Розподіл повноважень між урядовою адміністрацією і самоврядуванням та між самоврядуванням різних рівнів територіального поділу
Попередній аналіз та дослідження доводить, що одним з головних бар’єрів розвитку на місцевому та регіональному рівнях є відсутність юридичного статусу регіонів та місцевого самоврядування.
Окрім того, як свідчать результати досліджень українських експертів H.A. Микули та I. Маліка, система управління на місцевому та регіональному рівнях в Україні характеризується:• відсутністю зрозумілого, чіткого розподілу завдань та повноважень між рівнями самоврядування та завдань між самоврядуванням і державною владою;
• високим рівнем обмежень самоврядування у виробленні власної незалежної політики розвитку і черговості вибору задоволення власних потреб;
• відсутністю достатньої свободи дій в органів самоврядування у питанні розпорядження власним комунальним майном;
• домінуванням державної адміністрації над органами самоврядування;
• очевидною розбіжністю між декларуванням дуже широких прав для самоврядування і реальними можливостями використання цих повноважень;
• відсутністю власних достатньо стабільних джерел доходів та відсутністю юридично-фінансового статусу областей, територіальних громад, районів;
• різнорідністю шляхів бюджетних надходжень і нескоорди- нованим фінансуванням завдань на місцевому та регіональному рівнях.
У системних рішеннях щодо практики функціонування самоврядування в Україні не вироблено і не втілено прозорих, чітких процедур передачі завдань на місцевому та регіональному рівнях. Зате широко пропагується так зване “делегування” всіх виконавчо- управлінських функцій, що формально належать до самоврядування територіальних громад, районів та областей відповідним органам державної (урядової) адміністрації. Ha практиці це означає фактичне усунення самоврядування від виконання ним значного обсягу власних функцій реалізації влади на відповідній
території. Дана система “делегування” завдань суперечить ідеї самоврядування в розумінні Європейської Карти територіального самоврядування та унеможливлює розвиток самоврядування, бо веде до маргіналізації і гарантує практично повний їх контроль з боку державної адміністрації.
Використовувані в аналізованих проектах законів (змін до законів) термінологія та визначення, що відносяться до самоврядування в частині повноважень, владних завдань та їх фінансування, багато в чому неточні, не є універсальними і такими, що дають чітке розуміння змісту без додаткового пояснення. Наслідками цього можуть бути суперечки стосовно повноважень між самоврядуванням та державною адміністрацією, виникнення так званої “компе- тенційної діри”.
У проектах законів, а також у запропонованих змінах не запропоновано можливих радикальніших пропозицій реформ, що враховують як теперішній європейський вимір, так і можливості, які дає Конституція та діюча правова база України. Здається, не існує перешкод та обмежень, щоб у рамках нинішнього устрою та правової системи до підготовлених проектів увести термінологію і значно більше понять, які використовуються в універсальній європейській мові й відносяться до цієї проблематики. У проектах документів більшою мірою користуються старою термінологією (наприклад, відсутній термін «громада»). Рекомендується розглянути можливість ширшого впровадження у зміст усіх документів термінів, що використовуються в європейському праві та практиці. Це забезпечить кращу можливість порівняння цих документів зі схожими документами інших держав та їх розуміння.
14.2.4.