Навчальне робоче місце спеціаліста

Навчальне робоче місце спеціаліста представлене програмною оболон­кою для створення композиційних портретів «FACES». Розглянемо правила використання програми «Фоторобот».

Інформація про зовнішній вигляд людини може бути отримана в процесі здійснення різних оперативно-розшукових і слідчих (розшукових) дій, на­приклад, при допиті, огляді-обслідуванні, огляді місця події і окремих пред­метів, особистому спостереженні.

Обсяг інформації про зовнішні ознаки залежить, насамперед, від цілей їхнього використання (розшук, упізнання чи експертне ототожнення) і кате­горії осіб (відомий чи невідомий), у відношенні яких передбачається зробити ототожнення.

Значно легше зібрати інформацію про зовнішність відомих осіб, що, на­приклад, ховаються від слідства і суду, що бігли з місць ув’язнення, без вісті зниклих. Як джерела інформації тут можуть бути використані матеріали опера­тивних і криміналістичних обліків (нерозкритих злочинів, без вісті зниклих, не­пізнаних трупів), особисті і облікові справи арештованих і засуджених. У цих документах, як правило, містяться докладні описи зовнішності людини, допов­нені в більшості випадків сигнальними (пізнавальними) знімками. Крім того, зведення про зовнішній вигляд встановлюваної особи можна одержати з допиту родичів і знайомих, дослідження фотографічних знімків, а також на підставі да­них лікувальної документації (рентгенограми, виписки зі стоматологічних карт, санаторно-курортних книжок і ін.), де фіксуються результати антропологічних вимірів і вказівки на проведення спеціальних досліджень.

Одержання даних, що свідчать про зовнішній вигляд невідомої особи, є більш складним. У таких випадках основним джерелом виступають дані почат­кових слідчих дій і оперативних заходів, зокрема допит свідків-очевидців, огляд слідів і речовинних доказів, фотомонтажі, малюнки, кісткові останки та ін.

Так, наприклад, розшук злочинця, що зник з місця події, починається з використання даних про зовнішність, установлених при допиті потерпілих і свідків-очевидців. Складаючи опис при допиті, необхідно прагнути до мак­симального збереження первинного враження очевидця зовнішності встанов­люваної особи. Слідчий, що знає основи ідентифікації по ознаках зовнішнос­ті, повинен постановкою відповідних питань заповнити та уточнити необхід­ні відомості. Для одержання більш повних, точних і об’єктивних даних про словесний портрет їхній допит необхідно проводити при дотриманні проце­суальних і тактичних правил. Складність цієї роботи пояснюється тим, що словесно важко описати навіть знайому людину.

Найчастіше дається характеристика “середнього”, що мало допомагає в розшуку. Більшість людей не знайомі з криміналістичною термінологією і допускають слова і вирази, зміст яких нечітко визначений (наприклад, “сим­патичне обличчя”, “схожий на садівника” і т.п.). Допитувані описують зло­чинця користуючись загально життєвими характеристиками які, як правило, не є точними й однозначними. Допит про зовнішні прикмети варто проводи­ти у формі вільної розповіді, після чого можна поставити й уточнюючі пи­тання з метою з’ясування, що допитуваний розуміє під даною їм характерис­тикою прикмети. При цьому варто мати на увазі, що питання особи, яка здій­снює допит, не повинні бути навідними, відповіді треба фіксувати у форму­люваннях допитуваного, а не в спеціальних термінах. Не можна механічно заміняти слова очевидця термінологією “словесного портрета”, оскільки це може перекрутити значення показань.

При допиті важливо відновити всі дрібні деталі події, що трапилась. Во­ни здаються на перший погляд несуттєвими, але по механізму асоціативних зв’язків допомагають оживити зорові образи, відновлюється повна картина що трапилась, а виходить, очевидцю ясніше видний зовнішній вигляд вста­новлюваної людини. Після цього очевидцю можна показати альбоми - набори знімків, що представляють собою, різних людей, а так само схеми, що ілюст­рують частини одягу, взуття і речей, які носяться, і він уточнить свої пока­зання, укаже на схожі ознаки зовнішності.

Використання опису зовнішності при встановленні і розшуку різних осіб найчастіше відбувається в несприятливих умовах: короткочасність спостережен­ня, нестача освітлення, зміна ознак зовнішності та ін. У таких ситуаціях найбіль­ший ефект дає робота з виділенням в описі трьох груп ознак: що орієнтують, що домінують, що індивідуалізують. Спочатку людину необхідно виділити з групи (натовпу) по ознаках, що орієнтують та помітним здалеку - стать, вік, ріст, стату­ра. Потім у зовнішності виділяють домінуючі ознаки. Це найбільш яскрава, хара­ктерна деталь, що істотно “виділяється в зовнішності”. А для остаточного опера­тивного ототожнення використовуються ознаки, що індивідуалізують. Вони менш наочні, але більш різкі, і при близькому розгляді можна вирішити питання, чи являється особа, що спостерігається, розшукуваною.

Важливим джерелом одержання інформації про зовнішність людини яв­ляється кваліфікований огляд слідів і предметів на місці події. У процесі ви­вчення їх, нерідко, вдається скласти уявлення про деякі фізичні дані людини і його зовнішньому вигляді в цілому. Наприклад, по слідам рук, ніг, зубів, зна­рядь злому можна судити про стать людини, зріст, статуру і про особливості ходу. Про деякі зовнішні прикмети можуть свідчити дані вивчення забутих або кинутих злочинцем предметів одягу.

Виявлені дані, що характеризують зовнішність розшукуваної чи невідо­мої особи, фіксуються різними засобами і методами. Найпоширенішим мето­дом являється уявний образ, що представляє собою відображення зовнішньо­го вигляду однієї людини у свідомості іншого. Суб’єктами (носіями) уявного образа являються, як правило, особи, що спостерігали або бачили ту чи іншу людину в момент події, яка відбувалася, або родичі і знайомі загиблого, по­мерлого, без вісті зниклого. Уявний образ може відображати досить повно і точно зовнішній вигляд. Однак на повноту і точність зовнішнього вигляду впливають як суб’єктивні (особисті якості особи, що сприймає зовнішній ви­гляд, його освіта, професія та ін.), так і об’єктивні (умови, при яких відбува­лося сприйняття, час, погода, відстань і ін.) фактори.

З часом уявний образ може втрачатися (забуватися), тому завдання по­лягає в тому, щоб якнайшвидше знайти джерело (носій) уявного образа і за­кріпити його за допомогою інших засобів і методів: опису, відтворення в портретах.

Опис — один з важливих засобів фіксації зовнішності людини. Він мо­же бути довільним і систематизованим.

Довільний опис застосовується, як правило, при допитах очевидців— свідків, потерпілих і фіксується у відповідних оперативно-службових і про­цесуальних документах (протоколи допиту, рапорти, орієнтування й ін.).

Систематизований опис застосовується головним чином для викорис­тання в різних пошукових системах (наприклад, картотеках осіб, без вісті зниклих, непізнаних трупів), а також при проведенні портретної ідентифіка­ції особистості.

В оперативно-слідчій практиці для відтворення зовнішнього вигляду не­рідко прибігають до виготовлення суб’єктивних портретів, що представляють собою зображення обличчя, фігури людини, отримані відповідно до ознак йо­го зовнішності, що запам’яталися у інших осіб (свідків-очевидців, родичів). Такі портрети, звичайно, не фотографічні копії, не знімки з оригіналу. Образи в пам’яті перетерплюють певні зміни, уявний образ людини, якого запам’ятав свідок, з часом утрачає ясність і повноту, іноді він спотворюється під впливом страху, уселяння, умов при яких відбувалося сприйняття. Однак, у цілому во­ни адекватно і досить повно зберігають ознаки зовнішності і успішно викорис­товуються в розкритті злочинів. Для використання отриманих відомостей у пошукових цілях на підставі даних допиту складають інформаційно-пошукові орієнтування, де має місце підсумований виклад відомостей про ознаки зовні­шності розшукуваних осіб. От для такого підсумовування ознак зовнішності прибігають до виготовлення суб’єктивних портретів.

Відомі три основних різновиди суб’єктивних портретів:

мальований — набір малюнків обличчя, зроблений відповідними фахі­вцями зі слів очевидців. Сюди ж відносяться мальовничі портрети, силуети, вирізані з різних матеріалів;

композиційно-фотографічний - (фоторобот) являє собою монтаж фо­тознімків елементів обличчя різних людей; Допомогу слідчому і криміналіс­ту в створенні фоторобота надає комп’ютер, що дозволяє прискорити і поле­гшити цю складну роботу.

композиційно-мальований - складається з малюнків елементів зовні­шнього вигляду.

Суб’єктивні портрети можуть бути виконані як безпосередньо очевид­цем, так і оперативним працівником, слідчим або відповідними фахівцями за дорученням останніх (криміналіст, художник і ін.).

Для запуску програми на виконання необхідно перейти до каталогу FOTOROBOT і двічі клацнути правою клавішею миші на файл з ім’ям FacesRussssian.exe. Після запуску цієї програми на екрані з’явиться таке вікно (рис. 213)

Рис. 213

Вікно програми має декілька стандартних для Windows елементів: рядок заголовка, кнопка виклику системного меню, кнопки згортання та закриття вікна, рядок меню, панель інструментів тощо.

Рядок меню містить такі пункти:

Файл - дозволяє створити новий файл із зображенням, відкрити раніш створений, зберегти зображення на магнітному носії, надрукувати на принтері;

Прав - редагування зображень;

Смот - перегляд зображень в різних режимах;

Игра - надає можливість користувачу створити зображення по пам'яті. На екрані на декілька секунд з'являється зображення, яке потім не­обхідно відновити;

Объект - дозволяє вибрати якийсь об'єкт, будь-то голова, обличчя, волосся і т.ін.;

Выбор - дозволяє вибрати якийсь елемент із всього переліку елементів конкретного об'єкту (також можна управляти й кнопками із стрілками у пра­вому нижньому куті екрану);

Управл - дозволяє переміщати елемент на екрані;

Help - допомога при роботі із програмою;

Після запуску програми, почергово вибираючи об'єкти, можна построїти зображення обличчя. Після вибору того чи іншого елементу в спеціальному ряд­ку на панелі інструментів записується підсумкова формула (її називають кодекс) створеного зображення. Цю формулу можна ввести в режимі Прав (рис. 214).

Складання словесного портрету

Мальовані і складені портрети не завжди точно передають особли­вості оригіналу, тому до оцінки встановлених збігів або розходжень варто підходити обережно, особливо коли на портреті не отримали відображення характерні прикмети.

Установлювані збіги чи розходження в порівнюваних портретах повинні підтверджуватися описом (словесним портретом) розшукуваного або особи, що спостерігається (що оглядається). До словесного портрету відно­ситься опис анатомічних, функціональних ознак, опис особливих і помітних прикмет та опис одягу й інших носильних речей. При натисненні кнопки Профиль відкриється вікно для складання словесного портрету (рис. 215).

Рис. 215

Опис анатомічних ознак

Стать: чоловіча, жіноча.

Вік установлюється на підставі документів, приблизно «на вигляд» (на­приклад, 25—30 років), у деяких випадках за даними медичного огляду.

Національність (тип обличчя). При відсутності документальних даних, що підтверджують національну приналежність людини, допускається порів­няльне визначення типу обличчя (за умови, що він чітко виражений). Розріз­няють монгольський, кавказький, середньоазіатський і європейський типи обличчя.

Зріст визначають по тричленній градації — для чоловіків низький (до 160 см), середній (до 170 см), високий (до 180 см). При наявності антрополо­гічних засобів вказуються абсолютні дані в сантиметрах.

Особливості: дуже низький (високий) зріст.

Статура. У залежності від розвитку кістково-м’язової системи і ступе­ню жирових відкладень розрізняють людей із слабкою, середньою, кремез­ною і атлетичною статурою. У залежності від кількості жирових відкладень людина може характеризуватися як сухорлява, нормальної вгодованості, по­вна чи гладка (при надмірному ожирінні).

Опис функціональних ознак

Хода — це сукупність звичних автоматичних рухів при ходьбі. Вона може бути повільною, швидкою, легкою, важкою, хиткою, у розвал, підстри­буючою, вихлястою, із вузьким або широким розставленням ступнів ніг, па­ралельно або під кутом до лінії ходьби. При фіксації звертається увага на по­ложення рук, наприклад, розмахує чи тримає їх опущеними.

Жестикуляція - розглядається як комплекс рухів (головним чином рук), що виникають при розмові і підсилюють її виразність. Жестикуляція розріз­няється по характеру рухів, змісту і ступеню виразності: вказівна, образотво­рча, жвава, стримана і т.п.

Постава (тобто звичне положення тулуба і голови) - характеризується як пряма, сутула, згорблена. Відзначається положення голови щодо тулуба: підтримується прямо, нахилена вперед, відкинута назад, схилена набік, впра­во чи вліво.

Міміка — це звичний рух м’язів обличчя. Вона може бути маловираз­ною або дуже розвитою і виявляється в прижмурюванні очей, закусиванні губів, піднятті брів.

Голос визначається по тембру (бас, баритон, тенор, альт, дискант), силі (слабкий, середньої сили, сильний) і чистоті (чистий, хрипкий, глухий, сип­лий).

Мова може бути повільною і швидкою, спокійною і збуджено уривчас­тою. До особливостей мови відносяться дефекти вимови (гаркавість, шепеля­вість, недорікуватість, гугнявість), засміченість («стало бути», «от», «розумі­єте»), наявність визначеного акценту, місцевого говору (окання, акання) і ін.

Манери (звички) поведінки виражаються найчастіше в одноманітному виконанні людиною певних дій, наприклад, манера тримати руки за спиною чи на стегнах, у кишенях, потирати руки, пригладжувати вуса, бороду, волос­ся, переступати з ноги на ногу і т.д.

Опис особливих і помітних прикмет

Особливі і помітні прикмети з метою більш повного використання їх при розшуку і ототожненні повинні описуватися якнайдетальніше і точніше. У відношенні кожної з них указується місцезнаходження, напрямок, ступінь виразності, форма, розміри, колір, а в окремих випадках — характер повер­хонь. При описі татуювань, крім того, фіксують їхній зміст.

Опис одягу та інших носильних речей

Одяг, взуття та інші носильні речі характеризуються по загальним (ро­довим) і індивідуальним ознаках. При описі одягу і взуття необхідно вказува­ти її назву, вид, фасон і покрій, найменування матеріалу, колір, малюнок, а також ознаки, що виникли в результаті носіння і ремонту (різні плями, потер­тості, особливості швів та ін.). Крім того, при описі відзначається манера но­сити одяг, відповідність її зросту і статурі, як «сидить» на людині, наприклад «мішком», «не по плечу», капелюх «набекрень».

Правильно зафіксовані прикмети одягу, взуття та інших речей сприяють успішному здійсненню розшуку злочинця. При цьому варто враховувати, що окремі з прикмет можуть бути навмисне замінені чи підкинуті на місці події для того, щоб направити слідство по помилковому шляху.

Фотокопії портретів розповсюджуються серед працівників поліції, публі­куються в газетах, листівках, плакатах, демонструються по телебаченню. Впіз­навання по таких портретах конкретних осіб, звичайно, не може бути доказом, портрет передає лише загальну подібність, тип обличчя. По цих же причинах суб’єктивні портрети не можна пред’являти для упізнання і проводити порівня­льне дослідження методами портретної експертизи. Разом з тим суб’єктивні портрети успішно використовуються в пошуку доказів. Встановлення особис­тості підозрюваних по портретові створює передумови для проведення компле­ксу слідчих дій по викриттю винних. У цілому вся робота відшукання очевид­ців, створення портрета, розповсюдження, збору даних, викриття винних дає найбільший ефект, коли здійснюється як єдина тактична операція.