Висновки до розділу 2
1. Встановлено, що міжнародне митне право - це самостійна комлексна галузь права, яка регулює суспільні відносини між суб’єктами міжнародного права, що виникають у процесі їх співпраці з питаннь митного характеру.
Словосполучення «питання митного характеру» як характеристика сукупності суспільних відносин означає все, що входить у доктринальне вітчизняне поняття митної справи, а також взаємообумовлючі сфери буття.2. Визначено поняття «система джерел міжнародного митного права», а також основні її ознаки: є поєднанням харктеристик притаманих різним правовим системам, стаючи певним систематизованим видом того чи іншого зовнішнього вираження права; функціональне призначення опосередковане виробленням єдиного підходу для врегулювання суспільних відносин, узгодженням інтересів множинної кількості суверенних держав та народів з метою усунення конфліктів та відмінних способів їх вирішення; вбирає в себе найбільш обгрунтовані методи впливу права на суспільні відносини, відкидаючи ті, які є менш ефективними, встановлюючи при цьому якісно нові єдині правові стандарти, тощо.
3. Обгрунтовано, що систему джерел міжнародного митного права утворюють: міжнародні конвенції та договори; міжнародний звичай, визнаний як правова норма; загальноприйняті принципи права; судові рішення та доктрини найбільш кваліфікованих фахівців із міжнародного права; норми м’якого права.
4. Висвітлено, що система джерел міжнародного права опосередковується рівнем розвитку суспільних відносин, побудовою та функціонуванням єдиних міжнародних та міждержавних утворень, створенням єдиних підходів до вирішення різних проблем правового характеру. Все це свідчить про подвійну природу сучасного етапу розвитку системи джерел міжнародного права. З одного боку, спостерігається постійне зближення правових систем та спрямування до поглинання міжнародним правом національного, а з іншого, - стримування державами процесів інтеграції з метою збереження власного суверенітету.
5.
Систематизовано специфічні ознаки м’якого права, основними з яких виступають: регулює найбільш динамічні міжнародні відносини, які вимагають відповідного гнучкого підходу; є оперативним вирішенням виникаючих міжнародних проблем, стимулюючи при цьому нормотворчу діяльність міжнародних організацій та держав на рівні укладення політичних домовленостей; характеризується відмінними механізмами санкціонування, моніторингу та нагляду за дотриманням м’якого права і тощо.6. Обгрунтовано, що норми м’якого права є предправом для міжнародних договорів або перетворюються на усталений міжнародний звичай. Для того, щоб цей механізм запрацював необхідна сукупність фактичних, правових, ідеологічних та інших чинників, які створюють оптимальне середовище для нового статусу норми м\'якого права.
7. Встановлено зв’язок м’якого права і міжнародних договірних норм за допомогою визначення ролі актів м’якого права у: тлумаченні міжнародних договорів; підготовці міжнародних договорів, формуванні бази для їх укладення; контролі за виконанням міжнародних договорів.
8. Використання та ефективність норм, які містяться у м’якому праві, обумовлена особливими характеристиками м’якого права, його відмінностями від інших джерел міжнародного митного права, перевагами в застосуванні, можливістю перетворення на норми «твердого» міжнародного права.
9. Обгрунтовано подальше дослідження м’якого права в регулюванні митних відносин, оскільки, враховуючи тенденції сучасної міжнародної співпраці та процесів глобалізації, його використання вважається найбільш вдалим для введення одноманітних стандартів здійснення митної справи в різних суверенних державах.