Звід захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув'язненню в будь-якій формі

У Зводі захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув’язненню в будь-якій формі^[467] Генеральна асамблея сфокусувала увагу на врахуван­ні специфічних потреб осіб при затриманні або тих, що затримані і зна­ходяться в умовах попереднього ув’язнення.

Принцип 19 передбачає, що затриманому або особі, яка знаходиться в ув’язненні, надається, серед іншого, право на відвідуванням членами сім’ї та переписку з ними, а також можливість вступати у відносини з зов­нішнім світом у відповідності до розумних умов і обмежень, що містяться в законі або в підзаконних актах, які відповідають закону^[468]. Цей принцип викликає інтерес, адже в ньому, перш за все, закріплена така вимога до обмежень, як розумність, а, по-друге, він передбачає можливість закріп­лення обмежень у законі або підзаконних актах, що відповідають зако­ну (by law or lawful regulations). Останнє спостереження є особливістю Зводу, адже зазвичай у міжнародних стандартах як допустиме джерело обмежень використовується категорія «закон», зміст якої іноді викликає дискусію щодо того, чи включає вона в себе і підзаконні акти. На від­міну від них Звід чітко вказує на допустимість встановлення обмежень у підзаконних актах.

Орієнтований перш за все на досудовий етап ув’язнення Звід також передбачає, що право ув’язненої особи мати побачення із захисником у конфіденційному порядку, за загальним правилом, не може бути обме­женим. Однак обмеження допускаються у виняткових випадках, визна­чених законом або підзаконними нормативними актами, які відповіда­ють закону, коли це вважається абсолютно необхідним суддівською або іншою владою з метою підтримки безпеки та належного порядку (п. 18.3). Тобто допускаються змішаний тип обмежень — поєднання нормативного та правозастосовного виду.