Форми взаємодії слідчого з прокурором

Як свідчить попередній аналіз, у цілому доречно вести мову про дві форми взаємодії слідчого з прокурором: процесуальну та непроцесуальну. Як ми вже зазначали, процесуальна форма регламентована відповідними положеннями КПК України.

проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або надання вказівки щодо їх проведення чи участі у них (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України).

3. Погодження або відмова прокурора у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій.

4. Затвердження чи відмова прокурора у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, внесення змін до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань.

5. Погодження прокурором запиту слідчого про міжнародну правову допомогу або передання кримінального провадження.

6. Надання слідчому доручення про виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевірка повноти і законності проведення процесуальних дій, а також повноти, всебічності та об’єктивності розслідування у перейнятому кримінальному провадженні.

7. Надання слідчому доручення про проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави.

Таким чином, можна констатувати, що процесуальна форма взаємодії між слідчим і прокурором здійснюється на національному та міжнародному рівнях. З цього питання слід пам’ятати, що окремі аспекти міжнародного співробітництва під час кримінального провадження регулюються розділом IX КПК України. Наприклад, згідно зі ч. 1 ст. 551 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правовому допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.

До того ж, взаємодія між слідчим і прокурором відбувається на підставі інших нормативно-правових актів:

По-перше, відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139,^[66] взаємодія між слідчим та прокурором відбувається завдяки електронному обміну інформацією про стан кримінального провадження, відображеною в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

По-друге, відповідно до п. 5 Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров'я та прокуратури України при встановленні факту смерті людини (наказ від 29.09.2017 р. № 807/1193/279)^[67] працівники поліції, в тому числі слідчі, терміново повідомляють прокурора про факт насильницької смерті людини чи підозри про таку або встановлення таких фактів під час попереднього огляду трупа людини за місцем її проживання. У таких випадках слідчий, прокурор проводять огляд місця події та трупа в порядку, передбаченому ст.ст. 237, 238 КПК України, з обов'язковим застосуванням фотозйомки і складанням схеми (плану, креслення) оглянутого місця, а при необхідності — відеозйомки.

По-третє, згідно з наказом Генеральної прокуратури України від 19.12.2012 р. № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», керівники органів прокуратури повинні виїжджати на місце події за наступними фактами кримінальних правопорушень:

— проти основ національної безпеки, терористичних актів, бандитизму, катастрофи, аварії, вибуху, пожежі та інших подій, унаслідок яких заподіяно значну матеріальну шкоду або сталася загибель людей;

— умисних вбивств, вчинених при обтяжуючих обставинах і в умовах неочевидності;

— кримінальних правопорушень, вчинених організованими групами та злочинними організаціями, службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, народними депутатами України, суддями, керівниками правоохоронних органів і вчинені проти них;

— особливо тяжких кримінальних правопорушень, вчинених іноземцями і проти них, а також стосовно журналістів у разі перешкоджання їхній законній професійній діяльності, за іншими кримінальними правопорушеннями, які набули в суспільстві негативного резонансу, та забезпечити якісне проведення огляду, організацію невідкладних першочергових слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до наведеного вище наказу, щодо нагляду за проведенням досудового слідства, тобто моментів взаємодії органів прокуратури та досудового слідства рекомендовано:

— прокурорам усіх рівнів уживати заходів до покращання якості досудового розслідування;

— при вирішенні питань щодо погодження клопотань слідчих про проведення слідчих (розшукових) дій ретельно перевіряти наявність відповідних підстав;

— невідкладно скасовувати незаконні постанови про закриття кримінальних проваджень, а також відновлювати незаконно зупинені досудові розслідування;

— забезпечувати надходження клопотань про продовження строку досудового розслідування у Генеральну прокуратуру України за 20 діб до закінчення відповідного строку, попередньо обговоривши їх на нарадах під головуванням прокурорів обласного рівня;

— клопотання про продовження строку досудового розслідування прокурора або слідчого Генеральної прокуратури України надавати Генеральному прокурору України чи його заступнику за 10 діб до закінчення відповідних строків;

— принципово реагувати на всі факти порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні слідчих (розшукових) дій;

— керівникам органів прокуратури усіх рівнів за наявності підстав перевіряти обґрунтованість повідомлень про підозру, дотримання строків, прав і законних інтересів підозрюваних;

— вживати заходів реагування щодо службових осіб, винних у порушенні вимог КПК України чи КК України, наслідком якого стало незаконне притягнення громадян до кримінальної відповідальності;

— у кожному випадку погодження клопотань про продовження строків тримання підозрюваних під вартою, якщо це пов'язано з неналежним виконанням службових обов'язків, проводити відповідну перевірку, результати якої розглядати на оперативних нарадах;

— матеріали, що стосуються заходів забезпечення кримінального провадження, зберігати в наглядових провадженнях;

— за наявності передбачених законом підстав порушувати перед судом питання про тимчасовий доступ до речей і документів з їх вилученням, арешт тимчасово вилученого майна;

— прокурорам, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, перед погодженням клопотань про проведення негласних слідчих (розшукових) дій перевіряти відповідність наведених у них даних вимогам законів, матеріалам і фактичним обставинам кримінального провадження;

— питання про погодження клопотань слідчих щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій або про відмову в їх погодженні вирішувати невідкладно;

— перевіряти законність здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, проведення яких не потребує дозволу слідчого судді або рішення прокурора, упродовж доби з часу отримання письмового повідомлення слідчого про їх проведення;

— погодження клопотань про продовження строків проведення негласних слідчих (розшукових) дій здійснювати після ретельного вивчення результатів проведених раніше таких заходів і лише за наявності додаткових відомостей, що дають підстави для цього;

— у разі відсутності потреби у продовженні проведення негласних слідчих (розшукових) дій вживати заходів до їх припинення.

По-четверте, взаємодія слідчого та прокурора при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій регулюється положеннями КПК України та Інструкцією про організацію

проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні.^[68]

Відповідно до п. 1.4 цієї Інструкції, завданням прокуратури є встановлення єдиного порядку організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчими та уповноваженими оперативними підрозділами правоохоронних органів, а також прокурорами, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Підпунктами 2.4 та 2.5 Інструкції регулюється питання взаємодії слідчого та прокурора при проведенні НСРД. Зокрема, розгляд та погодження прокурором клопотання слідчого про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії здійснюються невідкладно з моменту надходження. Прокурором вивчаються матеріали кримінального провадження, які є підставою для прийняття рішення про погодження клопотання. Відмова в погодженні клопотання приймається у формі постанови і не виключає повторного звернення слідчого після отримання додаткових доказів або усунення недоліків, вказаних прокурором у рішенні.

У випадку відмови прокурора в погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про проведення негласної слідчої (розшукової) дії слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє в його погодженні (ст. 40 КПК України).

Також варто пам'ятати, що в дорученні слідчого, прокурора оперативним підрозділам на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, крім іншої інформації, передбаченої вказаною Інструкцією, повинно бути визначено конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченому ст.

Відповідно до ч. 2 п. 3.4.2 даної Інструкції, у дорученні також може визначатись порядок взаємодії між слідчим, прокурором і уповноваженим оперативним підрозділом, у тому числі терміни складання протоколів про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії або її проміжного етапу.

Поряд із викладеним, наведена Інструкція містить певні роз'яснення до КПК України, що регламентують порядок взаємодії слідчого та прокурора. Зокрема, прокурор має право заборонити проведення ще не розпочатої негласної слідчої (розшукової) дії, оформивши своє рішення вмотивованою постановою (ст.ст. 110, 246, 249 КПК України). Разом із тим прокурор зобов'язаний припинити подальше проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо в цьому відпала необхідність та з інших підстав, викладених ним у постанові, що негайно надається керівнику органу, який проводить негласну слідчу (розшукову) дію за дорученням слідчого, прокурора, або слідчому, який проводить зазначені дії безпосередньо (ст.ст. 246, 249 КПК України).

Кожний протокол про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше 24 годин після його складання передається прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.

Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво, за необхідності дає вказівку режимно-секретному органу (далі — РСО) ознайомити слідчого з протоколом та додатками про результати негласної слідчої (розшукової) дії.

Прокурор або слідчий за його вказівкою досліджує отриману в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій інформацію. У разі необхідності залучається спеціаліст (ст.ст. 36, 266 КПК України). При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, слідчий негайно складає протокол, у якому відтворює відповідну частину інформації (ст. 266 КПК). У разі відсутності відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, слідчий також про це складає протокол.

Після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій гриф секретності матеріальних носіїв інформації (МНІ) щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Зазначене здійснюється з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України. Таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури.

Розсекречені матеріальні носії інформації, які прокурор має намір використати як докази під час судового розгляду, зберігаються на розсуд прокурора в його службовому сейфі чи в сейфі слідчого за вказівкою прокурора.

Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути негайно знищені на підставі його рішення, викладеного в постанові (ст. 255 КПК України). Знищення інформації, відомостей, речей і документів здійснюється (ст. 255 КПК України) під контролем прокурора (за його присутності). Про факт знищення комісією складається акт, у якому зазначаються реквізити речей чи документів, орган, який надав гриф секретності, відображається спосіб знищення. Складений акт підписують члени комісії та прокурор, який прийняв рішення про знищення і контролював його виконання.

Систематизуючи хронологічний порядок взаємодії слідчого з прокурором під час досудового розслідування, можна виділити наступні етапи взаємодії:

1) направлення слідчим прокурору повідомлення про початок досудового розслідування;

2) визначення прокурором підслідності та об’єднання чи виділення матеріалів кримінального провадження;

3) погодження проведення більшості процесуальних дій, зокрема заходів забезпечення кримінального провадження, слідчих (розшукових) дій, слідчих негласних ( розшукових) дій;

4) погодження повідомлення про підозру;

5) погодження постанови слідчого про зупинення досудового розслідування;

6) затвердження обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, взаємодія слідчого з прокурором є безперервною протягом усього досудового розслідування.

Окрім викладеного, у розділі «Відносини між прокурорами та поліцією» Рекомендації R (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам—членам щодо ролі служби публічного обвинувачення в системі кримінальної юстиції йдеться про загальні положення щодо відносин прокурора із поліцією, а також про повноваження прокурора у двох характерних для певних держав моделей цих відносин.

У п. 21 Рекомендації (2000) 19 зазначено, що державні прокурори повинні піддавати перевірці законність поліцейських розслідувань при прийнятті рішення щодо порушення чи продовження кримінального переслідування. При цьому прокурори здійснюють і нагляд за дотриманням поліцією прав людини.

Пунктом 22 Рекомендації (2000) 19 визначено, що у тих країнах, де поліція підпорядкована органам прокуратури, або там, де поліцейські розслідування провадяться особисто або під наглядом прокурора, державна влада повинна вжити ефективних заходів, які гарантуватимуть прокуророві можливість: 1) видавати поліції відповідні інструкції щодо ефективного проведення у життя пріоритетних напрямів

протидії злочинності, особливо вирішуючи, якими категоріями справ слід займатися в першу чергу, вибору засобів пошуку доказів, при встановленні строків розслідування, визначенні, яка інформація має бути надана державному прокурору, в питаннях кадрового забезпечення тощо; 2) там, де існують кілька різних поліцейських відомств, розподіляти справи відповідно до сфер їхньої компетенції; 3) у міру необхідності здійснювати оцінку та контроль виконання виданих інструкцій та дотримання законності; 4) у разі доцільності вживати або розпоряджатися про вжиття санкцій за допущені порушення.

Держави, в яких органи поліції незалежні від прокуратури, повинні вжити ефективних заходів, які гарантуватимуть належне дієве співробітництво між державною прокуратурою та поліцією.

Слід звернути увагу на те, що в ст. 25 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що Генеральний прокурор, керівники регіональних та місцевих прокуратур, їх перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов’язків, здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, координують діяльність правоохоронних органів відповідного рівня у сфері протидії злочинності. Координаційні повноваження прокурори здійснюють шляхом проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, а також проведення узгоджених заходів, здійснення аналітичної діяльності. Порядок організації роботи з координації діяльності правоохоронних органів, взаємодії органів прокуратури із суб’єктами протидії злочинності визначається положенням, що затверджується спільним наказом Генерального прокурора, керівників інших правоохоронних органів і підлягає реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Так, керівник органу прокуратори своїм наказом може створити міжвідомчу робочу групу щодо розкриття, розслідування та виявлення окремих видів злочину чи одного конкретного злочину, до складу якої включити слідчого, процесуального керівника у провадженні, оперативних працівників та ін. На засіданнях таких груп ведеться

протокол, за результатами якого приймається узгоджене рішення для досягнення мети діяльності групи.

На даний час діє Положення про координацію діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності та корупції, затверджене наказом Генерального прокурора України від 11.02.2013 р. № 1/1гн, в якому передбачено створення відповідних міжвідомчих робочих груп.

5.3.