Антон Васильович Лісний та два інших заявники проти Укра­їни і Росії (Lisnyy and two other applicants vs. Ukraine and Russia) (ухв. щодо прийнятності), № 5355/15, від 5 липня 2016 р.[144]

Факти. Посилаючись на статтю 2, пункт 1 статті 6, стат­ті 8, 10 і 13 Конвенції, заявники поскаржилися, що їхні права відповід­но до Конвенції не можуть бути ефективно гарантовані, оскільки державні установи на Східній Україні, зокрема суди, призупинили свою роботу і були переміщені на території, підконтрольні Уряду України.

Заявники також скаржаться, що їхнє життя було поставлено під загрозу через обстріли сіл, в яких вони проживали. Якщо процитувати статтю 1 Протоколу No 1, заявники скаржаться, що обстріли пере­шкоджають мирному користуванню своїм майном і проживанню. (З самоїухвали.)

Витяг з ухвали

«25. Суд нагадує, що провадження у Суді мають змагальний харак­тер. Тому завданням сторін є обґрунтувати їхні фактологічні аргумен­ти, надавши Суду необхідні докази. У той час як Суд несе відповідаль­ність за встановлення фактів, завдання сторін - надати активну під­тримку шляхом надання будь-якої необхідної інформації. З огляду на це слід брати до уваги поведінку сторін під час збирання доказів (див. справу “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), 18 січня 1978, п. 161, серія А No 25).

26. Оскільки заявники посилаються на статтю 1 Протоколу No 1 до Конвенції, Суд прийняв позовну заяву майнового характеру, подану деякими заявниками, спираючись на витяги з реєстру місця прожи­вання, виданого міською адміністрацією після заявленої атаки (див. справу "Керімова та інші проти Росії” (Kerimova and Others v. Russia), No 17170/04, 20792/04, 22448/04, 23360/04, 5681/05 і 5684/05, § 293, 3 травня 2011 року). У справі "Дамаєв проти Росії” (Damayev v. Russia) (No 36150/04, пп. 108-111,29 травня 2012 р.) Суд ухвалив, що заявник, який поскаржився на зруйнування свого дому, повинен принаймні надати стислий опис зазначеної власності. Ще як додаткові достовірні докази права власності на майно або місце проживання Суд прийняв такі документи: свідоцтва про право власності, витяги із земельного і податкового реєстрів, документи, видані місцевою адміністрацією, плани, фотографії і квитанції на оплату комунальних послуг, а також докази отримання пошти, заяви свідків або будь-які інші відповідні до­кази (див., наприклад, справу "Прокопович проти Росії” (Prokopovich v.

27. Отже, від заявників вимагається надати достатні докази на підтвердження своїх вимог відповідно до статті 1 Протоколу No 1 до Конвенції про знищення майна під час збройного конфлікту. Аналогічний підхід застосовується до скарг на підставі статті 2, пунк­ту 1 статті 6, статей 8, 10 і 13 Конвенції.

28. У поточних справах Суд зауважив, що від самого початку ін­тереси заявників представляли адвокати. Однак перший заявник на­дав лише копію свого паспорта і фотографії зруйнованого будинку. Не було надано жодних доказів права власності на будинок або будь-яких інших прав, які могли належати заявнику, щодо будинку. Друга заявни­ця надала копію свого паспорта і копії різних звітів Організації з безпе­ки і співробітництва в Європі, а також деякі роздруковані матеріали з Інтернету про загальну ситуацію на сході України. Третій заявник подав лише копію свого паспорта.

29. Суду добре відомо про наявність певних виняткових обставин, що не залежать від заявників і які викликали труднощі для подання документальних доказів на підтримку своїх скарг. Тому до постійної практики Суду належить застосування більш поблажливого підхо­ду за наявності беззаперечного доказу таких обставин (див. справу "Крянге проти Румунії” (Creanga v. Romania) [ВП], No 29226/03, п. 88, 23 лютого 2012 р., і процитовані в рішенні справи, з урахуванням вне­сених змін). Ці обставини переважно стосуються ситуації триваючого конфлікту, оскільки він становить підґрунтя у розгляді цих справ.

30. Однак слід зауважити, що заявники не навели жодних причин щодо того, чому вони не змогли надати відповідні документи, які під­кріплюють їхні скарги щодо порушення прав відповідно до Конвенції (див.

31. За таких обставин і відповідно до пункту 1 правила 44C Регла­менту Суду, Суд ухвалив, що їхні скарги не мають достатнього обґрун­тування (див. аналогічний підхід у справі "Пономарьов та інші проти Болгаріі" (Ponomaryov and Others v. Bulgaria) (dec.), No 5335/05, 10 лю­того 2009 р.).

32. Таким чином, заява явно не обґрунтована і повинна бути відхи­лена відповідно до підпункту (a) пункту 3 і пункту 4 статті 35 Конвенції».