Форми взаємодії слідчого з експертом, спеціалістом

Відповідно до чинного законодавства, під час проведення досудового розслідування слідчий може взаємодіяти з експертами і спеціалістами, що сприяє ефективному розслідуванню кримінальних правопорушень.

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» та низки інших нормативно-правових актів, що регулюють підпорядкованість, права та обов’язки осіб, які найчастіше залучаються слідчими до ОМП, слідчих (розшукових) дій та проведення судових експертиз, важливе значення мають форми та порядок взаємодії слідчих з експертом і спеціалістом.

Так, наказом МВС України від 03.11.2015 р. № 1343 затверджено Положення про Експертну службу Міністерства

внутрішніх справ України (далі — Положення). Відповідно до цього Положення, експертна служба МВС України складається з:

1) державного науково-дослідного експертно-криміна­лістичного центру МВС України (ДНДЕКЦ);

2) територіальних підрозділів — науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів (НДЕКЦ), перелік яких наведено в додатку до зазначеного Положення.

Одними з основних завдань експертної служби МВС України є :

1) здійснення судово-експертної діяльності, тобто проведення судових експертних досліджень;

2) забезпечення залучення працівників Експертної служби МВС України до досудового розслідування та судового розгляду, тобто до участі у проведенні ОМП, інших оглядів, слідчих дій;

3) забезпечення функціонування обліку знарядь кримінальних правопорушень та інших об'єктів;

4) забезпечення функціонування інформаційно- пошукових систем, обробки персональних даних у межах повноважень, визначених законом, забезпечення режиму доступу до інформації;

Тобто, окрім проведення експертиз та прийняття участі в ОМП, експертна служба МВС України веде обліки, які безпосередньо використовуються працівниками цієї служби, а також можуть бути використані слідчими в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до Інструкції про порядок залучення працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 03.11.2015 № 1339 (далі — Інструкція), як спеціалісти для участі у проведенні огляду місця події залучаються: інспектори-криміналісти,

старші інспектори-криміналісти, техніки-криміналісти, а в разі утворення секторів техніко-криміналістичного забезпечення слідчих дій — керівники зазначених секторів.

Згідно вказаної Інструкції, інспектори-криміналісти органу досудового розслідування у своїй діяльності безпосередньо підпорядковуються та підзвітні керівнику органу досудового розслідування та зобов’язані виконувати усні та письмові доручення керівника відповідного органу досудового розслідування, його заступників, слідчих у встановлені строки та у визначеному законодавством порядку.

Інспектори-криміналісти залучаються до участі у складі слідчо-оперативної групи для проведення ОМП за рішенням керівника слідчого підрозділу.

Інспектори-криміналісти, які залучені до участі у проведенні ОМП, повинні мати при собі комплект необхідних технічних засобів, призначених для фіксації обстановки на місці події, виявлення, фіксації, вилучення і упакування слідової та іншої криміналістично значущої інформації.

Крім того, відповідно до зазначеної Інструкції, до участі у проведенні ОМП можуть залучатись працівники Експертної служби МВС (тобто працівники НДЕКЦ) у складі спеціалізованої пересувної лабораторії, які володіють спеціальними знаннями та можуть надавати консультації під час досудового розслідування з питань, що потребують спеціальних знань і навичок, та залучені як спеціалісти для надання безпосередньої технічної допомоги сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування.

Спеціалізовані пересувні лабораторії поділяються на:

— криміналістичну,

— автотехнічну,

— вибухотехнічну та інші.

Слід зауважити, що відповідно до вказаної Інструкції існують умови залучення до ОМП працівників НДЕКЦ у складі спеціалізованої пересувної лабораторії. Так, спеціалізована пересувна лабораторія НДЕКЦ може залучатися до участі у проведенні ОМП у кримінальному провадженні за письмовим (як виняток — за усним із подальшим оформленням у письмовій формі) клопотанням керівника органу досудового розслідування або особи, що

виконує його обов'язки, у разі виникнення об'єктивних обставин, пов'язаних із вчиненням:

1) вбивства або умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого із застосуванням вогнепальної зброї;

2) розбійного нападу із застосуванням вогнепальної зброї з постраждалими особами;

3) зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, малолітньої чи малолітнього або такого, що спричинило особливо тяжкі наслідки;

4) дорожньо-транспортної пригоди, під час якої загинуло двоє і більше осіб або госпіталізовано до медичних закладів п'ятеро і більше осіб;

5) пожежі, під час якої загинуло двоє і більше осіб або госпіталізовано до медичних закладів п'ятеро і більше осіб;

6) вибуху, загрози вибуху або виявлення саморобних вибухових пристроїв.

За фактами вчинення інших злочинів (кримінальних правопорушень) спеціалізована пересувна лабораторія залучається за письмовим клопотанням керівника органу досудового розслідування або особи, що виконує його обов'язки. При цьому рішення про доцільність залучення спеціалізованої пересувної лабораторії для участі у проведенні ОМП приймається керівництвом відповідного підрозділу Експертної служби МВС спільно з керівництвом органів досудового розслідування, виходячи з категорії вчиненого злочину, об'єктивних обставин та необхідності застосування відповідних спеціальних знань.

Таким чином, у більшості випадків проведення ОМП в якості спеціаліста залучається інспектор—криміналіст органу досудового розслідування, в якому працює слідчий, і вони підпорядковані одному й тому ж начальнику органу досудового розслідування.

Відповідно до вказаної Інструкції, слідчі, керівники слідчих підрозділів, інспектори-криміналісти органу досудового слідства та працівники спеціалізованих пересувних лабораторій НДЄКЦ при ОМП дотримуються одних і тих же вимог, а саме:

1) перед виїздом для участі в ОМП спеціалісти, у тому числі спеціалізованої пересувної лабораторії, повинні отримати інформацію про подію, інші відомі обставини та підготувати необхідне технічне обладнання, пристрої та прилади;

2) відомості про спеціалістів, які беруть участь у проведенні ОМП, про результати ОМП, а також інформація про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, що застосовуються при проведенні процесуальної дії, вносяться до протоколу ОМП;

3) носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, додаються до протоколу ОМП;

4) при виготовленні оригіналу документа в електронній формі (його відображення) після завершення ОМП спеціалістом за дорученням слідчого у довільній формі складається письмове пояснення, в якому зазначаються дата проведення процесуальної дії, дата виготовлення документа (відображення), номер та/або параметри технічних носіїв інформації, а також прізвище особи, яка виготовила копію запису. Письмове пояснення та відображення запису процесуальної дії приєднуються як додатки до протоколу ОМП;

5) за результатами проведення ОМП залучені спеціалісти консультують слідчого з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок щодо порядку та особливостей пакування слідів і об'єктів—слідоносіїв, можливості дослідження виявлених слідів, об'єктів, речей, документів, доцільності вирішення тих чи інших питань, а також потреби залучення для цього інших спеціалістів;

6) керівництво слідчих підрозділів забезпечує контроль за якістю роботи підлеглих та спеціалістів під час проведення ОМП і вживає заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання ними техніко-криміналістичних засобів.

Окрім того, вказана Інструкція надає методичні рекомендації щодо взаємодії слідчого та спеціаліста при проведенні ОМП, а саме:

— прибувши для участі в огляді місця події, спеціалісти отримують від слідчого необхідну інформацію про обставини справи, дії учасників ОМП, здійснені до їх прибуття, завдання, які необхідно вирішити, та надалі виконують доручення слідчого, які стосуються використання його спеціальних знань;

— на початку огляду місця події слідчий спільно зі спеціалістами визначає межі та порядок проведення огляду, після чого спеціаліст здійснює фотографування та відеозйомку місця події;

— після отримання доручення слідчого щодо проведення динамічної стадії ОМП та завдання на виявлення слідової інформації спеціалісти визначають алгоритм пошуку доказів (слідів, речей, документів) і методи їх виявлення, після чого узгоджують свої дії зі слідчим та за його погодженням приступають до проведення ОМП;

— дії спеціалістів, які безпосередньо пов'язані з виявленням, фіксацією, закріпленням та вилученням слідів і речових доказів, здійснюються відповідно до тактики ОМП та методики розслідування окремих видів кримінальних правопорушень;

— перед переміщенням об'єкта (з метою огляду та виявлення слідової інформації) спеціалістом здійснюється його вузлова фотозйомка;

— під час проведення пошуку та виявлення слідів спеціалісти застосовують наявні технічні засоби та використовують насамперед неруйнівні методи їх виявлення, а в разі недосягнення позитивного результату — руйнівні методи виявлення слідової інформації;

— перед використанням руйнівних методів пошуку слідів спеціалісти повинні отримати від слідчого згоду на їх застосування та визначитися із пріоритетом слідової інформації, яка підлягає виявленню, з метою подальшого проведення експертних досліджень у лабораторних умовах;

— про вжиті заходи та факти виявлення слідової інформації спеціалісти інформують слідчого. Під час огляду здійснюються фотографування та вилучення виявлених об'єктів, фіксуються методи їх виявлення із зазначенням про це у протоколі ОМП;

— під час фіксації виявленої слідової інформації у протоколі спеціалісти надають допомогу слідчому в описі специфічних ознак (вид та кількість виявлених слідів, їх локалізація, спосіб виявлення);

— за можливості сліди вилучаються разом з об'єктами- слідоносіями.

— спеціаліст відповідає за якість та повноту виконання отриманих від слідчого або керівника органу досудового розслідування доручень під час проведення ОМП.

Слід відмітити, що працівники НДЕКЦ — це у своїй більшості судові експерти, тобто особи, які внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів. Проте судові експерти у складі пересувних лабораторій НДЕКЦ, які залучені в якості спеціалістів для ОМП, мають процесуальні права та обов'язки спеціаліста, а не експерта.

Взаємодія слідчого із судовими експертами НДЕКЦ та інших державних спеціалізованих установ при залученні їх до кримінального провадження в якості експертів здійснюється відповідно до ст.ст. 242, 243 КПК України, що регламентують призначення судової експертизи. Тобто це процесуальна форма взаємодії слідчого з експертом, оскільки врегульована КПК України.

У теорії кримінального процесу та криміналістики судова експертиза визначається як дослідження, що провадиться у відповідності до кримінального процесуального законодавства особою, яка володіє спеціальними знаннями у науці, техніці, ремеслі, з метою встановлення обставин (фактичних даних), що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза — це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Слід пам'ятати, що недопустимо призначати експертизу для вирішення питань, що виходять за межі професійної підготовки експерта. Головна відмінність експертизи від інших слідчих (розшукових) дій полягає в тому, що факти, які мають істотне значення для кримінального провадження, можуть встановлюватися за відсутності сторони кримінального провадження. Враховуючи таку особливість, законодавець встановив систему додаткових процесуальних гарантій, дотримання яких покликано сприяти повному й об'єктивному встановленню експертом фактів і обставин, що мають значення для провадження. Тому експертиза призначається тільки тоді, коли дійсно є необхідність у спеціальних знаннях експерта, без яких неможливо встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог закону, проведення експертизи, як і будь-якої слідчої (розшукової) дії (за виключенням ОМП), можливе лише у вже розпочатому кримінальному провадженні та не інакше як на підставі слідчого судді чи суду.

У кримінальному провадженні можуть бути назначені стандартні (традиційні, визначені) та нестандарті види експертиз.

До стандартних (традиційних, визначених) відносяться: дактилоскопічна, почеркознавча, авторознавча, судово- балістична, техніко-криміналістична експертизи документів та ін.

До нестандартних відносяться: експертиза матеріалів, речовин та виробів (нафтопродуктів, паливно-мастильних, лакофарбових матеріалів та покриття тощо), комплексна експертиза науково-технічної продукції, комплексна експертиза інноваційних технологій, експертиза біологічних видів тварин тощо.

Згідно вимог ч. 2 ст. 242 КПК, слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, що викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 КК України;

6) визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Процес підготовки звернення слідчим, прокурором з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи складається з кількох взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих етапів, а саме:

1) збирання необхідних матеріалів;

2) визначення предмета судової експертизи;

3) складання клопотання, в якому мають бути чітко сформульовані запитання експерту та визначена експертна установа або експерт.

Матеріалами, необхідні для проведення експертизи, є матеріальні об'єкти (знаряддя вчинення кримінального правопорушення, труп або його частини, майно, речовини рослинного походження тощо), що мають значення для кримінального провадження і коли для з’ясування обставин їх приналежності до кримінального провадження необхідні спеціальні знання. Збирання таких матеріалів відбувається під час проведення процесуальних дій (затримання, огляду, обшуку тощо).

У певних випадках експерту необхідно надавати порівняльні зразки, тобто об'єкти, які ідентифікуються або діагностуються (зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини тощо).

За способом отримання зразки поділяються на три групи: вільні, умовно-вільні та експериментальні.

Вільні зразки — це зразки, створені або отримані поза зв'язком із розслідуванням кримінального правопорушення і,

як правило, до його початку (наприклад, особисте листування особи, у якої відбираються зразки, її щоденники та інші рукописні документи, виконані до кримінального провадження. Наприклад: автобіографія із особової справи).

Умовно-вільні — виготовлені після реєстрації в ЄРДР (наприклад, підписи у протоколах, зроблені підозрюваним, свідком).

Експериментальні зразки - це зразки, що спеціально отримані для проведення конкретної експертизи.

Питання отримання зразків для проведення експертизи регулюється положеннями ст. 245 КПК України. Так, у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом.

Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів, що регулюється ст.ст. 160—166 КПК України.

Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 КПК України. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому ст.ст. 160—166 КПК України, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Під час визначення моменту призначення експертизи слідчому необхідно враховувати наступні фактори:

1) властивість і стан об'єктів експертного дослідження;

2) необхідність і можливість отримання порівняльних зразків;

3) особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення тощо).

Визначення часу звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи пов’язано з

особливостями конкретного розслідуваного злочину, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для проведення експертизи.

Визначення предмета судової експертизи виходить з обставин, що мають бути з'ясовані в процесі експертного дослідження, а також наявності фактичних даних, які встановлюються на основі спеціальних знань. З урахуванням предмета експертизи ставляться відповідні питання, які експерт буде зобов’язаний вирішити.

При призначенні більшості експертиз на вирішення експертів виносяться стандартні (типові) питання. Наприклад: щодо визначення вартості викраденого майна; визначення належності ножа до холодної зброї; визначення психічного стану підозрюваного, наявності тілесних ушкоджень та ступеня їх тяжкості. При цьому слідчий чітко має розуміти як правильно сформулювати питання, адже вони напрацьовані практикою та викладені в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5^[61].

У зазначених рекомендаціях можна знайти форму більшості питань до експерта, що цікавлять слідчим на досудовому розслідуванні. Однак при необхідності вирішити нестандартні питання виникає потреба у їх вірному та зрозумілому формулюванні, щоб отримати конкретну відповідь, а не посилання експерта, що вирішити питання не надається можливим. У такому випадку розпочинається організаційна взаємодія слідчого з експертом, яка прямо не зазначена у законодавстві та нормативно-правових актах. У цьому разі слідчому слід погоджувати з експертом форму складних питань ще до фактичного призначення експертизи. Це можна вирішити у телефонному режимі або під час особистої зустрічі з начальником відповідного підрозділу

експертної установи. Здебільшого експерти не відмовляють та надають практичну допомогу у формулюванні складних чи не типових питань. Обумовлено тим, що неузгоджені й незрозумілі питання ускладнюють роботу експерта, вимушують його досліджувати те, що по суті не потрібно слідчому, або ж загалі питання у невірно сформульованому вигляді не підлягають вирішенню.

Призначення експертизи оформляється ухвалою слідчого судді, що є правовою підставою її проведення. Ухвала про проведення експертизи складається з трьох частин: вступної, описової та резолютивної.

У вступній частині вказуються: дата та місце постановлення ухвали; прізвище слідчого судді та секретаря судового засідання; посада, звання та прізвище слідчого, прокурора, який звернуся з клопотанням.

Мотивувальна частина передбачає короткий виклад обставин, що є підставою для постановлення ухвали, а також надаються відомості щодо об'єктів експертизи. Завершується мотивувальна частина формулюванням підстав для призначення експертизи з посиланням на відповідні статті КПК України, якими керувався слідчий суддя.

Резолютивна частина містить рішення про призначення експертизи, вказується її вид, прізвище експерта або найменування експертної установи, питання, з яких необхідно дати висновок, перелік речей, документів, матеріалів, що надаються експерту.

Терміни проведення судових експертиз встановлено у п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Зокрема, строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження фахівців у межах:

10 календарних днів — щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів та вирішуваних питань і простих за характером досліджень;

30 календарних днів — щодо матеріалів із середньою кількістю об'єктів та вирішуваних питань або середньої складності за характером досліджень;

60 календарних днів — щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів та вирішуваних питань або складних за характером досліджень;

понад 60 календарних днів — щодо матеріалів із великою кількістю об'єктів та вирішуваних питань (більше десяти), виходячи з фактично необхідного для експерта часу або особливо складних за характером досліджень (проведення досліджень з використанням криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), експериментальних досліджень, застосування декількох методів);

понад 90 календарних днів — щодо матеріалів з особливо великою кількістю об'єктів та необхідністю вирішення питань, які потребують декількох досліджень, або якщо експертиза є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій.

Вирішення проблеми визначення кваліфікації правопорушення та початку проведення досудового розслідування (наприклад, визначення кваліфікації злочину, що потребує проведення експертного дослідження для встановлення належності об'єктів до холодної чи вогнепальної зброї (ст. 263 КК України) або речовини рослинного походження до наркотичної (ст.ст. 307, 309, 310 КК України), потребує налагодження взаємодії між слідчими та експертними підрозділами. Слідчі повинні зважено підходити до направлення об'єктів на дослідження і надавати для цього не всі вилучені об'єкти, а лише достатню для визначення кваліфікації злочину їх кількість (наприклад, у разі виявлення майстерні з виготовлення холодної (чи вогнепальної) зброї та вилучення значної кількості виробів можна надати одну одиницю виробу, що значно скоротить час експертного дослідження; так само надати на експертизу частину (зразок) наркотичної речовини, достатню для реєстрації кримінального провадження у разі вилучення значних партій наркотиків).

Після початку кримінального провадження, звісно, необхідне додаткове призначення експертиз, але часу на їх виконання буде вдосталь. Експертні підрозділи, зрозуміло, повинні встановлювати пріоритети при проведенні термінових експертиз за матеріалами слідства.

Як свідчить практика, назріла доцільність переглянути існуючі та розробити нові єдині науково обґрунтовані терміни проведення експертиз. Під час встановлення термінів проведення експертиз слід ураховувати такі чинники:

— складність дослідження (застосування складного обладнання, проведення експериментальних досліджень, застосування кількох методик, залучення додаткових фахівців з інших експертних установ України, у тому числі іноземних громадян, час, якого потребує проведення дослідження, необхідність вивчення додаткової літератури і методик та інших матеріалів, доручення експертизи кільком фахівцям або установам);

— експертне навантаження експертних фахівців (місяць, рік);

— наявність необхідного для проведення експертизи обладнання;

— кількість та якість наданих для дослідження об'єктів, матеріалів і поставлених запитань;

— складність вирішуваних експертизою завдань;

— кількість фахівців, яких необхідно залучити для проведення експертизи;

— середній час, який витрачають на проведення цього виду експертних досліджень.

Керівнику експертної установи слід визначити і конкретизувати та контролювати терміни проведення експертизи в кожному випадку з урахуванням кваліфікації та стажу роботи конкретного експерта, кількості працюючих у лабораторії чи установі експертів (враховуючи відсутність їх через хворобу, у зв'язку з відпусткою, навчанням тощо).

Підсумовуючи нововведення щодо порядку взаємодії слідчого з експертами, слід зазначити, що в аспекті практичного їх застосування є як позитивні зміни, так і певні неузгодженості. Зокрема, надання НДЕКЦ повної незалежності від адміністративного підпорядкування службовим особам поліції або інших органів, що здійснюють досудове розслідування, виключає можливість відводу експерта на підставі підлеглості, що є позитивною зміною та відповідає положенням КПК України. Однак на сьогодні у відділах Національної поліції немає експертів, які раніше оперативно виконували ряд експертиз (дактилоскопічна, зброї тощо), від яких залежало та залежить висунення підозри, вирішення питання про затримання та подальший арешт особи. Тобто зараз для призначення експертизи слідчий повинен звернутися до територіального НДЕКЦ, що знаходиться в адміністративному центрі області, а потім ще раз прибути до такого НДЕКЦ, щоб отримати експертний висновок. Наприклад, слідчий повинен з м. Первомайський або м. Вовчанськ Харківської області з'їздити у м. Харків до НДЕКЦ, щоб оперативно призначити експертизу та отримати висновок експерта щодо належності речовини до наркотичної, і при цьому, безпосередньо після вчинення особою кримінального правопорушення, пов'язаного з даною наркотичною речовиною (що встановлено експертизою), вирішити питання про її затримання. Зазначене збільшує строки розслідування всупереч положенням чинного КПК України та збільшує процесуальні витрати у кримінальному провадженні.

Слід виділити окрему групу спеціалістів, які можуть залучатись до проведення досудового розслідування окремої категорії злочинів і які є працівниками державних органів контролю. Наприклад, до проведення досудового розслідування можуть залучитись спеціалісти Державної екологічної інспекції, зокрема для здійснення розрахунку шкоди довкіллю у злочинах проти довкілля (глава VIII КК України).

Також, відповідно до спільного наказу Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 р. № 346/1025/685/53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за № 1166/13040, «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України»,^[62] до проведення досудового розслідування у злочинах, де необхідно провести розрахунок шкоди, ревізію окремих фінансово-господарських питань підприємства, можуть бути залученні спеціалісти Держаудитслужби України. Крім того, до проведення розслідування злочинів за ст.ст. 172, 175, 271, 271 КК України залучаються працівники Управління Держпраці, які виступають в якості спеціалістів і проводять документальні перевірки та визначають наявність порушень законодавства про працю і охорону праці.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте структуру експертної служби МВС України.

2. Вкажіть, за яких умов особа набуває процесуального статусу експерта.

3. Надайте основні відмінності між процесуальним статусом експерта та спеціаліста у кримінальному провадженні.

4. Розкрийте форми взаємодії слідчого з експертом і спеціалістом.

5. Охарактеризуйте порядок призначення експертизи.

6. Вкажіть, у яких випадках слідчий зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи.

7. Визначте, яким вимогам повинна відповідати постанова слідчого про призначення експертизи.

8. Проаналізуйте непроцесуальну форму взаємодії слідчого з експертом і спеціалістом.

Рекомендована література

1. Інструкція про порядок залучення працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України як спеціалістів для участі в проведенні огляду місця події: затв. Наказом МВС

України від 03.11.2015 р. № 1339. URL:

http:// zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/z1392—15.

2. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень: затв. Наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 р. № 53/5. URL: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98.

3. Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України: затв. Наказом МВС України від 03.11.2015 р. № 1343. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/z1390-15.

4. Положення про МВС України: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 р. № 878. URL: http:// zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/878-2015.

5. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. № 4038-XII // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 28. Ст. 232.

6. Волобуєва О. О. Взаємодія слідчого з фахівцями під час збору інформації про особу, що скоїла злочин : дис.... канд. юрид. наук. Донецьк, 2006. 236 с.

7. Головченко Л. М. Деякі питання нормативно­правового регулювання організації судово-експертної діяльності в Україні. Весы Фемиды. 2000. № 3 (15). С. 25-28.

8. Заєць А. П. Організаційні проблеми судово- експертної діяльності. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2004. Вип. 4. С. 8-12.

9. Ковальов В. В. Взаємодія слідчого з працівниками експертної служби МВС України : дис.... канд. юрид. наук. Київ, 2007. 228 с.

10. Пиріг І. В. Теоретичні основи експертної діяльності органів внутрішніх справ: монографія. Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2011. 312 с.