Поняття і склад фінансових правопорушень. Ознаки порушення фінансового законодавства

Фінансові правопорушення можна розглядати виключно як фінан­сово-правову відповідальність, або більш ширше, охопивши застосу­вання адміністративної, кримінальної, цивільної, дисциплінарної та фінансово-правової відповідальності.

Фінансове правопорушення - це суспільно шкідливе, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, що порушує врегульований правовими нормами порядок формування, розподілу та використання публічних фондів коштів, за яке законодав­ство встановило юридичну відповідальність.

Складом фінансового правопорушення є нормативно побудо­вана юридична модель типових ознак винного протиправного діяння, що порушує фінансові норми та за яке передбачено фінансово-правову відповідальність. Наявність складу фінансового правопорушення є під­ставою кваліфікації вчиненого діяння як фінансового правопорушення, що дає підстави застосування фінансово-правових санкцій. Тобто ос­новною юридичною підставою для притягнення суб'єкта фінансових правовідносин до фінансово-правової відповідальності є наявність у протиправному діянні сукупності суб’єктивних та об’єктивних ознак. Такі ознаки складу фінансового правопорушення передбачені законом. Кваліфікація неправомірного діяння полягає в аналізі і зістав­ленні неправомірної поведінки з вимогами правових норм. Це дозволяє з'ясувати, чи містять діяння суб'єкта ознаки складу конкретного пра­вопорушення. Фактичною підставою є діяння суб'єкта, а юридичною - вимоги закону і, відповідно, процесуально оформлений факт вчинення фінансового правопорушення.

Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності є склад фінансового правопорушення. Йому властиві суспільна шкідли­вість (небезпечність), протиправність, винність. До складу фінансо­вого правопорушення входять: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт і об’єктивна сторону.

Суб'єктом фінансового правопорушення може бути фізична або юридична особа-учасниця фінансових правовідносин.

Суб'єктивна сторона фінансового правопорушення характери­зується виною. Щоб притягнути особу до фінансової відповідальності, її мають визнати винною.

Об'єктивна сторона фінансового правопорушення виражена в протиправному діянні, що завдає шкоди публічним інтересам суспіль­ства, держави, територіальної громади і призводить до причинно-на- слідкового зв'язку між протиправним діянням і його шкідливими на­слідками. Складовими об’єктивної сторони є діяння (дія або без­діяльність суб'єкта фінансово-правових відносин), суспільна шкода (матеріального чи нематеріального характеру) та причинно-наслідко- вий зв'язок між ними.

Дією є активна поведінка суб'єкта фінансово-правових відносин, якій притаманні: суспільна шкода, порушення вимог фінансового зако­нодавства, вольовий і усвідомлений характер. Бездіяльністю є неви­конання або неналежне виконання своїх обов'язків суб'єктом фінансо­вих правовідносин.

Суспільна шкода (матеріального чи нематеріального характеру) не завжди пов'язана із завданням майнової шкоди публічним інтере­сам. Наприклад, платник податку, сплативши податок у повному роз­мірі, не подав своєчасно декларацію. При виконаному податковому зобов'язанні до платника податку будуть застосовані санкції.

Об’єктом фінансового правопорушення є порушені права чи інте­реси у сфері фінансових ресурсів, що мобілізуються, розподіляються чи використовуються з відповідних фондів коштів, утворених для задоволення публічних інтересів.

Нормативною підставою фінансово-правової відповідальності є норми права, які забороняють соціально шкідливу (небезпечну) пове­дінку у сфері публічної фінансової діяльності.

Процесуальною підставою фінансово-правової відповідальності є визначений законодавством у сфері фінансового контролю або нагляду процесуальний порядок фіксації фінансового правопорушення та притяг­нення винної у фінансовому правопорушенні особи до відповідальності. Зокрема, обов'язково приймається юрисдикційний акт щодо застосуван­ня норм права в конкретному випадку, що має офіційний, державно-влад­ний характер. Серед документів слід виокремити такі, що можуть міс­тити докази неправомірних діянь суб'єктів фінансових правовідносин: фінансово-планові акти; документи звітності про виконання державного бюджету та місцевих бюджетів; документи фінансової звітності бюд­жетних установ, суб ' єктів господарювання, банків, інших фінансових ус­танов; документи контрольних заходів (акти ревізії, перевірки, документи з інвентаризації, обстеження, аудиторський висновок тощо).

Фінансове правопорушення може утворювати склад дисциплінар­ного правопорушення, адміністративного правопорушення або кримі­нального злочину. Це не означає, що воно стає автоматично іншим правопорушенням або злочином, образ фінансового правопорушення є збірним. Виходячи з іншої природи, характеру і порядку застосування, фінансово-правова відповідальність за фінансове правопорушення, яка є за характером колективною та майновою, реалізується поза залеж­ністю від реалізації заходів дисциплінарного, адміністративного або кримінального характеру. Водночас необхідно обов’язково звернути увагу на певну особливість фінансового правопорушення, а саме на те, що фінансове правопорушення може утворювати склад дисциплі­нарного та адміністративного правопорушення або кримінального зло­чину. Ця обставина спричиняє реалізацію санкцій відповідно до дис­циплінарного, адміністративного або кримінального характеру.

Фінансове правопорушення - це суспільно шкідливе (небезпечне) діяння (дія або бездіяльність), протиправне (таке, що порушує норми фінансового законодавства), винне діяння деліктоздатного суб’єкта (фізичної чи юридичної особи), яке зазіхає на фінансові інтереси дер­жави і суспільства, що охороняються законом, і за яке встановлено фі­нансово-правову відповідальність.

Склад фінансового правопорушення являє собою нормативно по­будовану юридичну модель типових ознак винного протиправного діяння, яке порушує фінансові норми і за які фінансовим законодавст­вом передбачена фінансово-правова відповідальність. Склад фінансо­вого правопорушення є критерієм достовірної кваліфікації вчиненого діяння і, відповідно, обґрунтуванням застосування фінансово-правових санкцій. Наявність у протиправному діянні сукупності суб’єктивних та об’єктивних ознак є основною юридичною підставою для притягнення суб’єкта фінансових правовідносин до фінансово-правової відповідаль­ності. Розглядаючи підстави фінансового правопорушення у широкому значенні, слід брати до уваги й інші підстави, зокрема: нормативні, фактичні та процесуальні.

Ознаки складу фінансового правопорушення повинні бути перед­бачені законом, а кваліфікація неправомірного діяння, тобто аналіз і зіставлення неправомірної поведінки з вимогами правових норм, до­зволять зробити висновок, чи містять діяння суб’єкта ознаки складу конкретного правопорушення. Фактична підстава повинна міститися в діянні суб’єкта, а юридична - у вимогах закону і відповідному проце­суальному оформленні фінансового правопорушення.

Широке коло суб’єктів фінансово-правової відповідальності свід­чить про різноманітність та різноплановість правовідносин, що захи­щаються, в системі фінансового права. Іншою особливістю суб’єкт­ного складу фінансового правопорушення є широке представництво юридичних осіб як суб’єктів юридичної відповідальності і не тільки як платників податків. Фінансова правосуб’єктність - це гарантована державою властивість суб’єктів мати та набувати нових прав і обо­в’язків у сфері фінансових правовідносин, а також відповідати за не­правомірну реалізацію своїх прав або невиконання обов’язків, що зумовлена специфікою фінансової діяльності та здійсненням ними пу­блічно-правових функцій.

Тяжіння вітчизняного законодавства, у тому числі й фінансового, тільки до психологічної концепції вини є певним нівелюванням цього важливого елемента.

Об’єктивна сторона фінансового правопорушення (залежно від функціонального використання) може бути елементом складу фінансо­вого правопорушення, однією з ознак кваліфікації протиправного діян­ня як фінансове правопорушення, як зовнішнє вираження в об’єктивній реальності кримінального протиправного поводження у сфері фінансо­вої діяльності. Об’єктивна сторона фінансового правопорушення - протиправне діяння, що завдає шкоди державі в особі уповноважених органів, у ході чого утворюється причинно-наслідковий зв’язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками, що мають місце. Обов ’язковими ознаками об ’активної сторони фінансового пра­вопорушення, крім діяння (дії або бездіяльності), є суспільна шкода (матеріального та нематеріального характеру, що може завдати мате­ріальної шкоди), а також причинно-наслідковий зв’язок між ними.

Дія, у контексті фінансового правопорушення, повинна являти собою активну поведінку суб’єкта, що характеризується рядом ознак: вольовим і усвідомленим характером, суспільною шкідливістю та здійсненням на порушення вимог фінансового законодавства. Безді­яльність у фінансовому правопорушенні - це невиконання або нена­лежне виконання суб’єктом фінансового правопорушення законних обов’язків.

Триваючим фінансовим правопорушенням є таке правопору­шення, яке вчиняється правопорушником безперервно протягом три­валого періоду. Порушення встановленого строку подачі заяви про по­становку на облік у податковому органі можна визначити як триваюче правопорушення. Продовжувані правопорушення - це вчинення однією особою декількох подібних правопорушень, які підпорядковуються одній меті.

Загальним об'єктом фінансового правопорушення є фінансові права, що охороняються законом, інтереси держави або права та ін­тереси держави у сфері здійснення фінансової діяльності на всіх її ета­пах, або система фінансових відносин, що виникають у сфері акуму­ляції, розподілу й перерозподілу державних централізованих і децент­ралізованих фондів грошових коштів (сутнісний зміст та онтологічна суть визначення є однаковими).

Під безпосереднім об'єктом правопорушення розуміється інди­відуальне певне благо, що охороняється юридичною санкцією. В ас­пекті фінансового правопорушення як безпосередній об'єкт посягання виділено конкретно визначені фінансовою нормою відносини, що охо­роняються фінансово-правовими санкціями.

Ознакою об'єкта фінансового правопорушення необхідно вважати посягання на нього діянням суб'єкта фінансового правопорушення будь-якого виду (або загроза посягання - при належному рівні розвит­ку фінансового законодавства).

Класифікацію фінансових правопорушень логічно виводити з підвидів фінансово-правової відповідальності та на основі методів фі­нансової діяльності держави. Додатковим критерієм для класифікації є норми фінансового законодавства в залежності від акта їх закріплен­ня. Відповідно, слід виділяти фінансові правопорушення (ті, що пе­редбачені нормами фінансового законодавства) та правопорушення фінансового законодавства (ті, що передбачені фінансовими норма­ми законодавства інших галузей права у сфері формування та вико­ристання централізованих фондів грошових коштів).

Таким чином, фінансові правопорушення поділяються на п'ять груп:

1) податкові (правопорушення обліку та звітності; правопорушен­ня, що пов'язані з виконанням обов'язків щодо сплати податків і збо­рів; правопорушення, спрямовані проти порядку встановлення (зміни), стягнення та перерахування податків; правопорушення, об'єктом по­сягання яких є права і законні інтереси платників податків; правопору­шення, які спрямовані проти порядку здійснення податкового конт­ролю);

2) у сфері валютного регулювання;

3) у сфері публічних банківських відносин;

4) у сфері грошово-касових операцій (правопорушення, пов'язані з дотриманням порядку ведення операцій з готівкою; правопорушення, пов'язані з недотриманням умов здійснення касових операцій; пору­шення правил застосування реєстраторів розрахункових операцій);

5) у сфері загальнообов'язкового державного соціального страху­вання.

У науці виділяють види фінансових правопорушень залежно від підгалузі або інституту фінансового права. Так, правопорушення у сфері фінансових відносин поділяються на бюджетні, податкові, банківські, правопорушення у сфері готівкового грошового обігу, у сфері державних або муніципальних запозичень, у сфері здійс­нення фінансових операцій тощо. Стаття 116 Бюджетного кодексу України містить поняття порушення бюджетного законодавства.

Порушенням бюджетного законодавства визнається пору­шення учасником бюджетного процесу встановлених Бюджетним кодексом України чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме:

1) включення недостовірних даних до бюджетних запитів;

2) порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання;

3) визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при пла­нуванні бюджетних показників;

4) планування надходжень або витрат державного бюджету (міс­цевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України та ін.^[38]

Податкове правопорушення - протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність) суб'єкта податкових відносин (платника податку, подат­кового агента, податкового органу, кредитної установи, їх посадових осіб), котрий зазіхає на соціальні цінності у сфері оподаткування (сис­тему та справляння податків, права і обов'язки платників податків або податкових органів, порядок ведення податкового обліку та звітності тощо), що призводить до ненадходження коштів від податків чи обо­в'язкових платежів до бюджетів або позабюджетних цільових фондів чи до несвоєчасного подання звітності.

У науці податкове правопорушення також визначають як проти­правне винне діяння (дія чи бездіяльність), що виражається у невико­нанні або неналежному виконанні платниками податків фінансових обов'язків перед бюджетом, державними цільовими фондами або в порушенні органом (посадовою особою) державної податкової служби прав і законних інтересів платників податків, за яке встановлено юри­дичну відповідальність.

Об ’єктом податкового правопорушення є суспільні відносини, що виникають з приводу сплати податків, інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових позабюджетних фондів. Ці відносини регулюють встановлений порядок реалізації податкового обов'язку платником податку, порядок обчислення, сплати, стягнення податків, податкової звітності і податкового контролю.

Відповідальність, встановлена податковим законодавством, за­стосовується лише до платників податків, які мають об'єкт оподатку­вання і зобов'язані у зв'язку з цим сплачувати відповідний податок, тобто відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та інших обов'язкових платежів і додержання законо­давства про оподаткування покладається на платників податків та ін­ших обов'язкових платежів.

Правопорушення у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного та соціального страхування - протиправне винне ді­яння, яке зазіхає на соціальні цінності у сфері державного пенсійного та соціального страхування, що призводить до ненадходження коштів до відповідного фонду або неподання (несвоєчасного подання) звіт­ності, за що встановлено фінансово-правову відповідальність.

У фінансово-правових нормах встановлюються заходи державно­го примусу, яких необхідно вжити до суб'єктів фінансових відносин у разі вчинення фінансового правопорушення, а також порядок притяг­нення до фінансово-правової відповідальності. Примус у фінансовому праві визначають як закріплений нормами права владно-примусовий вплив держави в особі уповноважених нею органів та суб'єктів фінан­сових правовідносин у разі скоєння ними фінансових правопорушень. Цей вплив передбачає настання для порушників негативних наслідків у випадку обмежень особистого, організаційного або майнового ха­рактеру з метою охорони фінансових правовідносин, покарання право­порушників, запобігання правопорушенням та спонукання суб'єктів фінансових правовідносин дотримуватися належної поведінки у сфері фінансової діяльності. Найпоширенішим заходом державного примусу за вчинення фінансових правопорушень є юридичні санкції, а саме - фінансові.

5.4.