Варто повернутися до мажоритарної системи
Микола Савенко, доцент кафедри державно-правових наук НаУКМА, кандидат юридичних наук
Пошуки оптимальної системи виборів, виборчого процесу, порядку проведення виборів проходили всі країни.
І не є винятком, безперечно, у цьому й Україна. У вузькому значенні під системою виборів розуміють законодавчо визначений спосіб встановлення результатів виборів або спосіб розподілу представницьких мандатів за підсумками голосування. Виходячи з такого розуміння у теорії та практики конституціоналізму виділяють наступні найбільш поширені виборчі системи: мажоритарну, пропорційну та змішану.Україна за відносно невеликий термін своєї незалежності випробувала кожну з названих виборчих систем, хоча дещо в іншій послідовності. Першою була використана мажоритарна система виборів, потім змішана на виборах до Верховної Ради України, а в 2006 році за пропорційною виборчою системою обиралися як народні депутати України, так і депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва та Севастополя, міських, районних, районних у містах рад. Відтак постає проблема, чи вдосконалювати останню систему виборів, чи повернутися до попередніх, які були. Тобто актуальним на сучасному етапі є питання пошуку оптимальної системи виборів.
За якими ж критеріями має відбуватися цей вибір. Критеріїв чи чинників визначення досить багато, однак за браком часу детально ми їх не будемо аналізувати. На наш погляд основою вибору має бути легітимність формування виборного органу і забезпечення ефективності виборів, а також виходячи з положень Конституції України, визначених нею засад конституційного ладу, конституційних принципів виборів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, конституційного права громадян брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Зокрема такого універсального, основоположного принципу правової держави як верховенство права, одним із чинників якого є справедливість. Тепер спробуємо з’ясувати наскільки цим критеріям відповідає кожна з виборчих систем.Мажоритарна виборча система абсолютної більшості найкраще забезпечує легітимність формування виборних органів, оскільки представники до них обираються більшістю від загальної кількості виборців і вона дозволяє виборцю безпосередньо брати участь у формуванні виборних органів та можливість бути обраним.
За змішаною системою проводилися вибори до Верховної Ради України, коли половина народних депутатів України обиралася за мажоритарною системою, а друга половина - за пропорційною системою. Вибір змішаної виборчої системи для формування однопалатного парламенту не можна назвати вдалим. Це впливало певною мірою на вагомість представницького мандата. Адже частина народних депутатів України обиралася всіма виборцями по єдиному багатомандатному округу за пропорційною системою, а інша частина обиралася значно меншою кількістю виборців, які проживали в межах відповідного виборчого округу. За такою виборчою системою виборець голосував двічі, тобто мав два голоси. Така система виборів краще забезпечувала зв’язок виборців з депутатами мажоритарниками, ніж з народними депутатами України, обраними за пропорційною виборчою системою. Як правило змішана виборча система використовується на виборах до двопалатних парламентів, коли депутати до однієї з палат обираються за мажоритарною, а до іншої за пропорційною системою. Чи забезпечує ця система легітимність виборного органу? Теоретично це можливо за умови, що за кандидатів на виборні посади в мажоритарних округах проголосує абсолютна більшість виборців, а в багатомандатному окрузі виборчий бар’єр подолають всі партії та виборчі блоки і вибори за пропорційною системою виборів проводяться з преференціями та забезпеченням участі виборців у формуванні списків кандидатів. На практиці це є доволі проблемним або майже неможливим.
Проведення виборів за пропорційною виборчою системою з закритими списками, які формувалися партіями, а точніше партійними функціонерами, не дозволяє стверджувати про легітимність виборних органів. Якщо при мажоритарній виборчій системі абсолютної чи відносної більшості голоси виборців просто втрачаються, то за пропорційної виборчої системи вони присвоюються за рахунок виборців, які віддали свої голоси кандидатам зі списків партій, які не подолали виборчої квоти. На користь пропорційної системи виборів наводилися аргументи, що мажоритарна система виборів в Україні дозволяла використовувати адміністративний та фінансові ресурси, про що тут також згадувалося. Однак використання таких ресурсів і за пропорційної виборчої системи, зокрема при формуванні виборчих списків, не виключається. Запровадження певної виборчої системи має на меті забезпечення ефективної роботи виборного органу. То ж чи забезпечила пропорційна виборча система їх ефективність, зокрема, роботи Верховної Ради України? Ми всі спостерігаємо, що аж ніяк вона не забезпечила. І тому, безперечно, при запровадженні певної системи виборів треба все ретельно прогнозувати і моделювати. Отже на цьому етапі Україна ще не досягла рівня тієї культури, політичної, зокрема, правової, яка б дозволяла запроваджувати пропорційну систему виборів до всіх органів.
Що стосується виборів до органів місцевого самоврядування за пропорційною виборчою системою, то взагалі були знехтувані певні положення Конституції України, що вже стає негативною традицією для України. На жаль, важко назвати хоча б один орган влади, у тому числі найвищий, який би діяв виключно за Конституцією України, не допускав її інтерпретацію на свою користь. Порушення Конституції України, її довільне та неправильне тлумачення породжує конституційно-правові конфлікти між вищими органами влади, негативно впливає на політичну стабільність у державі. Положення статей 6,8,19, в яких закріплені важливі принципи конституційного ладу, не допускають ставити волю певного органу вище Конституції України.
Цьому в певній мірі сприяє недоторканість окремих посадових осіб, відсутність належної конституційної відповідальності.При запровадженні пропорційної виборчої системи для формування органів місцевого самоврядування „ забули” за статтю 140 Конституції України, в якій дається визначення органів місцевого самоврядування. Там зазначено, що відповідні органи, районні і обласні ради представляють інтереси громад. Вона не допускає інтересів політичних партій. І сталося так, що замість вирішення питань місцевого значення органи місцевого самоврядування були втягнуті в політичні процеси. Тут уже згадувалося про представництво територіальних громад в окремих радах. Я наведу приклад по Житомирській області – з 20 районів 11 не представлені в обласній раді. То ж чи здатна така рада відстоювати інтереси не представлених у ній територіальних громад. Тому щодо виборів до органів місцевого самоврядування пропорційна система взагалі не прийнятна. Вона суперечить Конституції України.
Таким чином оптимальною для України на сучасному етапі є мажоритарна система виборів - у першому турі абсолютної більшості, в другому, враховуючи ситуацію – відносної більшості. Вважаю, що до цієї системи ми на сьогодні маємо повернутися, у тому числі й до виборів народних депутатів України. Цікавими є теза і пропозиції Ю.Ключковського, що пропорційна система з закритими списками, взагалі не враховує волі виборця. Це дійсно так. Він пропонує відкриті або напіввідкриті регіональні списки кандидатів на виборні посади. У мене складається враження, що буде те ж саме, оскільки в певному регіоні відповідна партія не набере необхідного відсотка і жоден кандидат цього регіону не буде представлений в відповідній раді. Або тоді треба десь квоту встановлювати, тобто той мінімум, який би забезпечував обрання кандидата на посаду, незалежно від результатів голосування в регіоні. Але чи буде це справедливим, віддавати області мандати, яких вона, як то кажуть, не заробила своїм голосуванням. Тому тут треба дуже обережно підходити і все таки, на мій погляд, варто повернутися до мажоритарної системи абсолютної більшості в першому турі виборів.