ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і визначені шляхи вирішення окремих питань щодо адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств в Україні. Це знайшли своє відображення у формі висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення визначеної мети, зокрема:
1.
За результатами проведеного дослідження визначено періоди становлення правового регулювання діяльності державних підприємств в Україні. Так, у перший період (друга половина XVII ст. - початок XVIII ст.) відбулося зародження і становлення державного підприємництва. За другого ( XVIII ст.) та третього періодів (початок XIX ст. - 60-ті роки XIX ст.) державне виробництво не керувалося економічними засадами діяльності, а піддавалося адміністративному регулюванню. Під час четвертого періоду (друга половина XIX ст. -1913 р.) державним підприємствам надано статус юридичної особи, а керівні засади діяльності закріплюються в окремих законодавчих актах. П’ятий період (1914 р. - 1920 р.) охарактеризувався жорстким управлінням державних підприємств, де особлива увага приділялася виключно виконанню планів державного виробництва. Шостим період (1921 р. - початок 30-х р. XX ст.) відзначився створенням значного масиву нормативно-правових актів щодо діяльності суб’єктів господарювання державної форми власності. Разом із тим, за сьомого періоду (30-ті р. - кінець 50-х р. XX ст.) державні підприємства відновлюють своє функціонування в жорстких адміністративно-командних рамках. З 60-х й до початку 90-х років XX ст. - восьмий період - осучаснено кодифіковане цивільне та господарське законодавство. Дев’ятий період (друга половина 90-х р. XX ст. й до сьогодні) характеризується створенням нового масиву законодавства щодо регулювання діяльності державних підприємств у межах розвитку ринкової економіки.2. Державні підприємства є спеціальними суб’єктами господарювання, яким надано право у ході свого функціонування розпорядження чи оперативного управління державними активами.
За даних умов реалізація права державної власності - це легітимна можливість держави в особі адміністрації державних підприємств у сфері господарської діяльності розпоряджатися загальнонаціональними ресурсами в інтересах всього суспільства. Отже, державне підприємство - це юридична особа, створена на базі відокремленої частини державної власності рішенням уповноважених органів виконавчої влади, розпорядження майном якого здійснюється на основі права господарського відання або права оперативного управління, метою функціонування яких є забезпечення ключових державних і суспільних інтересів.3. Законодавча регламентація діяльності державних підприємств врегульовується загальними і спеціальними нормативно-правовими актами. Загальна нормативна база визначає порядок функціонування державних підприємств як рівноправних учасників товарно-грошового обороту. У той же час, спеціальне законодавство гарантує вказаним господарюючим суб’єктам виключне або монопольне становище в окремих суспільно важливих сферах, наприклад, оборона держави, ядерна енергетика.
4. Державні суб’єкти господарювання мають особливий статус в рамках національної системи господарювання, який обумовлює неможливість у повній мірі самостійного функціонувати в умовах вільної ринкової економіки. Органи виконавчої влади здійснюють щодо них адміністративно-правове регулювання з оглядом на дотриманням керівної ідеї - забезпечення національної безпеки, державних економічних і суспільних інтересів. Таким чином, адміністративно- правове регулювання діяльності державних підприємств - це сукупність правових заходів пов’язаних з реалізацією організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій органів виконавчої влади щодо діяльності державних підприємств незалежно від їх організаційно-правової форми.
5. Система легітимного втручання держави в діяльність державних підприємств передбачає прямі та непрямі методи правового регулювання їхньої діяльності. До непрямих (економічних) методів відносяться податкові, митні, валютні та інші фінансові та економічні механізми.
Крім того, вступаючи в товарно-грошові правовідносини, державні комерційні та корпоративні підприємства мають рахуватися з низкою вимог вільного ринку та дотримуватися їх.До основних прямих (адміністративних) методів правового регулювання діяльність державних підприємств відносяться: а) загальні методи адміністративно-правового регулювання, у тому числі ліцензування окремих видів господарської діяльності; заборона виготовлення певних груп товарів, встановлення обов’язкових для виконання правил, методик, норм, стандартів; б) спеціальні методи адміністративно-правового регулювання, у тому числі: визначення основних напрямів діяльності державних унітарних підприємств, перелік та вартість виробленої продукції, наданих послуг; забезпечення процедури державних закупівель та виконання державних, у тому числі оборонних, замовлень державними підприємствами; контроль за використанням прибутку державних підприємств виключно на подальше функціонування господарюючого суб’єкта; повне адміністрування діяльності суб’єктів природних монополій, а також окремих державних підприємств, функціонування яких пов’язане із забезпеченням життєдіяльності населення, виконання окремих завдань органів державної влади (казенні підприємства); добір, підготовка, перепідготовка, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення керівників державних підприємств та відповідальних представників.
6. Повне адміністративно-правове регулювання діяльності державних підприємств не входить до компетенції одного державного органу, а розмежоване по різним відомствах. Останні, виконуючи свої основні завдання, ціленаправлено чи опосередковано вчиняють владний вплив на державні суб’єкти господарювання та можуть бути розділені на такі ланки: основоположна ланка (Президент України); керівна ланка (Кабінет Міністрів України, міністерства); контрольна ланка (державні служби, комісії, агентства);
місцева ланка (державні місцеві адміністрації).
7. Доцільним є врахування позитивного зарубіжного досвіду правового регулювання діяльності державних суб’єктів господарювання щодо забезпечення ними підвищення рівня економічних показників ефективності використання державних активів і майна.
Зокрема, йдеться про відкриті та публічні процедури приватизації державного майна, визначення середньострокових і довгострокових програм розвитку діяльності державних унітарних підприємств, спроможність казенних суб’єктів господарювання впроваджувати та використовувати новітні інформаційно-технічні засоби, чітке врегулювання юридичної відповідальності керівників і посадових осіб державних підприємств.8. Реалізація мети дисертаційного дослідження щодо розробки і обґрунтовування нових положень, направлених на покращення
адміністративно-правового регулювання діяльності державних підприємств передбачає низку шляхів реалізації. Насамперед, впровадити у життя концептуальні засади розвитку у зазначеній сфері у спосіб схвалення Програми розвитку адміністративно-правового регулювання у сфері державного підприємництва на період до 2020 року.
По-друге, активізувати подальші заходи щодо протидії корупції на державних підприємствах шляхом затвердження Інструкції про порядок взаємодії спеціальних уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції на суб’єктах господарювання державного сектору економіки, Положення про порядок складання і перегляд антикорупційних програм у центральних органах виконавчої влади та на державних підприємствах, Положення про порядок створення і діяльності комісій із запобігання корупції на державних підприємствах (установах, організаціях).
По-третє, затвердити Державну програму стандартизації на 20182020 роки, а також внести відповідні зміни і доповнення до Законів України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», «Про стандартизацію» з метою сприяння створенню системи ринкового нагляду, яка відповідатиме світовим стандартам контролю безпеки продукції, забезпечуватиме дотримання балансу у відносинах між державними суб’єктами господарювання та контролюючими органами.
По-четверте, внести зміни до доповнення до Закону України «Про природні монополії» щодо уточнення методів адміністративно-правового регулювання та контролю за діяльністю державних підприємств - суб’єктів природних монополій.
Прийняття Закону України «Про державні та комунальні унітарні підприємства» сприятиме вирішенню питання щодо належного правового врегулювання діяльності державних унітарних підприємств, яке на сьогодні не відповідає сучасним економічним реаліям. Структура цього нормативно - правового акта передбачає: Загальні положення; Розділ І. Утворення та припинення діяльності унітарного підприємства; Розділ ІІ. Майно унітарного підприємства; Розділ ІІІ. Управління унітарним підприємством; Прикінцеві та перехідні положення.
Законодавче врегулювання адміністративної відповідальності керівників державних підприємств потребує удосконалення шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо адміністративної відповідальності керівників державних і комунальних підприємств)». Структура цього нормативно-правового акта передбачає доповнення КУпАП положенням щодо підстав позбавлення права обіймати посади на державному унітарному підприємстві, а також наступними статтями:
- ст. 16624 «Здійснення особою, яка позбавлена такого права, управління державним унітарним підприємством»: «1. Здійснення особою, яка позбавлена такого права, управління державним унітарним підприємством, - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 2. Укладання з особою, яка позбавлена такого права, договору (контракту) на управління державним унітарним підприємством, а також незастосування наслідків припинення її діяльності, - тягне за собою накладення штрафу на посадову особу органу виконавчої влади від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
- ст. 16625 «Неналежне управління державним унітарним підприємством»: «Неналежне управління державним унітарним
підприємством, тобто використання повноважень по управлінню юридичною особою всупереч її законним інтересам і (або) законним інтересам засновника, зменшення власного капіталу організації, що спричинило, і (або) виникнення значних збитків - тягне за собою накладення штрафу на керівника та посадових осіб підприємства від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Окрім того, потрібне внесення змін до санкцій окремих статей КУпАП (ст. 41, ст. 1661, ст. 1662, ст. 1664, ст. 1666, ст. 1669, ст. 16616, ст. 16617, ст. 16618) щодо чіткого визначення кола суб’єктів адміністративних проступків, а також підвищення штрафних санкції за вчинення рецидивного проступку.