Підсумки

Дотримання принципу невтручання у внутрішні справи держав необхідне не тільки для захисту прав держав як таких, а й для захисту народів і сус­пільств, підтримання і розвитку ними своїх соціальних, культурних, ре­лігійних та інших особливостей.

Міжнародно-правовими актами передбачено, що дотримуючись принципу невтручання, держави зобов’язані не вчиняти дій, спрямова­них на часткове чи повне руйнування національної єдності та територі­альної цілісності іншої держави; не вчиняти будь-яких форм втручання чи погроз, спрямованих проти правосуб’єктності держави чи проти її по­літичних, економічних і культурних елементів; утримуватися від спроб дестабілізувати чи підірвати стабільність іншої держави чи будь-якого з її інститутів, зокрема, шляхом підтримки або потурання антидержавній ді­яльності; утримуватись від наклепницьких кампаній, образливої або во­рожої пропаганди з метою втручання у внутрішні справи інших держав; не використовувати або спотворювати питання про права людини як за­сіб втручання, чинення тиску на інші держави або створення атмосфери недовіри та нестабільності в державах і в міжнародних відносинах.

Отже, сутність вказаного принципу полягає в забороні державі втру­чатися у внутрішні справи інших різними методами, не пов’язаними із за­стосуванням сили, наприклад шляхом чинення економічного тиску для впливу на дії держав, підтримки та фінансування політичних партій, по­ширення антидержавної пропаганди, викривлення інформації щодо по­рушень прав людини тощо.

Усі обов’язки держав, передбачені принципом невтручання, в тому чи іншому вигляді порушила Російська Федерація своїми діями проти на­шої держави: військовою агресією, окупацією та анексією Криму, окупаці­єю частини Донецької та Луганської областей; наданням російським пар­ламентом дозволу на застосування збройних сил РФ «на території Укра­їни»; підтримкою сепаратистських ідей та дій на півострові, зокрема бо­йовиків «самооборони Криму»; виголошенням заяв про «нелегітимність» української влади, «виникнення нової держави» та інших, спрямованих на провокування внутрішньої нестабільності в Україні; публічною під­тримкою бойовиків у Донецькій і Луганській областях, а також проросій- ських політичних сил на кшталт Партії регіонів або КПУ; застосуванням засобів економічного тиску на нашу державу, метою яких чітко проголо­шено недопущення її європейської інтеграції; виголошенням вимог щодо «надання гарантій невстуну України до НАТО»; порушенням криміналь­них справ проти представників української влади та ув’язненням грома­дян нашої держави з метою тиску на неї; веденням представниками РФ за кордоном, російськими державними та недержавними ЗМІ системної ан­тиукраїнської пропагандистської кампанії; постійною діяльністю органів влади Росії з офіційного поширення наклепницької інформації про «ре­пресії» в нашій державі.