§ 4. ВИСНОВКИ ЕКСПЕРТА

З розвитком науково-технічних засобів пізнавальної діяльно­сті в доказуванні все більшу роль відіграє судова експерти­за, а теорія доказів все більше поглинає нову складову юриспруден­ції - експертологію^[141].

Різні питання провадження судової експертизи та використання висновку експерта в доказуванні у кримінальному процесі розгля­даються в роботах вітчизняних вчених - процесуалістів та кримі­налістів^[142].

Термін «судова експертиза» законодавець визначає в ст. 1 Зако­ну України «Про судову експертизу» ^[143] як «дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і проце­сів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні органів дізнання, слідства чи суду».

У ст. 1 Закону України «Про наукову та науково-технічну екс­пертизу» зазначається, що це діяльність, метою якої є досліджен­ня, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об’єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об’єктів.

Виходячи з вищенаведеного, під експертизою розуміють, на­самперед, дослідження. З точки зору філології: 1) дослідження - це відтворення якого-небудь явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою вивчення^[144]; 2) аналіз - метод на­укового дослідження предметів, явищ шляхом розкладу, розчлену-

вання їх складу і властивостей^[145]; 3) оцінка - думка, міркування про якість, характер, значення кого-, чого-небудь^[146]; перевіряти - переко­натися в правильності, точності чого-небудь^[147].

Згідно зет. 101 нового КПК України: «Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на питання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи».

Ю.К. Орлов виокремлює наступні ознаки судової експертизи: використання спеціальних знань, проведення дослідження з метою встановлення обставин, які мають значення для справи, наявність спеціального суб’єкта експертизи, визначену процесуальну форму провадження, оформлення результатів в спеціальному процесуаль­ному документі - висновку експерта^[148].

Об ’єкти експертизи - це закріплені в матеріалах справи та пе­редбачені кримінально-процесуальним та цивільно-процесуаль­ним законодавством джерела інформації^[149].

Предметом експертизи є експертне завдання, яке необхідно розв’язати експертові під час і за результатами дослідження на ос­нові відповідного обсягу спеціальних знань з використанням засо­бів і методів, що перебувають у його розпорядженні.^[150]

Методи експертизи - це система науково-технічних, логічних та інших дослідницьких технологій, які застосовуються для з’ясу­вання інформаційного змісту досліджуваних об’єктів, отримання емпіричних даних чи їх аналізу, ідентифікації, для вирішення усіх питань, що поставлені перед експертом.

А. І. Вінберг та H. Т. Малаховська запропонували наступну кла­сифікацію експертних методів: 1) за ступенем їх загальності та су­бординації: всеохоплюючий та розглянуті на цьому рівні методи логіки; 2) загальні (загальнопізнавальні) методи: спостереження, вимірювання, опис, планування, експеримент, моделювання таін.;

3) окремі методи (інструментальні та допоміжно-технічні); 4) спе­ціальні методи, функції яких виконують спеціалізовані методики експертного дослідження^[151].

Мотивовані висновки експерта являють собою узагальнені, опосе­редковані, вивідні знання, які мають відповідати вимогам достовірно­сті. Для цього об’єкти експертизи досліджуються в першу чергу неде- структивними методами, для збереження доказових ознак методологія експертизи має бути відображена в описовій частині висновку експерта з тим, щоб хід і результати дослідження могли бути доступними об’єк­тивній перевірці шляхом повторного дослідження, отримані відомості повинні бути результатом дослідження при умові відсутності сумнівів у правильності проведеного дослідження і отриманих результатів.

Висновки експерта класифікуються:

1) залежно від повноти відповідей на поставлені слідчим або судом запитання на: повні (вичерпні) і часткові (невичерпні);

2) за якістю зв’язування на: позитивні або негативні;

3) за ступенем підтвердження на: категоричні і ймовірні (діа­гностичні).

Висновки експерта можуть бути і такими, що вказують на не­можливість вирішення питання. Якщо експерт дає ймовірний висновок або висновок про неможливість вирішення питання, то в дослідницькій частині він зобов’язаний викласти причини, з яких не виявилося можливим вирішити питання в категоричній формі або довелося відмовитися від вирішення питання.

Висновок експерта - це викладений у складеному відповідно до вимог закону документі результат діяльності експерта з прове­дення експертизи, що являє собою докладний опис методології, ходу та результатів експертного дослідження, містить обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед експертом особою, яка за­лучила експерта, слідчим суддею чи судом.

Відповідно до закону висновок експерта являє собою самостій­ний вид доказів.

Водночас доказове значення експертизи не зводиться тільки до висновків експерта. В ході експертизи експерт зазвичай на ос­нові аналізу отриманих фактичних даних і наукових знань робить певний висновок, але поряд з цим встановлює фактичні дані ем­піричної властивості та повідомляє наукові дані з досліджуваних питань, які теж можуть мати доказове значення.

Характеризуючи висновок експерта як доказ, необхідно заува­жити таке:

- експертиза проводиться за постановою особи, у проваджен­ні якої перебуває справа;

- експертиза проводиться особою, яка має необхідні фахові знання та є компетентною;

- експерт проводить дослідження наданих йому на експер­тизу об’єктів, однак якщо під час проведення експертизи знайде факти, які мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені запитання, він вказує на них у своєму висновку;

- експерт проводить дослідження самостійно та несе відпові­дальність за давання явно неправильного висновку;

- отримані в ході дослідження фактичні дані та сформульова­ні висновки експерт викладає у спеціальному документі - висновку експерта, який має значення самостійного доказу;

- доказове значення у висновку експерта мають як отримані в ході дослідження фактичні дані, так і зроблені експертом висновки;

- у підсумковому документі - висновку експерта -не тільки викладаються встановлені фактичні дані та висновки екс­перта за досліджуваними питаннями, а й описуються тех­нічні прийоми, наукові методи та послідовність досліджен­ня, що слугує доказовою основою достовірності отриманих експертом результатів.

У рамках кримінального провадження можуть призначатися та здійснюватися такі основні види (підвиди) експертизи:

Криміналістична: почеркознавча та авторознавча; технічна експертиза документів; балістична; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов’язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судо­во-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; експертиза голо­грам; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; матеріалів, речовин та ви­робів (лакофарбових матеріалів і покриттів; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних мате­ріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, 141 їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів; наявності шкідливих речовин у навколишньому середови­щі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин); біологічна.

Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (ав- тотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна (оціночно-будівельна); зе­мельно-технічна (оціночно-земельна); пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електро­технічна; комп’ютерно-технічна; телекомунікаційна.

Економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фі­нансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.

Товарознавча: машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; автотоварознавча; транспортно-товарознавча.

Експертиза у сфері інтелектуальної влас­ності: літературних та художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних мо­делей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комер­ційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності.

Судово-медична. Судово-психіатрична. Cудо в о - бухг алтерська. Біологічна. Психо­логічна. Ґрунтознавча. Cудо в о - хімічна. Бо­танічна. Мистецтвознавча. Фармацевтична. Зоотехнічна. Екологічна.

З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики слідчим може бути визнано проведення інших видів експер­тизи (серед яких може бути археологічна) або спеціальних криміна­лістичних експертиз: волосся людини і тварин; продуктів харчування; судово-медична імунологія; судово-медична цитологія; судово-ме­дична молекулярна біологія; одорологія; судово-бухгалтерська екс­пертиза; мінералознавча експертиза й інші експертні дослідження.

Відносно новими видами експертиз є мистецтвознавча, медико-кри- міналістична, хіміко-фармацевтична та деякі інші види експертиз.

Мистецтвознавча експертиза. Об’єктами мистецтвознавчої екс­пертизи можуть бути предмети антикваріату, картини, ікони, музейні 142 цінності, ювелірні художні вироби з дорогоцінних металів і каменю чи інші жіночі прикраси, рисунки, рукописи, гобелени, кінопродукція чи відеофільми, скульптурні твори чи архітектурні проекти. В криміналь­ному процесі вони стають предметами експертних досліджень у зв’яз­ку зі злочинами, найчастіше крадіжками, контрабандою, шахрайством.

Принципову задачу ідентифікації слідів крові та зразків для порівняльного дослідження, взятих у конкретної особи, дозволяє вирішити використання розробленого останніми роками методу генотипоскопії (ДНК-дактилоскопії). Метод основується на ана­лізі нової категорії генетичних маркерів - поліформних ділянок дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), що характеризуються, як з’ясувалося, достатньою індивідуальністю^[152]. Індивідуальні «від­битки» ДНК проявляються за допомогою різних зондів.

Державний науково-дослідницький та експертно-криміналіс­тичний центр (ДНДЕКЦ) MBC України та ЕКЦ Росії вже сьогодні проводять експертизи з використанням методу ДНК-дактилоско­пії. Це дозволяє: ідентифікувати конкретну особу за слідами крові та сперми; виявити, хто є батьком або матір’ю дитини; визначи­ти, чи належали частини тіла розчленованого трупу одній людині.

Широке впровадження даного методу в слідчу та експертну практику дасть змогу, на наш погляд, докорінно змінити ситуацію в боротьбі із злочинністю. Вже зараз необхідно працювати над про­блемою створення відповідних автоматичних банків даних з ура­хуванням можливостей методу генотипоскопії для забезпечення ефективного використання слідів крові, сперми та інших об’єктів біологічного походження в розкритті та розслідуванні злочинів.

Зазначимо, що в Німеччині, згідно зет. 8Iq результати дослі­джень із застосуванням методу генотипоскопії - встановлений ідентифікаційний код ДНК обвинуваченого в скоєнні особливо тяжких злочинів вже заносяться до автоматичних банків даних.

Сумським заводом електронних мікроскопів налагоджено ви­пуск приладів групи EMAJI - мас-аналізаторів з лазерним дже­релом іонів. Принцип дії приладу оснований на іонізації певних ділянок твердої речовини через потужне імпульсне випромінення квантового генератора та вивченні плазми, яка утворюється за до­помогою мас-спектрометра.

Застосування потужного лазерного джерела іонів дозволяє про­водити аналіз практично всіх твердих речовин за 100% іонізації, уникнути явищ фракційності, тобто забруднення плазми речовина­ми самого іонізатора, що мало місце при іскровій іонізації, а отже, забезпечує високу розрішаючу РОЗДІЛЬНУ здатність та точність аналізу. Наявність у приладі фокусуючої оптичної системи у спо­лученні зі скануючим пристроєм забезпечує високу локальність аналізу з точністю до діаметра променя - менше 10 мк. Застосуван­ня мас-спектрометра з подвійним фокусуванням дає можливість використати значну частину іонів при аналізі речовини, що при­водить у підсумку до підвищення чутливості аналізу. Більше того, аналізатор забезпечує можливість одночасної реєстрації на екрані або фотоплатівці декількох десятків елементів. Нарешті, прилад за­безпечує збереженість досліджуваних зразків та швидкість дослі­дження. Ці якості приладу ЕМАЛ розширюють доказові можливо­сті різних досліджень матеріалів, речовин та виробів, дозволяють ефективно використовувати його для визначення природи дослі­джуваних об’єктів, встановлення мікроелементного складу різних слідів ґрунту, волосся, нашарувань, мікрочасток та інших речових доказів, у тому числі й мікрооб’єктів.

Останнім часом в юридичній літературі все частіше з’являють­ся праці, присвячені проблемам використання як засобу отримання доказової інформації поліграфа. Поліграф - прилад для об’єктив­ного дослідження фізіологічних показників, які дають змогу діа­гностувати емоційний стан людини під час опитування. Отримані результати кладуться в основу діагностичних висновків щодо прав­дивості відповідей опитуваного.

Основні виробники поліграфічних приладів у Росії - «Дельта», «ЕПОС», «Інекс», в США - «Axciton System», «Stoelting» постійно удосконалюють техніку таких досліджень.

Але доки під сумнівом залишається достовірність отриманих результатів, доти такого роду діагностика може використовуватися хіба що в оперативно-розшуковій роботі для конкретизації версій та одержання орієнтуючої інформації.

Процес дослідження істини в кримінальному процесі має бути істинним, забезпечувати отримання достовірних даних, а отже, та­кий процес має бути добре контрольованим на всіх його стадіях, перевірочним та добре вивченим. В усякому разі мають бути відомі 144 механізми формування тих або інших висновків або інформаційних результатів, досліджені всі варіанти дії використаного методу в за­лежності від різних змінюваних умов його застосування.

З названих причин не можуть бути використані в доведенні гіп­ноз, екстрасенсорика та інші нетрадиційні методи психології.

Висновок експерта - це процесуальний документ, в якому ви­кладаються підстави проведення експертизи, методологія, хід та результати експертного дослідження.

Доказове значення у висновку експерта можуть мати: а) відо­мості про конкретні факти, фактичні дані, встановлені в ході екс­пертного дослідження; б) висновки експерта, зроблені на основі проведеного з використанням спеціальних знань дослідження від­повідних об’єктів і аналізу отриманих фактичних даних; в) відо­мості про методологію дослідження, які дають змогу перевірити і підтвердити чи спростувати висновки експерта.

Експертиза може бути також повторною, додатковою, комісій­ною та комплексною.

Повторна експертиза призначається, якщо слушність і обґрун­тованість висновків експерта викликає сумніви в силу суперечливо­сті фактичним обставинам справи або була проведена з порушенням кримінально-процесуального закону, що впливає на допустимість експертного висновку як доказу. Проведення повторної експертизи доручається іншому експерту або іншим експертам.

Додаткова експертиза призначається, якщо висновки експер­та не викликають сумнів, але експерт досліджував не всі зразки або обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань, не дав вичерпних відповідей на всі поставлені питання або не мав можливості вирішити окремі з них через те, що для провадження дослідження йому не було надано необхідні дані. Ця експертиза може доручатися тому самому або іншому експертові.

Для призначення додаткової експертизи варто зазначити, у чому саме полягає неясність або неповнота висновку основної експерти­зи або які обставини зумовили розширення експертного завдання.

Комісійна експертиза - це експертиза, проведена декількома експертами одного фаху. Звичайно, провадження експертизи дору­чають декільком експертам у випадку її особливої складності або повторності призначення. Комісійна експертиза проводиться спеці­алістами однієї галузі знань. Організацію роботи комісії забезпечує 145

головний експерт. Якщо експерти доходять загального висновку, висновок підписується всіма, а у разі розбіжностей кожний із них дає висновок окремо.

Комплексна експертиза - це експертиза, у провадженні якої бе­руть участь декілька експертів різних за фахом або одного вузько­фахового напрямку.

Комплексна експертиза призначається, якщо виникає необ­хідність у вирішенні достатньо складних питань, що стосуються різноманітних галузей знань, або якщо існують різні точки зору з будь-якого питання. Експерти складають висновок, у якому від­биваються хід і результати досліджень, указується, які досліджен­ня провів кожний із них. Загальний висновок підписується експер­тами, що брали участь у спільній оцінці результатів дослідження і схильні до єдиної думки. Якщо експерти не дійшли загальної дум­ки, вони формулюють самостійні висновки в загальному висновку.

Висновки експерта формулюються на основі всебічного аналізу і синтезу результатів дослідження. Вони повинні давати відповіді на всі поставлені питання. Висновок має бути викладений зрозумі­лою мовою, що не припускає різноманітних тлумачень. Висновки повинні випливати з проведеного дослідження, не бути логічно су­перечливими і бути такими, які можна перевірити.

Висновок експерта не має переваг над іншими доказами. Без­умовно, вони мають велике значення для справи. До їх переваг належить та обставина, що висновки експерта обґрунтовані до­слідженнями, проведеними із застосуванням сучасних і достатньо апробованих наукових, технічних або інших спеціальних знань. Але це не може бути підставою для надання йому особливої дока­зової сили, некритичного ставлення до нього.

Висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Якщо в результаті оцінки висновку експерта слідчий дійде вис­новку, що він є неповним або недостатньо зрозумілим, і якщо під час допиту експерта не було можливості усунути незрозумілість, тоді слідчий має призначити додаткову експертизу. В разі визнання висновку експерта суперечним матеріалам справи, необгрунтова­ним або сумнівним щодо його правильності слідчий може призна­чити повторну експертизу.