Висновки до розділу 3

1. Доведено, що законодавче закріплення принципів незалежності правосуддя відображено в міжнародних нормативно-правових актах - Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Процедурах ефективного здійснення основних принципів незалежності судових органів, Основних принципах незалежності судових органів, ухвалених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН, затверджених Резолюцією Економічної та

Соціальної Ради ООН; у Європейській хартії «Про статус суддів», Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів».

2. Виявлено, що існує дві загальні концепції забезпечення незалежності судової гілки влади на світовому рівні, які можна іменувати таким чином: управлінська, що передбачає покладення цього обов’язку на виконавчі органи влади, та суддівська, що полягає у створенні спеціального органу, який входить до системи судової влади й безпосередньо займається цим питанням.

3. Виявлено, що незалежність судової влади в Канаді забезпечується за допомогою високого авторитету та поваги суспільства до суддів; непідкупності суддів, оскільки сторони попередньо не знають суддю, а суддя у свою чергу вперше бачить справу, яку він розглядає; високої правової свідомості та правової культури суддів; те, для суддів найціннішою є репутація, оскільки суддею бути надзвичайно престижно; неприв’язаності до адміністративної будівлі (мобільності суду), дотримання строків розгляду судової справи і т. ін.

4. Виявлено, що в кожній країні та юридичній системі є свої відмінності, однак незалежність судової влади є ключовим принципом, який домінує над цими відмінностями. Відтак у країнах-учасницях ЄС цей принцип є головним предметом наукових досліджень, так само як і численних порівняльних досліджень, виконаних фаховими організаціями, професійними асоціаціями суддів.

5. Документами, які підтверджують пріоритетність загальноєвропейських стандартів незалежності судової влади, є Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, де обґрунтовується їх незалежність, ефективність та обов’язки, а також висновок Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінюваність суддів.

6. В Італії кадрове й організаційне забезпечення судів здійснює Вища рада магістратури, яка є органом виконавчої влади щодо забезпечення незалежності й самостійності судів через ухвалення відповідних актів адміністративного регулювання.

7. Доведено, що згідно із загальноєвропейськими стандартами суддя у своїй професійній діяльності має бути не тільки незалежним від законодавчої і виконавчої влади, але також повинен мати окрему громадську позицію, відповідно до якої збільшиться довіра суспільства, адже згідно з чинним законодавствои кожен громадянин нашої держави має право на захист своїх порушених прав і свобод незалежним та неупередженим судом.

8. У кранах-учасницях ЄС є незаперечним, що кожна судова справа має бути вирішена виключно на підставі закону, і основним документом, який підтверджує це право, є Європейська хартія про статус суддів (Страсбург, 1998 р.), яка зокрема визначила, що статус суддів означає забезпечення компетентності, незалежності й безсторонності, що й очікує кожна людина від судових органів та від кожного судді, якому довірено захист її прав.

9. Розглянуто причини неналежного стану незалежності судової влади, а саме:

- не збалансоване між гілками єдиної державної влади (законодавчою, виконавчою та судовою) законодавство, що мало правові прогалини, які через незадовільний рівень правової культури й правосвідомості високопосадовців і деяких суддів використовувалися з метою забезпечення псевдодержавного інтересу чи, банально, з метою особистого збагачення або відстоювання приватного інтересу третіх осіб;

- постійний тиск на суддів місцевих і апеляційних судів (спочатку використовувалися прогалини в законодавстві щодо можливості давати вказівки судами вищого рівня нижчим, потім - широкі адміністративні повноваження суддів на адміністративних посадах, які призначалися, а в умовах сьогодення - впливають різні псевдогромадські організації військового спрямування); на суддів в усі часи, зокрема й сьогодні, чиниться тиск і прокурорами у випадках винесення виправдального вироку;

- незадовільна кадрова політика щодо відбору і призначення суддів з - поміж патріотично налаштованих, з високим рівнем правової культури і правосвідомості професіоналів з певним стажем у сфері правосуддя;

- надлишкова законодавча відкритість суддів, які розглядають кримінальні справи: особи, які отримують вирок, можуть без особливих зусиль виявити місце їх проживання, склад сім’ї тощо, тобто рішення у справі, винесене суддею, має бути повністю прозорим, а особисте життя - закритим, за винятком визначених законом правоохоронних органів;

- зорієнтованість адвокатів на роботу на «результат», а не на почасове надання якісних адвокатських послуг, що приводить їх до спокуси вирішувати питання, використовуючи особисті зв’язки з певними суддями;

- слабкість інституту присяжних - вони мають обиратися громадою з осіб, які не мають на це протипоказань, і здійснювати свої функції на постійній основі.

10. Матеріальне забезпечення суддів не було таким, щоб, з одного боку, забезпечувати їм достойне існування, а з іншого - не викликати негативного резонансу в бідному суспільстві, з цією метою треба використовувати механізм пільг й інших видів непрямого забезпечення суддів.

11. Визначено, що в широкому розумінні цього значення зміст адміністративно-правового забезпечення незалежності судової влади полягає в комплексі адміністративно-правових (правових, організаційно-технічних та ін.) заходів, щодо створення належних умов для незалежності судової влади, надання їй для цього достатніх матеріальних засобів, гарантування незалежності та захисту суддів, що здійснюється через певний адміністративно-правовий механізм, до елементів якого належать норми адміністративного права форми й методи адміністративної діяльності публічної адміністрації, адміністративні процедури та адміністративна відповідальності у цій сфері, що здійснюються через адміністративну діяльність суб’єктів публічної адміністрації шляхом надання адміністративних послуг і здійснення управлінської (виконавчо-розпорядчої) діяльності.

12. У вузькому значенні адміністративно-правовим забезпеченням незалежності судової влади є функції, завдання та обов’язки судової гілки влади, за допомогою яких на законодавчому рівні забезпечується реалізація прав і свобод людини, а також відновлюються порушені права, при цьому вони здійснюються незалежно та неупереджено від інших приватних осіб, установ, організацій незалежно від форм власності.

13. Концептуально визначено, що вдосконалення адміністративно - правових засобів забезпечення незалежності судової влади має здійснюватися через створення надійних адміністративно-правових умов для здійснення незалежності судової влади, а також надання для цього достатніх матеріальних засобів, і при цьому має здійснити гарантування незалежності суддів, зокрема з охорони суддів від посягань.

14. Доведено, що адміністративно-правове забезпечення незалежності судової влади - це певний правовий механізм адміністративно -правового регулювання суспільних відносин, який включає в себе адміністративно - правові норми, правовідносини, процес реалізації зазначених норм адміністративного права через визначені в цих нормах форми, методи та адміністративні процедури адміністративної діяльності публічної адміністрації.

15. Зроблено висновок, що для того, щоб досягти незалежності, потрібно продовжити судово-правову реформу, за допомогою якої затвердити на законодавчому рівні нормативно-правові акти, які будуть максимально ефективно забезпечувати незалежність судової влади та в яких передбачити положення щодо підняття мінімального віку, після якого юрист може претендувати на посаду судді до 40 років, і продовжити вік перебування судді на посаді до 75 років, із можливістю після 65 років здійснювати за власним бажанням судочинство з навантаженням 50%;

створити належні організаційні умови, що допоможуть урегулювати всі питання, з якими стикаються судді у своїй професійній діяльності; закінчити реформування органів, які безпосередньо стосуються судової гілки влади та можуть на неї впливати - зокрема адвокатури, правоохоронних органів і прокуратури; реформувати виконавчу службу та впровадити нові ефективні засоби, за допомогою яких будуть виконуватися судові рішення; налагодити повноцінну діяльність Вищої ради правосуддя.

16. Одночасно для підвищення ефективності незалежності судової влади треба підвищити незворотність відповідальності суддів за правопорушення, вчинені у сфері їхньої професійної діяльності (зокрема за корупційні правопорушення, а також за ухвалення суддею незаконного рішення, тобто ті, які вчиняються найчастіше).

17. Вагомим чинником забезпечення незалежності судової влади є відновлення повноцінної ефективної діяльності органів суддівського самоврядування на місцях, до компетенції яких слід віднести погодження призначення на посаду голови територіальних управлінь ДСА, розгляд дисциплінарних проваджень щодо суддів, захист суддів від тиску з боку правоохоронних органів.

18. Визначено, що кримінальне провадження за ст. 375 Кримінального кодексу України має право відкрити виключно генеральний прокурор України (його заступники) з обов’язковим повідомленням про це Вищої ради правосуддя. Вища рада правосуддя має вести статистику, аналізувати індивідуально кожне таке провадження і у випадку тиску на суддів вживати організаційно-правових заходів щодо захисту суддів, визначати відсоток порушених справ генеральним прокурором за цією статтею, що направлені в суд, і кількість суддів, які отримали вирок.

19. Доповнити КУпАП статтею 185-3-1 «Посягання на незалежність судової влади», яку викласти в такій редакції:

«Вплив на суддю в будь-який спосіб (шляхом особистого прохання, через інших осіб, телефонного дзвінка, дистанційного повідомлення та ін.) із

метою ухвалення ним рішення на користь певної особи рішення (незалежно - законного чи незаконного), без пропозиції, обіцянки неправомірної вигоди, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до ста п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі діяння, вчинені посадовою особою, або адвокатом, - тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком від одного до трьох років.

Вплив на помічника судді, секретаря судового засідання працівником правоохоронного органу з метою отримання компрометуючих відомостей про суддю -

тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком від одного до трьох років».

Право складати протоколи за 185-3-1 «Посягання на незалежність судової влади» покласти на Вищу раду правосуддя, а право розглядати цю категорію справ покласти на відповідний Апеляційний суд.

При цьому суддя, щодо якого здійснюється спроба впливу з метою ухвалення ним рішення на користь певної особи, зобов’язаний невідкладно доповісти про це Вищій раді правосуддя та голові свого суду.