3.2. Поняття й рівні податкового тиску

Податкове регулювання здійснюється на основі права державного органу влади встановлювати податки і вилучати їх. Будь-яка схема управління в державі має специфічну ієрархічну систему, що передбачає чітке розмежування прав і обов’язків органів влади у сфері формування бюджету та власних доходів.

- верхній рівень, що становить основу надходжень у Державний бюджет,

- нижній рівень, що формує надходження до місцевих бюджетів.

Постає питання: або збільшити доходну частину бюджету за рахунок надходження податкових платежі, підвищуючи ставки податку, або податкового тиску в цілому і тим самим скоротити дефіцит Державного бюджету або встановити середню оптимальну ставку, сформувати систему стійких стимулів для виробників і забезпечити мінімізацію дефіциту в найближчому майбутньому та перспективу стабілізації або поліпшення економічного становища в цілому.

Перший напрям характерний для розв’язання невідкладних проблем, значною мірою політичного характеру, і, на жаль, втілюється в розвитку податкового законодавства України. Другий напрям є більш зваженим, оскільки в остаточному підсумку створює впевненість у виробників, стимулює виробництво, що само по собі приводить до скорочення дефіциту Державного бюджету.

Цей напрям відрізняється також ж додержанням одного з основних принципів оподаткування – стабільності як податкових важелів, так і методів їх вилучення.

Узагальненим показником у цьому разі є податковий тиск (тягар, прес), що визначається співвідношенням загальної суми податкових платежів і сукупного національного продукту. Під податковим тиском (тягарем, пресом) розуміють вплив податкових важелів, які становлять тільки частину цього тягаря.

Податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях:

1-ий – тиск безпосередньо податків;

2-ий – тиск усієї сукупності податків, зборів і платежів;

3-ій – використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій.

4-ий – використання податкової техніки, при якій підсилюється тиск на платника, наприклад, авансові платежі, які передбачають сплату податку платником до одержання результатів, за якими він повинен сплачуватися.

Установлення середньої оптимальної податкової ставки формує низку стимулів. Насамперед за рахунок зростання виробництва, збільшення доходів зростає і податкова база. Потім відбувається міжгалузеве вирівнювання за рівнем рентабельності. Зменшується розрив між низько- та високо оподатковуваними галузями. І, нарешті, зменшується розмір тіньових доходів за рахунок зникнення стимулів для ухилення від податків і доходи тіньової економіки трансформуються в легальні, законні форми.

Зростання податкових ставок наштовхується на певну межу. Нею є податкова межа – частина валового національного продукту, що перерозподіляється через податкові механізми, подальше збільшення якого викликає різке загострення суспільних суперечностей. Досягнення цієї межі призводить до відтоку капіталу із країни, згортання підприємницької активності.