Інформація в криміналістиці та діяльності з розслідування злочинів: терміни, сутність і співвідношення понять

Останніми роками інформаційні процеси дедалі глибше проникають у всі сфери людської діяльності. Не є винятком і сфера боротьби зі злочинністю та наука криміналістика. Усе частіше вчені-юристи для висвітлення різноманітних питань щодо вдосконалення діяльності з розслідування злочинів і вирішення наукових проблем використовують саме інформаційний підхід.

Учені-криміналісти все частіше звертаються до нього в ході розроблення окремих учень, пояснення механізму злочину, складання криміналістичних характеристик і встановлення взаємозв’язків її елементів, а також при вирішенні інших найрізноманітніших завдань. Саме інформаційний підхід дозволяє систематизувати й упорядковувати знання, складати вивірений, надійний понятійний і термінологічний апарат, проводити чіткі паралелі між різними частинами й теоретичними положеннями окремих учень у науці та складовими практичної діяльності, обґрунтовувати їх класифікації.

Безперечно, визначення основних понять має істотне значення й для розвитку самого інформаційного підходу в криміналістиці, тому на перше місце, відповідно, виходять поняття видів інформації, що складають його теоретичне підґрунтя. "Поняття - це найважливіший елемент людського мислення та найтонший інструмент пізнання”¹, - справедливо відзначає О.В.

Аналіз наукових робіт із цієї тематики свідчить, що майже всі автори починають розгляд будь-яких питань саме з вивчення й удосконалення поняття інформації, а також інформації, що використовується в розслідуванні, визначаючи її терміном, який, на їхню думку, найбільше підходить для цього. І це не випадково, адже такий підхід дозволяє визначити позиції автора, із яких він пропонує розгляд і вирішення проблеми. \'Поняття інформації разом з іншими науковими поняттями дозволяє глибше пізнати закони розвитку матеріального світу”^[148], - підкреслює Д.І. Сулейманов.

Ми вважаємо, що лише завдяки ретельному аналізу термінів і змісту понять можна визначитися з видами інформації, яка використовується в теорії криміналістики. І такий аналіз повинен ґрунтуватися на аналізі даних, які охоплюються вказаними поняттями, та завданнях, для вирішення яких ці дані було зібрано.

Передусім треба сказати, що розгляд поставленого питання доцільно починати з визначення позицій автора щодо загального поняття інформації. Ми поділяємо точку зору Н.І. Витовтової, яка говорить, що \'перед тим як приступати до формування особистих теоретичних положень, необхідно визначитися з тією методологічною основою, яка складатиме підґрунтя нової теорії"!.

Сьогодні ми досить часто використовуємо слово (термін) "інформація" у нашому повсякденному житті. Ми говоримо про наявність або відсутність інформації, про її отримання чи знищення, про її важливість, про достатність або недостатність, не замислюючись над ємністю терміна, над тим, що він означає. Інформація є базовим поняттям, яке можна пояснювати, уточнювати, але не можна однозначно визначити^{[149] [150]}. Узагалі поняття інформації є одним із дискусійних. У філософії існує дві концепції щодо його визначення: атрибутивна та функціональна^[151].

Інформація - це не те, що утворюється окремими об’єктами, а те, що отримується в процесі їх цілеспрямованого пізнання. Вона безпосередньо пов’язана з відображенням, причому не в усіх його формах, а лише у вищих, пов’язаних з управлінням.

У Законі України "Про інформацію" говориться: "Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі"¹. "Інформація - відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб"^{[161] [162]}. "Інформація - відомості або дані, порядок використання яких, незалежно від способу їх представлення зберігання або організації, підлягає правовому реґулю- ванню цим Законом та іншими національними законами"^[163]. Як бачимо, законодавець також пропонує під інформацією розуміти різноманітні відомості, причому форма їх подання не має значення.

Не можна повною мірою погодитися з висловленням Р.С. Бєлкіна, який стверджує, що "самий процес виникнення інформації є процес відображення, а її виникнення - результат цього процесу.

Розглядаючи твердження А.І. Вінберга та Р.С. Бєлкіна в роботі "Криміналістика та доказування"^{[165] [166]}, що інформацією є зміни, О.Г. Філіппов та Ю.І. Степура говорять: "Ці вислови двох досить поважних криміналістів потребують, на наш погляд, суттєвих уточнень. По-перше, ніяк не можна погодитися з тим, що джерелами доказової інформації слугують «зміни в середовищі, тобто докази». У принципі, зміни в середовищі служать джерелами будь-якої інформації - не тільки доказової чи орієнтуючої. Як зазначалося раніше, у відриві від «споживача» зміни в середовищі не можуть бути ні джерелами доказової інформації, ні тим більше доказами.

Ми також підтримуємо думку тих авторів, які вважають, що в результаті взаємодії змінюються властивості й ознаки об’єктів, а не з’являється інформація. Інформацію ж про взаємодію, а також залучені до неї об’єкти можна отримати лише за умови їх пізнання чи усвідомлення пізнаного. Як пише у своїй монографії В.О. Голубєв, "відображення як властивість (ознака), що з’явилася в об’єкта внаслідок його взаємодії з іншими об’єктами, може бути й не затребуваною споживачем і не стати інформацією"^{[167] [168]}. На нашу думку, тут лише необхідно сказати, що інформація з’являється не в результаті затребування споживачем, а в результаті пізнання. Хоча потреба у використанні інформації для вирішення певних завдань, яка може бути отримана в процесі пізнання конкретних об’єктів і фактів, досить часто і стає основним мотивом необхідності їх пізнання. Парадокс: інформація існує тоді, коли її хтось "споживає, використовує", але якщо використання її споживачем є дією, що приводить не до появи інформації, а до її актуалізації, то вона (інформація) існує і до споживання. Тобто тут маємо атрибутивне розуміння інформації.

"Інформація на відміну від відображення виникає на певному рівні організації матерії"¹, - говорить П.В. Копнін. "Під інформацією слід розуміти виділену нашим розумом при вирішуванні конкретного завдання частину відомостей (повідомлень) про об’єкт дослідження, що може сприяти вирішенню завдання, яке інтересує нас"^{[169] [170]}. Вона є результатом цілеспрямованого пізнання. При цьому підкреслимо, що, будучи продуктом пізнання, вона виступає і як інструмент пізнання - лише наявність базової інформації, яка складає знання того, хто пізнає (методи та методики являють собою упорядковану сукупність інформації щодо проведення пізнання окремих об’єктів в окремих умовах), дозволяє проводити цілеспрямоване пізнання й отримувати саме ті відомості про об’єкт, що пізнається, які необхідні для вирішення певних завдань. Ще І. Кант писав: "Існує два основні стволи людського пізнання, які виростають з одного спільного, але невідомого нам кореня, а саме чуттєвість і розум: за допомогою чуттєвості предмети нам даються, розумом же вони усвідомлюються"^[171].

Спираючись на сказане, зазначимо, що під інформацією ми розуміємо сукупність відомостей, знань про окремі об’єкти та явища, отриманих у процесі їх пізнання людиною з використанням органолептичних методів або науково-технічних засобів, які зберігаються у пам’яті або зафіксовані штучною мовою на будь- якому носії.

У зв’язку з цим додамо, що для висвітлення питань інформаційного забезпечення розслідування ми користуємося саме функціональним підходом до поняття інформації.

Визначившись із позицією стосовно загального підходу до поняття "інформація", можна розглядати й поняття інформації відносно нижчого рівня, що на сьогодні використовуються в криміналістиці й інших споріднених науках.

Є.Д. Лук’янчиков провів серйозне дослідження низки питань теорії та практики інформаційного забезпечення розслідування, розглянув і проаналізував терміни й визначення понять інформації, що існують на сьогодні в правових науках, результати якого знайшли відображення на сторінках монографії "Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів". У вказаній роботі він обґрунтовано доходить висновку, що термін "інформація" вживається в найрізноманітніших формах. Одні автори використовують його в чистому вигляді "інформація", що є зрозумілим і не потребує жодних пояснень¹. Інші вживають зазначений термін із різноманітними означувальними словами і не завжди дають пояснення, що слід розуміти в конкретному випадку, начебто все й так зрозуміло. Завдяки такому підходу з’явилися поняття "правова", "юридична", "судова", "доказова", "оперативно-розшу- кова", "орієнтуюча", "тактична", "оперативно-тактична", "криміналістичного характеру", "первісна", "слідча" інформація тощо^{[172] [173]}. Уважаємо, що в цьому аспекті доречно навести вислів Р.А. Усманова, який справедливо зазначає: "...численну кількість думок щодо інформації не можна вважати наслідками помилки чи недоліком. Численна кількість поглядів, що існує сьогодні, являє собою наслідки розвитку проблеми інформації, що відбувається як у глибину, так і в ширину"¹.

Пропонуємо розглянути лише деякі з них, а саме ті, що є необхідними для визначення наших позицій і вирішення завдань, що стоять на меті дослідження.

Аналіз наукових праць із криміналістики та суміжних наук свідчить, що, коли йдеться про інформацію, яка має значення для розслідування, насамперед автори вважають за необхідне визначитися з терміном, котрий, на їхню думку, є основним для визначення всієї сукупності вказаної інформації. Причому наводяться позитивні арґументи за використання запропонованого терміна та його перевагу перед іншими. Так, Р.А. Усманов, обстоюючи свою позицію стосовно доцільності використання терміна "криміналістична інформація" та його переваг над терміном "кримінальна інформація", стверджує, що хоча вони й мають одне походження, перший визначає своє відношення до криміналістичної науки, а "кримінальний" є синонімом "злочинного"^{[174] [175]}. Щодо терміна "криміналістично значуща інформація" він висловлюється більш категорично: "Вплинувши позитивно на становлення основ концепції інформації в криміналістичній науці, термін «криміналістично значуща інформація» потребує заміни на більш точний - "криміналістична інформація"^[176].

Ми не можемо повною мірою підтримати Р.С. Бєл- кіна, який, даючи зелене світло використанню терміна "криміналістично значуща інформація”, відводить роль "фантома криміналістики"¹ терміну "криміналістична інформація".

На нашу думку, терміни "кримінальна" та "кримінально-правова", "криміналістична", "оперативно-роз- шукова" і "криміналістично значуща", так само, як інші, за умови їх наукового обґрунтування й визначення кола відомостей, які вони охоплюють, не просто мають право на існування, а становлять реальний інструмент для вирішення окремих завдань, що стоять перед наукою криміналістикою та практикою розслідування злочинів. При цьому, поряд з визначенням змісту поняття, доцільно з’ясувати й співвідношення кожного виду такої інформації з іншими. Ось що говорить із цього приводу Г.І. Рузавін: "У будь-якій науці логічно правильне оперування поняттями, точне визначення їх змісту й обсягу мають не лише суто теоретичне, але й важливе практичне значення"^{[177] [178]}. Як основні критерії, для визначення кола відомостей, що складають ту чи іншу інформацію, зміст якої ми розглядаємо, пропонуємо такі: походження інформації, знання, засоби методи та методики, що використовувалися при пізнанні об’єктів і фіксації результатів цього пізнання, а також її цільове призначення.

Ці критерії ми обрали не випадково: терміни "криміналістична інформація", "криміналістично значуща інформація", "кримінальна інформація" нерівнозначні.

Вони різні за колом відомостей і, відповідно, мають різні поняття. Так, кримінальну інформацію складають будь-які відомості про такі складні явища, як злочини (злочинну діяльність) та їх учасників. Її поява (походження) прямо пов’язана з подією злочину незалежно від мети його пізнання. Розглянемо семантику слова "кримінальний". "Кримінальний - той, що відноситься до злочинності, злочинів та їх покарання. Кримінальна відповідальність. Кримінальне право. Кримінальна справа. Кримінальний злочин Кримінальний злочинець. Кримінальний розшук”¹. Інакше кажучи, слово "кримінальний" використовується для позначення цілої низки об’єктів і явищ, які мають відношення як до скоєння злочину, так і до його виявлення, покарання, концентрації відомостей про нього тощо. Відповідно, й уживання терміна "кримінальна інформація" для позначення інформації, отриманої в процесі пізнання злочинів і злочинної діяльності незалежно від наукових методів та мети подальшого її використання, є цілком виправданим.

Злочин являє собою досить складне явище та є предметом дослідження багатьох наук, галузей знань і практики розслідування. І всі вони здійснюють його цілеспрямоване пізнання з метою використання отриманих знань для вирішення конкретних завдань, що стоять перед ними. Тобто вони проводять його цілеспрямоване пізнання з використанням своїх методик і знань. Залежно від цього інформація, що отримується в процесі пізнання злочину тією чи іншою наукою, має основним цільовим призначенням використання у вирішенні завдань, що стоять саме перед цією наукою. І, ^[179] відповідно, інформація буде кримінологічною, кримінально-правовою, оперативно-розшуковою, криміналістичною тощо. Одразу зауважимо, що таке цілеспрямоване пізнання ніяк не впливає на об’єктивність інформації, але зумовлює специфіку даних про об’єкт. Кожен суб’єкт у процесі пізнання отримує не повну інформацію про об’єкт (це просто неможливо), а лише в обсязі, достатньому для вирішення завдань, що ініціювали певне пізнання.

І.О. Ієрусалімов, говорячи про криміналістичну інформацію, справедливо підкреслює, що одним із її джерел є подія злочину: "Стосовно до інформації, що поступає від події злочину і явищ з ним пов’язаних, слідчий внаслідок специфіки розслідування змушений проаналізувати весь масив відомостей з метою виділення тих, що відносяться до обставин події злочину"¹. Майже кожен вид інформації, яка стосується вирішення питань щодо розкриття злочинів чи запобігання їм, кримінальної статистики, а також вирішення будь-яких завдань, що стоять перед суспільством, пов’язаних із протидією та викорінюванням злочинності, здебільшого базується на пізнанні злочинів і злочинної діяльності. Спираючись на сказане, дамо визначення поняття "кримінальна інформація". На нашу думку, кримінальна інформація - це будь-які відомості, отримані в результаті цілеспрямованого пізнання злочинів і злочинної діяльності, які можуть бути використані для вирішення різном,анітних завдань, що стоять перед суспільством і наукою: створення ум.ов для викорінювання злочинності, для правотворчої діяльності, розкриття та попередження злочинів тощо. ^[180]

Отже, будь-яка кримінальна інформація незалежно від методів її отримання, цільового призначення та подальшого використання базується на пізнанні злочинів і злочинної діяльності.

Термін "криміналістична інформація" в криміналістиці та споріднених науках є досить широковживаним. Його використовують Р.А. Усманов, М.С. Польовий, В.В. Крилов¹, В.І. Галаган^{[181] [182]}, Є.Д. Лук’янчиков^[183], М.В. Салтевський^[184], І.О. Ієрусалімов^[185] та інші вітчизняні й зарубіжні автори.

Підходячи до розгляду поняття "криміналістична інформація", слід зазначити, що вона тісно пов’язана з кримінальною та криміналістично значущою інформацією. Велика частина криміналістичної інформації ґрунтується на результатах цілеспрямованого пізнання злочину та злочинної діяльності, тобто має кримінальне походження. Крім того, до неї належить інша інформація, яка хоч за походженням і не пов’язана зі злочинами та злочинною діяльністю, але має безпосереднє цільове призначення - створювати умови для вирішення завдань із розкриття й попередження злочинів і встановлювати всі їх складові. Це різноманітні відомості про об’єкти та події, що не мають прямого відношення до злочинів і злочинної діяльності, але які злочинці часто використовують як знаряддя, котрі полегшують скоєння злочинів, стають предметами злочинного посягання (антикварні речі), які використовують працівники слідчих та експертних підрозділів як зразки для порівняння (колекції зброї, зразки фарного скла тощо). Іншими словами, це інформація, яка не просто характеризує злочини та злочинну діяльність, а є результатом пізнання з використанням криміналістичних методів і знань та має пряме призначення сприяти їх розкриттю й попередженню.

Поняття криміналістичної та криміналістично значущої інформації тісно пов’язані з наукою криміналістикою, криміналістичними методами та методиками. Саме на цьому часто ґрунтуються позиції прихильників використання цього терміна!, але, як указувалося раніше, ці терміни нерівнозначні.

Досить ємну, хоча й неповну характеристику криміналістики містять тлумачні словники. Так, у "Великому тлумачному словнику сучасної української мови" наводиться таке визначення: "Криміналістика - наука, що вивчає та розробляє методи розкриття карних зло- чинів"^{[186] [187]}. Узагальнюючи завдання науки криміналістики, можна сказати, що в цілому вони спрямовані на вдосконалення існуючого та розроблення нового ефективного інструментарію для розкриття злочинів. Зрозуміло, що встановлення картини події, яка сталась у минулому, стає можливим лише на підставі цілеспрямованого пізнання об’єктів, котрі були до неї причетні, та отримання інформації від свідків, тобто на підставі отримання, узагальнення й оцінювання відповідної інформації, зібраної саме з цією метою. Виходячи з цього, можна сказати, що основною рисою криміналістичної інформації завжди є те, що вона отримана в результаті пізнання з використанням криміналістичних методів і знань та має пряме цільове призначення - створювати умови для розкриття злочинів. У цьому контексті вважаємо слушною думку М.В. Салтевського, який визначає криміналістичну інформацію як "відомості про теоретичні основи виникнення слідів злочину, практичні методи та засоби використання їх для розкриття, розслідування й попередження злочинів"¹. Але є й інші визначення криміналістичної інформації. Наприклад, Р.А. Усманов пропонує таке: "Криміналістична інформація - це зміни, що містять зміст об’єктів, які взаємодіяли у зв’язку з подією злочину"^{[188] [189]}. На нашу думку, це визначення криміналістичної інформації є доволі вузьким, крім того, воно суперечить запропонованому вище підходу до поняття інформації. Зміни властивостей та ознак об’єктів є результатом (наслідками) взаємодії. Інформацію ж про характер взаємодії, про властивості й ознаки об’єктів, що знайшли відображення, можна отримати лише в процесі їх цілеспрямованого пізнання.

І.О. Ієрусалімов під криміналістичною інформацією пропонує розуміти "будь-якого роду зведення, що отримуються слідчим або працівником дізнання процесуальним або непроцесуальним шляхом, а також в результаті науково-інформаційної діяльності і що відносяться як безпосередньо до події, що розслідується, процесу розслідування, так і до отримання даних про можливі шляхи, методи і засоби вдосконалення слідчої діяльності"¹.

В.І. Галаган говорить, що це "будь-якого роду відомості, які відносяться до події, що розслідується, отримані процесуальним і непроцесуальним шляхом у процесі розслідування злочину слідчим або працівником органу дізнання відповідно до рекомендацій, розроблених криміналістикою, які можуть бути доказами у справі чи сприяти їх отриманню"^{[190] [191]}. Ці два визначення поняття криміналістичної інформації перекликаються між собою та містять раціональні посилки.

Є.Д. Лук’янчиков, ретельно проаналізувавши терміни та поняття криміналістичної та криміналістично значущої інформації, досить обережно дає визначення поняття криміналістичної інформації: "Якщо не викликає ні в кого принципових заперечень, то вважається за можливе таке поняття, як криміналістична інформація, і позначити ним відомості про криміналістично значимі ознаки злочину, які вилучені із залишених ним слідів суто криміналістичними засобами (у тому числі й оперативно-розшуковими), що мають відношення до розкриття, розслідування та запобігання злочинів"¹. У наведеному визначенні, на нашу думку, по-перше, не вистачає мети, з якою вказана інформація отримана та використовується, що є однією з основних ознак криміналістичної інформації, подруге, спірним є віднесення засобів ОРД до криміналістичних. Як відомо, і криміналістика, і ОРД володіють власними методами та методиками, які мають як багато спільного, так і багато відмінного. Також указані поняття не охоплюють криміналістичні знання, які являють собою інформацію й одночасно є інструментом пізнання та отримання нової криміналістичної інформації.

Для визначення поняття криміналістичної інформації розглянемо коло відомостей, які цим поняттям можна охопити. Як уже йшлося раніше, основними критеріями для віднесення інформації до певної групи є сукупність методів і знань, що використовуються в процесі пізнання об’єктів, а також мета й коло тих завдань, для вирішення яких передбачається використати певну інформацію.

Тож розглянемо коло відомостей, наявність яких створює умови для пізнання злочинів, а відповідно, і їх розкриття.

Першу групу таких відомостей складають дані про подію злочину, тобто ті, що мають кримінальне походження (відомості про місце, час, спосіб скоєння злочину, особу злочинця, знаряддя, слідову картину тощо).

Другу групу складають криміналістичні знання, які є надійним інструментом пізнання злочину та злочинної діяльності. С.Г. Чубукова та В.Д. Елькінд зазнача- ^[192] ють: "Щоб узагалі сприйняти будь-яку інформацію із зовнішнього джерела, система-приймач має володіти мінімальним "запасом знань", інакше кажучи, система повинна містити деяку початкову внутрішню інформацію"¹. "Інформація сприймається лише через призму знань"^{[193] [194]}, - зауважує В.М. Черкасов. Саме знання складають умови для цілеспрямованого пізнання об’єктів, виваженого аналізу, синтезу й оцінки отриманої інформації, а також визначення ролі та місця отриманої інформації в розслідуванні. Тут доречно навести вислів У. Найссера: "Сприйняття само залежить від досвіду та навичок того, хто сприймає, від того, якими знаннями він володіє"^[195].

Третю групу криміналістичної інформації складає інформація про злочини та причетні до них об’єкти, яка була зібрана раніше, частіше в ході розслідування інших злочинів, виконала те завдання, для якого її було цілеспрямовано отримано, але за специфікою об’єкта визнана такою, що може сприяти розкриттю інших злочинів у майбутньому. Це потенційна інформація, яка міститься в криміналістичних обліках, архівних кримінальних справах та ін. До цієї групи інформації також належить інформація, що міститься в криміналістичних обліках, про об’єкти, які хоч і не мають ніякого відношення до конкретного злочину або злочинної діяльності, але через певні причини визнані такими, що сприятимуть їх розкриттю (наприклад інформація, що міститься в інформаційно-довідкових картотеках і колекціях підрозділів ДНДЕКЦ (облік зразків паперових документів, грошей тощо)).

Визначившись із метою та методами отримання, а також колом відомостей, що охоплюються поняттям криміналістичної інформації, дамо її визначення. На нашу думку, криміналістична інформація - це відомості про подію злочину, отримані в результаті його цілеспрямованого пізнання криміналістичними засобами й методами з метою використання в розслідуванні для встановлення механізму та визначення ролі кожного причетного до нього об’єкта., про об’єкти, що скла.дають м.асиви криміналістичних обліків, а також знання з криміналістики, які створюють умови для виявлення, вилучення й використання вказаних даних у розслідуванні та вдосконаленні науки криміналістики.

Іншими словами, це інформація, призначена сприяти розкриттю злочинів. Для отримання одного різновиду такої інформації користуються криміналістичними методами та знаннями. Інша, та, що складає криміналістичні знання, базується на пізнанні злочину, а також на теорії та практичній діяльності із його розслідування.

Поряд із криміналістичною, у розкритті злочинів істотне значення має інформація оперативно-розшу- кова. С.С. Овчинський, спираючись на результати аналізу змісту понять оперативно-розшукової інформації, констатує: "У роботах багатьох авторів аналізуються специфіка, ознаки, відмінності, що дозволяють відрізнити оперативно-розшукову інформацію від інших видів соціальної інформації. Водночас самий термін "інформація" був прийнятий аксіоматично. Під оперативно-розшуковою інформацією розуміли "дані, відомості, факти, події, обставини, що виникають у

практиці боротьби зі злочинністю”¹. ”Це відомості про ознаки скоєного злочину, а також того, що готується чи відбувається, осіб, які готують, скоюють або скоїли злочин і переховуються від органів дізнання, слідства чи суду "^{[196] [197]}. Аналіз змісту понять, які наведено в навчальному посібнику "Основи оперативно-розшукової діяльності в Україні", також свідчить, що поняттям "опера- тивно-розшукова інформація" охоплюються відомості про заплановані та скоєні злочини, про осіб, що становлять оперативний інтерес, про причини та умови, що сприяють скоєнню злочинів, про оперативну обстановку, про психологічні дані осіб, котрі підозрюються у скоєнні злочинів, профілактичні й оперативно- розшукові заходи, способи скоєння злочинів, прикмети злочинців і викрадених речей та інші компоненти^[198]. Досить громіздким і таким, що за змістом суттєво не відрізняється від попередніх, є визначення оператив- но-розшукової інформації, яке дає А.С. Овчинський: "Оперативно-розшукова інформація - це той зміст оперативних повідомлень, ті складові відомостей з відкритих джерел, ті елементи даних електронних банків та автоматизованих систем, ті компоненти кримінологічних, психологічних, демографічних та інших знань, які, з одного боку, інтерпретовані, опрацьовані та проаналізовані, виходячи із завдання виявлення осіб і фактів, що становлять оперативний інтерес, їх перевірки й установлення обставин, а також з метою розкриття злочинів, розшуку злочинців, надання доказів у кримінальному процесі, а з іншого боку, можуть бути використані безпосередньо для профілактики, попередження та припинення злочинної діяльності шляхом контролю, впливу і як підсумок керування кримінальною ситуацією - як кримінально-процесуальними заходами, так і заходами, що лежать за межами кримінально-правової сфери”¹.

Аналіз наведеного, як і у випадку з криміналістичною інформацією, також дає можливість для групування відомостей, що складають зміст оперативно-роз- шукової інформації, за походженням і функціями, які вона покликана виконувати.

До першої складової можна віднести інформацію про подію злочину та об’єкти, що мають до неї відношення (відомості про заплановані, скоєні злочини, про причетних до них осіб тощо), яка зібрана в процесі оперативно-розшукової діяльності й використовується для розкриття, припинення та попередження конкретних злочинів, а також та, що може бути використана для розкриття інших злочинів, зокрема з оперативною метою. Тобто це інформація того ж кримінального походження. Але на відміну від криміналістичної для її виявлення та збирання використовуються знання, методи та засоби ОРД. За цільовим призначенням її можна поділити на необхідну для розкриття злочинів і необхідну для організації оперативно-розшукової діяльності.

До другої належать відомості про різноманітні об’єкти, котрі містяться в обліках, оперативних справах, та інша інформація, зібрана поза зв’язком з поді- ^[199] єю злочину, що розслідується, але яка за певних умов може набути криміналістичного й оперативно-розшу- кового значення. Це потенційна інформація, інформація "з відкладеним попитом”. Раніше вона була цілеспрямовано здобута засобами ОРД і виконала своє цільове призначення в розкритті конкретних злочинів або організації оперативної роботи, але через "потенційну злочинну схильність" об’єктів, яких вона стосується, зберігається в масивах інформаційних систем і в разі потреби може бути актуалізована та використана для встановлення будь-яких обставин при розслідуванні інших злочинів. До цієї групи також треба віднести й інформацію про оперативну обстановку та забезпеченість напряму діяльності чи якоїсь території силами й засобами оперативно-розшукової діяльності.

Крім того, для цілеспрямованого збирання інформації, що має значення для розкриття злочинів, а також організації оперативно-розшукової роботи, необхідною умовою є наявність у суб’єкта, що її здійснює, комплексу професійних знань, навичок, знання методів і методик отримання інформації, тобто керівної інформації. Саме вона дозволяє суб’єктові розслідування належним чином організувати оперативну роботу та цілеспрямовано отримувати й використовувати інформацію в розслідуванні. Це також інформація керівного характеру.

З огляду на сказане можна констатувати, що й опе- ративно-розшукова, і криміналістична інформація охоплюють відомості, пов’язані з подією злочину та об’єктами, які до неї якимось чином причетні. І перша, і друга хоч і отримані різними методами, але мають головне цільове призначення - сприяти розслідуванню злочинів. Вони необхідні, по-перше, для розслідування конкретних злочинів, а також визначення ролі кожного об’єкта, що має причетність до цього складного соціального явища; по-друге, для розкриття и розслідування інших злочинів і створення умов для використання цієї інформації в майбутньому (криміналістичні обліки тощо); по-третє, ця інформація використовується для організації оперативно-розшукової роботи, яка надає можливість сприяти попередженню та розкриттю злочинів, що можуть статися на певній території в майбутньому, а також для вдосконалення криміналістики й ОРД.

Таким чином, і оперативно-розшукова, і криміналістична інформація частково базуються на пізнанні злочину та злочинної діяльності й використовуються в процесі розслідування злочинів. Взаємопов’язаність причетних до злочину об’єктів дає можливість використовувати інформацію, отриману при пізнанні одних об’єктів, для цілеспрямованого пізнання інших незалежно від засобів, якими вона отримана. Тому між суб’єктами розслідування відбувається постійний обмін інформацією про злочини та об’єкти, які до них причетні, а також про злочинну діяльність окремих осіб. Майже всі суб’єкти, що здійснюють розслідування, у тому числі й суб’єкт ОРД, повинні володіти достатнім рівнем знань, щоб мати можливість пізнавати подію злочину та причетних до нього об’єктів у межах компетенції. Водночас, суб’єкт оперативно-розшукової діяльності для отримання інформації користується методами та засобами ОРД, коли інші суб’єкти їх не використовують і отримують лише результати ОРД у процесі обміну інформацією. Проте той самий суб’єкт ОРД для організації оперативно-розшукової діяльності, будучи суб’єктом розслідування, як і інші, може використовувати не тільки інформацію, отриману методами й засобами ОРД, але й ту, що отримана за допомогою інших методів.

Поняття "криміналістично значуща інформація” має суттєві відмінності від розглянутих. По-перше, воно більш широке, адже охоплює будь-яку інформацію незалежно від походження та мети, з якою вона збиралася, але таку, яку можна використати в розслідуванні. Саме це, на нашу думку, мабуть, і підштовхнуло Р.А. Усманова до такого висновку: "Сьогодні досить часто в криміналістичній літературі використовується термін "криміналістично значуща інформація". Ми вважаємо, що він є доволі розмитим, невизначеним і тому ототожнюється з кримінально-релевантною інформа- цією"¹. Незрозумілим у ньому є те, що як арґумент, за яким криміналістично значуща інформація ототожнюється з кримінально-релевантною, виступає невизначеність і розмитість. Щодо криміналістично значущої інформації можна сказати, що її складає будь-яка інформація, котра використовується в процесі розслідування. Вона не обмежується ні знаннями, ні методами й методиками, що були використані в ході пізнання певних об’єктів і явищ. Не обмежується вона й метою та завданнями, для вирішення яких раніше проводилося цілеспрямоване пізнання об’єктів, збиралася певна інформація про них. По-друге, криміналістично значуща інформація має ситуативний характер і ясно проявляється в практичній діяльності з розслідування. Ця її властивість має значення певний час, обмежений рамками розслідування, з’ясування того чи іншого питання, що може виникнути в його процесі. Саме значущість і надає криміналістично значущій інформації ситуативного характеру, це прямо пов’язано з актуальністю інформації. Для її виявлення та залучення до ^[200] процесу розслідування користуються знаннями з криміналістики та споріднених дисциплін, криміналістичними засобами, методами й методиками.

Розглянемо визначення поняття криміналістично значущої інформації, що наводяться в літературі.

Досить точне і вдале, але широке її визначення дає Р.С. Бєлкін: "криміналістично значуща інформація, та що означає будь-яку інформацію, котра використовується для вирішення криміналістичних завдань, незалежно від її виду та джерела"¹. Наведене визначення спирається на такі властивості інформації, як об’єктивність, цінність, актуальність, і дозволяє повною мірою зрозуміти її походження та призначення. Д.І. Сулейманов говорить: "Криміналістично значуща інформація - це та, що отримується і використовується в процесі розслідування злочинів, логічна інформація, яка адекватно відображає явища і процеси природи, суспільства та мислення"^{[201] [202]}. "Криміналістично значуща інформація - доказова й інша інформація, що має значення для здійснення розслідування, яка отримана процесуальним або непроцесуальним шляхом"^[203], - стверджують В.Ю. Гаврилін, О.Ю. Головін, І.В. Тішутіна. "Під криміналістично значимою інформацією розуміють відомості процесуального і непроцесуального характеру про розслідувану подію і її учасників, отримані слідчим чи іншим суб’єктом кримінально-процесуальної й оперативно-розшукової діяльності в ході розслідування за допомогою методів, прийомів і засобів, що рекомендуються криміналістикою і можуть використовуватися як докази, характеризувати їхні джерела, служити засобами доказування, а також сприяти вирішенню різних методичних і тактико-організаційних завдань”¹, - пише у своїй монографії В.В. Тіщенко. ”Під криміналістично значимою інформацією розуміють фактичні дані або відомості, які перебувають у причинному зв’язку з подією злочину і характеризують механізм її скоєння, ознаки предметів злочинного посягання, знаряддя злочину, тощо”^{[204] [205]}, - говорить Н.І. Клименко.

Таким чином, незважаючи на деякі розбіжності в наведених визначеннях поняття криміналістично значущої інформації, можна констатувати, що її складають різноманітні відомості, необхідні для розслідування конкретного злочину, а також такі, що можуть бути використані в ході розслідування інших злочинів.

Розглянемо коло відомостей, які може охопити таке поняття. Безперечно, що в інформаційному плані розслідування злочинів є специфічним різновидом інформаційно-пізнавальної діяльності людини, яка спрямована на пізнання події, що мала місце в минулому. "Скоєний злочин являє собою подію, що відбулася в минулому, яка на момент розслідування не існує і тому не може бути пізнана шляхом безпосереднього спостереження”^[206]. "Як і всяке пізнання минулого, що ймену- ється в науці ретросказанням, розслідування злочину являє собою опосередковане пізнання, що ґрунтується на вивченні тих предметів, які містять інформацію про об’єкти та події минулого”¹, - стверджує М.Я. Сегай. "Можливість пізнання причини за її результатами, сутності явища за його слідами в широкому розумінні слова з безперечністю визнається матеріалістичною діалектикою. Методологічною основою процесу такого пізнання є теорія відображення"^{[207] [208]}. Увесь процес цього пізнання спрямовано на отримання такого обсягу інформації про окремі об’єкти, їх взаємодію та інші складові події, що пізнається, який дозволить дати їй правильну юридичну оцінку в цілому, а також визначити й оцінити роль і місце кожної її складової.

Безсумнівно, однією з основних умов успіху такого пізнання є необхідність використання в його процесі загальних знань про властивості об’єктів матеріального світу, їх схильність до змін у ході взаємодії та зовнішній прояв цих змін. І це не випадково. Адже за умови виключення юридичної оцінки процес відображення злочину в навколишньому середовищі нічим не відрізняється від процесу відображення будь-якого акту іншого різновиду людської діяльності. У певному значенні його можна розглядати як сукупність взаємодій різних об’єктів, що відбуваються в матеріальному світі. Ці взаємодії безпосередньо пов’язані з діяльністю або бездіяльністю конкретних людей, яку конкретне суспільство визнає небажаною для його нормального функціонування. "Злочин як складно організована динамічна система являє собою окремий випадок прояву законів матеріалістичної діалектики, а відображення результатів її функціонування в зовнішньому середовищі є окремим випадком прояву властивості, що притаманна всім об’єктам матеріального світу, - властивості відображення. При розкритті злочинів ці відображення служать засобом пізнання події злочину, оскільки містять в собі інформацію, яка його характеризує"¹, - стверджує Д.І. Сулейманов. Кажучи про подію злочину, Є.Д. Лук’янчиков справедливо відзначає: "Подія злочину є одним з матеріальних процесів, різновидом практичної діяльності і знаходиться у взаємозв’язку і взаємообумовленості з іншими процесами"^{[209] [210]}.

Отримана в процесі розслідування інформація аналізується, доповнюється, інтерпретується, об’єднується з іншою та займає своє місце у складній інформаційні моделі події злочину. Відтворення такої моделі створює можливість дати йому відповідну юридичну оцінку, що у свою чергу ініціює залучення в розслідування ресурсів, які повинні забезпечити його об’єктивною і достовірною інформацією - як безпосередньо пов’язаною з подією злочину, так і іншою, хоча безпосередньо і не пов’язаною з подією, що розслідується, але такою, що може вплинути на результати й хід розслідування. Інформація про подію лежить в основі побудови інформаційної моделі безпосередньо події злочину через його опосередковане ретроспективне пізнання, яке стає можливим завдяки такій властивості матерії, як відображення.

Відбуваючись у матеріальному світі, як і будь-який інший акт діяльності людини, злочин знаходить відбиття в різному середовищі, що входило з ним у контакт. Ініціатором такої взаємодії завжди є людина - злочинець. Відображення, що виникають у результаті цієї взаємодії, виявляються в змінах деяких властивостей слідосприймаючого об’єкта і при фізичному контакті зовні виражаються ознаками, що в сукупності повторюють зворотну конфігурацію (дзеркальне відображення) зовнішньої будови ділянки контактної поверхні слідоутворюючого об’єкта. Складніші відображення в матеріальному середовищі відбуваються в разі дії хімічними реактивами й іншими речовинами та об’єктами, джерелами різної енергії (світлової, електричної тощо), що приводить до змін певних властивостей слідосприймаючих об’єктів, характерних для дії вказаними речовинами. Крім того, відбуваючись у людському суспільстві, така взаємодія в більшості випадків знаходить відображення у свідомості людей, які її спостерігали. "Утворення, що відносяться до сфери неживої природи, по своїй суті є елементарними формами відображення і реалізуються у вигляді матеріально фіксованих слідів-відображень тих чи інших особливостей (зазвичай зовнішньої будови) об’єктів, які взаємодіють. Утворення ж у сфері живої природи, що формуються у свідомості людини (свідка, потерпілого та злочинця), є вищою формою відображення й реалізуються у вигляді уявних образів об’єктів, що відображаються, явищ і дій"¹.

Відмічені відображення, що проявляються в змінах властивостей слідосприймаючого об’єкта, які виникли у зв’язку з подією злочину, у криміналістиці прийнято ^[211] називати слідами злочину: перші - матеріальними, другі - ідеальними. І перші, і другі є наслідками злочину. За умов кваліфікованого цілеспрямованого пізнання, яке проводить спеціальний суб’єкт у межах розслідування у справі, вони стають достовірними (фактичними даними), відносними та допустимими, іншими словами, основною складовою доказів у справі. Зазначимо, що поряд з інформацією докази передбачають наявність визначеного кримінально-процесуальним законодавством джерела. "У слідах події злочину міститься інформація про ознаки особи, яка вчинила його, а також предметів, застосованих під час учинення злочину"¹, - вважає Є.Д. Лук’янчиков. На нашу думку, у такому разі рано говорити про інформацію. Тут можна говорити не про появу інформації, а лише про зміни властивостей об’єкта. По суті, у результаті взаємодії змінюються властивості об’єктів, і в первинному вигляді, до виявлення й переосмислення, їх рано називати інформацією. Як раніше вказувалося, інформація є продуктом пізнання або мислення. У цьому зв’язку доречно навести вислів М.Н. Хлинцова: "...інформація - це виділена нашою свідомістю при вирішенні конкретного завдання частина відомостей про об’єкт дослідження, яка може сприяти вирішенню завдання, що цікавить нас"^{[212] [213]}.

Об’єктам матеріального світу притаманні різні властивості, які в сукупності дозволяють отримати об’єктивне, реальне уявлення про них, про їх стан на момент вивчення, про їх окремі властивості, що стали наслідком їх взаємодії з різними об’єктами, у тому числі й тими, що безпосередньо пов’язані з подією злочину.

У процесі пізнання перед людиною рідко виникає необхідність вивчати всі властивості пізнаваного об’єкта, частіше вона обмежується пізнанням тих, які потрібні для вирішення конкретних завдань. Коли йдеться про злочини, зрозуміло, першочергового значення набувають властивості об’єктів, які або впливали на його здійснення, або змінилися саме під впливом злочинної дії чи бездіяльності і які є корисними для встановлення будь-яких фактів та відновлення картини минулої події загалом. З метою виявлення таких властивостей і відбувається цілеспрямоване вивчення обстановки місця події, різних об’єктів тощо. "Предмет судового дослідження складають такі події, учинки людей, щодо яких існує припущення про їх суспільну небезпечність, злочинність. Специфічний характер виявляється передусім в обмеженості предмета судового дослідження тими фактами, які мають значення для справи, тобто предметом доказування"¹, - відзначає Р.С. Бєлкін.

Щоб стати інформацією, явища, властивості об’єктів, а також зміни, що в них відбилися в результаті злочину, повинні бути виявлені, пізнані й осмислені. Особливість об’єктів - носіїв інформації про злочин припускає два шляхи пізнання: безпосереднє пізнання й опосередковане. У першому випадку суб’єкт пізнання безпосередньо сприймає різні властивості об’єкта й формує про нього інформацію. Це робота з об’єктами "неживої" природи - носіями інформації про ^[214] злочин, властивості яких стійкі та, відповідно, доступні для безпосереднього сприйняття відносно тривалий час. У другому випадку суб’єкт пізнання отримує вже сприйняту кимось інформацію (ту, яка зберігається в пам’яті людей) або сукупність будь-яких властивостей об’єкта пізнання, що виділена й зафіксована на будь- якому носії та в будь-якій формі. При цьому він вивчає її, осмислює, опрацьовує, виділяючи відомості, які можуть мати значення для розслідування злочину. Це робота з людьми, пам’ять яких відобразила і зберігає на "живих носіях” відомості про об’єкти та їх взаємодію, які можуть мати значення для розслідування, а також з різними матеріальними носіями - документами, зліпками, фотознімками, кресленнями тощо.

Як ми вже зазначали вище, змінені в результаті злочину властивості предметів матеріального світу (матеріально фіксовані сліди) суб’єкт розслідування має можливість сприймати безпосередньо. На основі вивчення вказаних властивостей він формує інформацію про характер взаємодії, властивості й зовнішню будову поверхні ділянки слідоутворюючого об’єкта, який мав безпосередній контакт зі слідосприймаючим, у результаті якого й відбулася зміна властивостей останнього. Таке пізнання дозволяє отримати об’єктивну інформацію про подію злочину та об’єкти, які були до нього причетні. Аналогічним чином вивчаються властивості об’єктів за їх копіями чи зображеннями. Але при цьому завжди треба мати на увазі, що будь- яка копія завжди є біднішою в інформаційному плані за оригінал.

Інформація, яку повідомляють люди, уже є результатом пізнання, вона відділена від основного об’єкта й несе в собі істотну частку суб’єктивності: особа, яка безпосередньо спостерігала подію, формує інформацію, ґрунтуючись на своїх базових знаннях, інтелекті тощо. Проте як у першому, так і в другому випадках цільове вивчення інформації проводить суб’єкт розслідування, який оцінює її з погляду корисності для розслідування. Іншими словами, він визначає криміналістичне значення отриманої інформації, оцінює її професійно, з позицій можливості використання в розслідуванні.

Таким чином, першою складовою інформаційної моделі злочину є інформація, безпосередньо породжена подією злочину. Як її носії виступають об’єкти матеріального світу й люди. За походженням указана інформація є кримінальною, за методами та знаннями, що використовувалися при її отриманні, а також цільовим призначенням вона є криміналістичною. Водночас, будучи інтерпретованою та залученою до вирішення певних завдань розслідування конкретного злочину, вона набуває криміналістичного значення.

Звичайно, інформація, безпосередньо пов’язана з подією злочину і взаємодіями, що відбувалися при цьому, має істотне значення і дозволяє відновити значну частину картини минулої події. Проте для вирішення низки завдань (передусім пов’язаних з юридичною оцінкою) цієї інформації виявляється недостатньо. Виникає необхідність в отриманні іншої інформації про об’єкти, причетні до цієї події. Така інформація хоча й не має часто безпосереднього відношення до події злочину, але впливає на юридичну оцінку події в цілому або оцінку конкретних дій певної особи. Її можна отримати з різних обліково-реєстраційних систем, документів, а також у ході цілеспрямованого, спеціального вивчення окремих об’єктів і насамперед осіб, причетних до злочину. Так, наприклад, при вивченні особи злочинця можна отримати з обліково-реєстраційних систем відомості про його минулу злочинну діяльність, дату й місце народження, професійні навички, освіту, наявність зброї та доступу до вибухових речовин, про стан його здоров’я, наявність різних захворювань і психічних відхилень, а також іншу найрізноманітнішу інформацію. За умови вмілого використання вона допоможе в організації та проведенні тактичних операцій і комбінацій, визначенні тактики проведення окремих слідчих дій, у встановленні різноманітних обставин злочину, поясненні поведінки злочинця в тій чи іншій ситуації, у визначенні наміру, дієздатності тощо. Така інформація хоча і не має безпосереднього відношення до злочину, проте необхідна для юридичної оцінки події, що розслідується, та вирішення низки інших питань. Вона визначає якісну сторону інформаційної моделі злочину. За походженням частку цієї інформації складає кримінальна. За методами, методиками та знаннями, що були використані для її отримання, а також цільовим призначенням значну її частку складає криміналістична. Іншу - найрізноманітніша за походженням і призначенням документована інформація. Але незалежно від прямого первинного призначення та походження вона набуває криміналістичного значення лише за умови включення в процес розслідування.

Підбиваючи підсумки, зауважимо, що для розслідування злочину має значення, а відповідно, і використовується:

1) інформація безпосередньо про подію злочину та об’єкти, які мали з ним зв’язок, тобто інформація, що має кримінальне походження, джерелом її є подія злочину, ініціатором якого завжди є людина, а носіями виступають люди й об’єкти матеріального світу; за цільовим призначенням, знаннями, методами та методиками, що використовувалися для її отримання, значну частину її складає криміналістична інформація;

2) інформація, хоча безпосередньо і не пов’язана з подією конкретного злочину, але необхідна для встановлення окремих його об’єктів і обставин. Джерелами й носіями її є різні документи незалежно від їх походження та прямого призначення, дані обліково- реєстраційних систем, а також люди, які подають відомості про пізнаваний об’єкт, хоча безпосередньо не пов’язані з конкретним злочином, що розслідується, але необхідні для його розслідування.

Не можна обійти увагою також інформацію керівного характеру, яка створює умови для цілеспрямованого отримання і першої, і другої групи інформації.

Як наголошувалося раніше, наявність будь-яких властивостей об’єктів живої або неживої природи незалежно від їх походження ще не є інформацією. Неодмінною умовою формування інформації, яка може мати значення для розслідування, є виявлення та цілеспрямоване вивчення вказаних властивостей. Цілеспрямованість припускає наявність у суб’єкта пізнання необхідного комплексу базової інформації, спираючись на яку він і здійснює пізнання. Базову інформацію складають його професійні знання, навички й уміння. Саме вони спрямовують процес пізнання в певне русло, додають йому цілеспрямованості. В.Г. Лукашевич відносить цю інформацію до другого ієрархічного рівня, відзначаючи, що вона включає три компоненти: процесуальні, матеріально-правові та криміналістичні знання¹. Є.Д. Лук’янчиков не виокремлює таку інформацію, але, ураховуючи її важливість, підкреслює: "На відміну від буденного пізнання (мова йде про пізнання злочину. - В.Б.) воно має заздалегідь позначений об’єкт і предмет дослідження. Законодавством і відомчими нормативними правовими актами визначені засоби, методи і форми, використовувані в розкритті злочинів, певна частина яких є результатом практичних напра- цювань і викладена в науково-практичних (криміналістичних і оперативно-розшукових) рекомендаціях"^{[215] [216]}.

Таким чином, знання суб’єкта розслідування вказані автори виділяють в окрему категорію інформації, яка хоча безпосередньо й не має ніякого відношення ні до події злочину, ні до об’єктів, до нього причетних, проте без неї пізнати подію злочину, а відповідно, і здійснити розслідування неможливо. Ця інформація виконує керівну функцію в пізнанні та складає базові знання суб’єкта розслідування. До них належать загальні й спеціальні знання, навички, досвід та ін. Ці знання "взаємозалежні та взаємозумовлені"^[217]. Ними керується суб’єкт розслідування в процесі пізнання події злочину. І саме вони дозволяють оцінювати ті чи інші властивості об’єктів, явища й факти з погляду їх криміналістичної значущості. "Той, хто сприймає, проявляє активність. Значною мірою він сам визначає те, що сприйматиме, вибираючи об’єкти для уважного їх розгляду та сприймаючи одні їх характеристики скоріше за інші” ¹. Спираючись на базові знання і сприйняті відомості про змінені властивості (які він приймає як результат взаємодії в процесі скоєння злочину) об’єкта, що вивчається, суб’єкт розслідування формує інформацію про подію злочину в цілому і визначає конкретну роль кожного причетного до нього об’єкта.

Розглянуте вище дозволяє дійти висновку, що для розслідування злочину має значення інформація:

1) безпосередньо про саму подію злочину;

2) про різні властивості об’єктів, які мають відношення до події злочину, зібрана поза зв’язком з розслідуванням цього злочину;

3) інформація керівного характеру (базові знання суб’єкта розслідування), що становить сукупність нормативно-правових криміналістичних та інших знань, якими керується суб’єкт розслідування для виявлення й використання першого і другого рівня інформації.

Зазначені види інформації мають значення для розслідування злочину й охоплюють джерела та носії інформації, яка має значення для розслідування. Таким чином, за певних умов вони набувають значення для встановлення певних обставин в розслідуванні конкретних злочинів і, відповідно, охоплюються поняттям криміналістично значуща інформація. Спираючись на сказане, пропонуємо таке визначення криміналістично значущої інформації: криміналістично значуща інформація - це будь-яка інформація незалежно від походження й основного цільового призначення, яка ма.є значення для встановлення певних обставин, об’єктів ^[218] і фактів у процесі розслідування, а також для розвитку та вдосконалення криміналістичних знань.

У діяльності з розслідування злочинів криміналістично значуща інформація може бути лише актуальною. За походженням більша частина криміналістично значущої інформації створюється завдяки пізнанню злочинів і злочинної діяльності, тобто має кримінальне походження. Водночас не слід ототожнювати криміналістичну інформацію з криміналістично значущою. Це нерівнозначні поняття. Основним критерієм для їх відмежування можна вважати знання, методи й методики, що використовуються при отриманні інформації, та цільове призначення. Криміналістично значуща інформація з’являється не в процесі пізнання, а в процесі актуалізації (використання в розслідуванні) результатів пізнання (інформації). Якщо поняття "криміналістична інформація” охоплює ту, цільовим призначенням якої є забезпечення необхідних умов для розкриття злочинів, яка є результатом пізнання з використанням криміналістичних знань, то до криміналістично значущої належить будь-яка інформація, що може бути використана в процесі розслідування незалежно від джерела походження та мети, з якою її було зібрано (первинного призначення). Ккриміналістичного значення інформація набуває через актуалізацію, тобто включення в процес розслідування. І криміналістична, і будь-яка інша інформація незалежно від походження й основного цільового призначення набувають криміналістичного значення завдяки їх використанню для встановлення певних обставин у процесі розслідування. Через актуалізацію, використання в процесі розслідування вони переходять із потенційного стану в активний. Якщо криміналістично значуща інформація є актуальною, то криміналістична (хоч основне її призначення - сприяти розкриттю злочинів) такою є не завжди. Без включення в процес розслідування вона являє собою потенційну інформацію і лише за умови включення (тобто актуалізації) набуває криміналістичного значення і, відповідно, охоплюється поняттям "криміналістично значуща інформація”.

Оперативно-розшукова інформація відносно криміналістично значущої також являє її частку, здобуту методами й засобами ОРД. Вона має значення як для розкриття злочинів та встановлення причетних до них об’єктів, так і для організації оперативно-розшукової роботи. Сама ж оперативно-розшукова робота, наявність відповідного прикриття певної території чи лінії роботи складають умови для отримання різноманітної інформації, яка в разі потреби може бути активованою й набути оперативно-розшукового, криміналістичного чи іншого значення. При вирішенні питань щодо організації оперативної роботи вона набуває оперативно- розшукового характеру.

2.2.