Стаття 580. Гарантування захисту життя, здоров'я і майна посадових осіб митної служби України

1. Посадові особи митної служби України перебувають під захистом закону. Захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна цих посадових осіб та членів їхніх сімей від зло­чинних посягань, інших протиправних дій здійснюється відповідно до Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” та забезпечується мірами відповідальності, передбаченими Кримінальним кодексом України та Кодек­сом України про адміністративні правопорушення.

Виконуючи посадові обов'язки, працівники митної служби реалізують функції держави, у тому числі проводячи в межах своїх повноважень за­конні дії, які можуть викликати “непорозуміння” або “обурення” з боку певних осіб. Це у свою чергу, може викликати в останніх бажання змусити працівника митних органів учинити протизаконні дії або утриматися від законних дій, помститися йому або членам його родини за діяльність пра­цівника під час виконання своїх службових обов'язків. Зважаючи на це, за­конодавством установлено систему особливих заходів державного захисту працівників суду і правоохоронних органів від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов'язків і здійсненню наданих прав, а також від посягань на життя, здоров'я, житло і майно таких осіб та їх близьких родичів у зв'язку зі службовою діяльністю.

Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохо­ронних органів” від 23.12.1993 № 3781-XII передбачено, що до правоохо­ронних органів належать - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних силах України, мит­ні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податко­вої служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Законом також передбачено, що захисту підлягають близькі ро­дичі вказаних осіб, зокрема батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, посягання на життя, здоров'я, житло і майно яких перешкоджає виконанню працівниками суду і правоохоронних органів по­кладених на них законом обов'язків і здійсненню наданих прав.

У контексті цього закону посадові особи митних органів та їх близькі родичі мають право:

а) застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю з метою забезпечення виконання правомірних наказів і усних вимог, що добровільно не виконуються, для захисту власної безпеки, безпе­ки близьких родичів, а також свого житла і майна;

б) вимагати й одержувати допомогу у виконанні покладених на них обов'язків, а в разі необхідності - для особистого захисту, а також свого житла і майна з боку відповідних правоохоронних та інших державних органів;

в) здійснювати спеціальні заходи забезпечення безпеки;

г) отримувати матеріальну компенсацію в разі загибелі працівника, ка­ліцтва або іншого ушкодження здоров'я, знищення чи пошкодження його житла і майна у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Для забезпечення безпеки посадових осіб митних органів та їх близь­ких родичів, недоторканності житла, а також збереження їхнього майна з урахуванням конкретних обставин можуть застосовуватися відповідно до законодавства такі заходи:

а) особиста охорона, охорона житла і майна;

б) видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про не­безпеку;

в) встановлення телефону за місцем проживання;

г) використання технічних засобів контролю й прослуховування теле­фонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

д) тимчасове розміщення в місцях, що забезпечують безпеку;

е) забезпечення конфіденційності даних про об'єкти захисту;

є) переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна доку­ментів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання.

Підставою для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки по­садових осіб митних органів та їх близьких родичів є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю або майну.

Рішення про вжиття таких заходів приймаються керівниками органів внутрішніх справ, а їх реалізація покладається на відповідні органи вну­трішніх справ.

Приводом для вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки може бути:

а) заява працівника або його близького родича;

б) звернення керівника відповідного державного органу;

в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, які підлягають захисту.

Рішення про забезпечення безпеки (або відмову в їх застосуванні) при­ймає керівник органів внутрішніх справ на підставі одержаної заяви (по­відомлення) про загрозу після її обов'язкової перевірки, у строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно. Про прийняте рішення ви­носиться мотивована постанова із зазначенням конкретних заходів забез­печення безпеки і строків їх здійснення, про що письмово повідомляється заявник. Якщо заходи безпеки застосовуються не на прохання особи, яка береться під захист, то на це має бути одержана її згода.

Скасування спеціальних заходів забезпечення безпеки можливе в разі: закінчення строку конкретного заходу забезпечення безпеки; усунення не­безпеки; заяви особи, щодо якої застосовані заходи забезпечення безпеки; систематичного невиконання особою, взятою під захист, законних вимог органів, які забезпечують її безпеку, якщо цю особу письмово було попе­реджено про можливість такого скасування.

За наявності підстав для скасування заходів забезпечення безпеки ви­носиться мотивована постанова про їх скасування, про що письмово по­відомляється особа, взята під захист. Ця постанова може бути оскаржена зацікавленою особою прокурору або до відповідного вищого органу, що забезпечує безпеку. Така скарга має бути розглянута терміново. Про при­йняте рішення особа повідомляється протягом доби.

Крім заходів, передбачених Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, законодавством установлю­ється відповідальність за дії пов'язані зі злочинними посяганнями та ін­шими протиправними діями проти життя, здоров'я, честі, гідності, майна посадових осіб митних органів та членів їхніх сімей.

Так, Кримінальним кодексом України передбачено відповідальність за:

- втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, праців­ника державної виконавчої служби (ст. 343);

- погрози або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345);

- умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохорон­ного органу (ст. 347);

- посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена гро­мадського формування з охорони громадського порядку і державно­го кордону або військовослужбовця (ст. 348);

- захоплення представника влади або працівника правоохоронного ор­гану як заручника (ст. 349);

- невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380);

- розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381).