Додаток Б Аналіз результатів анкетування суддів щодо складу суду, участі народних засідателів у цивільному судочинстві та інституту відводу (самовідводу) суду
Анкетування проводилося в період з лютого по квітень 2008 р. Опитано було 109 суддів з Автономної Республіки Крим, Волинської, Донецької, Івано-Франківської, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської областей.
Серед них 24,62 % – судді апеляційних судів, 38,46 % – судді міськрайонних судів, 16,92 % – судді районних в містах судів, 10,77 % – судді районних судів, 9,23% – судді міських судів. Судді, які перебувають на посаді судді до 5 років, складають 27,69 %, до 10 років – 13,85 %, до 20 років – 43,08 %, понад 20 років – 15,38 %. При цьому 20 % респондентів мали досвід роботи на посаді заступника голови суду, 10,77 % – на посаді голови суду.Опитування суддів місцевих та апеляційних судів показало, що 61,5 % респондентів підтримують запровадження по першій інстанції колегіального порядку розгляду окремих категорій цивільних справ, з яких 67,5 % дотримуються позиції, що варто встановити перелік конкретних категорій цивільних справ, що розглядаються колегіальним складом суду, а усі інші справи мають вирішуватися одноособово суддею; 52,5 % підтримують пропозицію про надання особам, які беруть участь у справі, права подавати вмотивоване клопотання про колегіальний розгляд справи з обґрунтуванням складності справи і необхідності вирішення її колегіальним складом суду; 15 % вважають, що слід встановити чіткий перелік конкретних категорій цивільних справ, які розглядаються одноособово суддею, а усі інші справи мають вирішуватися колегіальним складом суду; 27,5 % вважають за доцільне надати право судді, який одноособово розглядає справу, визначати необхідність розгляду справи колегіальним складом суду шляхом винесення відповідної ухвали, якщо справа з фактичної чи правової точки зору характеризується особливою складністю; лише 2,5 % висловилися за необхідність довірити вирішення питання про одноособовий чи колегіальний розгляд голові суду при розподілі справ з урахуванням складності справи.
37,5 % з тих суддів, хто підтримує запровадження колегіального порядку розгляду справ, припускають можливість розмежування цивільних справ між колегіальним та одноособовим складом суду на підставі такого критерію, як ціна позову.
Існування інституту народних засідателів у цивільному судочинстві в цілому позитивно оцінюють лише 33,85 % опитаних, при цьому 69,23 % суддів наголошують на необхідності змінити передбачений у ЦПК перелік категорій цивільних справ, у розгляді яких беруть участь народні засідателі.
Справи про оголошення особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою пропонують вилучити із вказаного переліку 44,43 % опитаних, про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку – 22,21 %, про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу – 40 %, про визнання особи недієздатною, обмежено дієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи – 17,78 %, про усиновлення – 22,2 %.
Пропозицію включити до зазначеного переліку справи про позбавлення та поновлення батьківських прав підтримало 44,43 % респондентів, про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав – 26,67 %, про встановлення чи зміну місця проживання малолітньої дитини – 26,67 %, спори щодо виховання дитини тим з батьків, хто проживає окремо від неї – 24,45 %, про встановлення чи зміну аліментів – 6,67 %.
На запитання “Чи проявляють народні засідателі активність у процесі?” було отримано наступні відповіді: 13,85 % – “так”, 44,62 % – “ні”, 26,15% – “частіше не проявляють”, 15,38 % – “інколи проявляють, інколи ні”. Причини пасивності народних засідателів у процесі 72,3 % респондентів вбачають у незнанні ними норм матеріального права, 21,54 % – у незнанні ними своїх процесуальних прав та обов’язків.
Голоси респондентів з приводу того, чи потрібно деталізувати перелік обставин, з яких суддя підлягає відводу, тобто конкретизувати так звані “інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді”, розділилися таким чином: 47,7 % підтримали деталізацію, 50,77 % виступили проти цього.
При цьому 83,87 % представників першої групи наголосили на необхідності закріплення у ЦПК такої підстави для відводу суду, як “перебування судді в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі”, 58,06 % – “перебування у матеріальній, службовій чи іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі”, 48,39 % – “перебування в адміністративних чи інших правовідносинах з особами, які беруть участь у справі”, 41,94 % – “якщо суддею у справі, що розглядається, використовуються преюдиційні факти, встановлені цим же суддею, але в іншій справі”, 35,48 % – “перебування у відносинах, зазначених у пунктах 1–3, з посадовими особами або засновниками юридичної особи, яка є учасником процесу”.49,23 % суддів задовольняє існуючий порядок вирішення заяви про відвід тим судом, що розглядає справу, 43,08 % опитаних підтримують розгляд заяви про відвід суду головою суду, а про відвід голови суду – трьома суддями вищестоящого суду.
Відсутність у осіб, які беруть участь у справі, права оскаржувати ухвалу за наслідками вирішення заявленого відводу окремо від рішення активно підтримують 75,38 % респондентів; 16,9 % вважають за можливе залишити існуючий порядок оскарження зазначеної ухвали та закріпити таку окрему підставу для скасування рішення суду першої інстанції та направлення її на новий розгляд під час апеляційного перегляду, як неправильно вирішене питання про відвід судом першої інстанції; 4,6 % допускають можливість надання особам, які беруть участь у справі, права оскаржувати таку ухвалу окремо від рішення.
90,77 % суддів вважають, що надання особам, які беруть участь у справі, права оскаржувати ухвалу за результатами вирішення заяви про відвід окремо від рішення буде сприяти затягуванню процесу, 9,23 % – гарантуванню прав осіб, які беруть участь у справі, на неупереджений судовий захист, лише 3,08 % – підвищенню якості розгляду справ та рівня судочинства.