певних об’єктів. І не випадково в процесі розслідування при вивченні об’єктів, їхніх характеристик, належності, переміщення, зв’язків з іншими об’єктами та подіями все частіше користуються даними різноманітних інформаційних систем. Кожна з цих систем, як правило, містить певну інформацію про об’єкт, але в сукупності це дає можливість отримати достатні дані для вирішення цілої низки завдань, що можуть виникнути перед слідчим у ході розслідування.

Безсумнівно, наведене свідчить про дисбаланс, який існує сьогодні між станом учення та вимогами практичної діяльності, і потребує теоретичного переосмислення. Стосовно необхідності підвищення рівня професійної підготовки працівників правоохоронних органів із зазначених питань наведемо висловлення В.П.

Говорячи про властивості інформації, О.Л. Голіци- на, М.В. Максимов та І.І. Попов підкреслюють, що її розсіювання ініціює необхідність посилення міжвідомчих зв’язків. Саме сучасний стан з розсіюванням інформації про різноманітні об’єкти матеріального світу і насамперед осіб, спонукає до її виявлення й отримання не тільки з баз даних, спеціалізованих для якоїсь галузі, але й з інших, навіть досить віддалених галузей ^{[121] [122]}.

Зауважимо, що різні вчені неодноразово здійснювали спроби розглянути можливості використання інформації з інформаційних систем некриміналістичного призначення. Про це ми говорили наприкінці попереднього підрозділу. Але питання про термінологію та розширення предмета вчення вони не торкалися. На нашу думку, знання про виявлення та використання інформації некриміналістичних обліків повинні зайняти своє місце в ученні. Утім, розширення предмета за рахунок нових знань у такому разі суттєво впливає на зміст учення і, відповідно, потребує визначення його поняття. Поряд із цим, потребує зміни й термін, який використовується на його позначення. У ньому вже не можуть використовуватися слова "спеціально утворені для надання умов у розслідуванні злочинів", тому що обліки некриміналістичного призначення створені з іншою метою. Та й для позначення вчення, а відповідно, і терміна слова "криміналістичний" або "кримінальний” уже не підходять - потрібен узагальнюючий термін, до якого б і "кримінальні", і "криміналістичні", і "некриміналістичні" відносились як складові частини до загального цілого. "Термін - слово чи словосполучення, що є назвою поняття і потребує визначення (дефініції), тимчасом як поняття представлено терміном та визначенням, які відображають суттєві ознаки поняття, дозволяють установити межі поняття та відрізнити це поняття від інших, пов’язаних із ним понять" ¹.

Як уже зазначалося в попередньому підрозділі, з наявних термінів, на нашу думку, найбільше підходить "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування".

"Під інформаційним забезпеченням у цілому розуміють обслуговування спеціалістів необхідною науковою, технічною та іншою інформацією, що здійснюється інформаційними службами й органами для її подальшого використання"^{[123] [124]}, - переконаний В.А. Єгоров. "Інформаційне забезпечення розглядають як загальний метод організації тієї чи іншої діяльності. Водночас це процес, пов’язаний з отриманням (збиранням), переробкою, використанням та збереженням інформації, яка відображає реальні явища, події, факти тощо"^[125], - говорить Є.Д. Лук’янчиков. Відносно загального "інформаційного забезпечення розслідування злочинів" "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів” являє собою його складову. Якщо інформаційне забезпечення розслідування вивчає діяльність із виявлення, опрацювання та використання в розслідуванні інформації, що може стати в пригоді, не обмежуючись джерелами, то в інформаційно-довідковому забезпеченні розглядаються можливості використання в розслідуванні лише одного з її різновидів - потенційної інформації, можна сказати, інформації з відкладеним попитом, тієї, що є результатом попередніх пізнань і складає масиви різноманітних інформаційних систем. Саме тому термін і містить уточнююче слово "довідкове”, яке звужує загальне поняття до рівня часткового. Одразу наголосимо, що використання слова "довідкове” в терміні, з одного боку, за своїм значенням не звужує вчення чи діяльність до відповідних меж, з іншого - таке словосполучення вже тривалий час використовується в криміналістиці, і деякі його недоліки ми сподіваємося компенсувати за рахунок змісту дефініції.

Безперечно, термін, так само, як і визначення поняття, не може повною мірою охопити всі ознаки вчення, але в ньому повинні знайти відображення головні ознаки вчення, які дозволять віднести його до якоїсь групи, а також відмежувати від подібних. Спробуємо далі проаналізувати пропонований термін. "Забезпечення” змістовно означає "постачання чого- небудь у необхідній кількості”¹. Уживання його в цьому контексті треба розуміти як діяльність з отримання інформації, що складає масиви інформаційних систем (обліків), та її впровадження (постачання) в процес ро- ^[126] зслідування з метою встановлення окремих фактів і обставин. Говорячи про інформаційне забезпечення як діяльність, треба зазначити, що поряд з інформацією воно охоплює також і специфіку її отримання та використання, потребу в методиках, науково-технічних засобах тощо. Здійснивши детальний аналіз термінів "забезпечення" та "інформаційне забезпечення", Є.Д. Лук’ян- чиков доходить такого висновку: "Таким чином, «забезпечення» припустимо розглядати в статиці як сукупність засобів, інструментів, що слугують вирішенню певних завдань, а також умов, які сприяють процесу їх вирішення, і в динаміці - як процес створення та подання зазначених вище засобів і умов"¹. Слово "розслідування" ми використовуємо в широкому розумінні, воно охоплює діяльність усіх суб’єктів розслідування^{[127] [128]} - слідчого, оперуповноваженого, експерта та ін., залучених до процесу.

Щодо змісту дефініції, то вона повинна містити інформацію про складові предмета та завдання, на вирішення яких спрямоване вчення. Для дефініції, тобто для визначення понять, зазвичай потрібним є визначення роду та видових відмінностей^[129].

Визначення поняття являє собою сполучення слів, що визначають його сутність через істотні ознаки, які дозволяють не тільки чітко відокремити це поняття від суміжних, а й відобразити його спільність з іншими поняттями. Визначення має на меті зафіксувати зміст терміна, його значення; воно повинне точно окреслювати межі поняття, що визначається терміном, і містити необхідні й достатні ознаки, по-перше, ті, які визначають його місце серед інших понять, і, по-друге, ті, що створюють його специфічність. Як справедливо відзначає Ю.М. Берновський, "у кожному визначенні поняття використовуються, як правило, терміни, які раніше визначені або відомі й не викликають сумніву в точності й відповідності їх змісту"¹.

Відомо, що в понятті вчення визначається його місце в науці, у теорії криміналістики. І хоча на сьогодні розглядане вчення перебуває в стадії формування, можна відверто сказати, що воно органічно пов’язане з більшістю тем криміналістики. Із цього приводу С.А. Ялишев слушно зауважує: "Криміналістична реєстрація дає "поживу для розуму" кожному розділу, кожній галузі криміналістики, а відповідно, усій криміналістиці в цілому"^{[130] [131]}.

Питання щодо особливостей тих чи інших об’єктів детально розглядаються в окремих підрозділах криміналістичної техніки: "криміналістичній трасології", "криміналістичному документознавстві", "криміналістичному зброєзнавстві", "криміналістичній габітоскопії" та ін. На нашу думку, їх доповнення питаннями про особливості обліку певної категорії об’єктів та інформації щодо них значно збагатить кожне конкретне вчення і надасть йому практичної спрямованості. Поряд із цим питанням використання даних, що міститься в інформаційних системах, доцільно приділяти увагу і при розгляді питань стосовно тактики проведення окремих слідчих дій, організації розслідування в цілому, відпрацюванні версій, а також при плануванні розслідування.

Особливе значення використання даних з інформаційних систем має для криміналістичних методик розслідування злочинів. Ми вважаємо, що сьогодні це один з реальних резервів їх удосконалення. Відповідно до кожної конкретної методики, залежно від виду злочину чи об’єктів, причетних до злочинної діяльності, треба розглядати й інформаційні системи як джерела інформації про них з урахуванням типових слідчих ситуацій. Наприклад, розглядаючи службові злочини, не можна не скористатись інформацією з обліків кадрової служби підприємства чи установи. Саме там зберігається інформація про освіту та кваліфікацію особи, її особова справа й облікова картка, у яких містяться відомості про накази про призначення на посаду, матеріальну відповідальність та ін., у тих самих підрозділах зберігаються й самі накази щодо особового складу. Це та інформація, без якої просто неможливо кваліфікувати злочин як службовий і, відповідно, його розслідувати. Така сама ситуація склалася з іншими категоріями злочинів, а відповідно, і з методиками. При цьому слід зазначити, що дані з одних інформаційних систем є обов’язковою для встановлення чи підтвердження обставин і фактів при розслідуванні майже всіх злочинів (перевірка на предмет наявності судимості за персональним оперативно-довідковим обліком), з інших - залежно від ситуації, що склалася. В одних випадках за криміналістичними обліками експертної служби (за наявності матеріально фіксованих слідів), в інших - за обліками підрозділів ДІТ, УІТ (у разі виявлення номерних речей, майна, що могли бути здобутими злочинним шляхом, невпізнаних трупів, зброї, вибухівки та ін.), а також різноманітна інформація про об’єкти за обліками інших підрозділів, у тому числі за межами системи МВС.

Ми підтримуємо точку зору Р.С. Бєлкіна, А.В. Іщен- ка й інших учених, які визнають учення, що розглядається, як окреме криміналістичне вчення чи теорію!. Тож пропонуємо таке визначення поняття окремого криміналістичного вчення "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів": інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів - це окреме криміналістичне вчення, предметом якого є знання про організацію та функціонування інформ.аційних систем незалежно від їх основного призначення та відомчої належності, порядок отримання облікової інформації та особливості її використання в розслідуванні.

Одразу зазначимо: коли у визначенні поняття ми говоримо про знання організації та функціонування інформаційних систем, ми не маємо на увазі досконале вивчення всієї сукупності обліків, що існує в суспільстві, узагалі це можливо. Тут ми розуміємо знання про принциповий устрій і функціонування цієї сукупності, узагальнюючу інформацію про устрій обліків та облікових систем. Водночас окремі види обліків, які ведуть підрозділи МВС (насамперед призначені для створення умов для розслідування злочинів (криміналістичних), потрібно розглянути детальніше. ^[132]

Слід зауважити, що інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів у криміналістиці доцільно розглядати в трьох взаємопов’язаних і взає- мозумовлених аспектах: 1) як окреме криміналістичне вчення, складову науки криміналістики, головним завданням якої є узагальнення практики, розроблення й удосконалення теорії вчення, передача результатів науково осмислених та обґрунтованих напрацювань і знань для впровадження у практичну діяльність з розслідування злочинів і навчальний процес; 2) як складову дисципліни криміналістики, призначенням якої є передача знань особам, які вивчають криміналістику; обсяг таких знань визначається програмами підготовки чи перепідготовки певної категорії майбутніх юристів і працівників практичних підрозділів і зумовлюється кваліфікаційними вимогами до них; 3) як практичну діяльність, пов’язану з отриманням та використанням інформації з інформаційних систем безпосередньо в розслідуванні злочинів.

У навчальному процесі підготовки юристів (і передусім для правоохоронних органів) знання з інформаційно-довідкового забезпечення розслідування студенти та курсанти отримують у ході вивчення дисципліни "Криміналістика". "Дисциплінарно організовані знання виникають у тому разі, коли всі накопичені знання розглядаються під кутом зору трансляції їх наступним поколінням. Для того, хто навчається, знання являють собою дисципліну, для того, хто навчає, - як доктрину"¹, - говорить В.П. Кохановський. Наука і дисципліна органічно взаємопов’язані, як слушно зауважує Є.В. Ушаков: "Наука, у свою чергу, підживлює систему ^[133] навчання як новими методами навчання, так і новими предметними знаннями, що складають зміст навчання"!.

У системі такої дисципліни, як криміналістика, знання з інформаційно-довідкового забезпечення розслідування, як правило, займають місце останньої теми розділу "Криміналістична техніка”. Утім, на нашу думку, раціональною є пропозиція О.Г. Філіппова, який пропонує розглядати їх в окремому розділі, якому він дає назву "Організація розкриття та розслідування злочинів"^{[134] [135]}. Він стверджує: "Проблема організації та використання криміналістичних обліків належить до загальних питань методики і повинна розглядатись у відповідному розділі"^[136]. М.О. Бурнашев та А.О. Миловидова також говорять: "Іншими словами, криміналістична реєстрація - галузь четвертого розділу криміналістичної науки "Криміналістичні питання організації розкриття та розслідування злочинів"; інформаційні масиви в їх речовому виразі; практична діяльність з реалізації завдань реєстрації"^[137].

Будучи прибічниками системи криміналістики, яка містить чотири розділи, ми пропонуємо інформаційно- довідкове забезпечення розслідування розглядати в розділі "Криміналістична тактика" в її загальних положеннях поряд із плануванням розслідування, ученнями про версії, слідчі ситуації та ін. До речі, у розділі "Криміналістична тактика” питання використання даних інформаційних систем при розслідуванні злочинів розглядаються в підручнику¹ за загальною редакцією В.Я. Колдіна. Саме виходячи з таких позицій ми й сформулювали визначення інформаційно-довідкового забезпечення як складової дисципліни криміналістики: інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів - це розділ криміналістичної тактики, у якому вивчаються призначення, особливості будови та функціонування інформ.аційних систем, тактика пошуку й отримання інформації з них, а також особливості її використання в розслідуванні злочинів.

При цьому в криміналістичних методиках питання щодо використання даних, отриманих з інформаційних систем, повинні знайти відображення виходячи з типових ситуацій і конкретних видів злочинів.

У практичній діяльності з розслідування злочинів знання та здобутки окремого криміналістичного вчення про інформаційно-довідкове забезпечення розслідування застосовуються в конкретному її напрямку, а саме для виявлення й отримання відповідної інформації про певні об’єкти з інформаційних систем, а також особливості її використання для вирішення конкретних завдань. Ми дійшли висновку, що воно має виглядати так: інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів - це діяльність суб’єктів розслідування, спрямована на пошук та одержання, а в необхідних випадках оновлення та коригування інформ,ації, ^[138] яка міститься в інформаційних системах незалежно від їх відомчої належності, з метою використання її в процесі розслідування злочинів.

Наводячи, таким чином, визначення поняття діяльності, ми не прагнули його обмеження існуючими методиками, нормативним уреґулюванням та ін. Саме тому вони й не містять додаткових висловів типу "уре- ґульована чинним законодавством", "ґрунтується на знаннях і практичному досвіді" тощо. Те саме можна сказати й про визначення окремого криміналістичного вчення та дисципліни. Зрозуміло, наведені дефініції не є чимось сталим, і ми допускаємо, що за наявності підстав у подальшому вони можуть бути вдосконалені, переформульовані. Як констатує Є.В. Ушаков, "зміст наукового знання відкритий для перегляду й уточнення, для поліпшення та подальших суттєвих новацій"¹.

Свого часу Р.С. Бєлкін окреслив основи системи окремого криміналістичного вчення про криміналістичну реєстрацію. Він говорив, що вчення про криміналістичну реєстрацію має містити понятійну частину вчення, класифікаційну та функціональну². Аналогічну думку висловлює і В.А. Жбанков³. Він уважає, що в понятійній частині вчення повинні розглядатися теоретичні основи вчення, поняття вчення, поняття та система криміналістичних обліків, мета й основні засади їх створення та функціонування, у класифікаційній - диференціація об’єктів реєстрації, форм обліку та ^{[139] [140] [141] способів реєстрації. Функціональна частина має становити основу практики функціонування інформаційних систем, організації та керування окремими їх видами від збирання інформації до її видачі адресатові.}

Зрозуміло, що протягом минулого часу на його розвиток суттєво вплинули здобутки теорії криміналістики та стан практики розслідування злочинів. Щодо пропонованої структури вчення можна сказати, що вона є цілком прийнятною. І, безсумнівно, запропоноване може бути покладено в основу системи криміналістичного вчення про інформаційно-довідкове забезпечення розслідування. Але зміст запропонованого потребує перегляду з урахуванням сучасних теоретичних напрацювань у цьому напрямі та вимог практики розслідування злочинів. Так, у понятійній частині вчення треба розглянути його предмет, поняття інформаційно-довідкового забезпечення розслідування як окремого криміналістичного вчення, як складової дисципліни криміналістики та практичної діяльності. Поряд із цим уточнення й удосконалення потребують існуючі поняття, терміни щодо нижчої підлеглості відносно вчення та системи обліків. При цьому необхідно розглянути принципи створення та функціонування інформаційних систем у суспільстві незалежно від їх відомчої належності, їх структуру, правові й організаційні засади їх створення та функціонування.

Класифікаційна частина вчення, на нашу думку, має охоплюватися понятійною, тобто ми не бачимо підстав виносити її окремо. Це випливає з тісного взаємозв’язку понять і класифікацій. Згадаємо, що, по суті, будь-яка класифікація явищ або матеріальних об’єктів, базується на класифікації понять. Водночас дати ґрунтовне визначення будь-якого поняття майже неможливо без урахування його місця відносно найближчих понять, зокрема тих, що є загальними відносно нього. Саме тому розглядати поняття окремо від класифікації недоцільно.

Функціональна частина вчення (поряд із запропонованим Р.С. Бєлкіним), на наше переконання, повинна включати тактичні особливості отримання інформації залежно від ситуації, що склалася, виду та належності інформаційної системи, а також особливості використання отриманих даних при вирішенні різноманітних завдань у процесі розслідування. Саме з позицій можливості використання облікової інформації в розслідуванні здійснює спробу розширити знання окремого вчення про криміналістичну реєстрацію С.А. Яли- шев, розглядаючи співвідношення криміналістичної реєстрації з криміналістичною характеристикою злочинів, зі слідчою ситуацією тощо¹.

Наведене дає підстави пропонувати дворівневу структуру окремого криміналістичного вчення про інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів, яке включає понятійну (з охопленням класифікаційної) та функціональну частини.

До понятійної частини можна віднести такі:

- загальні положення інформаційно-довідкового забезпечення розслідування, основні поняття вчення, сутність, зміст і значення облікової інформації, об’єкти обліку, їх класифікація;

- знання про організацію та структуру інформаційних систем, їх класифікацію та порядок формування, функції, завдання та роль обліково-реєстраційної діяльності в суспільстві; ^[142]

2006. - С. 96.

2007. - С. 632 - 662.

- знання про загальну структуру, організацію, функціонування та завдання обліків підрозділів і служб МВС, їх класифікацію, а також можливості використання такої інформації в розслідуванні;

- знання про структуру, завдання та місце криміналістичних обліків у загальній системі обліків МВС, їх класифікацію, порядок формування, поповнення та коригування інформаційних масивів;

- знання правових основ функціонування інформаційних систем і правового статусу облікової інформації в розслідуванні;

- знання сучасних напрямів удосконалення обліків та обліково-реєстраційних систем, сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій, їх ролі та значення в удосконаленні обліково-реєстраційної діяльності.

До функціональної частини належать:

- знання про особливості й тактику отримання інформації з окремих обліків та обліково-реєстраційних систем;

- знання про порядок поповнення масивів чинних інформаційних систем (і передусім криміналістичного призначення);

- знання про особливості використання облікової інформації при проведенні слідчих дій узагалі та за окремими видами злочинів.

Наведена система не є сталою, як і будь-який науковий здобуток, вона з часом може бути уточнена й удосконалена за наявності відповідних підстав і наукового обґрунтування.

Отже, ми проаналізували історичний аспект розвитку окремого криміналістичного вчення про криміналістичну реєстрацію та дійшли висновку, що на етапі

72

консолідації криміналістичних знань основною складовою терміна було слово "реєстрація". Це зумовлювалося тим, що саме реєстрація злочинців, а точніше, відбиття різноманітної інформації, що їх характеризувала, виносилося на передній план формування інформаційних систем. Спочатку до слова "реєстрація" додавалася назва тих властивостей чи діяльності, за якими й ставили на облік певну особу. Так з’явилися терміни "дактилоскопічна реєстрація", "антропологічна реєстрація" (бертильонаж), реєстрація за способами скоєння злочинів та ін. Узагальнення всіх цих видів реєстрації спричинило виникнення терміна "кримінальна реєстрація". Слово "кримінальна" підкреслювало походження, а точніше, зв’язок об’єктів, інформація стосовно яких складала масиви певних обліків, зі злочинною діяльністю.

Але інформації лише кримінального походження було недостатньо для вирішення деяких завдань, що стояли перед розслідуванням злочинів. Це ініціювало створення низки інших обліків, у яких ураховувалась інформація про об’єкти, які хоч і не пов’язані безпосередньо зі злочинами чи злочинною діяльністю, але сприяли їх розкриттю та розслідуванню. Зрозуміло, що окреме криміналістичне вчення за такого становища не могло вміщуватись у межі кримінальної реєстрації. І для його позначення стали використовувати новий термін, який, по суті, відображав якісні зміни у вченні, котрі привели до розширення його предмета. Таким став термін "криміналістична реєстрація". Згодом для позначення вчення ввійшов у вжиток термін "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування - криміналістична реєстрація". Поряд з указаними використовується термін "криміналістичні обліки" та ін.

Дослідивши сучасний стан учення, ми дійшли висновку, що сьогодні його ще не можна вважати сформованим. Воно є одним з найскладніших у криміналістиці. Особливої уваги потребує термінологія та понятійний апарат. При цьому запропоновано новий підхід до вчення: не з традиційних позицій (від створення певних криміналістичних обліків та особливостей використання їх даних у розслідуванні), а виходячи з потреб процесу розслідування в інформації, що може складати масиви будь-яких інформаційних систем незалежно від їх цільового призначення та відомчої належності.

Підґрунтям для цього є те, що діяльність із розслідування злочинів, як і злочинна діяльність, здійснюється в суспільстві, у якому кожен суб’єкт стає об’єктом обліку найрізноманітніших інформаційних систем. Необхідність з’ясування у справі різних обставин (дати народження чи перебування в певному місці, освіти та місця роботи, наявності дозволів, майна тощо) змушує суб’єктів розслідування звертатися до різноманітних інформаційних систем, із яких і можна отримати таку інформацію. При цьому суб’єкт уже не може обмежуватись інформацією, яка міститься в обліках, спеціально створених з метою складання умов для розкриття злочинів. Він звертається до інформаційних систем, які мають інше цільове призначення. Водночас така інформація набуває криміналістичного значення завдяки використанню її в процесі розслідування.

Таке становище, з одного боку, не змушує відмовлятися від учення про криміналістичну реєстрацію, але, з іншого - виникає необхідність у наданні майбутнім правоохоронцям знань про організацію облікової діяльності та функціонування інформаційних систем, які виходять за межі криміналістичних. Тобто, як і раніше, ідеться про необхідність розширення предмета вчення. Однак нове вчення не спростовує попереднє. Учення про криміналістичну реєстрацію органічно входить до його складу як один з основних елементів системи.

Ми навели думки вчених-криміналістів, працівників практичних підрозділів, науковців, філософів та ін., проаналізували поняття й термінологію вчення про криміналістичну реєстрацію. Спираючись на аналіз, дійшли висновку про необхідність розширення предмета вчення й запропонували такий термін для його позначення, як "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів”.

У розділі наводиться визначення поняття "інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів" як криміналістичного вчення, як складової дисципліни криміналістики, а також напряму практичної діяльності.

Ґрунтуючись на аналізі запропонованої Р.С. Бєлкі- ним системи окремого криміналістичного вчення про криміналістичну реєстрацію з урахуванням назрілих змін і вимог сьогодення, ми розробили систему окремого криміналістичного вчення про інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів.