§ 1. Поняття, ознаки і види фінансових послуг

З переходом до ринкових відносин і розвитком приват­ноправових засад, спрямованих на реалізацію конституцій­них прав, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяль­ності, виникло питання надання різнопланових послуг юридичними особами і фізичними особами - підприємцями.

У зв'язку з цим виникла необхідність у встановленні правових аспектів забезпечення ринку фінансових послуг і особливостей правового становища їх учасників.

Чинне законодавство України про ринок фінансових послуг, в основі якого лежить Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових по­слуг», містить легальне визначення категорії «фінансова по­слуга». Зокрема, фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за влас­ний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передба­чених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Як окреслено вище, систему фінансових послуг, які на­даються систематично і розділені за певними сферами, мо­жна визнати ринками фінансових послуг. Законодавцем визначено (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові по­слуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), що ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. Аналіз такого визначення дає

нам можливість констатувати наявність певних самостійних груп фінансових послуг, якими визнано:

- професійні послуги на ринках банківських послуг;

- професійні послуги на ринках страхових послуг;

- професійні послуги на ринках інвестиційних послуг;

- професійні послуги, пов'язані зі здійсненням операцій з цінними паперами;

- інші види ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Визначивши загальне поняття «фінансова послуга», ви­никла потреба у встановленні того, які саме послуги є фі­нансовими. Згідно із ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових по­слуг» фінансовими вважаються такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, до­рожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ коштів;

9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

10) торгівля цінними паперами;

11) факторинг;

11-1) адміністрування фінансових активів для придбан­ня товарів у групах;

12) інші операції, які відповідають критеріям, визначе­ним у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно із ст. 6 вказаного Закону фінансові послуги на­дають суб'єкти підприємницької діяльності на підставі дого­вору, який, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

1) назву документа;

2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання;

3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отри­мує фінансові послуги, та її адресу;

4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;

5) найменування фінансової операції;

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;

7) строк дії договору;

8) порядок зміни і припинення дії договору;

9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

9-1) підтвердження, що інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надано клієнту;

10) інші умови за згодою сторін;

11) підписи сторін.

Специфіка договору про надання фінансових послуг, під час його укладення, полягає в тому, що юридична або фізич­на особа мають право вимагати у суб'єкта підприємницької діяльності надання балансу або довідки про фінансове стано­вище, підтверджених аудитором (аудиторською фірмою), а також бізнес-плану, якщо інше не передбачено законодавст­вом України. Крім того, фінансовим установам заборонено в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним догово­ром або графіком погашення боргу, за винятком випадків, установлених законом. Варто врахувати також, що фінансо­вим установам заборонено вимагати дострокового погашен­ня несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори в разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним договором або графіком погашення боргу.