Функції муніципальних омбудсманів

Посада муніципального омбудсмана створюється для здійс­нення певних цілей, завдань і функцій. Як правильно зазначає О. В. Марцеляк, для розуміння сутності і правової природи інсти­туту омбудсмана велике значення має його функціональна харак­теристика, оскільки у функціях омбудсмана віддзеркалюється соціальне призначення цього інституту, об’єктивна необхідність здійснення ним суспільно корисної, соціально зумовленої кон­трольно-наглядової та правозахисної діяльності^[607].

Не викликає сумнівів, що за допомогою аналізу функцій можна з досить високою точністю визначити характер діяльності омбудсманів, а також проаналізувати рівень та особливості реа­лізації правозахисної функції відповідних держав, правильність вибору ними пріоритетів на тому чи іншому етапі їхнього роз­витку, нарешті, рівень організованості правозахисної системи й ефективності правоохоронної діяльності, виявити загальні та відмінні тенденції розвитку омбудсманівських та інших право- захисних інститутів тощо.

Незважаючи на те, що загалом у світовій практиці функції омбудсманів мають низку спільних ознак, сфера діяльності омбудс­манів та коло суб'єктів, на захисті прав яких будується їх функці­ональна спеціалізація, неоднакова, що, власне, на певному етапі й зумовило їх інституціональну диференціацію та трансформацію початкового змісту концепції омбудсмана, яка привела до зміни елементів його правового статусу.

Ці процеси детермінуються політико-правовим режимом, наці­ональними культурно-правовими традиціями та особливостями правозахисної системи держав.

Генезис та модифікація функцій омбудсмана, на думку С.

Служби захисту прав людини у сфері місцевого самоврядування (інститут муніципального омбудсмана): досвід компаративного аналізу правової просвіти населення, розвитку міжнародного співро­бітництва, консультативні й координаційні функції; «новітній» період - розвиток інституціональної спеціалізації омбудсма­нів і виконання функцій забезпечення реалізації прав людини у різних сферах суспільних відносин та різних найбільш враз­ливих категорій населення, розповсюдження функцій конт­ролю і нагляду на діяльність регіональних й муніципальних органів влади і управління^[609].

У наукових джерелах під функціями омбудсмана розумі­ються: «основні напрями та види нормативно-регламентова- ної й організаційно-забезпеченої правозахисної діяльності омбудсмана, а також способи його впливу на суспільні відно­сини, що розкривають якісну характеристику цього інституту, його соціальну сутність й призначення, визначають його місце і роль у забезпеченні реалізації й захисті прав і свобод людини і громадянина»^[610]; «основні напрямки діяльності омбудсмана на місцевому рівні в державі, які випливають із його завдань і визначають сутність та соціальне призначення цього інсти­туту, а також реалізуються в передбачених чинним законо­давством формах і методах»^[611].

Отже функції муніципального омбудсмана являють собою фун­даментальні напрямки його діяльності, які визначаються метою його призначення, завданнями й місцем в інституціонально- правовому механізмі захисту прав людини.

Аналіз положень про організацію діяльності муніципальних омбудсманів різних країн дає можливість виділити спільні для всіх муніципальних омбудсманів завдання, зокрема: «забезпе­чення гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів гро­мадян на місцевому рівні, їх дотримання й поваги органами

місцевого самоврядування й посадовими особами»^[612]; «спри­яння в забезпеченні прозорості, відкритості влади, її підзвітно­сті народові, стимулювання зростання якості публічних послуг, загалом діяльності з публічного управління»^[613], сприяння у фор­муванні толерантних відносин та зниженні конфліктності в сфері місцевого управління, зменшенні негативних наслідків бюрократизації адміністративного апарату; «олюднення» адмі­ністративної системи та укріплення гуманних й етичних засад діяльності публічної адміністрації; виховання у громадян куль­тури участі, усвідомлення свого права на належне урядування; просвіта у галузі прав людини; підвищення ефективності обміну інформацією між громадянами, бізнесом, громадськими органі­заціями і владою.

Наприклад, головною метою діяльності інституту муніци­пального омбудсмана Республіки Болгарія, які відносяться до «законодавчих» («представницьких») омбудсманів так зва­ної «загальної компетенції», є сприяння дотриманню прав і законних інтересів громадян органами місцевого самовряду­вання та місцевої адміністрації, а також сприяння підвищенню ефективності і покращенню якості адміністративного управ­ління.

У Положенні про громадського посередника общини Русе вка­зується, що громадський посередник надає допомогу у дотри­манні прав і законних інтересів громадян і їх організацій у відноси­нах з органами влади і місцевого самоврядування та представляє мотивовані пропозиції щодо зміни існуючої практики адміністра­тивних послуг громадянам^[615].

Громадський посередник общини Благоєвград захищає права та законні інтереси громадян, коли вони порушуються діями чи бездіяльністю муніципальних органів влади та їх адмініст­рацій та осіб, яким доручається надання державних послуг, та сприяє ефективному місцевому самоврядуванню, контролю­ючи його акти та дії^[616].

Аналогічно визначається мета омбудсмана общини Сілістра - омбудсман (громадський посередник) сприяє дотриманню прав і законних інтересів громадян і їх організацій місцевими органами влади і місцевого самоврядування, діяльність омбудсмана також спрямована на підвищення якості адміністративних послуг, а також підвищення правової обізнаності громадян^[617]. Завданням громад­ського посередника общини Струмяни є захист прав громадян і забезпечення ефективності управління місцевої влади шляхом контролю за їх діями та прийнятими актами; допомога у розвитку громадянського суспільства та сприяння дотриманню законності у відносинах між громадянами і місцевою адміністрацією; підви­щення якості адміністративних послуг та адміністративно-правової культури громадян^[618]. Більш лаконічно визначається мета Громадського посередника общини Габрово, п. 2 гл. 1 Положення про якого передбачає, що «Громадський посередник сприяє дотри­манню прав та законних прав інтересі громадян та їх організацій органами місцевого самоврядування та місцевого управління»^[619].

Тобто, як бачимо, не дивлячись на різне контекстуальне відоб­раження, сутність основних завдань і мети муніципальних омбудс- манів у різних муніципальних громадах Болгарії є схожою.

Відповідно, вони виконують й схожі функції. В. В. Еміх, напри­клад, пропонує виділяти такі функції омбудсмана, як корегу­вальна, консультативно-орієнтуюча, превентивна, просвітницька, координаційна, діагностична та функцію сприяння удоскона­ленню правових актів і адміністративних процедур^[620].

Більш лаконічною є Ю. Г. Спичак, яка виокремлює такі функ­ції омбудсмана, як: правозахисну; правозабезпечувальну - приве­дення законодавчих та інших нормативних правових актів у від­повідність до міжнародних стандартів і конституційних норм у сфері основних прав і свобод, а також корегування звичаєво- стей, що склалися у правозастосовній практиці; правової просвіти з питань прав і свобод людини та громадянина, а також форм і методів їх реалізації та захисту^[621].

Ці функції визначаються через види діяльності та повнова­ження омбудсманів, які закріплюються у відповідних норматив­них актах, що регулюють діяльність муніципального омбудсмана.

Так, Громадський посередник общини Благоєвград: приймає і розглядає скарги та сигнали (повідомлення) про порушення прав і свобод з боку місцевих органів влади та місцевої адмініст­рації, а також посадовими особами, які повинні надавати гро­мадські послуги; проводити перевірки за отриманими скаргами та сигналами; письмово відповісти особі, яка направила скаргу, протягом одного місяця; якщо справа вимагає більш ретельного вивчення, цей термін повинен становити три місяці; вносити про­позиції та рекомендації щодо відновлення порушених прав і сво­бод перед відповідними органами, їх адміністраціями та особами, передбаченими пунктом 1; здійснювати посередницьку діяль­ність між адміністративними органами та постраждалими осо­бами для усунення виявлених порушень та узгодження їх пози­цій; вносити пропозиції та рекомендації щодо усунення причин та умов, що створюють передумови для порушення прав і свобод; повідомляти органи прокуратури про наявність даних про скоє­ний злочин загального характеру^[622].

Громадський посередник общини Струмяни: приймає і розгля­дає скарги від фізичних та юридичних осіб у випадках порушення їхніх прав з боку місцевих органів влади та місцевої адміністрації; проводить моніторинг і оцінку діяльності місцевих органів влади та прийнятих ними актів з точки зору дотримання прав та закон­них інтересів громадян; проводить розслідування з власної ініці­ативи у справах про порушення, що отримали найбільш широкий суспільний розголос; надає органам влади і управління рекомен­дації щодо усунення причин, які спричиняють або можуть спричи­нити виникнення порушень адміністративної практики^[623].

Тим самим, омбудсмани сприяють провадженню політики ефективного управління на місцях, сумлінному виконанню служ­бовими особами адміністрації своїх обов’язків, дотриманню ними принципів законності та прозорості, залучення громадськості у процес прийняття управлінських рішень. У цьому випадку йдеться про виконання омбудсманом функції громадського конт­ролю над адміністрацією^[624].

Основні завдання омбудсмана визначають, наприклад, й функ­ції Уповноваженого з прав людини у м. Санкт-Петербург. Так, від­повідно до Закону Санкт-Петербурга від 30.12.1997 № 227-77 «Про Уповноваженого з прав людини в Санкт-Петербурзі» основними завданнями Уповноваженого є: організація та здійснення конт­ролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина орга­нами державної влади Санкт-Петербурга, іншими державними органами Санкт-Петербурга, органами місцевого самовряду­вання в Санкт-Петербурзі, їх посадовими особами; сприяння від­новленню порушених прав громадян; сприяння вдосконаленню законодавства Санкт-Петербурга в частині дотримання прав людини; інформування жителів Санкт-Петербурга про становище в галузі забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадя­нина в Санкт-Петербурзі; правова просвіта з питань прав і сво­бод людини, форм і методів їх захисту; сприяння вдосконаленню механізму забезпечення і захисту прав і свобод людини і громадя­нина в Санкт-Петербурзі; сприяння координації діяльності орга­нів державної влади Санкт-Петербурга і органів місцевого само­врядування в Санкт-Петербурзі у галузі забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина в Санкт-Петербурзі^[625].

Тому й основними функціями муніципального омбудсмана Санкт-Петербурга являються: функція відновлення порушених прав і свобод людини - сприяння виправленню допущеної по від­ношенню до людини несправедливості і відновленню порушених державними органами, органами місцевого самоврядування, посадовими особами та державними службовцями прав і свобод людини і громадянина; посередницька (медіаторська) - участь у врегулюванні спірних (конфліктних) ситуацій між громадянами і державою, пропозиція сторонам таких правових способів вирі­шення проблем, які взаємно задовольняють сторони конфлікту; експертна (сприяє виявленню прогалин та суперечностей у зако­нодавстві про права і свободи) - підготовка рекомендацій щодо вдосконалення законодавчих актів, які зачіпають права і свободи людини і громадянина; консультаційна (просвітницька) - роз’яс­нення громадянам їх прав і свобод, форм і методів їх захисту; контрольна - здійснення незалежного контролю за дотриман­ням прав і свобод людини і громадянина державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами; інформаційна - інформування зазначених органів про стан справ з дотриманням прав і свобод громадян; координаційна - організа­ція узгоджених дій різних органів щодо забезпечення прав і сво­бод людини і громадянина^[626].

Функції спеціалізованих муніципальних омбудсманів Республіки Польща визначені ст. 42 Закону про конкуренцію та захист прав споживачів Республіки Польща, відповідно до якої «муніципальний омбудсман із захисту прав споживачів забезпе­чує надання безкоштовних консультацій, правової інформації та допомоги щодо захисту економічних прав і споживчих інтересів мешканців муніципальних громад (зокрема, має право подавати від імені споживача судовий позов чи виступати у судових проце­сах у справах, які стосуються захисту інтересів споживачів), роз­глядає скарги, пов’язані із договорами купівлі-продажу, наданням побутових, телекомунікаційних, енергетичних послуг та послуг водопостачання, транспортних, освітніх, поштових, туристичних та деяких інших послуг»^[627].

Не підпадають під юрисдикцію споживчого омбудсмана питання, пов'язані із трудовим законодавством, захистом персо­нальних даних, наданням медичних послуг. Омбудсман має право повідомити про факти порушень президента Управління з конку­ренції та захисту прав споживачів для прийняття ним відповідних заходів щодо захисту прав споживачів та притягнення до відпові­дальності винних у порушенні осіб. омбудсман також наділений правом внесення рекомендацій та пропозиції до органів публічної місцевої адміністрації щодо удосконалення муніципально-право­вих актів, які регулюють питання захисту прав споживачів, спри­яти створенню громадських організацій споживачів для захисту їх інтересів тощо^[628].

Як і в Болгарії, положення закону деталізовані у прийнятих представницькими органами муніципальних громад Польщі «Положеннях про повітових уповноважених з прав спожива­чів». За деякими незначними відмінностями, Положення визна­чають в якості основної мети і головної функції омбудсмана надання мешканцям муніципальних громад безкоштовних юри­дичних консультацій та правової інформації щодо їх прав як спо­живачів та способів захисту цих прав у випадках їх порушення, а також, в необхідних випадках, правової допомоги у спорах з під­приємцями та організаціями, які надають публічно-адміністра­тивні послуги та у відновленні порушених прав^[629]. Окрім роз­гляду індивідуальних скарг та надання консультацій, омбудсман досліджує також практику дотримання Закону про конкуренцію та захист споживачів, виявляє та узагальнює факти неоднознач­ного чи неправильного застосування цього закону для подаль­шого розроблення та внесення рекомендацій і пропозицій щодо удосконалення законодавства та вироблення єдиних стандар­тів «належної практики». У завдання омбудсмана входить також звернення до компетентних органів місцевого самоврядування з ініціативою щодо зміни та удосконалення актів, які стосуються захисту прав споживачів^[630].

Основними завданнями спеціалізованого муніципаль­ного омбудсмана з прав дитини у м. Москва є забезпечення гарантій державного захисту прав, свобод і законних інтере­сів дитини; сприяння безперешкодній реалізації і поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів дитини; вдо­сконалення механізму забезпечення та захисту прав дитини; сприяння удосконаленню законодавства м. Москви про права дитини; пропаганда прав дитини серед дітей та їхніх законних представників; сприяння діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування м. Москви, громадських та інших некомерційних організацій у сфері забезпечення та захисту прав дитини; інформування громадськості про стан дотримання і захисту прав дитини; розвиток Міжнародної співпраці у сфері забезпечення прав дитини^[631]. Звідси можна зробити висновок, що захист прав дитини і становить, перед­усім, функціональне призначення даного інституту, а також здійснення ним відновлювальної, реформаторської, інформа­ційної та інших функцій.

Практично, всі муніципальні омбудсмани виконують функ­цію контролю за дотриманням прав і свобод людини органами місцевої адміністрації, за деякими винятками, коли юрисдикція омбудсмана не розповсюджується на окремі органи муніципаль­ної влади. Так, муніципальний омбудсман м. Монреаль (Канада), перелік підконтрольних об'єктів якого регулюється Законом про омбудсмана м. Монреаль і є достатньо широким, не може роз­слідувати діяльність або давати рекомендації щодо діяльності міської ради, її комітетів і комісій, виборних посадових осіб міс­цевого самоврядування^[632].

Це, на думку А. Ларічева, пов'язано з певним переконанням в тому, що діяльність виборних інститутів муніципальної влади і так є відкритою і знаходиться під різними формами громадського контролю, в той час як діяльність адміністрації і спеціалізованих органів муніципалітету в силу специфіки організаційних основ міс­цевого самоврядування в Канаді (не обрання, а призначення голів місцевих адміністрацій, членів спеціалізованих органів) найчас­тіше непрозора і безпосередньо населенню непідконтрольна^[633].

Контроль омбудсмана є спеціальним, допоміжним різновидом громадського контролю, спрямованого на забезпечення дотри­мання прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів публічної влади у сфері місцевого самоврядування.

На думку Б. С. Галяутдинова, контроль омбудсмана може від­буватися в наступних формах: систематичного або ситуативного отримання інформації (як самостійно, так і опосередковано) про стан захищеності прав і свобод людини і громадянина в діяль­ності підконтрольних органів публічної влади; виявлення пору­шень або відхилень в діяльності органів влади, результатом яких стало порушення прав і свобод людини і громадянина; сприяння відновленню порушених прав і свобод, шляхом направлення відповідних рекомендацій щодо усунення виявлених дефек­тів підконтрольним органам; звернення (за потреби) до упов­новажених суб'єктів щодо вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб; сприяння усуненню виявлених дефектів в діяльності органів влади в цьому, а також аналогіч­них дефектів у майбутньому, за допомогою використання спеці­альних методів і відповідних зобов'язань^[634].

Б. С. Галяутдинов пропонує контрольні правовідносини за участю омбудсмана розглядати як публічно-правові, засновані на нормах конституційного права, відносини, які представляють собою юридичний зв'язок між омбудсманом і підконтрольним суб'єктом, що має на меті відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина шляхом коригування адміністративних процедур підконтрольних суб'єктів або вдосконалення чинного законодавства^[635].

Варто відзначити, що в сучасний період в рамках виконання контрольно-наглядової функції муніципальні омбудсмани долу­чаються до процесів профілактики і викорінення такого ганеб­ного явища, як корупція. Не вдаючись до детального аналізу всіх негативних наслідків корупції, відмітимо лише, що вона не лише підриває принципи законності та верховенства права, а й завдає шкоди правам і законним інтересам громадян. В юридичній літе­ратурі зазначається, що в самому визначенні корупції як явища теза про її протиправність щодо прав і свобод людини і грома­дянина не відображена. Це поняття зачіпає інтереси держави і суспільства, але інтерес кожного громадянина окремо в даному визначенні не представлений. Однак, як відмічає І. Бачило, саме за рахунок ущемлення прав громадян і відбувається розростання корупції до гострої критичної ситуації^[636]. Недоотримані або втра­чені внаслідок корупційних схем бюджетні кошти впливають, наприклад, на своєчасну виплату заробітної платні працівникам різних муніципальних служб, на надання соціальної допомоги вразливим верствам населення тощо, тобто напряму зачіпають економічні й соціальні права населення муніципальних громад.

В Болгарії муніципальні омбудсмани є членами Антикорупційної коаліції, заснованої за участі інститутів грома­дянського суспільства та за підтримки міжнародних правозахис- них організацій, яка створена для проведення різних антикоруп- ційних програм. Як зазначає К. Іванова, серед завдань, які постали перед омбудсманами в цьому напрямку, є здійснення оцінки коруп- ційних ризиків (зовнішніх, внутрішніх та інших) на основі мето­дики визначення корупційних ризиків і проведення регулярного моніторингу ефективності заходів протидії корупції; підвищення прозорості та транспарентності діяльності органів місцевого самоврядування, в тому числі в сфері профілактики корупційних правопорушень; забезпечення зворотного зв'язку з населенням муніципальної громади і підприємцями з питань протидії коруп­ції за допомогою встановлення прямих контактів з комісіями з протидії корупції та комісіями по дотриманню вимог до служ­бової поведінки і врегулювання конфлікту інтересів; належний розвиток механізмів громадського контролю, передусім шляхом встановлення публічного звітування керівництва муніципаль­ного утворення про реалізацію заходів в області протидії коруп­ції, а також недопущення конфлікту інтересів^[637].

Функція боротьби з корупцією, за твердженням науков­ців, є об'єктивно однією з найважливіших функцій омбудсмана. Так, за словами Т. Д. Зражевскої, омбудсман є носієм реальної інформації про стан діяльності публічної адміністрації, отрима­ної ним безпосередньо від постраждалих громадян, які зверта­ються до нього із скаргами на державні та муніципальні органи та їх посадових осіб. На основі таких конкретних скарг робляться висновки, які можуть слугувати основою для профілактики і попередження корупції^[638].

Не менш важливою і актуальною є антидискримінаційна функція муніципального омбудсмана. Організація Об'єднаних Націй, підтверджуючи, що расизм, расова дискримінація, ксе­нофобія і пов'язана з ними нетерпимість, являють собою сер­йозні порушення всіх прав людини, перешкоджають їх пов­ному здійсненню, закликає там, де це можливо, прийняти нові і новаторські методи і процедури врегулювання конфліктів,

Служби захисту прав людини у сфері місцевого самоврядування (інститут муніципального омбудсмана): досвід компаративного аналізу посередництва і примирення між сторонами, які беруть участь в конфліктах або суперечках^[639].

Такими новаторськими методами є діяльність муніципальних омбудсманів, які включаються у систему протидії проявам расо­вої та етнічної дискримінації, расизму, екстремізму і ксенофобії. Показовою в цьому плані є діяльність муніципальних омбудсма­нів Нідерландів. Так, на підставі «Закону про муніципальні анти- дискримінаційні служби», муніципальні омбудсмани проводять моніторинг випадків расизму і дискримінації у відповідній муні­ципальній громаді, в тому числі й на ринку праці, розширюють спектр існуючих превентивних заходів шляхом проведення різ­них публічних обговорень, консультацій, роз’яснювальної роботи, зустрічей з роботодавцями, публікацій у ЗМІ та за допомогою мережі Інтернет з метою покращення взаємовідносин між різ­ними групами населення, сприяння толерантному ставленню до національних менших і мігрантів^[640].

Болгарія ратифікувала Міжнародну конвенцію про лікві­дацію всіх форм расової дискримінації і прийняла додаткові закони про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, ксено­фобії і пов’язаної з ними нетерпимості^[641]. Так, Закон про захист від дискримінації^[642] посилює відповідальність за прояви дискри­мінації та сприяє її попередженню. Для цього закон пропонує Національній раді з етнічних і демографічних питань залучати інститути громадянського суспільства, неурядові правозахисні

організації та служби омбудсманів. На муніципальних омбудс­манів, як найбільш наближених до мешканців громад, поклада­ється завдання моніторингу дотримання цього Закону, надання консультативної допомоги та здійснення контролю в цій галузі, захисту прав людини осіб, що належать до етнічних, релігій­них і мовних меншин й сприяння їх інтеграції в суспільство^[643]. Інтеграція груп меншин й удосконалення моделі міжетнічної взаємодії в громадянському суспільстві в останні роки були одним з головних пріоритетів муніципальних омбудсманів^[644].

В числі головних пріоритетів діяльності муніципальних омбудсманів є також функція просвіти та підвищення правової культури громадян. Правова культура в муніципальній громаді є різновидом правової культури в державі та впливає на якісний стан правової організації територіальної громади, що забезпечує належний рівень законності на її території, реалізацію прав і сво­бод жителів громади, взаємну відповідальність територіальної громади і окремих громадян, що проживають на її території.

Правова культура в територіальній громаді, на думку Т. Віжевитової, є окреслений у своїх кордонах соціально-право­вий феномен, існуюча в громаді муніципально-правова реаль­ність, що включає в себе норми, знання, цінності, статуси, ситу­ації в правовій сфері та їх реалізація в правопорядку. Вона має особливі риси, зумовлені специфікою предмета і методу муніци­пально-правового регулювання: а) наявність сукупності ціннос­тей, принципів і світоглядних установок, що історично виникли в територіальній громаді в області права, підкріплених профе­сійними правовими знаннями, б) носить соціальний характер, будучи невід’ємною стороною життя населення - жителів-чле- нів відповідної територіальної громади, сприяє їх згуртуванню, формуванню їх соціальних якостей і рис, в) рівень накопичення,

Служби захисту прав людини у сфері місцевого самоврядування (інститут муніципального омбудсмана): досвід компаративного аналізу володіння і користування правовою інформацією населенням - жителями-членами територіальної громади^[645].

Особлива увага муніципальним омбудсманом приділяється формуванню належного рівня правової культури молоді, яка про­живає на території територіальної громади, що здійснюється шляхом створення та участі у різних стратегіях та програмах, що містять молодіжний вимір та відповідають Європейській хар­тії про участь молоді в житті територіальних громад, розширення спектра проведення заходів, зборів зустрічей в контексті забезпе­чення інтересів молоді на місцевому рівні, сприяння в створенні і розвитку молодіжних муніципальних рад, дитячих муніципаль­них парламентів тощо^[646].

Як правило, закони або положення про муніципальних омбудс- манів не містять конкретних норм про форми і види діяльності, яка повинна проводитися з метою просвіти в області прав людини. Не визначається і коло суб'єктів, щодо яких омбудсмани зобов'я­зані проводити освітньо-просвітницьку роботу. Але мета просвіти в галузі прав людини явно простежується у всіх правовстановлю- ючих документах.

Інформаційна діяльність омбудсмана дає можливість привер­тати увагу громадськості до проблем у сфері прав людини, які існують в громаді, про правові наслідки прийняття чи неприй­няття тих чи інших муніципально-правових актів, про поведінку окремих службовців при прийнятті відповідних рішень, пов'яза­них із захистом прав людини тощо. Узагальнення положень щодо організації діяльності муніципальних омбудсманів, дозволяє дійти висновку, що у сфері інформаційно-просвітницької діяльності всі омбудсмани використовують схожі способи і засоби здійснення ініціатив у згаданому напрямку: поширення інформації серед населення за допомогою проведення інформаційно-просвітниць­ких кампаній; підвищення правової культури у сфері захисту прав

людини службових осіб органів місцевої адміністрації, співробіт­ників поліції та інших правоохоронних органів, журналістів, пра­цівників судових органів тощо; видання публікацій, проведення виступів, семінарів і практикумів; культурні ініціативи в рамках громади, що сприяють зближенню та інтеграції різних груп насе­лення, виробленню почуття поваги та толерантності до представ­ників національних меншин (спорт, театр, кінофільми, народні мистецтва тощо); розробка навчальних програм для шкіл від рівня початкової освіти до рівня середньої освіти та навчання на більш високому рівні в партнерстві з органами освіти; заходи за участю засобів масової інформації, випуск прес-релізів і про­ведення прес-конференцій, особливо з питань висвітлення стану справ із дотриманням прав людини в громаді, розголосу найбільш резонансних порушень прав людини та необхідності вирішення нагальних проблем.

Таким чином, аналіз нормативно-правових актів та прак­тики діяльності муніципальних омбудсманів дозволяє узагаль­нити і виокремити найбільш властиві їм функції: нагляд за діяль­ністю місцевої адміністрації та прийнятих ними актів з точки зору дотримання прав людини; правова, організаційна, консуль­тативна допомога мешканцям - членам територіальних громад; сприяння виправленню допущеної щодо людини несправедли­вості й поновленню порушених органами місцевої адміністрації та їх посадовими особами прав і свобод людини та громадянина; сприяння у попередженні і вирішенні конфліктів між членами територіальної громади та органами місцевого самоврядування шляхом медіації; пропагування принципів терпимості та толе­рантності та недопущення проявів будь-яких форм дискримінації при реалізації членами територіальної громади своїх прав і сво­бод; участь в підготовці рішень органів муніципальної влади, які зачіпають інтереси місцевого населення, при необхідності під­готовка експертних висновків на проекти рішень з точки зору дотримання прав людини; підготовка щорічних доповідей про стан дотримання прав і законних інтересів громадян на території відповідної громади; підготовка аналітичних матеріалів по окре­мим аспектам організації та діяльності місцевого самоврядування з метою підвищення ефективності надання адміністратив­них та інших муніципальних послуг в аспекті дотримання прав і законних інтересів громадян; інформування й правова просвіта громадян, підвищення їх правової культури та правосвідомості.

Варто зауважити, що зазначені функції виконують, переважно, муніципальні омбудсмани публічно-правової сфери регулювання.

Функції приватноправових омбудсманів залежать від сфери суспільних відносин, сектору економіки чи галузі підприємни­цтва, до якої відноситься та чи інша організація або установа, яка запроваджує посаду омбудсмана.

Так, основними функціями організаційних (корпоративних) омбудсманів у сфері підприємництва та фінансового сектору еко­номіки є: медіаторська - оперативне та неформалізоване врегулю­вання внутрішніх конфліктів між працівниками та управлінським персоналом організації, в організаційну структуру якої вбудована служба омбудсмана, вирішення зовнішніх спорів, що виникають за участю споживачів та інших клієнтів; аналітична - моніто­ринг за дотриманням правил поведінки в організації та вияв­лення системних проблем під час розгляду скарг і вирішення спо­рів, сприяння усуненню порушень та попередженню виникнення аналогічних спорів в подальшому, формування звичаїв ділового обороту; консультативно-інформаційна функція - надання кон­сультацій та роз’яснень щодо прав і обов’язків сторін, способів вирішення конфліктних ситуацій чи спору, сприяння в удоскона­ленні політики компанії і приведення її у відповідність до стан­дартів «належного управління», допомога у розробці кодексів ділової етики та правил поведінки в компанії.

При цьому, за своїми функціональними обов’язками організа­ційні омбудсмани відрізняються від публічно-правових муніци­пальних омбудсманів. Так, як зазначено у доповіді інспекційної групи, яка здійснювала аналіз внутрішньоорганізаційних послуг омбудсмана системи Організації Об’єднаних Націй, «часто роль омбудсмана в організації плутають з роллю класичного омбудс­мана, який має повноваження розслідувати скарги, давати оцінку діям і в деякій мірі користуватися виконавчою владою для забез­печення виконання дій. В організації омбудсман не виконує такої ролі і не може виконувати її. Тут омбудсман, призначений в якості нейтральної сторони, надає конфіденційне, неофіційне, незалежне і неупереджене сприяння співробітникам за допомо­гою посередництва і «човникової дипломатії», слухаючи, вибу­довуючи діалог і даючи поради, а також виявляючи і оцінюючи наявні можливості^[647].

Так, наприклад, у Положенні про омбудсмана акціонерного товариства «Агентство «Хабар» (Республіка Казахстан) зазна­чено, що Омбудсман забезпечує дотримання принципів ділової етики та оптимального регулювання соціально-трудових спо­рів, що виникають в Товаристві, сприяє вживанню заходів щодо запобігання та врегулювання корпоративних конфліктів. Роль Омбудсмана полягає в консультуванні учасників трудових спо­рів чи конфлікту, які звернулися до нього, і наданні їм сприяння у виробленні взаємоприйнятного рішення з урахуванням конфі­денційності, при необхідності, надання допомоги у вирішенні соці­ально-трудових проблем. Основними завданнями Омбудсмана є: сприяння дотриманню всіма посадовими особами, працівниками Товариства Кодексу корпоративної етики Товариства; надання сприяння органам і посадовим особам у роботі з повідомленнями про протизаконні або некоректні дії працівників Товариства, які порушують законодавство Республіки Казахстан, внутрішні доку­менти Товариства; надання сприяння в запобіганні або врегулю­ванні корпоративних конфліктів і конфліктів інтересів^[648].

У Положенні про корпоративного омбудсмана в акціонерному товаристві «Національна компанія «Казакстан темір жоли» вка­зано, що завданнями Омбудсмана є: надання послуг посередника щодо неупередженого і конфіденційного вирішення на ранніх стадіях трудових спорів та інших конфліктів між працівниками, групою працівників, постачальниками, клієнтами Компанії і самої Компанією; участь у розробці та практичній реалізації в Компанії системи корпоративного управління, принципів і правил Кодексу ділової етики Компанії; сприяння підвищенню рейтингу та іміджу Компанії за допомогою раннього попередження та врегулювання конфліктних ситуацій між учасниками корпоративних взаємовід­носин, а також між Компанією та постачальниками, клієнтами; забезпечення неформальних комунікацій між керівництвом і пра­цівниками Компанії, своєчасне виявлення на цій основі проблем і розбіжностей в заявлених цілях Компанії та фактичної практики, внесення пропозицій щодо вдосконалення політик і системи кор­поративного управління. З метою досягнення покладених на нього завдань Омбудсман виконує наступні функції: сприяння у запо­біганні та вирішенні на ранніх етапах конфліктів між працівни­ками, групою працівників, постачальниками, клієнтами Компанії і самою Компанією, а також утвердженню в Компанії принципів і правил Кодексу ділової етики; сприяння керівництву Компанії та працівникам, які беруть участь в конфлікті, в отриманні необ­хідної інформації; консультування учасників конфлікту з питань, пов'язаних з конфліктними ситуаціями; подання Раді директорів Компанії та Комітету з питань кадрів і винагород Ради директо­рів не рідше одного разу на рік звіту про результати діяльності; внесення пропозицій Комітету з питань кадрів і винагород Ради директорів про вдосконалення політик і системи корпоратив­ного управління; аналіз локальних актів Компанії, що регулюють питання системи корпоративного управління, з метою профілак­тики конфліктів, вивчення і впровадження кращих світових прак­тик інституту корпоративних омбудсманів^[649].

При цьому, положення організаційного омбудсмана, вико­нуючого функцію медіації, відрізняється від положення особи, що здійснює медіацію на професійній основі. По-перше, органі­заційний омбудсман є посадовою особою відповідної організації, в той час як професійний медіатор є незалежною особою, з яким укладається угода про надання відповідних послуг. По-друге, послуги омбудсмана є безкоштовними, тоді як медіатор отримує винагороду за надані послуги.

Звичайно, що функції приватноправових омбудсманів, які функціонують в інших сферах суспільних відносин, будуть в деякій мірі відрізнятися від функцій корпоративних омбудс­манів підприємницьких організацій. Але і тут є свої нюанси. Наприклад, в сфері освіти функції омбудсманів великих універ­ситетів, що по суті є потужними акціонерними корпораціями, мало чим відрізняються від функцій організаційних омбудсманів у сфері підприємництва.

Так, у Положенні про Омбудсмана НАО «Медичний університет Астана» зазначено, що роль Омбудсмана полягає в консультуванні працівників, учасників трудових спорів, конфліктів і наданні їм сприяння у виробленні взаємоприйнятного і конструктивного рішення з дотриманням норм законодавства Республіки Казахстан (в тому числі з дотриманням конфіденційності при необхідності), наданні сприяння у вирішенні проблемних соціально-трудових питань як працівників, так і Товариства, а також в дотриманні принципів ділової етики працівниками Товариства. Омбудсман, виступаючи в якості нейтральної сторони, сприяє встановленню і розвитку корпоративних цінностей і культури, високих стандар­тів професійної поведінки та ділової етики в Товаристві.

Основними функціями Омбудсмена є: розгляд звернень праців­ників Товариства на дії (бездіяльність) працівників і прийняття рішень (актів) посадових осіб Товариства; надання сприяння пра­цівникам Товариства у врегулюванні на ранній стадії конфліктів (спорів) до їх передачі в правоохоронні і судові органи, врегулю­вання в досудовому і в позасудовому порядку; внесення реко­мендацій щодо вдосконалення внутрішніх документів з питань, що входять до компетенції Омбудсмана; надання рекомендацій посадовим особам Товариства з врегулювання конфліктів (спо­рів) за отриманими зверненнями; вироблення рекомендацій для розв’язання і запобігання конфліктам (суперечок), що носять системний правовий і організаційний характер; надання в уста­новленому порядку звіту про результати проведеної роботи на розгляд Ради директорів, Комітету з кадрів і Комітету з аудиту;

Служби захисту прав людини у сфері місцевого самоврядування (інститут муніципального омбудсмана): досвід компаративного аналізу взаємодія з державними органами, професійними спілками та іншими організаціями з питань, що входять до компетенції Омбудсмана; внесення пропозицій щодо вдосконалення системи корпоративного управління і підвищення рівня корпоративної культури в Товаристві; ініціювання проведення на регулярній основі навчання посадових осіб і працівників, спрямоване на розу­міння Кодексу ділової етики; прийняття інших заходів, в тому числі спрямованих на відновлення порушених прав і законних інтересів осіб, що звернулися до нього^[650].

Зовсім інша ситуація з функціями так званих шкільних «омбудсманів». Так, у Примірному положенні про уповноваженого з прав дитини в загальноосвітніх установах Ростовської області зазначено, що діяльність шкільного уповноваженого спрямована на реалізацію основ державної політики в галузі охорони прав і законних інтересів дитини, всебічне сприяння відновленню порушених прав дітей. Діяльність шкільного уповноваженого здійснюється на громадських засадах. Шкільним уповноваженим може бути обраний тільки повнолітній учасник освітнього про­цесу: учитель, вихователь, психолог, соціальний педагог, батько. Основними цілями діяльності шкільного уповноваженого є: захист прав і законних інтересів дитини в установі; формування правового простору в установі; формування правової культури і правової свідомості учасників освітнього процесу; формування особистості, здатної до соціалізації в умовах громадянського суспільства; вдосконалення взаємовідносин учасників освітнього процесу. Основними завданнями шкільного уповноваженого є: всебічне сприяння відновленню порушених прав дитини; про­філактика порушень прав дитини; надання допомоги батькам у важкій життєвій ситуації їхніх дітей, в регулюванні взаємовідно­син в конфліктних ситуаціях; сприяння правовій освіті учасників освітнього процесу.

З метою реалізації завдань своєї діяльності шкільний упов­новажений має право: звертатися за допомогою і консультацією

до Уповноваженого з прав дитини в Ростовській області; відвіду­вати уроки, батьківські збори, наради при директорі, засідання органів самоврядування установи, учнівського самоврядування з попереднім повідомленням; отримувати пояснення щодо спір­них питань від всіх учасників освітнього процесу; проводити самостійно або спільно з органами самоврядування установи, адміністрацією установи перевірку факту порушення прав, сво­бод та інтересів дитини; займатися вирішенням проблем з влас­ної ініціативи при виявленні факту грубих порушень прав дитини; передавати звернення (скаргу) органу або посадовій особі, компе­тентному вирішити її по суті, якщо на те є згода заявника; ставити перед керівником установи питання про притягнення порушника (порушників) до дисциплінарної відповідальності при встанов­ленні факту грубого порушення правил внутрішнього розпорядку установи, або приниження гідності дитини; направляти свої про­позиції і оцінки за результатами вивчення і узагальнення інфор­мації про порушення прав, свобод і законних інтересів дитини державному органу, що здійснює управління в сфері освіти, Раді і адміністрації установи, Уповноваженому з прав дитини в Ростовській області тощо^[651].

Кожну окремо сформульовану функцію муніципальних омбудс­манів не можна розглядати як самостійну і незмінну. Вони взає­мопов’язані і взаємозалежні одна від одної, тому їх варто розгля­дати як цілісне явище, систему, де кожен елемент залежить від ефективної роботи іншого, і які у сукупності відображають сут­ність та соціальне призначення омбудсмана. Зважаючи на це, про­понуємо наступне визначення поняття «функції муніципального омбудсмана» - це адаптована до актуальних тенденцій розвитку місцевого самоврядування нормативно визначена та організа­ційно забезпечена система взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих напрямків та видів діяльності муніципального омбудсмана, яка відображає його сутність та соціальне призначення.

4.3