7.1. Поняття податкового боргу

Відповідно до Податкового кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Враховуючи норми Податкового кодексу України при трактуванні поняття «податкове зобов’язання», «грошове зобов’язання», які використовуються при визначенні терміна «податковий борг», у податково-правовому сенсі під цими термінами розуміється сума податку, яку платник має сплатити до відповідного бюджету.

Різниця між цими термінами в тому, що перший застосовується в разі виконання податкового обов’язку вчасно і в повному обсязі, а другий – в разі порушення чинного податкового законодавства та виникнення у платника податкового боргу.

Податковий борг складається з трьох елементів:

- узгоджене грошове зобов’язання,

- штрафні санкції,

- пеня.

Виникнення податкового боргу не завжди пов'язане з неправомірною поведінкою платника податків. Податковий борг може виникати внаслідок настання обставин непереборної сили. Чинне законодавство містить механізм підтвердження настання обставин форс-мажорного характеру, результатом застосування якого може бути звільнення платника від відповідальності за невчасну сплату податку або його сплату не в повному обсязі.

Податковий борг класифікують за різними підставами:

- підстави виникнення податкового боргу (політичні, економічні, форс-мажорні, психологічні)

- статус боргу (дієвий, інертний)

- тип платника (борг фізичних осіб, юридичних осіб).

За статусом податкового боргу виокремлюють інертний та дієвий його різновиди. Нормативно це питання не врегульовано, але поділ боргу на інертний та дієвий надає змогу розібратися з тим, які саме процедури можуть застосовуватися для його погашення. Інертний статус обумовлює неможливість застосування примусових заходів стягнення (можливо тільки повідомити платника про виникнення податкового боргу). У той час як дієвий статус передбачає можливість зменшення такого боргу завдяки певним діям, які провадить працівник контролюючого органу^[10].

У правовій літературі виокремлюють п'ять різновидів дієвого статусу: активний, пасивний, банкрутство, розстрочка (відстрочка), безнадійний. Активний статус характеризується визнанням свого податкового боргу та співпрацею з контролюючим органом з метою його зменшення. Пасивний борг погашається примусово, як правило, в судовому порядку. Розстрочений або відстрочений податковий борг з'являється внаслідок реалізації приписів ст. 100 Кодексу та укладення договору про відповідно розстрочення або відстрочення зі сплатою процесів, розмір яких дорівнює розміру 120% річних облікової ставки Національного банку України.