Гл а в а 7 Використання даних інформаційних систем у діяльності з розслідування злочинів [676] [677]

криміналістичного значення може набути інформація, отримана як з криміналістичних, так і некриміналіс- тичних інформаційних систем, незалежно від первинної мети їх створення й основного призначення інформації.

У Положенні про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнок- римінальної спрямованості вказується, що члени слідчо-оперативних груп (передусім працівник карного розшуку та слідчий) для встановлення злочинців використовують інформаційно-пошукові системи, картотеки оперативно-розшукових обліків, бюлетені оператив- но-розшукової інформації, централізовані обліки номерних речей (якщо вчинено майновий злочин), аналізують інформацію про злочини, учинені аналогічним способом, у тому числі стосовно осіб, що проходили у закритих, архівних справах і матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи; з’ясовують, наскільки повно застосовано можливості експертної служби, підрозділів розвідувально-пошукової діяльності, оперативно-технічних заходів тощо¹.

Зрозуміло, що навряд чи можна вважати повноцінним дослідження, у якому розглядаються питання стосовно забезпечення розслідування злочинів певною інформацією, не визначивши конкретної ролі та місця цієї інформації безпосередньо в процесі розслідування, ^{[678] [679]}

у криміналістичних методиках, тактиці й організації певних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Із цього приводу О.А. Крестовніков зазначає: "У системі криміналістики з часів Ганса Гросса склався розділ знань, у якому розглядались особливості використання технічних і тактичних прийомів при розслідуванні окремих видів злочинів: крадіжок, розбійних нападів, убивств тощо"¹.

Одним із перших розглядає питання використання інформації, отриманої з інформаційних систем, у розслідуванні, виходячи з конкретних слідчих ситуацій, що склалися, російський криміналіст С.А. Ялишев. Один із підрозділів свого посібника він називає "Реєстрація і слідчі ситуації"^{[680] [681]}. Його праці, по суті, стали відправною точкою розгляду питань отримання та використання реєстраційної інформації залежно від ситуації. У подальшому такі питання розглядали у своїх роботах Р.Є. Дьоміна^[682], Р.А. Усманов^[683], В.В. Кубанов і В.В. Степанов ^[684].

Аналіз наукових праць, у яких розглядаються питання, пов’язані з розробленням й удосконаленням

криміналістичних методик розслідування злочинів і проведення криміналістичних експертиз, дає підстави стверджувати, що сьогодні, на жаль, питанням використання інформації, що міститься в інформаційних системах, у них майже не приділяється уваги. Як виняток можна назвати лише окремі праці. Так, Н.І. Клименко в посібнику "Судова експертологія" одну з лекцій називає "Інформаційне забезпечення і математизація експертної діяльності"¹, у якій розглядає питання стосовно використання інформації, що міститься в інформаційних системах криміналістичного призначення, при проведенні експертиз.

На стан недостатнього висвітлення цих питань у криміналістичних методиках ми вже звертали увагу: "Можна впевнено стверджувати, що в криміналістичних методиках розслідування злочинів наявність рекомендацій щодо використання обліково-реєстраційних даних радше є винятком, ніж нормою. І це - незважаючи на широке використання облікової інформації в практичній діяльності з розслідування"^{[685] [686]}.

У роботі "Основи методики розслідування злочинів, пов’язаних із виготовленням і збутом підроблених грошей" ми також розглядали питання використання облікових даних, виходячи з типової ситуації, що може скластися в процесі розслідування.

Розслідування злочинів - це процес добування, осмислення та використання інформації, за допомогою якої формується уявлення про пізнаваний об’єкт. Інформація в цьому випадку виступає і як об’єкт пошуку, і як засіб пізнання. Слідчий, ведучи розслідування, отримує її з різних джерел. Істотне значення для встановлення певних об’єктів і фактів має інформація, яка може бути отримана з інформаційних систем. "Використання даних обліків ОВС має входити невід’ємно до змісту тактичного рішення слідчого, оцінки достовірності й достатності доказової та орієнтуючої інформації, зіставлення її з інформацією, що міститься в обліках"^{[687] [688]}, - переконаний К.І. Бєляков.

В.О. Образцов зазначає: "Інформація - це повітря, а інформаційні процеси - кровоносні судини зазначеної діяльності. Чим чистіші, якісніші, насичені киснем інформаційні потоки, чим ширший і надійніший інформаційний масив, тим ефективніше йде процес прийняття та реалізації правильних, адекватних ситуаціям, що складаються, правових і криміналістичних рішень на всіх стадіях розслідування, на всьому величезному просторі його "Куликова поля" битви за інфор- мацію"^[689]. Зміст певної інформації в міру її пізнання й оцінки дозволяє слідчому оцінювати ситуацію, що склалася, висувати версії та організовувати проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на пошук і збирання нової інформації, а потім уже, використовуючи її в комплексі, приймати об’єктивне рішення в справі.

Отримана в результаті слідчих дій та оперативно- розшукових заходів інформація безпосередньо впливає на ситуацію, підтверджуючи або спростовуючи судження стосовно передбачуваного раніше рішення. Тобто "ситуація - сукупність обставин, становище, обстановка” ¹.

На формулюванні поняття слідчої ситуації в різний час акцентували увагу такі вчені-криміналісти, як

O. Н. Колесніченко, В.П. Бахін, М.О. Селіванов, І.Ф. Герасимов, В.І. Шиканов, О.М. Васильєв, Р.С. Бєлкін, В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько та ін. Це питання деякою мірою і сьогодні є предметом наукової дискусії. Ми вважаємо, що найповніше сутність і зміст поняття слідчої ситуації визначають О.Н. Колесніченко та

P. С. Бєлкін. Перший зазначає: "Під слідчою ситуацією прийнято розуміти певне становище в розслідуванні злочинів, яке характеризується наявністю тих чи інших доказів та інформаційного матеріалу і конкретними завданнями його збирання й перевірки, що виникають у зв’язку з цим"^{[690] [691]}. Другий стверджує: "Слідча ситуація - це сукупність умов, за яких у певний момент здійснюється розслідування, тобто обстановка, у якій проходить процес доказування”¹.

Як видно з визначень, слідча ситуація зумовлюється низкою об’єктивних і суб’єктивних чинників.

До об’єктивних чинників відносяться:

1) наявність доказів;

2) об’єктивне існування джерел доказової інформації та можливість їх установлення слідчим чи оперативним шляхом, а також отримання від них доказової інформації;

3) об’єктивні чинники, пов’язані зі зникненням доказів;

4) сили й засоби для виявлення та фіксації доказів і орієнтувальної інформації засобами й методами, як безпосередньо задіяними в цей процес, так і тими, залучення яких є реально можливим;

5) чинник протидії розслідуванню;

6) кримінально-правова й громадська оцінка розслідуваної події, яка існує на цей момент.

Аналіз змісту слідчої ситуації дозволяє дійти висновку, що в реальних умовах розслідування можливість повторення слідчих ситуацій є дуже рідкою. Р.С. Бєлкін із цього приводу зазначає: "Поєднання та результати впливу всіх цих чинників зумовлюють індивідуальність слідчої ситуації в момент розслідування, її зміст, тобто конкретну сукупність умов, у яких доводиться або доведеться діяти слідчому"^{[692] [693]}.

Таким чином можна дійти висновку, що коли повторюваність конкретних слідчих ситуацій є вельми рідкою, то й інструкції (програми), що ґарантують досягнення позитивного результату в кожній із них, розробити досить складно. Отже, ці інструкції мають бути гнучкими, формалізованими, звільненими від низки чинників, насамперед суб’єктивних.

У розслідуванні злочинів, як і в будь-якій іншій сфері людської діяльності, для отримання позитивних результатів з найменшими витратами сил і засобів необхідно використовувати попередній досвід, аналіз якого дозволяє узагальнювати позитивне й неґативне, робити відповідні висновки та пропонувати рекомендації щодо розв’язання завдань в аналогічних ситуаціях, що можуть виникнути в майбутньому. Ще в 1930-і роки С.О. Голунський і Б.М. Шавер, котрі стояли у витоків методики розслідування окремих видів злочинів, відзначали, що без постійного узагальнення та наукового аналізу практики розслідування окремих видів злочинів не може бути науково організованого слідства¹.

У криміналістиці вирізняють типові слідчі ситуації. Маючи до певної міри умовний характер, вони відіграють досить важливу роль у розробленні методик розслідування. Важливим є визначення таких ситуацій.

Істотне значення в розробленні таких програм має розв’язання завдань організаційного характеру, а також урахування тактичних особливостей отримання інформації під час проведення однієї слідчої дії чи оперативно-розшукового заходу й можливість її використання надалі, що забезпечується плануванням. Д.В. Кім говорить: "Оцінюючи отриману інформацію, суб’єкт доказування висуває версії та визначає "програму" своєї подальшої діяльності, що включає повний перелік усіх необхідних дій і їх послідовність^{[694] [695]}.

Побудована методика розслідування, що ґрунтується на умовних (типових) ситуаціях, має формалізований характер. "У процесі розслідування злочинів велике значення мають алгоритмічні рішення, в основі яких лежать визначені закономірності в узагальненні теоретичних правил і практичних рекомендацій, що складають точну схему вирішення у певній ситуації"!, - уважає В.О.

Подібну думку висловлює О.С. Шаталов: "Узагальнений аналіз слідчої практики показує: найбільші труднощі у слідчого виникають або під час установлення події злочину, або під час установлення осіб, що його скоїли. Основним практичним засобом управління слідчими ситуаціями, що складаються в таких випадках, на наш погляд, повинні бути криміналістичні алгоритми й програми, керуючись якими, суб’єкти розслідування приймають необхідні рішення й утілюють їх у життя"^{[696] [697]}.

Формалізацію процесу розв’язання типових завдань, що стоять перед розслідуванням, досить точно визначив І.О. Возгрін, назвавши її алгоритмізацією^[698].

Алгоритм - сукупність дій, правил для розв’язання даного завдання^[699].

Алгоритмізація розслідування передбачає встановлення порядку роботи (змісту й послідовності слідчих дій), узятої в динаміці, з урахуванням слідчої ситуації, що склалася, і можливих її змін. Вона дозволяє створювати формалізовані моделі послідовності слідчих та оперативно-розшукових дій, необхідних для побудови окремих методик.

Алгоритми, безпосередньо пов’язані зі слідчими ситуаціями, наповнюють методику розслідування конкретним змістом і визначають оптимальні напрями вирішення конкретних завдань.

У кожному випадку алгоритм залежить від вихідної ситуації, обставин, які підлягають доказуванню, версій і планування розслідування. Із цього випливає, що, визначивши типові слідчі ситуації, можна визначити й типові алгоритми розслідування. "Розвиток криміналістичної ситуації починається з пізнання тих її елементів, які мають найбільший сенс і цінність для суб’єктів доказування у вирішенні завдань кримінального судочинства. Тільки завдяки такому знанню криміналістична ситуація може розвиватися цілеспрямовано, осмислено й упорядковано"!, - стверджує Д.В. Кім.

Отримана в ході слідчих дій та оперативно-розшукових заходів інформація, у свою чергу, формує ситуацію. Будь-яка ситуація, що базується на узагальненні практики розслідування певної категорії злочинів, шляхом штучного звільнення від низки чинників, притаманних тільки конкретній кримінальній справі, може бути охарактеризована як типова. І для її розв’язання можна розробити типовий алгоритм слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. У цьому аспекті доречно навести думку В.І. Кукліна, який говорить, що ^[700] "типова слідча ситуація - це наукова абстракція, яка є результатом узагальнення слідчої практики"¹.

Слідчі ситуації постійно впливають на процес розслідування, на тактику проведення конкретних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. "Практично більш значимим є поняття слідчої ситуації у вузькому розумінні - як характеристики інформаційних даних, які має слідство на конкретному етапі розслідування"^{[701] [702]}, - підкреслює В.Ю. Шепітько. В.П. Бахін із цього приводу говорить: "Безпосередній вплив на проведення розслідування здійснює фактична обстановка, тобто наявна конкретна слідча ситуація"^[703]. "Напрям розслідування в кожному конкретному випадку визначається слідчою ситуацією"^[704], - висловлюють аналогічну думку Є.В. Прохорова і В.Л. Пуляхін.

Узагальнення слідчої та оперативної практики показує, що за низкою складових слідчі ситуації схожі. Цей фактор тривалий час використовується в практиці боротьби зі злочинністю. Отже, існує реальна можливість і необхідність узагальнення ситуацій за певними ознаками, їх типізації. Д.І. Сулейманов пише: "У розкритті кожного злочину трапляються типові й специфічні ситуації, що залежать лише від конкретного злочину й умов його розслідування"^[705]. Такий шлях дозволяє моделювати типові слідчі ситуації, котрі ніяк не можуть підмінити конкретну, однак завжди будуть її складовою, стрижневою частиною. Проблема типізації слідчих ситуацій у криміналістиці не нова. Уперше про неї ще 1972 року писав В.Є. Корноухов: "Типові слідчі ситуації визначаються з урахуванням етапів розслідування, що більшою мірою конкретизує процес виявлення та збирання доказів"¹.

У цьому зв’язку зауважимо, що головним завданням процесу розслідування є збирання фактичних даних, які окремо характеризують спосіб вчинення та приховання злочину, час, місце, особу потерпілого й злочинця, знаряддя та засоби, використані для реалізації злочинних намірів, викрадені предмети тощо. Аналіз фактичних даних дає можливість слідчому робити висновки про наявність або відсутність ознак події злочину, складу злочину в діяннях конкретних осіб, приймати обґрунтовані рішення щодо напряму подальшого розслідування.

Досить раціональною є позиція В.П. Бахіна, який пропонує для розроблення методик використовувати практично значуще поняття слідчої ситуації. Називаючи його поняттям слідчої ситуації у вузькому розумінні, він говорить: "Слідча ситуація - сукупність даних про подію злочину й обставини, що характеризують умови (обстановку) його розслідування на конкретному етапі та зумовлюють вибір засобів і методів установлення істини і справі"^{[706] [707]}.

Стосовно слідчої ситуації С.А. Ялишев зазначає: "У результаті отримання суб’єктом розслідування нової, у тому числі реєстраційної інформації, пов’язаної з подією злочину, складається нова слідча ситуація. Аналіз ситуації та отриманої реєстраційної, у тому числі прогнозної, інформації, що відноситься до злочину, який розслідується, зумовлює прийняття нових рішень про напрями розслідування, висунення версій і планування слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів” 1.

Проведені автором дослідження дозволяють визначити коло відомостей, які формують типові ситуації, котрі виникають за фактами виготовлення та збуту підроблених грошей. У цьому випадку для наочності скористаємося прикладами з розслідування злочинів, пов’язаних із виготовленням і збутом підроблених грошей, додавши до них чинники, притаманні іншим видам злочинів. Не претендуючи на вичерпний опис, ми пропонуємо розглянути об’єктивні чинники, а також наявність інформації про них.

До таких чинників відносяться:

1) наявність злочинця чи відомостей про нього;

2) наявність предмета посягання (викрадене майно, підроблені купюри, документи);

3) наявність знарядь, що використовувалися для зламу перешкод, або їх слідів;

4) наявність матеріально фіксованих слідів виготовлення й об’єктів, що використовувалися для виготовлення засобів і знарядь;

5) наявність матеріальних слідів злочинця;

6) відомості про час, місце та спосіб скоєння злочину; ^[708]

7) наявність особи потерпілого або відомостей про

неї;

8) наявність свідків або відомостей про них;

9) наявність співучасників і відомості про них;

10) відомості про засоби зв’язку, які використовували співучасники, а в окремих випадках злочинець і потерпілий;

11) інші чинники залежно від ситуації та виду злочину.

Від наявності чи відсутності відомостей про конкретний складовий елемент слідчої ситуації часто залежить і характер слідчих дій та оперативно-розшуко- вих заходів, а також тривалість певного етапу розслідування. Треба також зазначити, що стосовно кожного наведеного чинника, який є складовою ситуації, можна отримати певну частку даних з інформаційних систем.

"Для створення програми дій співробітника, який звертається до криміналістичних обліків, - стверджує Р.А. Усманов, - необхідно таке: 1) виокремити найбільш поширені слідчі ситуації (типові); окреслити коло обліків, що можуть містити шукані дані”¹.

Між чинниками, які формують ситуацію, існує внутрішній взаємозв’язок, що дозволяє в процесі розслідування використовувати один (відомий) фактор для встановлення іншого (невідомого). Правильна організація розслідування, уміле поєднання слідчих дій з оперативно-розшуковими заходами за цілеспрямованого залучення сил і засобів у результаті мають привести до встановлення решти обставин, невідомих на початковому етапі. ^[709]

Рис. 12. Співвідношення чинників, що формують слідчу ситуацію

Особливе значення для встановлення окремих факторів може мати використання сучасних можливостей інтеґрованого банку даних і системи "АРМОР", які, аналізуючи введену на запит інформацію про певний об’єкт обліку, надають можливість установити його взаємозв’язки з іншими, а також отримати найрізноманітнішу інформацію про нього.

Для прикладу ми схематично навели зміст відомостей в одному з чинників про інший (взаємозв’язок чинників, що формують ситуацію) (див. рис. 12).

Кожний із включених у схему чинників впливає на розв’язання різноманітних завдань, які виникають під час розслідування, і водночас самостійно чи в сукупності з іншими дозволяє встановити наявність або відсутність події злочину, його учасників і їх відношення до цієї події, що, урешті-решт, впливає на правильну кваліфікацію розслідуваного злочину, визначення обставин, які підлягають доказуванню, види, порядок і тактику проведення конкретних слідчих дій, спрямованих на закріплення наявних і виявлення додаткових доказів.

Ураховуючи специфіку нашого дослідження, ми не будемо розглядати слідчі ситуації у їх прив’язці до конкретних етапів розслідування. Але спробуємо визначитися з алгоритмами дій, спрямованими на встановлення певних об’єктів або факторів, отримання інформації про них з використанням можливостей, які сьогодні надають нам інформаційні системи. Р.А. Усманов із цього приводу вказує: "...привнесення в криміналістичну реєстрацію положень теорії слідчих ситуацій дозволяє складати алгоритми дій працівників при зверненні до криміналістичних обліків залежно від ситуації, що склалася”¹.

Так, стосовно особи злочинця можуть бути виділені такі ситуації:

1) особу затримано, у неї наявні документи, що посвідчують особу;

2) особу затримано, але ніяких документів, що посвідчують її особу, немає;

3) особа злочинця відома, але його не затримано і відомостей про його місцезнаходження немає; ^[710]

4) особа злочинця невідома, але є матеріально фіксовані сліди, які він міг залишити;

5) на місці події знайдено документи, які могли належати злочинцеві;

6) та інші ситуації залежно від конкретного випад^ку.

Як видно з наведеного, лише стосовно особи злочинця може бути виділено декілька різноманітних типових ситуацій, вирішення яких прямо впливає на хід розслідування. Спробуємо розглянути можливості використання даних різноманітних інформаційних систем для встановлення особи злочинця за визначеними типовими ситуаціями.

Стосовно ситуації, коли в затриманого злочинця виявлено документи, що посвідчують особу, можна сказати, що вона є однією з найбільш сприятливих. Але і в такому разі насамперед необхідно перевірити її за обліками паспортної служби, адресним бюро. За обліками підрозділів УІТ треба встановити наявність судимості чи факту притягнення до кримінальної відповідальності. Також, виходячи з ситуації в конкретній справі, доцільно встановити факт наявності в такої особи автомобіля, документів на право керування транспортними засобами, допуску до виконання вибухових робіт, наявності зброї, а також іншу інформацію, що може допомогти створити уявлення про особу, її кваліфікацію та ін. Усю таку інформацію сьогодні можна отримати з інтеґрованого банку даних, звернувшись до нього через систему "АРМОР". За необхідності можна скористатись інформацією, що міститься в інших інформаційних системах. Так, відомості про наявність договору стосовно матеріальної відповідальності чи призначення на конкретну посаду можна отримати з обліків відділу кадрів установи, де вказана особа працює. Про її присутність на робочому місці можна довідатися з систем контролю робочого часу. Для встановлення чи перевірки інших даних про особу можна звернутися до інформаційних систем як підрозділів МВС, так і підрозділів інших міністерств і відомств (таких як військові комісаріати, установи міністерства охорони здоров’я тощо).

У цьому аспекті зазначимо, що зневажливе, недбале ставлення до використання даних інформаційних систем у розслідуванні може спричинити різні помилки, а іноді призвести до непоправних наслідків.

Так, наприклад, при проведенні тактичної операції з затримання одного з членів злочинного угруповання наприкінці 1990-х років, в одному з селищ, що розташоване на півдні Луганської області, ініціатори скористались адресою, названою одним із допитуваних. При цьому (мабуть, з причин конспірації чи раптовості затримання) надану інформацію не було перевірено ні за обліками, ні шляхом опитування сусідів або дільничного, не кажучи вже про додаткові заходи з використанням методів ОРД. У результаті проведення такої "операції" мешканець оселі, який виявився мисливцем і зовсім не тією собою, яку передбачалося затримати, поранив одного з правоохоронців, які у вечірній час, по суті, незаконно проникли до його оселі.

Слід зазначити, що, скориставшись даними сучасних інформаційних систем, можна було б отримати настановну інформацію і про мешканців указаної оселі, і про те, що там проживає мисливець, і про види зброї, яка в нього є, і навіть про місце її зберігання. Зрозуміло, що такої прикрої помилки вдалося б уникнути. На необхідність перевірки інформації перед затриманням указують В.М. Мєшков і В.Л. Попов: "У всіх випадках затриманню, як правило, передує ґрунтовна оперативна підготовка, у ході якої отримують такі відомості:

- про злочинця, його озброєність, володіння прийомами єдиноборства і намір чинити опір при затриманні;

- про місцевість, де бажано провести затримання, і про наявність сторонніх осіб у цьому місці в певний час” і.

У ситуації, коли затримано особу, яка ніяких документів, що посвідчують її особу, не має, виникає необхідність у встановленні цієї інформації. При цьому можна скористатись обліками паспортної служби. За місцем отримання паспорта ведеться картотека, до якої вміщуються форми № 1 (заяви на видачу паспорта). Ці форми містять вичерпну інформацію про особу, а також фотознімки, ідентичні тим, що вклеюються в паспорт після досягнення визначеного для цього віку. У разі необхідності за фотозображеннями може бути проведено фотопортретну експертизу, перевірку за масивами ІБнД з використанням системи "АРГУС" та ін. У паспортній службі здійснюється облік за формою № 26 - осіб, що повернулися з місць позбавлення волі, де також містяться настановні дані про особу та її фотознімки. До речі, сьогодні вказані обліки інтеґровані в ІБнД, і необхідну інформацію можна отримати з будь- якої віддаленої точки доступу, у тому числі фотозоб- раження, "електронне досьє", схематичне зображення зв’язків об’єкта. Незважаючи на вказані способи встановлення особи, уважаємо, що надійним інструментом у цьому є використання дактилоскопічних обліків як підрозділів УІТ, так і експертної служби МВС. "За відсутності настановних даних, наприклад, осіб, що займаються бродяжництвом, головними стають ознаки ^[711] зовнішності та відбитки пальців рук”¹, - говорить С.І. Захарін.

У нашій практиці мав місце випадок, коли за допомогою дактилоскопічних обліків було встановлено особу, яка проживала під чужим прізвищем понад сорок років. Громадянин К. був засуджений в м. Краснодоні Луганської області до позбавлення волі в 1949 році. Покарання він відбував в одній з виправних установ у Сибіру, в Іркутській області. Приблизно у 1952 році він вчинив втечу, а в 1959 році оселився в м. Ровеньки з документами на інше прізвище. Так під чужим прізвищем він проживав до 1990 року, доки не виявив бажання повернути своє прізвище у зв’язку з претендуванням на спадщину, що залишилась у місті Краснодоні після смерті батьків. Для підтвердження особи з інформаційного центру УВС Луганської області (оперативно-довідковий і дактилоскопічний облік УІТ) було отримано дактилокарту на прізвище К., і в результаті дактилоскопічної експертизи було встановлено, що громадянин, який тривалий час жив під прізвищем Б., раніше мав прізвище К., під яким і був засуджений у 1949 році й вибув до місця відбування покарання.

Наведене переконливо свідчить, що дактилоскопічна реєстрація створює реальні, надійні умови для ідентифікації особи. Однак не слід її зводити тільки до боротьби зі злочинністю. Вона має величезний потенціал у створенні умов саме для соціального захисту громадян. Але наявність дактилоскопічних карт в інформаційних системах є лише стосовно осіб, які притягалися до кримінальної, а в деяких випадках - до адміністративної відповідальності. Зрозуміло, що й установлення особи за власними ознаками стає можливим лише стосовно вказаної категорії осіб. ^[712]

О.Ф. Волинський зазначає: "Практика реєстрації та обліку скоєних у державі злочинів тільки за умов порушення кримінальної справи, яка склалася за часів радянської влади, негативно відбилася на повноті та змісті інформації, що міститься в криміналістичних обліках"¹.

Дійсно, реально сприяти ідентифікації особи за власними ознаками, і насамперед за таким різновидом її біометричних характеристик, як папілярні візерунки, напевно, можна буде в разі прийняття закону "Про дактилоскопічну реєстрацію". У цьому аспекті слід зауважити, що попри всі необґрунтовані натяки окремих "захисників" прав громадян дактилоскопічна реєстрація вирішить цілу низку завдань, пов’язаних із соціальним захистом громадян. Закон України "Про дактилоскопічну реєстрацію", у разі його прийняття, зможе стати надійним інструментом ідентифікації особи та забезпечить захист від використання її особистих даних злочинцями (наприклад шахраями при отриманні кредитів від імені іншої особи). Також за її допомогою можна буде ідентифікувати особу невпізнаного трупа, вирішувати інші завдання. При цьому треба підкреслити, що боротьба зі злочинністю є одним з напрямів захисту прав громадян, і розкриття злочинів правоохоронними органами з використанням даних дактилоскопічних систем є не порушенням їх прав, а навпаки. Спираючись на свій багаторічний досвід практичної роботи, а також досвід своїх колег, зазначимо, що законослухняні громадяни в разі необхідності використання їхньої дактилоскопічної інформації для вирішення певних завдань не відмовлялися від дактилос- ^[713]

копування и не виявляли недовіри до використання дактилоскопії в розкритті злочинів. Досить рідко не погоджувалися на дактилоскопування лише злочинці, прикриваючись недоторканністю своєї особи. Причому про права інших громадян, а саме потерпілих, чиї права вони порушили, заволодівши незаконно їх майном, проникнувши незаконно до чужої оселі чи скоївши інший злочин, вони забували. Тож слід замислитися над простим питанням: кому вигідніше протистояти прийняттю такого закону?

У разі встановлення настановних даних про особу інша інформація про неї може бути отримана так само, як у першій ситуації.

У ситуації, коли особа злочинця відома, але він не затриманий і відомостей про його місцезнаходження немає, за допомогою інформаційних систем можна встановити місце його проживання, роботи, вірогідні місця перебування й ін. Для цього можна скористатися як криміналістичними обліками, так і інформаційними системами іншого призначення, які ведуть інші структурні підрозділи МВС України, а також підрозділами й установами інших відомств, у тому числі інших правоохоронних органів. Також може виникнути ситуація, коли необхідно буде звернутися до міжнародних інформаційних систем Інтерполу, Європолу, а також МІБ країн СНД.

Особливе місце в цій діяльності належить інформаційними системам з автоматичною реєстрацією, які реєструють факти звернення до системи, наприклад, із метою отримання якоїсь послуги, проникнення на певні об’єкті, виходу в ефір та ін. За ними можна встановити останню точку перебування (точніше, здійснення певної операції) особи, що зникла безвісти, а також тієї, котра переховується від суду чи правоохоронних органів. Як указувалося раніше, до таких систем належать ті, що здійснюють оператори мобільного зв’язку, банківської системи (конкретні звернення до конкретного банкомата) й ін.

Зрозуміло, що будь-які інформаційні системи самі собою не знаходять об’єкт, це відбувається шляхом проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, але вони сприяють його знаходженню і за вмілого користування їх інформацією такий процес стає цілеспрямованим і отримує реальний напрям.

Для встановлення ймовірного місця перебування особи, що переховується від суду та правоохоронних органів, доцільно скористатись обліками паспортної служби. Одним із заходів при оголошенні особи в розшук є інформування підрозділів паспортної служби. Причому в усіх таких підрозділах виставляється сторожова картка на неї, і, відповідно, без узгодження з ініціатором розшуку будь-які дії (реєстрація чи зняття з реєстрації, отримання нових документів та ін.) особа здійснити не зможе. Про факт її звернення одразу повідомляється ініціаторові, а в деяких випадках таку особу затримують.

Сприяти розшуку осіб, місцезнаходження яких невідоме, призначені обліки безвісти зниклих, хворих, що не можуть повідомити своїх настановних даних, та невпізнаних трупів, які ведуть підрозділи УІТ. Зрозуміло, що така особа може стати і невпізнаним трупом, і хворим, який не може пригадати чи надати своїх настановних даних (наприклад хворі чи постраждалі в ДТП та ін.). Особливе значення для встановлення ймовірного місця перебування певної особи має використання ІБнД і систем "АРМОР", "СОВА", "АРГУС". Аналізуючи зв’язки особи, можна також установити її можливе місцезнаходження.

Поряд з указаною категорією обліків важливу роль відіграють обліки медичних установ (лікарень, травмпунктів та ін.), до яких особа могла звертатися за медичною допомогою (наприклад у разі поранення чи хвороби). Залежно від ситуації, що склалася, може виникнути потреба й у використанні даних інших інформаційних систем незалежно від їх основного призначення та відомчої належності. Саме тут може позитивно проявитися наявність зв’язків, а точніше, інтеґра- ція ІБнД УМВС певного рівня з АІС іншої відомчої належності.

У разі виявлення чи затримання особи може виникнути потреба в дактилоскопуванні тощо, а також необхідність перевірити її на причетність до нерозкритих злочинів чи ін. Тобто самий собою факт виявлення та затримання особи ще не є підставою для закінчення її перевірки на причетність до нерозкритих злочинів чи ін. Зрозуміло, що залежно від особи та ситуації, яка склалася, може виникнути необхідність перевірити її за обліками, передусім за криміналістичними.

Також за результатами розшуку можуть бути виявлені зв’язки цієї особи, певні зміни в її зовнішності, соціальному статусі й ін. Якщо така особа належить до категорії осіб, що становлять оперативний інтерес і поставлені на криміналістичний облік, така інформація використовується для коригування інформації про певний об’єкт у певних інформаційних системах.

У ситуації, коли особа злочинця невідома, але є матеріально фіксовані сліди, які вона могла залишити, особливе значення мають криміналістичні обліки, що здійснюють підрозділи експертної служби МВС України. Слід зазначити, що вид обліку, яким можна скористатися з цією метою, прямо залежить від того, які сліди певного об’єкта ми маємо в розпорядженні.

Це можуть бути сліди папілярних візерунків, сліди крові або інших речовин, що виділяє організм людини, також це можуть бути сліди взуття, рукавичок, транспортних засобів, знарядь, що використовувалися для злому перешкод, та інших будь-яких предметів і речовин.

Для їх пошуку можуть бути використані насамперед обліки оперативно-розшукового призначення. Причому саме ті, які створюють умови для ідентифікації об’єктів за певними слідами, що є в розпорядженні органів слідства. Перше місце серед таких обліків справедливо належить дактилоскопічним. У разі наявності слідів рук (у вигляді папілярних візерунків) звертаються до дактилоскопічних обліків. Сучасна практика свідчить, що такі обліки сьогодні майже на всіх рівнях здійснюються з використанням інформаційно-пошукових дактилоскопічних систем "Сонда", "Папілон", "Дак- то" й ін. Перевірка за такими обліками займає небагато часу. Раніше ми звертали увагу на те, що одним із напрямів удосконалення таких обліків є запропонована й реалізована в підрозділах МВС Російської Федерації на базі АДІС "Папілон" система "Фільтр". На сьогодні одним із напрямків удосконалення такої роботи є перехід на мобільні комплекти науково-технічних засобів для потреб польової криміналістики. Це дасть змогу вводити сліди в інформаційні системи та проводити їх перевірку з віддалених точок доступу. При цьому треба враховувати розвиток сучасних комп’ютерних і телекомунікаційних технологій. До речі, і американська фірма "SIRCHIE”, і російська "Папілон" пропонують такі комплекти. Зрозуміло, що Україні доцільно було б або розробити такі системи, або скористатися тими, які пропонують провідні виробники. Лише за таких умов можна створити повноцінні інформаційні системи, що відповідають вимогам сьогодення, а відповідно, забезпечити надійну й оперативну перевірку об’єктів за слідами, а також повноцінний доступ користувачам до ІБнД з віддалених точок.

Поряд із дактилоскопічними залежно від наявних слідів можуть використовуватися обліки слідів взуття, слідів транспортних засобів, зразків почерку тощо.

Також суттєву допомогу в розшуку певних об’єктів можуть надати криміналістичні довідково-допоміжні обліки. Їх використовують для визначення виду знаряддя, типу взуття, що має підошву, схожу на ту, сліди якої виявлено під час огляду, та ін. Така інформація сприяє активізації пошуку та визначенню його напряму.

Тепер розглянемо ситуацію, коли на місці події знайдено документи, які могли належати злочинцеві. І хоча документи можуть належати злочинцеві й мати настановні дані про нього, необхідно провести низку дій, пов’язаних з установленням його місця перебування, проживання й ін. Для цього можна скористатися можливостями, які надають інформаційні системи. Ми вже вказували, що такі дії прямо залежать від виду документа, який було виявлено. Як свідчить практика, це можуть бути різноманітні посвідчення особи (паспорт, посвідчення учня, посвідчення про надання пільг тощо). Також трапляються випадки, коли на місці однієї пригоди знаходять посвідчення, викрадені з інших місць, тобто тих, що належать потерпілим в інших справах. Саме це й ініціює перевірку знайденого документа за обліками втрачених документів (облік втрачених паспортів, технічних паспортів та ін.). Наявність настановних даних дає підстави для встановлення місця проживання особи, наявності в неї судимості, наявності на неї дактилоскопічної карти та з’ясування питання про те, чи перебуває вона в розшуку.

Наведемо приклад з нашої практики.

При огляді місця події за фактом крадіжки з квартири в м. Ровеньки на підлозі під вікном було знайдено посвідчення гр. З., учня одного з ПТУ м. Свердловська Луганської області. Оперуповноважений карного розшуку встановив місце проживання власника посвідчення, і на момент його появи в квартирі на нього вже чекали працівники міліції. У З. вилучили викрадені речі. Заперечувати свою причетність до крадіжки він не став.

Таким чином, правильне використання даних інформаційних систем привело до позитивного результату в розкритті злочину.

Отже, залежно від ситуації, що склалася, лише стосовно встановлення особи злочинця, а також інших категорій осіб можуть бути використані різноманітні дані з інформаційних масивів як криміналістичних, так і інших обліків.

Тепер розглянемо відомості про засоби зв’язку, які використовують співучасники, а в окремих випадках - злочинець і потерпілий. Зазначимо, що цій категорії ми приділяємо увагу, ураховуючи її новизну, а також специфіку отримання інформації та її використання.

Сьогодні індивідуальними засобами зв’язку забезпечені до 70% населення країни, і цей показник зростає. Особливістю функціонування сучасних мобільних телефонних систем є те, що вони не прив’язуються до конкретного місця, а є саме індивідуальними засобами, і за необхідності, використовуючи дані, отримані з інформаційних систем, у яких ведеться облік виходу на зв’язок і тривалості зв’язку, можна відстежувати місця перебування певних об’єктів і сеанси зв’язку з певними абонентами, а відповідно, і зв’язки між особами. Зрозуміло, що така інформація потребує глибокого аналізу й може використовуватися при відпрацюванні алібі, самозвинувачень та ін. Один із прикладів використання даних таких систем у практичній діяльності ми наводили в попередньому розділі. О.П. Большаков і В.Ф. Щербатов пропонують використовувати можливості мобільного телефонного зв’язку в розшуку обвинувачених і підозрюваних, що переховуються. "Як приклад, - говорять вони, - укажемо на нові інформаційні можливості встановлення місця перебування обвинуваченого, який користується мобільним стільниковим зв’язком. Відомо, що сьогодні члени злочинних угруповань, у тому числі й ті, що знаходяться в розшуку, користуються таким зв’язком. Аналізуючи відповідну інформацію (про сеанси зв’язку. - В.Б.) і знаючи порядок функціонування стільникового зв’язку, суб’єкт розслідування може оперативно встановити місцеперебування обвинуваченого"¹.

В.В. Кубанов і В.В. Степанов виділяють ситуації, що можуть скластися при розслідуванні злочинів, пов’язаних із використанням вогнепальної зброї. Вони стверджують: "Факт її наявності чи відсутності може бути підґрунтям для виділення слідчих ситуацій. За цим чинником усі ситуації, що виникають на попередньому етапі розслідування цієї категорії злочинів, можна класифікувати на такі:

а) знайдено вогнепальну зброю;

б) вогнепальна зброя відсутня, але наявні стріляні гільзи та кулі з її слідами;

в) вогнепальна зброя, а також кулі та гільзи з її слідами відсутні, але є інші дані, що свідчать про факт ^[714] використання вогнепальної зброї (характерні пошкодження, наявність додаткових слідів пострілу й ін.)"¹.

Далі вони наводять алгоритм дій для відпрацювання ситуацій, що склалися, з використанням інформації обліків зброї, гільз і куль, які здійснюють підрозділи експертної служби та ДІТ - УІТ.

Поряд з цим, слід указати на те велике значення, яке можуть мати дані з різноманітних інформаційних систем для підтвердження алібі чи спростування неправдивого алібі, самозвинувачення або хибного звинувачення.

Дані з інформаційних систем, що містять фотографічні зображення об’єктів, а також об’єкти колекцій можуть бути використані під час проведення впізнання осіб за фотозображеннями обличчя, татуювань, різноманітних предметів (знарядь та ін.). Причому їх можна використовувати і як об’єкт, що впізнається, і як об’єкти, які пред’являються разом із тим, що впізнається. Є.М. Дмитрієв пропонує в ході пред’явлення для впізнання за фотознімками користуватися можливостями автоматизованої габітоскопічної системи (АГС-облік), яка містить масиви цифрових фотознімків. Процедура така: в оболонку АГС уводиться зображення особи, що впізнається, потім система за командою оператора починає вибірку за масивом, пропонуючи лише зображення схожих облич. Обрані фотознімки пропонуються тому, хто впізнає, на екрані монітора, потім вони можуть бути роздруковані на принтері й включені безпосередньо до протоколу^{[715] [716]}. Аналогічним чином можна використовувати и можливості сучасної АІС "АРГУС", що функціонує в УІТ ГУМВС у Луганській області.

Навіть такого короткого огляду потенційних можливостей, які містять в собі інформаційні системи для вдосконалення методик розслідування злочинів, достатньо для висновку, що вказаний шлях сьогодні є достатньо важливим і перспективним. Зрозуміло, що в межах одного підрозділу монографії таке ємне питання розглянути повноцінно неможливо. Та ми й не мали це на меті. Для нас головне - визначитися з напрямами роботи.

На завершення розгляду питання про роль і місце інформації, що міститься в сучасних ІС та АІС, у процесі розслідування наведемо вислів Н.С. Карпова й В.П. Бахіна, які, говорячи про криміналістичні методики, зазначають: "Повноцінна методика окремого виду злочинів складається тоді, коли утворюються всі її складові частини"¹. Однією з таких частин, на нашу думку, повинна стати інформація, що міститься в інформаційних системах. До речі, частина з них - криміналістичні, які мають основне цільове призначення сприяти розслідуванню злочинів. Тим більш незрозумілим є залишення поза увагою їх потенційних можливостей при складанні криміналістичних методик.

7.2.