Підсумки

Принцип територіальної цілісності — універсальний, імперативний, за­гальновизнаний принцип міжнародного права. Беззаперечне й одностай­не визнання державами необхідності дотримання у своїх відносинах прин­ципу територіальної цілісності відображене в численних актах міжнарод­них організацій, багатосторонніх і двосторонніх міжнародних договорах, односторонніх актах держав, нормах конституцій та інших положеннях внутрішнього законодавства.

Положення нормативного змісту принципу територіальної цілісності держав передбачають передусім покладення на держави обов’язків утри­муватись від дій, які являють собою застосування сили або погрози силою проти територіальної цілісності іншої держави, не перетворювати терито­рію жодної іншої держави на об’єкт окупації чи привласнення прямо або опосередковано, порушуючи при цьому міжнародне право; утримувати­ся від організації або заохочення організації іррегулярних сил чи зброй­них банд, зокрема найманців, для вторгнення на територію іншої держави; не підтримувати і не заохочувати жодним чином збройну, підривну, теро­ристичну або будь-яку іншу діяльність проти цілісності іншої держави; не вчиняти будь-яких дій політичного, економічного або іншого характеру проти територіальної цілісності, політичної незалежності, єдності держа­ви; утримуватися від будь-яких дій, що можуть прямо або опосередкова­но завдати шкоди території держави або її частинам; не визнавати будь- яких неправомірних змін належності території.

Ретельний міжнародно-правовий аналіз подій щодо Криму та части­ни Східної України 2014-2015 рр. свідчить, що Російська Федерація в обох випадках порушила практично всі обов’язки держав, пов’язані з принци­пом територіальної цілісності. РФ не набула суверенітет над півостровом відповідно до жодного із передбачених міжнародним правом способів набуття території. Натомість, згідно з міжнародно-правовими нормами, відбулась військова окупація та анексія Кримського півострова. Дії Росії щодо частин Донецької та Луганської областей наразі повною мірою під­падають під ознаки військової окупації.

Підтримка територіальної цілісності України при визнанні належнос­ті Криму до її складу, а також засудження спроб, спрямованих проти ціліс­ності та єдності нашої держави — загальна позиція міжнародної спільно­ти, виражена в резолюціях Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН, а також актах ЄС, міжнародних організацій, груп держав та окремих держав.

Вкрай важливе загальне усвідомлення того, що нові виклики, пов’язані з агресивною війною РФ проти України та порушенням її територіальної ці­лісності, небезпечні не лише для європейського регіону, а і світового спів­товариства в цілому, адже дії агресора, з-поміж іншого, спрямовані на під­рив чинної системи світового порядку, заснованої, значною мірою, саме на неухильному дотриманні принципу територіальної цілісності.

Варто підкреслити, що Російська Федерація досить послідовно дотри­мувалась позиції визнання пріоритетної ролі вказано принципу в системі основних принципів міжнародного права та ставлення до нього як до нор­ми jus cogens. Це відображено і в офіційних заявах, зокрема, щодо справи Косова, і в підтримці відповідних актів міжнародних організацій, і в рі­шеннях Конституційного суду РФ, і в російській доктрині міжнародного права. Це значною мірою пояснюється внутрішніми проблемами, що по­стали перед цією державою після розпаду Союзу PCP, передусім пробле­мою Чечні. Вказані підходи, що формулювались, висловлювались, просу­вались протягом десятиріч, були кардинально і фактично миттєво зміне­ні у зв’язку з прагненням РФ привласнити територію Криму та дестабілі­зувати ситуацію в нашій державі загалом, вчинивши агресію та окупацію частини Східної України.