<<
>>

1. Проблеми апеляції у цивільному судочинстві.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Встановлене законодавством апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на судовий захист, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (п.

2. 1. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28. 04. 2010 р. № 12-рп/2010[55]).

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 14, ст. 292 ЦПК України право на апеляційне оскарження судових рішень мають: 1) сторони; 2) інші особи, які беруть участь у справі; 3) особи, які не брали участі у справі, за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов’язки.

Особи, які не брали участі у справі, за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов’язки, відповідно до ч. 9 ст. 6 ЦПК України мають право отримувати у суді, який ухвалив рішення, усну або письмову інформацію про результати розгляду відповідної справи, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал, а при розгляді справи в апеляційній інстанції вони набувають права осіб, які беруть участь у справі, зокрема, брати участь у розгляді справи, заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами справи, подавати докази тощо.

Особі, яка не брала участь у справі, не може бути відмовлено у прийнятті апеляційної скарги, лише з тих підстав, що рішення суду не порушує прав цієї особи, оскільки це питання вирішується лише в судовому засіданні при перегляді судового рішення по суті[56].

Особи та органи, які брали участь у справі, згідно зі ст. ст. 27, 292 ЦПК України мають право на апеляційне оскарження судових рішень, тому представнику сторони чи третьої особи або заявника не може бути відмовлено в прийнятті апеляційної скарги, поданої від імені особи, яку він представляє, з підстав недолучення до апеляційної скарги документа про його повноваження, якщо в повноваженнях, за якими він брав участь у справі, не було застережено про відсутність у нього права на апеляційне оскарження (п.

1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24. 10. 2008 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

Органи та особи, які за законом мають право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси (ч. 2 ст. 3, ст. ст. 45, 46 ЦПК України), але не брали участі в справі, мають право на апеляційне оскарження судових рішень, якщо таке право передбачено законом. Наприклад, згідно зі ст. 37 Закону України від 05. 11. 1991 р. № 1789-XII «Про прокуратуру»[57] право апеляційного оскарження мають прокурор і заступник прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції, а помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів – лише у справах, у розгляді яких вони брали участь. У п. 10 ст. 13 Закону України від 23. 12. 1997 р. № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»[58] передбачено право Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на апеляційне оскарження судових рішень, ухвалених у справі за його зверненням.

Відповідно до ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, зміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках зміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, якщо правонаступництво допускається, воно може мати місце на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі на стадії апеляційного оскарження судового рішення. Тому право апеляційного оскарження судових рішень належить і правонаступнику. На стадії апеляційного провадження питання процесуального правонаступництва вирішує суд апеляційної інстанції.

Інші учасники цивільного процесу (ст. 47 ЦПК України) не мають права на апеляційне оскарження.

Окрім права на подання апеляційної скарги ЦПК України передбачає право приєднання до вже поданої апеляційної скарги. Відповідно до ст. 299 ЦПК України приєднатися до поданої апеляційної скарги можуть особи, які брали участь у справі на стороні особи, яка подала скаргу, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки і їх вимоги не є іншими.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги можуть бути подані лише до початку розгляду справи в апеляційному суді.

У заяві про приєднання до апеляційної скарги можуть міститися лише додаткові обґрунтування, уточнення вже поданої апеляційної скарги, у тому числі як питання факту, так і питання права (п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24. 10. 2008 №12). У разі, якщо в заяві про приєднання до апеляційної скарги фактично містяться інші вимоги або інші мотиви, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі, то така заява вважається окремою апеляційною скаргою зі всіма наслідками, які з цього випливають, а саме: вона залишається без руху для усунення її недоліків як апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 295 ЦПК України.

За подання заяви про приєднання до апеляційної скарги на судове рішення сплачується судовий збір у тому ж розмірі, що і у разі подання апеляційної скарги (п. 8, 14 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08. 07. 2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір»[59]).

Право на доповнення чи зміну апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на її апеляційне оскарження. Відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не повинні прийматися до розгляду, а повертаються заявникові ухвалою судді-доповідача.

Від доповнення апеляційної скарги слід відрізняти наведення додаткових аргументів до апеляційної скарги, що пов’язані з поданням заперечень на апеляційну скаргу і які не змінюють первинні мотиви та вимоги апеляційної скарги[60].

Відкликати апеляційну скаргу можна до початку розгляду справи в апеляційному суді. При цьому, перевірка обґрунтованості відповідної заяви не вимагається і суддя-доповідач постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги (ч. 2, ч. 3 ст. 300 ЦПК України).

Відмовитися від апеляційної скарги особа, яка її подала, має право протягом усього часу розгляду справи, і це питання вирішується апеляційним судом у судовому засіданні (ч. 4 ст. 300 ЦПК України). Право особи на відмову від апеляційної скарги не обмежене. При цьому апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України має роз’яснити передбачені ч. 4 ст. 300 ЦПК України наслідки прийняття відмови від скарги, а саме те, що особа не зможе повторно оскаржити це судове рішення.

Прийнявши відмову від апеляційної скарги, суд закриває апеляційне провадження за цією скаргою, а за наявності інших апеляційних скарг – продовжує апеляційне провадження за цими скаргами (скаргою).

Як при відкликанні апеляційної скарги, так і при відмові від апеляційної скарги втрачається можливість розгляду заяви про приєднання до апеляційної скарги, оскільки така заява не має самостійного значення. Проте зазначені особи не позбавлені права в загальному порядку подати апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційних скарг на судове рішення кількома особами, які беруть участь у справі, постановляється одна ухвала про прийняття апеляційних скарг до розгляду, а за результатами їх розгляду ухвалюється одне рішення чи постановляється одна ухвала.

Якщо під час розгляду справи за апеляційною скаргою однієї з осіб, яка бере участь у справі, іншою особою, яка має право на апеляційне оскарження, заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з апеляційною скаргою, апеляційний суд відкладає розгляд справи для вирішення питання про поновлення пропущеного строку та розгляду всіх апеляційних скарг в одному провадженні.

Судові рішення, що можуть бути оскаржені у апеляційному порядку.

Рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

Якщо апеляційна скарга подана лише на окрему частину рішення суду, зокрема на мотиви рішення, то оскаржуване рішення не набирає законної сили, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до частини ч. ч. 3, 4 ст. 303 ЦПК України вправі вийти за межі доводів апеляційної скарги і скасувати рішення суду в повному обсязі [61].

Частина 1 ст. 293 ЦПК України містить перелік ухвал, які можуть бути оскарженні окремо від рішення суду. Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішень суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

При цьому, як зазначає Конституційний Суд України, наведений у ст. 293 ЦПК України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, не є вичерпним (п. 3. 2 мотивувальної частини рішення від 27. 01. 2010 р. № 3-рп/2010[62]).

Аналізуючи норми ст. 293 ЦПК України у взаємозв’язку з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, Конституційний Суд України у підп. 2. 2. п. 2 мотивувальної частини рішення від 28. 04. 2010 р. № 12-рп/2010, а також у абз. 7 підп. 3. 2 п. 3 мотивувальної частини рішення від 27. 01. 2010 р. № 3-рп/2010 дійшов висновку про можливість апеляційного оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження.

Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 366 ЦПК України ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає.

Так, системний аналіз положень ЦПК України свідчить про можливість оскарження й деяких інших ухвал. Зокрема, можуть бути оскаржені ухвали, зазначені у ч. 4 ст. 135, ст. ст. 211 та 397 ЦПК України, ухвали про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаною та повернення її заявникові.

На підставі системного підходу до розуміння змісту п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПК України Конституційний Суд України у рішенні від 28. 04. 2010 р. № 12-рп/2010 зробив висновок, що окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову. Таке розуміння узгоджується з п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, яким гарантується рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стосовно можливості оскарження ухвали суду про відмову у видачі дубліката виконавчого листа Конституційний Суд України зауважив, що видача дубліката виконавчого листа включає в себе як видачу, так і відмову у його видачі. З огляду на це, Конституційний Суд України вирішив, що положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України необхідно розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу, так і про відмову у видачі дубліката виконавчого листа (рішення від 27. 01. 2010 р. № 3-рп/2010).

Конституційний Суд України у рішенні від 08. 08. 2010 року № 18-рп/2010[63] роз’яснив, що апеляційному оскарженню підлягають як ухвали про роз’яснення рішення суду, так і ухвали про відмову в його роз’ясненні, оскільки особливістю цих ухвал є те, що суд може постановити їх в будь-який час до настання обмежень, визначених у ч. 2 ст. 221 ЦПК України, зокрема після набуття ним законної сили. Це виключає можливість оскарження такої ухвали разом з цим рішенням, тому вона може бути оскаржена самостійно. Можливість апеляційного оскарження ухвал суду стосовно процедур реалізації права, передбаченого ст. 221 ЦПК України, у п. 12 ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначено без будь-яких обмежень.

В апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала суду першої інстанції, якою вирішено питання, що не підлягало розгляду в порядку цивільного судочинства (перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, який підлягав проведенню в порядку господарського чи адміністративного судочинства або за відсутності для цього передбачених законом підстав тощо) (п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

У листі від 12. 07. 2011 р. [64] Віщій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, враховуючи логіку тлумачення Конституційним Судом України п. п. 2, 12, 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України, повідомив про необхідність застосування аналогічного підходу при вирішенні питання про прийняття до розгляду апеляційних скарг і щодо інших пунктів ч. 1 ст. 293 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 293 ЦПК України повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

<< | >>
Источник: О. І. Антонюк. Цивільне процесуальне право України. Лекції. 2012

Еще по теме 1. Проблеми апеляції у цивільному судочинстві.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -