ВИСНОВКИ

У висновках дисертації на основі теорії адміністративного права, законодавства, досягнень судової публічної адміністрації наведено нове розв’язання наукового завдання стосовно розвитку засад та

адміністративного інструментарію у сфері адміністративно -правового забезпечення незалежності судової влади, викладено найбільш важливі наукові та практичні результати, визначено наукові проблеми, для розв’язання яких можуть бути застосовані результати дослідження.

1. Доведено, що зміст незалежності судової влади прямо випливає з принципу незалежності судової влади і може розглядатись у вузькому й широкому розумінні. У першому випадку - як незалежність суддів під час винесення ними рішення в юридичній справі, у другому - як комплекс правових заходів щодо недопущення впливу на суддів, забезпечення належних умов для праці і побуту суддів та інших представників судової влади, надання якісних адміністративних послуг у системі судової влади. До сфери, яка впливає на незалежність судової влади належать проблеми формування суддівського корпусу, організаційно -правові питання, взаємодія з адвокатами і прокурорами, протидія діяльності деструктивних псевдогромадських організацій. Визначено, що чесність, висока професійність, дотримання присяги суддями є невід’ємними елементами незалежності судової влади.

2. За ступенем владного впливу розкрита юридична природа незалежності судової влади, при цьому виділені внутрішні й зовнішні чинники. Доведено, що юридична природа внутрішньої незалежності судової гілки влади полягає в тому, що суддя розуміє свою високу місію, статус і відповідальність перед народом України за ухвалення справедливих рішень відповідно до принципу верховенства права, а також у достатній матеріальній забезпеченості. Висока професійність і кваліфікація суддів,

дбайливе ставлення кожного судді до підтримання авторитету судової влади, недопущення порушення суддями присяги та ухвалення неправомірних рішень є основоположними аспектами адміністративно-правового

забезпечення незалежності судової влади.

3. Виявлено, що адміністративні принципи незалежності судової

влади представлені двома рівнями - безпосередньо адміністративно- правовими чинниками принципу незалежності судової влади, а також організаційно-правовими принципами (єдність судової системи і статусу суддів; територіальності, спеціалізації та інстанційності в побудові судової системи; недоторканності, незмінюваності та професіоналізму суддів). Визначено, що під адміністративно-правовими чинниками принципу незалежності судової влади слід розуміти вихідну об’єктивну

(природноправову) ідею існування незалежної гілки влади в єдиній державній щодо недопущення її узурпації, забезпечення прав і свобод громадян на основі правових гарантій, закріплених у Конституції, спеціальному Законі про судоустрій і статус суддів, міжнародних суддівських основоположних договорах, ратифікованих Верховною Радою України та судовими прецедентами Європейського суду з прав людини, які забезпечуються на основі норм адміністративного права суб’єктами публічної адміністрації.

4. Доведено, що суб’єкти, які посягають на незалежність судової влади в Україні, поділяються на чотири категорії: політики від влади, посадовці органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, приватні особи та їх адвокати, а також криміногенні елементи. Під адміністративно - правовим статусом суб’єктів, які посягають на незалежність судової влади в Україні розуміється взаємопов’язаний комплекс адміністративних обов’язків щодо недопущення в будь-якому вигляді втручання в діяльність суду (судді), юридичної відповідальності за скоєні правопорушення в цій сфері (адміністративна і спеціальна дисциплінарна) та заходи адміністративного примусу, які сприяють притягненню таких осіб до кримінальної відповідальності за порушення незалежності судової влади.

5. Виявлено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення, ухвали, протокольні ухвали, голова Вищої ради правосуддя видає накази і розпорядження як форми адміністративної діяльності різної юридичної природи.

6. Доведено, що псевдоправовими способами протиправного тиску на судову владу як антиподом методів адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо забезпечення незалежності судової влади є: протиправне заохочення (підкуп, обіцянка переведення до іншого, більш престижного суду); 2) протиправне переконання суддів (шантаж, погрози, замовні статті, журналістські розслідування; пікетування суду, судових засідань, образа суддів, наклеп, протиправні допити помічників судді й секретарів судових засідань); протиправний примус (пошкодження, викрадення майна, викрадення суддів або їх родичів, завдання їм тілесних ушкоджень, вбивство).

7. Зроблено висновок, що міжнародний і зарубіжний досвід забезпечення незалежності судової влади свідчить, що незалежність суддів і судової влади в цілому має базуватися на високій правовій культурі й правосвідомості суддів, як еліти суспільства, які добровільно прийняли на себе місію відмовитися від багатьох світських благ заради справедливого судочинства (практично судді - це «монахи» від юриспруденції). Найкращим чином це досягається через здійснення адміністративних заходів високоморальним суддівським самоврядуванням. При цьому судді мають призначатися (обиратися) виключно органами суддівського самоврядування на посаду безстроково, суддя може бути відсторонений або усунений від виконання обов’язків тільки якщо це передбачено законом і тільки за рішенням, яке ухвалюється шляхом належної дисциплінарної процедури органом суддівського самоврядування.

8. З’ясовано, що європейський досвід забезпечення незалежності судової влади свідчить, що фактична незалежність судової влади є провідним чинником забезпечення прав і свобод громадян, справедливості і високого правопорядку країн-учасниць ЄС. Вона забезпечується правовими, організаційно-правовими та соціальними чинниками, щоб жодна сила з будь- якою метою не могла втручатися в судовий процес. Компетенція призначення суддів, дисциплінарної відповідальності суддів, їх звільнення є повністю компетенцією органів суддівського самоврядування. Жодним чином не припускається, щоб правоохоронні органи, які перебувають під наглядом суду, мали владні повноваження порушувати кримінальні справи щодо суддів.

9. Удосконалено законодавство у сфері підвищення ефективності незалежності судової влади на основі виявлених причин неналежного стану в цій сфері. Запропоновано шляхи збалансування адміністративно-правових відносин між гілками єдиної державної влади (законодавчою, виконавчою та судовою). Запропоновано підвищити незворотність відповідальності суддів

за правопорушення, вчинені у сфері їхньої професійної діяльності, визначено ефективний адміністративно-правовий механізм звільнення суддів, які зрадили присязі, ухвалювали неправосудні рішення. Запропоновано забезпечити відновлення повноцінної ефективної діяльності органів суддівського самоврядування в регіонах, перешкоджати будь -якій

можливості здійснення тиску на суддів через порушення кримінального провадження за постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.